Категорія №11.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
17 лютого 2012 року Справа № 2а/1270/1321/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Коршикова С.К.,
при секретарі: Андріасяні І.М.,
за участю:
представника позивача : ОСОБА_1(довіреність від 03.01.2012 № 01-07/04-05/04/2)
представника відповідача: не з’явився
представника третьої особи: не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції, третя особа - Державне підприємство «Свердловантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Свердловвуглезбут» про визнання незаконною та скасування постанови від 31.01.2011 про зупинення виконавчого провадження ВП № 3116692,
В С Т А Н О В И В :
08 лютого 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов означений адміністративний позов.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02.02.2012 на адресу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів надійшла постанова Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції від 31.01.2011 ВП № 3116692 про зупинення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа у справі № 2а-5/501ад, виданого господарським судом Луганської області 30.10.2006 про стягнення з Державного підприємства «Свердловантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Свердловвуглезбут» адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4% нормативу зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році у сумі 22 100, 00 грн.
Вказане виконавче провадження зупинено у зв’язку з тим, що Державне підприємство «Свердловантрацит» внесено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».
На думку позивача, при винесенні постанови про зупинення виконавчого провадження від 31.01.2011 державним виконавцем неправильно застосовані норми чинного законодавства, тому зазначена постанова є незаконною та підлягає скасуванню з таких підстав.
Частиною 2 статті 2 Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (надалі – Закон України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV) передбачено, що дія цього Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед яким є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії. Статтею 1 вказаного Закону визначені учасники розрахунків та зазначений вичерпний перелік сум коштів, що підпадають під визначення заборгованості при застосуванні цього закону, на які поширюються положення пункту 15 частини 1 статті 34 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» щодо обов`язкового зупинення виконавчого провадження. Відповідно до положень Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV його дія поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу та суб`єктів господарської діяльності, зазначених в пункті 1.3 статті 1, щодо заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії. В свою чергу, позивач не відноситься до учасників розрахунків, борг відповідача, стягнутий за постановою господарського суду Луганської області від 30.10.2006, не є боргом у сфері енергопостачання (енергоспоживання) чи за несплату електроенергії або податковим боргом, спірний борг виник унаслідок несплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4% нормативу зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році, на які не поширюються норми податкового законодавства і Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Відповідач у судове засідання свого представника не направив, був повідомлений належним чином, від нього на адресу суду надійшло заперечення на адміністративний позов, в якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити та розглянути справу без участі представника відповідача. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив таке.
На примусове виконання до Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції надійшов виконавчий лист, виданий господарським судом Луганської області про стягнення боргу з Державного підприємства «Свердловантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Свердловвуглезбут» на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та боржнику надано 7-денний строк добровільного виконання судового рішення.
Згідно виписки № 124 від 28.11.2005 Державне підприємство «Свердловантрацит» включено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».
Пунктом 15 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», було передбачено обставини, що зумовлюють обов’язкове зупинення виконавчого провадження у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». У зв’язку з цим державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження.
Згідно Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» із змінами від 29.01.2011, строк дії вказаного закону продовжено до 01.01.2013 року».
Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що дії державного виконавця відповідають чинному законодавству.
Представник третьої особи - Державного підприємства «Свердловантрацит» у судове засідання не прибув, про дату, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позову не надав.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог з таких підстав.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву у відповідності із частиною 2 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).
З матеріалів справи судом встановлено, що постанова Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції від 31.01.2011 ВП № 3116692 про зупинення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа 1-407 № 5/501, виданого господарським судом Луганської області 30.10.2006 про стягнення з Державного підприємства «Свердловантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Свердловвуглезбут» боргу у сумі 22 100, 00 грн., надійшла до позивача 02.02.2012 за вхідним № 1440, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції на листі Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції від 25.01.2012 № 695 (арк. справи 13).
Враховуючи, що постанова Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції від 31.01.2011 ВП № 3116692 про зупинення виконавчого провадження була отримана позивачем 02.02.2012, а адміністративний позов про її оскарження згідно штампу реєстрації вхідної кореспонденції суду на позовній заяві подано 08.02.2012, суд прийшов до висновку про дотримання Луганським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів десятиденного строку на оскарження постанови відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції від 31.01.2011 ВП № 3116692 про зупинення виконавчого провадження, встановленого частиною 2 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України «Про виконавче провадження», спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин)).
Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Частиною 4 статі 4 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Згідно із статтею 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Статтею 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено права та обов’язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а статтею 7 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
У відповідності із статтею 3 України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду справи, на підставі пункту 15 частини 1 статті 34 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) постановою Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції від 31.01.2011 ВП № 3116692 зупинено виконавче провадження, з примусового виконання виконавчого листа 1-407 № 5/501, виданого господарським судом Луганської області 30.10.2006 про стягнення з Державного підприємства «Свердловантрацит» боргу у сумі 22 100,00 грн.
Згідно з пунктом 15 частини 1 статті 34 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню, зокрема, у випадку внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».
В статті 2 Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що цей закон регулює відносини, пов'язані з проведенням комплексу заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу та поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.
До учасників розрахунків віднесені - підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб'єкти господарської діяльності, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, Державний комітет України з державного матеріального резерву, правонаступники ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядник цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом (пункт 1.3 статті 1 Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV).
Абзацом 6 пункту 3.7 статті 3 Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-IV (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2012 року, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів.
Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV до заборгованості відноситься сума коштів, підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату, яка: 1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена; 2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих; 3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України; 4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії; 5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів.
Наведеною нормою встановлено вичерпний перелік сум коштів, що підпадають під визначення заборгованості при застосуванні цього Закону, на які поширюється положення абзацу 6 пункту 3.7 статті 3 Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-IV (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) та пункту 15 частини 1 статті 34 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) щодо обов’язкового зупинення виконавчого провадження.
Відповідно до положень Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV його дія поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу та суб’єктів господарської діяльності, зазначених в пункті 1.3 статті 1, щодо заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії.
Як вбачається з матеріалів справи, Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів не відноситься до учасників розрахунків відповідно до Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», заборгованість Державного підприємства «Свердловантрацит» не є боргом у сфері енергопостачання (енергоспоживання) чи за не сплату електроенергії або податковим боргом, спірна заборгованість виникла через несплату відокремленим підрозділом «Свердловвуглезбут» Державного підприємства «Свердловантрацит» адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, на які не поширюються норми Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV, а тому віднесення Державного підприємства «Свердловантрацит» до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV, не є підставою для зупинення спірного виконавчого провадження, у зв’язку з чим позовні вимоги про визнання незаконною та скасування постанови від 31.01.2011 ВП № 3116692 про зупинення виконавчого провадження визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 17 лютого 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції, третя особа - Державне підприємство «Свердловантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Свердловвуглезбут» про визнання незаконною та скасування постанови від 31.01.2011 про зупинення виконавчого провадження ВП № 3116692 задовольнити повністю.
Визнати незаконною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції від 31.01.2011 про зупинення виконавчого провадження ВП № 3116692.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено та підписано 22.02.2012.
СуддяС.К. Коршиков