ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2012 р. Справа № 2а/0470/1155/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіКальника Віталія Валерійовича
при секретаріПетранцові О.Ю.
за участю:
представника позивача Галкіної І.В.
свідка ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Управління у справах захисту прав Споживачів в м. Севастополі про визнання нечинними постанови, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління у справах захисту прав Споживачів в м. Севастополі, в якому з рахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить: визнати нечинними Постанову № 209 від 23.12.11р. «Про накладення стягнень, передбачених статтею 23 закону України «Про захист прав споживачів»у розмірі 11914,40 грн. та Постанову № 212 від 30.12.2011р. «Про накладення стягнень, передбачених статтею 23 закону України «Про захист прав споживачів»у розмірі 1141,64 грн., які винесені Управлінням у справах захисту прав споживачів м. Севастополя.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що спірні рішення винесено неправомірно, оскільки питання про накладення штрафу згідно ст. 3 Закону України «Про захист прав споживачів», передбачене п.4 Постанови КМУ «Про затвердження Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів»від 17.08.2002р. №1177, може бути розглянуто без участі правопорушника, якщо він був завчасно та належним чином попереджений, але не подав клопотання про відкладення розгляду справи. В порушення вказаної статі позивач не був повідомлений про розгляд справи; штрафні санкції за зазначені в постановах порушення, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки фактичні дані вказаних порушень не підтверджуються жодним доказом.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав поданий позов та просив його задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві, та додаткових доказів, наданих в судовому засіданні.
Відповідач в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце якого належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи, про причини неприбуття не повідомив. До суду надав заяву, в якій зазначив, що перевірку було здійснено у порядку і з дотриманням вимог діючого законодавства та положень нормативно-правових актів щодо регулювання порядку проведення перевірок органами у справах захисту споживачів, тому позовна заява є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
З врахуванням вимог ч.4 ст.128 КАС України суд ухвалив розглянути справу без участі представника суб’єкта владних повноважень.
Також, в судовому засіданні 07.02.2012р. представником позивача було заявлено клопотання про допит свідка, яке було задоволено суддею на підставі ст.65 КАС України.
Як свідок на стороні позивача виступала ОСОБА_5, яка займає на підприємстві ТОВ «АТБ-маркет»посаду керуючого магазину «Продукт-484». Зазначений свідок був викликаний, приведений до присяги та допитаний з урахуванням вимог ст.ст.77, 78 КАС України.
З пояснень ОСОБА_5 в судовому засіданні було з’ясовано, що під час проведення перевірки, перевіряючим були надані всі необхідні документи, які посвідчують якість та безпеку товарів, зі сторони інспекції ніяких зауважень стосовно документів не було.
Заслухавши пояснення представника позивача, допитавши свідка, розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» зареєстроване Дніпропетровською районною Державною адміністрацією Дніпропетровської області 19.07.1999р. згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії АОО №397343.
TOB „АТБ - маркет" була отримана постанова № 209 від 23.12.2011р. „Про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України „Про захист прав споживачів" та постанова № 212 від 30.12.2011р. «Про накладення стягнень, передбачених статтею 23 закону України «Про захист прав споживачів», винесена в.о. начальника Управління у справах захисту прав споживачів в м. Севастополі, згідно яких до позивача були застосовані штрафні санкції.
Підставою для винесення постанов є акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 000606 від 13.12.2011р., складений спеціалістами Управління при перевірці магазину позивача - «Продукти № 484», розташованого за адресою: м. Севастополь, пр. Жовтневої революції, 61, відповідно до якого при проведенні перевірки 13.12.2011р. було виявлено порушення законодавства про захист прав споживачів:
- реалізація продукції без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар;
- реалізація продукції без сертифікатів відповідності відповідності;
- реалізація товарів, які не відповідають вимогам нормативної документації;
- реалізація продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації в Україні без сертифікатів відповідності;
- відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію.
На підставі висновків про виявлені порушення законодавства про захист прав споживачів, відповідачем був складений припис, яким було зобов’язано позивача усунути недоліки, зазначені в акті перевірки, та дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів, про що доповісти в строк до 22 грудня 2011 року.
З огляду на вищенаведені порушення, керуючись ст. 23 і ст. 26 Закону України „Про захист прав споживачів" та Положенням про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою КМУ від 17.08.2002р №1177, до позивача були застосовані штрафні санкції у розмірі 11 914, 40 грн. та у розмірі 1141,64 грн., які позивач повинен був сплатити протягом 15 днів з моменту винесення Постанов.
Законодавство про захист прав споживачів складається із Закону України «Про захист прав споживачів», Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлення прав споживачів, а також визначення механізму їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів встановлені Законом України "Про захист прав споживачів" .
Статтею 6 Закону України "Про захист прав споживачів" на продавця (виробника, виконавця) покладений обов’язок передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.
Із зазначеним обов’язком продавця (виробника, виконавця) кореспондує право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору, встановлене частиною 1 статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів".
Складові інформації про продукцію, яка має бути надана подавцем (виробником, виконавцем) споживачу встановлені частиною 2 статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів".
Відповідальність суб'єктів господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування у разі порушення законодавства про захист прав споживачів, у тому числі ресторанного господарства, встановлено положеннями статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів".
Відповідно до пунктів 2, 3, 7 ч. 1 статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів", у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за: - виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;- реалізацію продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на відповідний вид продукції, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;- відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів»спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право:
1) давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів;
2) перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.
3) відбирати у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством, з оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертизи) за рахунок коштів державного бюджету. У разі встановлення за результатами проведених досліджень (експертизи) факту реалізації продукції неналежної якості та/або фальсифікованої суб'єкт господарювання, що перевірявся, відшкодовує здійснені за це витрати. Кошти відшкодовування витрат зараховуються до державного бюджету. Порядок відбору таких зразків визначається Кабінетом Міністрів України;
4) проводити контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію. У разі неможливості повернення продукції, яка була використана (одержана) під час контрольної перевірки, відшкодування затрат відноситься на результати діяльності суб'єктів господарювання. Порядок проведення таких перевірок визначається Кабінетом Міністрів України;
5) одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цієї продукції;
6) припиняти відвантаження і реалізацію товарів, що не відповідають вимогам нормативних документів, до усунення суб'єктами господарювання виявлених недоліків;
7) забороняти суб'єктам господарювання реалізацію споживачам продукції:
а) на яку відсутні документи, що засвідчують її відповідність вимогам нормативних документів;
б) на яку в нормативно-правових актах та нормативних документах встановлено обов'язкові вимоги щодо забезпечення безпеки життя, здоров'я, майна споживачів та охорони навколишнього природного середовища, якщо продукцію внесено до переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, але яка не має сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання відповідності);
в) ввезеної на територію України без документів, які підтверджують її належну якість;
г) на яку строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, а також товарів, строк придатності яких минув;
ґ) яка є фальсифікованою;
8) приймати рішення про:
а) припинення суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, реалізації та виробництва продукції, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів та нормативних документів, - до усунення виявлених недоліків;
б) тимчасове припинення діяльності суб'єктів господарювання сфери торгівлі (секцій, відділів), послуг, у тому числі ресторанного господарства, складів підприємств оптової і роздрібної торгівлі та організацій незалежно від форми власності, що систематично реалізують товари неналежної якості, порушують правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання та транспортування товарів, - до усунення виявлених недоліків;
9) опломбовувати у порядку, передбаченому законодавством, виробничі, складські, торговельні та інші приміщення суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, а також несправні, з неправильними показаннями, з пошкодженим повірочним тавром або без нього, чи з таким, строк дії якого закінчився, засоби вимірювальної техніки, за допомогою яких здійснюється обслуговування споживачів, з подальшим повідомленням про це територіальних органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації, метрології та сертифікації;
10) подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів;
11) передавати матеріали перевірок на дії осіб, що містять ознаки злочину, органам дізнання чи досудового слідства;
12) накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, адміністративні стягнення.
Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 1177 від 17 серпня 2002 року визначено, що рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Держстандартом. Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарської діяльності. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарської діяльності про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні встановлено, що до моменту фактичного отримання постанови від 23.12.2011р. та постанови від 30.12.2011р., позивач не був завчасно та належним чином повідомлений про розгляд справи. Таким чином, TOB «АТБ-маркет»не мало можливості з'явитися до Управління у справах захисту прав споживачів та надати пояснення стосовно зазначених порушень, що є прямим порушенням законних прав позивача та вимог діючого законодавства, а саме, п. 4 Постанови КМУ від 17 серпня 2002 р N 1177.
З огляду на викладене, оскільки позивач не знав і не міг знати про розгляд справи про накладення штрафу з причини завчасного його не повідомлення аідповідачем, його законні права було порушено та у нього не було можливості підготувати пояснення та заперечення до Акту перевірки від 13.12.2011р. саме на момент її розгляду, з належним обґрунтуванням своєї позиції для об'єктивного і правильного розгляду справи начальником Управління у справах захисту прав споживачів.
Доказом того, що позивача не попередили про розгляд матеріалів, пов'язаних з перевіркою, є той факт, що відповідач направив на адресу позивача лист, вих. № 3565 від 30.12.2011 року, до якого додавався припис № 599 від 16.12.2011 року, згідно з яким позивачу було запропоновано прибути в УСЗПС 22.12.11р. в 9.00 для розгляду матеріалів перевірки. Таким чином, про проведення перевірки 22 грудня 2011 року позивача попередили поштою листом від 30 грудня 2011 року, який позивач отримав в січні 2012 року, що свідчить про порушення відповідачем вимог, встановлених п. 4 Постанови КМУ № 1177 від 17 серпня 2002 року.
Також, суд зазначає, що факти, викладені в акті перевірки, відповідно до яких до підприємства були застосовані штрафні санкції, не відповідають дійсності, оскільки, як було встановлено в судовому засіданні, та підтверджено поясненнями свідка, всі документи, що посвідчують якість та безпеку продукції, а також копії сертифікатів на момент перевірки магазину були в наявності, інформація про товар доводилась до відома споживачів як під час перевірки так і під час здійснення господарської діяльності у магазині «Продукти № 484».
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов‘язані діяти виключно на підставах та в межах повноважень і способом, що передбачені Конституцією і Законами України.
У відповідності до п.1 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. За п.4 цієї статті обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, проте відповідач вказаним правом не скористався.
Приймаючи рішення по справі, суд враховує, що відповідач не скористався правом участі в судовому засіданні, не надав суду жодного належного доказу, підтверджуючого факти, викладені в акті перевірки.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності винесених рішень належними і допустимими доказами, як того вимагають ст. ст. 70, 71 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані позивачем рішення: постанова № 209 від 23.12.11р. «Про накладення стягнень, передбачених статтею 23 закону України «Про захист прав споживачів»у розмірі 11914,40 грн. та постанова № 212 від 30.12.2011р. «Про накладення стягнень, передбачених статтею 23 закону України «Про захист прав споживачів»у розмірі 1141,64 грн., які винесені Управлінням у справах захисту прав споживачів м. Севастополя, прийняті відповідачем без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відповідно порушене право позивача підлягає поновленню шляхом визнання оскаржуваних рішень нечинними.
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати нечинними постанову № 209 від 23.12.11р. «Про накладення стягнень, передбачених статтею 23 закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 11914,40 грн. та постанову № 212 від 30.12.2011р. «Про накладення стягнень, передбачених статтею 23 закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 1141,64 грн., які винесені Управлінням у справах захисту прав споживачів м. Севастополя.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 21 лютого 2012 року.
Суддя
В.В. Кальник