ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"06" травня 2008 р. | Справа № 14/364-07-8593 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Журавльова О.О.,
суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.
при секретарі судового засідання Бритавській Ю.С.
за участю представників сторін у судовому засіданні 04.03.2008р.:
від позивача: Тюріна О.В. за довіреністю від 07.09.2006р. №17/17-2691юр
від відповідача: Кірічек С.В. за довіреністю від 20.02.2008р. №354
за участю представників сторін у судовому засіданні 08.04.2008р.:
від позивача: не з’явився
від відповідача: Кірічек С.В. за довіреністю від 20.02.2008р. №354
за участю представників сторін у судовому засіданні 06.05.2008р.:
від позивача: Тюріна О.В. за довіреністю від 07.09.2006р. №17/17-2691юр
від відповідача: Слюсар М.М. за довіреністю від 20.02.2008р. №349
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь”- металургійний завод”
на рішення господарського суду Одеської області від 15 січня 2008 року
у справі №14/364-07-8593
за позовом Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь”- металургійний завод”
до Одеської залізниці
про стягнення 5685,79 грн., -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 15 січня 2008 року у справі №14/364-07-8593 (суддя Горячук Н.О.) позов ЗАТ „Донецьксталь”- металургійний завод” про стягнення з Одеської залізниці вартості недостачі вантажу в сумі 5685,79 грн. задоволений частково.
З Одеської залізниці на користь ЗАТ „Донецьксталь”- металургійний завод” стягнуто 3680,85 грн. боргу, 102 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В решті позову відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у сумі 3680,85 грн., що складає вартість недостачі вантажу з урахуванням норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто вантажу. Окрім того, судом першої інстанції встановлено, що позивач помилково включив до розрахунку суми боргу ПДВ, оскільки документ який підтверджує оплату сталі (рахунок-фактура №921-19 від 22.05.2007р.) свідчить, що ПДВ не сплачувалося.
Позивач із рішенням суду першої інстанції не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з посиланням при цьому на те, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, оскільки застосування господарським судом Одеської області п.27 Правил видачі вантажів є необґрунтованим, помилковим і таким, що порушує приписи діючого законодавства. До того ж, на думку скаржника, суд першої інстанції при задоволенні позовних вимог неправомірно не врахував ПДВ, що є порушенням ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість”.
На підставі розпорядження голови суду від 14.03.2008р. №46 „Про заміну судді”, у складі колегії суддів здійснено заміну судді Поліщук Л.В. на суддю Тофана В.М.
Представник скаржника (ЗАТ „Донецьксталь”- металургійний завод”) у судовому засіданні 04.03.2008р. надав письмові пояснення. За доводами скаржника сталь сортова не відноситься до таких вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, тому суд першої інстанції неправомірно врахував норму недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) вантажу. При цьому скаржник посилається на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.12.2007р. по справі №11-26/71-07-1426.
До того ж скаржник зазначає, що при допущенні фактів невивозу товарів за межі митних кордонів України (зміна напрямку продажу –реалізація на території України, недостача товару, крадіжка тощо), вказані операції слід розглядати як проведення операцій з продажу товарів на митній території України, які підлягають оподаткуванню ПДВ за ставкою 20 відсотків, посилаючись при цьому на п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3 та п.6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” та лист ДПА України від 16.06.2000р. №8422/7/16-1321.
Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги позивача, з огляду на наступне.
Із матеріалів справи випливає, що на виконання умов укладеного між позивачем по справі та „Metal Dnepr” L.T.D., Болгарія, контракту № DМ-921 від 30.01.2007р., позивач (вантажовідправник) 22.05.2007р. зі станції „Донецьк” Донецької залізниці відправив на адресу Ізмаїльського морського торговельного порту –станція призначення Ізмаїл-експорт Одеської залізниці - для подальшої відправки на експорт водним транспортом в Сербію у вагоні №67866772 сталь сортову у кількості 60250 кг, що підтверджується накладною № 49589569 (а.с. 9). Отже, в силу вимог ч.2 ст.307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.3 ст.909 ЦК України, вказана накладна свідчить про укладення між позивачем та залізницею (перевізник) договору перевезення вантажу.
Згідно з відмітками у цій накладній, сталь сортова завантажена у вагон засобами відправника (ЗАТ „Донецьксталь”- металургійний завод”). Вантаж розміщено і закріплено згідно з параграфами 3-5 розділу 1 гл.1 ТУ правильно та запломбовано ЗПП відправника. Вантаж маркований фарбою. Маса вантажу визначена на 250 тонних вагах відправника.
В процесі перевезення вантажу 25.05.2007р. на станції Знам’янка Одеської залізниці при огляді потягу з оглядової вишки у вагоні №67866772 було виявлено, що вантаж завантажений в 2 штабелі. В хвостовій частині на третій зв’язці праворуч по ходу потягу порушено маркування жовтою фарбою на 300 мм. Окантувальні стрічки та дротові ув’язки ослаблені. Наявний доступ до вантажу. Вагон прибув з охороною. Повідомлений ЛВВС. Вагон відчеплений на знеструмлену колію для перевірки. Про встановлені обставини станцією Знам’янка Одеської залізниці складений акт загальної форми №6267 від 25.05.2007р.
Тією ж датою станцією Знам’янка Одеської залізниці складений акт загальної форми №6268, згідно з яким, при огляді вагону на знеструмленій колії виявлено, що вантаж завантажений навалом. Фактично в вагоні вантаж завантажений у 2 штабелі в 2 яруса. На верхньому ярусі прораховується 9 зв’язок, 5 зв’язок в хвостовій частині вагону та 4 зв’язки в головній частині вагону. Кожна зв’язка ув’язана по 4 окантувальні стрічки, 2 дротові ув’язки в одну низку та по 2 строповочні ув’язки. Наявне маркування жовтою фарбою по одній смузі в головній та в хвостовій частині верхнього штабелю. В хвостовій частині вагону на 3 зв’язці переривається маркування на 300 мм, ослаблені дротові ув’язки та окантувальні стрічки. Наявний доступ до вантажу. Доступ до вантажу усунений шляхом докручування дротових ув’язок. На інших зв’язках окантувальні стрічки, дротові та строповочні ув’язки цілі не порушені. Вагон прибув з охороною. Вагон відчеплений на вагову перевірку та митний догляд.
На підставі вищевказаних актів загальної форми станцією Знам’янка Одеської залізниці складений комерційний акт № АЭ 879093/443/190 від 29.05.2007р., згідно з яким, окрім обставин, які засвідчені в актах загальної форми, встановлено, що доступ до вантажу відсутній. Здійснено перевантаження вагону на 150 тонних вагонних вагах станції і виявлено, що по документу значиться: вага брутто –81750 кг, тара –21500 кг, нетто –60250 кг. Справді вага брутто –80400 кг, тара –21500 кг, нетто –58900 кг, тобто виявлено недостачу вантажу в кількості 1350 кг. Перевантаження здійснювалося двічі, недостача вантажу підтвердилася. До того ж встановлено, що одна зі зв’язок сталі ув’язана нестандартним засобом, порушено фарбове маркування, недостача сталі у вагон могла вміститися.
Окрім того, одержувач вантажу –ТОВ „Ізмаїльський морський торговельний порт” переуступив своє право на пред’явлення претензій та позовів до залізниці за недостачу сталі сортової у кількості 1350 кг ЗАТ „Донецьксталь”- металургійний завод” (як відправнику вантажу), що підтверджується переуступним написом у п.6 накладній №49589569.
Таким чином матеріали справи свідчать, що між ЗАТ „Донецьксталь”- металургійний завод” (вантажовідправник) та залізницею (перевізник) укладений договір перевезення вантажу, оскільки в силу вимог ч.2 ст.307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.3 ст.909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
В силу вимог ч.1 ст.307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.1 ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до вимог ч.5 ст.307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст.909, ч.1 ст.920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб’єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. У ст.2 Статуту залізниць України передбачено, що обов’язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.
В силу вимог ч.1 ст.110, ст.113 Статуту залізниць України, які кореспондуються з вимогами ч.1 ст.314 ГК України та ч.1 ст.924 ЦК України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажу одержувачу, поки не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким залізниця не могла запобігти та усунення яких від неї не залежало.
З огляду на вищевикладене апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано покладено відповідальність за недостачу вантажу на залізницю, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, якими перевізник (Одеська залізниця) довів би відсутність своєї вини в частковій недостачі вантажу.
Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості недостачі маси вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі – продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.
При цьому, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення (ч.2 ст.114 Статуту залізниць України.).
В силу вимог п.27 Правил видачі вантажів (розділ 8 Правил перевезень), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №862/5083, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5 % маси всіх інших вантажів.
Доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що сталь сортова не відноситься до таких вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, з посиланням при цьому на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.12.2007р. по справі №11-26/71-07-1426, не заслуговують на увагу виходячи з наступного.
Так, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.12.2007р. по справі №11-26/71-07-1426 за позовом Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь”- металургійний завод” до Одеської залізниці встановлено і підтверджено поясненнями експерта Одеського НДІСЕ з дослідження металів те, що сталь сортова не має природних властивостей до зменшення маси при перевезенні.
Разом з тим, в зазначеній постанові вказано, що із змісту ч.2 п.27 Правил видачі вантажів випливає, що норма недостачі, яка вказана у відсотках від маси вантажу, складається із суми двох показників: 1) норми природної втрати, 2) граничного розходження визначення маси нетто.
Таким чином, Одеський апеляційний господарський суд встановив, що незважаючи на те, що сталь сортова не має природних властивостей до зменшення маси при перевезенні, недостача маси сталі сортової в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення, оскільки як зазначалося вище норма недостачі складається із суми двох показників, а не тільки з норми природної втрати.
Зазначений висновок апеляційного господарського суду підтвердив Вищий господарський суд України у своїй постанові від 27.03.2008р. по справі №11-26/71-07-1426.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції правильно визначив масу недостачі вантажу, правомірно задовольнив позовні вимоги з посиланням на п.27 Правил видачі вантажів (розділ 8 Правил перевезень), визначивши нестачу вантажу з врахуванням норми втрати, яка складається із природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
Між тим, апеляційний господарський суд бере до уваги доводи скаржника відносно того, що суд першої інстанції при задоволенні позовних вимог неправомірно не врахував ПДВ, що є порушенням ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Вимогами п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).
Вимогами п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування. Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.
Таким чином, при допущенні фактів невивозу товарів за межі митних кордонів України (зміна напрямку продажу –реалізація на території України, недостача товару, крадіжка тощо), вказані операції слід розглядати як проведення операцій з продажу товарів на митній території України, які підлягають оподаткуванню ПДВ за ставкою 20 відсотків.
Вищевикладене підтверджується листом Державної податкової адміністрацією України від 16.06.2000р. №8422/7/16-1321.
При цьому, в матеріалах справи наявна податкова накладна №3070 від 30.09.2007р. та виписка з реєстру отриманих та виданих податкових накладних ЗАТ „Донецьксталь”- металургійний завод” станом на 30.09.2007р., які свідчать про те, що позивач сплатив ПДВ при перерахуванні „Metal Dnepr” L.T.D., Болгарія, вартості недостачі поставленої продукції (сталі сортової) відповідно до умов укладеного між ними контракту № DМ-921 від 30.01.2007р.
Отже, апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції при винесенні рішення неправомірно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення ПДВ.
Кількість і вартість відправленого вантажу позивачем належним чином підтверджено Специфікацією №5 від 26.04.2007р. (а.с. 23-24), що є додатком до контракту № DM-921 від 30.01.2007р. та рахунком-фактурою №921-19 від 22.05.2007р. (а.с. 8), згідно з якими вартість 1 тони сталі сортової становить 695,00 доларів США (без ПДВ), курс НБУ станом на 01.11.2007р. становив за 1 долар США –5,05 грн. Недостача вантажу згідно з комерційним актом становить 1350 кг, а із врахуванням норми недостачі 0,5% маси вантажу, недостача вантажу становить 1048,75 кг. ПДВ відповідно до вимог Закону України „Про податок на додану вартість” становить 20%.
Таким чином розмір вартості недостачі вантажу, який підлягає до стягнення з відповідача становить 4417,02 грн. (1350кг - 0,5% = 1048,75 кг х 695 х 5,05 = 3680,85 грн. + 20% ПДВ = 4417,02 грн.).
За таких обставин апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ЗАТ „Донецьксталь”- металургійний завод” підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Одеської області від 15 січня 2008 року - зміні.
В силу вимог ст.49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на ІТЗ судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1.Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь”- металургійний завод” задовольнити частково.
2.Рішення господарського суду Одеської області від 15 січня 2008 року у справі №14/364-07-8593 змінити, виклавши резолютивну частину цього рішення в наступній редакції:
„Позов Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь”- металургійний завод” задовольнити частково.
Стягнути з Одеської залізниці (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19,
р/р 26003000001 в Одеській філії АБ “Експрес-Банк” в м. Одесі, МФО 328801,
ОКПО 01071315) на користь Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь”- металургійний завод” (83062, м. Донецьк, вул. Івана Ткаченко, 122, (поштова адреса: м. Донецьк, вул. Челюскінців, 174, р/р 26006198028081 в ДФ ВАТ „Кредитпромбанк” м. Донецьк, МФО 335593, ЄДРПОУ 30939178) 4417 (чотири тисячі чотириста сімнадцять) грн. 02 коп. боргу, 79 (сімдесят дев’ять) грн. 24 коп. держмита та 91 (дев’яносто одну) грн. 67 коп. витрат на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині у задоволені позовних вимог відмовити”.
3.Стягнути з Одеської залізниці (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19,
р/р 26003000001 в Одеській філії АБ “Експрес-Банк” в м. Одесі, МФО 328801,
ОКПО 01071315) на користь Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь”- металургійний завод” (83062, м. Донецьк, вул. Івана Ткаченко, 122, (поштова адреса: м. Донецьк, вул. Челюскінців, 174, р/р 26006198028081 в ДФ ВАТ „Кредитпромбанк” м. Донецьк, МФО 335593, ЄДРПОУ 30939178) 39 (тридцять дев’ять) грн. 62 коп. держмита за розгляд апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Судді | О.О. Журавльов В.М. Тофан М.В. Михайлов |