Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
31 січня 2012 р. № 2-а- 16832/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Горшкової О.О.,
при секретарі судового засідання - Міщенко А.П.,
за участю сторін: позивач –не прибув, представник відповідача –Пащенко В.П., Соколова Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Гаражного кооперативу «Зірочка»про стягнення коштів, -
В С Т А Н О В И В:
Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду із позовом до Гаражного кооперативу «Зірочка», у якому просить суд стягнути з відповідача на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністравтино-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у сумі 3796,16 грн., та пеню за порушення термінів сплати адміністравтино-господарських санкцій у розмірі 270,18 грн., а всього - 4066,34 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до статті 20 Закону України ( в редакції від 06.10.2005 року Закон № 2960-IV) "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Таким чином за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами, відповідач до 15.04.2011 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 3796,16 грн. У зв'язку з несплатою відповідачем зазначених санкцій, у останнього утворилася заборгованість у розмірі 4066,34 грн.
Представник позивача у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, проте через канцелярію звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав свою правову позицію по справі та просив у позові відмовити.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.
Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Судом встановлено, що відповідно до ч.1 ст.19 зазначеного Закону та згідно форми 10-ПІ “Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів” за 2010 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу Гаражного кооперативу «Зірочка» у 2010 році становила 13 осіб, тобто, норматив для працевлаштування інвалідів складав 1 робоче місце.
Відповідно до п.2 “Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування”, затвердженого Постановою КМ України № 70 від 31.01.2007р. інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Згідно ст.18-1 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ” державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Відповідно до положень ч.4 ст.20 Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, законодавством передбачена обов’язковість щомісячного подання підприємствами, установами і організаціями незалежно від форми власності звітності про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, до місцевих центрів зайнятості.
Згідно листа Харківського обласного центру зайнятості від 23.12.2011 року № 19447 протягом 2010 року звіт за формою №3-ПН о наявності вакансії для працевлаштування інвалідів Гаражний кооператив «Зірочка»не подавало. Вказані обставини також не заперечувалися відповідачем.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці обставини встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Доказу суду надають особи, які беруть участь у справі.
Відповідачем не надано до суду доказів того, що вони систематично надавали звіти за формою 3-ПН (про наявність вакансій, в тому числі вакансій для інвалідів) до РЦЗ. Вказані обставини дають підстави зробити висновок, що відповідачем не вжиті у повному обсязі всі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, що суд оцінює як неналежне виконання відповідачем вимог ст.ст. 18,19,20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. Окрім того, як вбачається судом зі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік (форма 10-ПІ) відповідачем зазначено, що ним не забезпечено протягом року працевлаштування інвалідів. Також судом не приймаються до уваги посилання відповідача на довідку № 2 від 30.01.2012 року у якій зазначено, що ОСОБА_3 зарахований в Гаражний кооператив «Зірочка»прибиральником території по сумісництву з 01 серпня 2007 року і працює по даний час, оскільки, по-перше вказана довідка не є належним та допустимим доказом, яка підтверджує факт працевлаштування інваліда протягом 2010 року, а по-друге вказані обставини не звільняють відповідача від обов’язку подання звітів за формою № 3-ПН до РЦЗ.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно не вчинив всіх передбачених законодавством заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, що свідчить про наявність вини відповідача як умови настання господарсько-правової відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Відповідно до ч.1 ст.238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами.
Судом встановлено, що за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами, відповідач самостійно повинен був сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі 3496, 16 грн. та пеню у сумі 270,18 грн. Оскільки вищевказані суми відповідачем не сплачені, у останнього утворилася заборгованість на загальну суму 4066,34 грн.
Відповідач не надав до суду доказів, що спростовують вимоги адміністративного позову.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позов щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарської санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів в сумі 4066,34 грн. є обґрунтованим, доведеним і таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Гаражного кооперативу «Зірочка»про стягнення коштів –задовольнити.
Стягнути з Гаражного кооперативу «Зірочка» (61051, м. Харків, вул. Котельніківська, буд. 17, код 22684631, МФО 300023, р/р 26005000075145 в ПАТ «Укрсоцбанк») на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів ( 61022, м. Харків, Держпром 1, під 1, пов. 16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р/р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 24134567, УДК у Дзержинському районі м. Харкова) суму боргу у розмірі 4066 (чотири тисячі шістдесят шість) грн. 34 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 03.02.2012 року.
Суддя Горшкова О.О.