КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 27.03.2008                                                                                           № 3/339

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Зеленіна  В.О.

 суддів:            Рєпіної  Л.О.

          Синиці  О.Ф.

 при секретарі:           Голюк Н.І.

 За участю представників:

 Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – Мохорт В. В. – по довіреності, Бедненко В. М. – по довіреності, Єрпильова С. О. – по довіреності, Кирієнко П. В. – по довіреності.                                                                                       

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 10.10.2007 р.

 у справі № 3/339 (Сівакова В.В.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест"

 до                                                   Національного банку України

             

                       

 про                                                  зміну умов Договору про інвестування у житлове будівництво від 08.12.2004 р. № К-2824.

 

ВСТАНОВИВ:

 

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.10.2007 р. у справі          № 3/339 в позові ТОВ “Будівельно-інвестиційна компанія “Інтербудінвест” (далі по тексту – Позивач) до Національного банку України (далі по тексту – Відповідач) про зміну умов Договору про інвестування у житлове будівництво від 08.12.2004 р. № К-2824, а саме в п. 1.2 Договору замість І-й квартал 2006 р.; ІІ-й квартал 2006 р. та ІV-й квартал 2006 р. визначити І-й квартал 2008 р., а також в п. п. 1.1, 1.2 та 2.1 Договору замість суми 10 082 938 грн. 00 коп. зазначити суму 13 996 422 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 2 799 284, 40 грн. було повністю відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, оскільки вважає, що воно не відповідає вимогам чинного законодавства України і має бути скасовано в зв’язку з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Позивачем у судовому засіданні 28.11.2007 р. було подано клопотання про призначення проведення судово-бухгалтерської експертизи, на вирішення якої поставити питання: яка вартість фактичних витрат ТОВ “Будівельно-інвестиційна компанія “Інтербудінвест” при проведенні будівельних робіт на об’єкті в м. Києві по проспекту Перемоги, 131, станом на дату проведення експертизи?

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання.

Розглянувши клопотання Позивача та заслухавши пояснення представників сторін, суд згідно зі статтею 41 Господарського процесуального кодексу України задовольнив клопотання та ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2007 р. зупинив провадження у справі № 3/339 та призначив проведення експертизи на вирішення якої поставив наступні запитання:

1. Яка вартість фактичних витрат ТОВ “Будівельно-інвестиційна компанія “Інтербудінвест” при проведенні будівельних робіт на об’єкті в м. Києві по проспекту Перемоги, 131 станом на: Секція № 3 – 01.04.2006 р., Секція № 2 – 01.07.2006 р., Секція  № 1 – 01.01.2007 р.?

2. Яка вартість фактичних витрат ТОВ “Будівельно-інвестиційна компанія “Інтербудінвест” при проведенні будівельних робіт на об’єкті в м. Києві по проспекту Перемоги, 131 станом на дату проведення експертизи?

Проведення експертизи було доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (01025, м. Київ, вул. В. Житомирська, 19).

04.03.2008 р. до Київського апеляційного господарського суду повернулися матеріали справи № 3/339 разом з висновком судово-бухгалтерської експертизи № 14707 від 26.02.2008 р. Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

У зв’язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення апеляційного провадження, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2008 р. було поновлено апеляційне провадження у справі № 3/339 та розгляд справи був призначений на 27.03.2008 р.

Національним банком України до Київського апеляційного господарського суду подано доповнення до відзиву на апеляційну скаргу ТОВ “Будівельно-інвестиційна компанія “Інтербудінвест” у зв’язку з висновком судово-бухгалтерської експертизи.

27.03.2008 р. Позивачем було подано клопотання про перенесення судового засідання.

Колегія, розглянувши згадане вище клопотання, дійшла до висновку про те, що спір може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами справи і відхилила дане клопотання.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, інші подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників відповідача, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

08.12.2004 р. між ТОВ “Будівельно-інвестиційна компанія “Інтербудінвест” та Національним банком України був укладений Договір про інвестування у житлове будівництво № К-2824 (далі по тексту – Договір).

Вимогу про скасування рішення Господарського суду м. Києва від 10.10.2007 р. у справі № 3/339 та прийняття нового рішення про зміну умов Договору Позивач обґрунтовує тим, що в ході проведення будівельних робіт відбулося значне підвищення цін на будівельні матеріали, Держбудом України прийняті нові нормативні показники в будівельній галузі, різко збільшені всі складові по яких формується собівартість будівництва одного квадратного метра житлової площі. Встановлена в договорі собівартість будівництва одного квадратного метра житла не відповідає ринковим умовам будівництва, що склалися в період будівництва у 2005-2006 роках і фактично унеможливили здійснення будівництва та виконання договору без збитків.

Крім того, Господарським судом м. Києва було відмовлено у задоволенні клопотання про проведення судової експертизи, в результаті чого судом не встановлено реальну собівартість будівництва житла, тобто були неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи.

Відповідач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу просив Київський апеляційний господарський суд відмовити у її задоволенні мотивуючи наступним. По-перше, Договором встановлено та узгоджено ціну одного квадратного метра житла, що не є тотожним поняттю собівартості, тому зміна в процесі виконання Договору собівартості будівництва одного квадратного метра житла не може вважатись істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладенні Договору. По-друге, із суті та звичаїв ділового обороту випливає, що ризик зміни обставин несе Позивач, а не інвестори, оскільки він мав передбачати негативні для себе тенденції на ринку житла та вжити усіх заходів для зменшення дії їх негативних наслідків. По-третє, Договором встановлено певні строки передачі квартир, а тому відповідно до статті 530 Цивільного Кодексу України Позивач зобов’язаний передати квартири у ці строки. У разі порушення позивачем строків, встановлених Договором передбачено штрафні санкції (пеню). Зміна строків Договором не передбачена. При цьому, Відповідач наголошує на тому, що позов про зміну умов Договору Позивачем було подано вже в період прострочення ним зобов’язання з передачі квартир.

Зі змісту висновку № 14707 судово-бухгалтерської експертизи за господарською справою № 3/339, складеного 26.02.2008 р. вбачається, що витрати Позивача при проведенні будівельних робіт з ПДВ на об’єкті в м. Києві по проспекту Перемоги, 131 складають: Секція  № 1 станом на 01.01.2007 р. – 17 540 924,67 грн.; Секція № 2 станом на 01.07.2006 р. – 25 205 835,13 грн.; Секція № 3 станом на 01.04.2006 р. – 30 939 745,56 грн.

Вартість витрат з ПДВ Позивача при проведенні будівельних робіт на цьому ж об’єкті станом на 01.01.2008 р. складає 132 229 123,01 грн.

На думку колегії, згадані вище результати судово-бухгалтерської експертизи не можуть вважатися доказом істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні Договору відповідно до статті 652 Цивільного Кодексу України виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2007 р. у справі             № 2/280 в позові ТОВ “Будівельно-інвестиційна компанія “Інтербудінвест” до Національного банку України про розірвання Договору про інвестування у житлове будівництво № К-2824 від 08.12.2004 р. на підставі статті 652 Цивільного Кодексу України було повністю відмовлено.

Вищим господарським судом України у справі № 2/280 було встановлено, що 08.12.2004 р. між ТОВ “Будівельно-інвестиційна компанія “Інтербудінвест” (Організація) та Національним банком України (Інвестор) був укладений Договір про інвестування у житлове будівництво № К-2824.

Відповідно до Договору Інвестор здійснив інвестування у будівництво житлового будинку за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 131 на суму 10 082 938 грн. 00 коп., а Організація зобов’язалась передати Інвестору 2 965,57 кв. м. житла в згаданому будинку. При цьому, ціна одного квадратного метра житла з ПДВ була визначена в сумі 3 400 грн. 00 коп. Крім того, Інвестор свої зобов’язання виконав в повному обсязі.

Згідно п. 2.1 Договору вартість квартир визначена в твердій сумі – 10 082 938 грн.  00 коп., виходячи з ціни одного квадратного метра 3 400 грн. 00 коп., яка не підлягає коригуванню, крім випадку передбаченого п. 2.3 цього Договору, а саме можливе відхилення загальної площі фактично збудованих квартир без зміни ціни за один квадратний метр.

Вищий господарський суд України у згаданій вище постанові також встановив, що зміна в процесі виконання Договору саме собівартості будівництва одного квадратного метра житла не може вважатись зміною істотної обставини, якою сторони керувались при укладенні Договору, оскільки оскаржуваний Договір передбачав визначення та узгодження ціни одного квадратного метра збудованого житла, що не є тотожнім поняттю собівартість.

Отже, твердження Позивача, що при укладенні Договору сторони визначили собівартість будівництва одного квадратного метра житла у сумі 3 400 гривень є безпідставним.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 Цивільного Кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 Господарського Кодексу України.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського Кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним Кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 627 Цивільного Кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, істотними вважаються насамперед ті умови договору, які названі такими за законом.

Згідно ст. 1 Закону України “Про інвестиційну діяльність” інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Інвестори – суб’єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування (ч. 2 ст. 5 Закону).

Відповідно до приписів ст. 9 Закону України “Про інвестиційну діяльність” основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб’єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов’язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб’єктів інвестиційної діяльності.

Умови договорів, укладених між суб’єктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів і у випадках, коли після їх укладення законодавством (крім податкового, митного та валютного законодавства, а також законодавства з питань ліцензування певних видів господарської діяльності) встановлено умови, що погіршують становище суб’єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору (абз. 2 ч. 1 ст. 18 Закону).

Отже, у разі встановлення договірних відносин між суб’єктами інвестиційної діяльності, погіршення їх становища не впливає на чинність умов укладеного договору.

У зв’язку з викладеним, судом не приймаються до уваги результати судово-бухгалтерської експертизи, а посилання Позивача на значне підвищення цін на будівельні матеріали, прийняття Держбудом України нових нормативних показників в будівельній галузі та різке збільшення усіх складових по яких формується собівартість будівництва одного квадратного метра збудованого житла є безпідставним, оскільки зазначене не є встановленими умовами податкового, митного та валютного законодавства, а також законодавства з питань ліцензування певних видів господарської діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 652 Цивільного Кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно ч. 2 ст. 652 Цивільного Кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, – змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Як зазначалось вище, у п. 2.3 Договору сторони передбачили можливість настання обставини, такої як відхилення загальної площі фактично збудованих квартир, яка б впливала на визначення загальної вартості житла і передбачили механізм її коригування. При цьому, ціна одного квадратного метра збудованого житла відповідно до умов Договору мала залишатись незмінною не залежно від впливу будь-яких факторів.

Позивач, обґрунтовуючи вимоги в апеляційній скарзі щодо зміни строків та ціни Договору, посилається на подорожчання собівартості будівництва в процесі його проведення, при цьому ним лише 10 та 28 березня 2006 р. було повідомлено Відповідача листами № № 122, 400 про значне підвищення з початку будівництва цін на будівельні матеріали і обладнання, прийняття Держбудом України нових нормативних показників в будівельній галузі та неможливості завершення будівництва у зв’язку з цим, зокрема, після вимоги останнього про передачу йому житла. Крім того, в матеріалах справи наявний Акт державної приймальної комісії від 28.09.2006 р. про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, а саме житлового будинку по проспекту Перемоги, 131, згідно якого будівельні роботи було розпочато у травні 2004 р. Тобто, Позивач майже більше ніж через два роки після проведення розрахунків Інвестора (10.12.2004 р.) та після початку будівельних робіт порушує питання про підвищення вартості об’єкту інвестування, яка за Договором є незмінною.

Суд у даній справі та суд касаційної інстанції у справі № 2/280 дійшли висновку про те, що здійснення будівництва житла із залученням коштів інвесторів є звичайною підприємницькою діяльністю Організації, а тому ризики зміни обставин, що пов’язані із зміною цін і кон’юнктури даного ринку несе саме Позивач. Отримавши авансовано визначену Договором вартість житла, Позивач мав передбачити негативні для себе тенденції на ринку будівництва та вжити усіх заходів для зменшення дії їх негативних наслідків. Тобто, із суті договору та звичаїв ділового обороту випливає, що ризик зміни обставин, пов’язаних із здійсненням діяльності по будівництву (зміна собівартості будівництва через зміну цін на матеріали тощо), несе Організація, а не Інвестори.

Статтею 651 Цивільного Кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що 10.12.2004 р. Інвестор виконав свої зобов’язання за Договором повністю, що підтверджується довідкою № 84 інв. № К-2824 (2004) від 14.12.2004 р., у зв’язку з чим порушень умов договору з боку Відповідача не вбачається.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 Господарського Кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 4 ст. 188 Господарського Кодексу України визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 10.10.2007 р. у справі № 3/339 відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

     

ПОСТАНОВИВ:

 

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-інвестиційна компанія “Інтербудінвест” на рішення Господарського суду м. Києва від 10.10.2007 р. у справі № 3/339 – залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 10.10.2007 р. у справі             № 3/339 – залишити без змін.

3. Матеріали справи № 3/339 повернути Господарському суду м. Києва.

     

 Головуючий суддя                                                                      Зеленін  В.О.

 Судді                                                                                          Рєпіна  Л.О.

                                                                                          Синиця  О.Ф.

 02.04.08 (відправлено)