КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12.07.2007                                                                                           № 17/32

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Зеленіна  В.О.

 суддів:                                          Рєпіної  Л.О.

                                        Синиці  О.Ф.

 при секретарі:                     Голюк Н.І.  

 За участю представників:

 Від Прокуратури Шевченківського району м. Києва – не з’явився.

ВідДКТП “Хрещатик” – не з’явився.

 Від ТОВ “Юридична компанія “ІнЕко” – не з’явився.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання Прокурора Шевченківського району м. Києва

 на рішення Господарського суду м.Києва від 30.05.2007

 у справі № 17/32 (Кролевець О.А.)

 за позовом                               Прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особіДержавного комплексного торговельного підприємства (ДКТП) “Хрещатик”

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "ІнЕко"

 про                                                  розірвання договору та стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Шевченківського району м. Києва звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом в інтересах держави в особі ДКТП “Хрещатик” до ТОВ “Юридична компанія “ІнЕко” про розірвання договорів зберігання №№ 3 і 4 від 17.01.2006 р. та додаткової угоди № 1 до них, укладених між ДКТП “Хрещатик” та ТОВ “Юридична компанія “ІнЕко”, та про стягнення з ТОВ “Юридична компанія “ІнЕко” на користь ДКТП “Хрещатик” заборгованості в сумі                  77 000 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.05.2007 р. у справі                 № 17/32 в позові Прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі ДКТП “Хрещатик” до ТОВ “Юридична компанія “ІнЕко” про розірвання договору та стягнення заборгованості було повністю відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Прокурор Шевченківського району м. Києва звернувся з апеляційним поданням, в якому просить його скасувати, оскільки вважає, що воно було прийняте по неповно з’ясованим обставинам з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2007 р. було порушено апеляційне провадження у справі № 17/32, розгляд справи був призначений на 12.07.2007 р.

12.07.2007 р. представники сторін у судове засідання не з’явились, а від Прокуратури Шевченківського району м. Києва надійшов лист у якому повідомляється про те, що Прокуратурі Шевченківського району м. Києва стало відомо про розгляд справи № 17/32 випадково, оскільки ухвала про призначення справи до розгляду до Прокуратури не надійшла. В цьому ж листі Прокуратура просить відкласти розгляд справи у зв’язку з тим, що її представник – старший помічник Прокурора Шевченківського району м. Києва – Єфімов А. А. (брав участь у розгляді даної справи в суді першої інстанції) 12.07.2007 р. приймає участь у розгляді кримінальної справи, у зв’язку з чим не може взяти участь у розгляді справи № 17/32.

В матеріалах справи № 17/32 міститься поштове повідомлення про вручення поштового відправлення № 187672, з якого вбачається, що ухвала Київського апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження у справі № 17/32 від 02.07.2007 р. була доставлена в Прокуратуру Шевченківського району м. Києва 03.07.2007 р.

Згідно ст. 75 ГПК України, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційне подання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.01.2006 р. між ДКТП “Хрещатик” та ТОВ “Юридична компанія “ІнЕко” був укладений договір зберігання № 3, згідно п. 1.1. якого ДКТП “Хрещатик” (замовник за договором) передав, а ТОВ “Юридична компанія “ІнЕко” (зберігач за договором) прийняв на відповідальне зберігання майно, наведене в додатку № 1 до цього договору.

Крім того, між ДКТП “Хрещатик” та ТОВ “Юридична компанія “ІнЕко” був укладений договір зберігання № 4 від 17.01.2006 р. та додаток № 1 до нього, згідно якого відповідач прийняв від позивача на відповідальне зберігання майно, визначене у додатку № 1 до договору № 4.

Факт передачі майна на зберігання підтверджується Актом № 1 прийому-передачі майна на зберігання до договору № 3 від 17.01.2006 р.

Строк дії згаданих вище договорів визначений у пункті 5.1., відповідно до якого договори діють по 17.01.2015 р.

Також з матеріалів справи вбачається, що 17.01.2006 р. ДКТП “Хрещатик” та ТОВ “Юридична компанія “ІнЕко” була підписана додаткова угода № 1 до договору № 3 та договору № 4, згідно з якою вказані договори були доповнені п. 5.4. такого змісту: у випадку використання у господарських цілях майна, зданого на зберігання за договором № 3, зберігач (відповідач) сплачує позивачу 5 000,00 грн. щомісячно (в т.ч. ПДВ – 20%), а у випадку використання у господарських цілях майна, зданого на зберігання за договором № 4, зберігач (відповідач) сплачує щомісячно 2 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ – 20%).

Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені Прокурором позовні вимоги є безпідставними виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 651 ЦК України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Також договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ст. 188 Господарського Кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Доказів використання відповідачем у господарських цілях переданого йому на зберігання майна суду надано не було.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що укладені між позивачем та відповідачем договори не містять умов щодо строків внесення плати зберігачем у разі використання ним переданого на зберігання майна.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 у справі № 1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) положення абзацу четвертого частини першої статті 2 ГПК України в контексті пункту 2 статті 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкованості і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. При цьому слід враховувати, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах” потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 22.05.2002 р.  № 04-5/570 “Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам” господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов’язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов’язаних із захистом інтересів держави.

Суд вважає неправильним визначення Прокурором в якості позивача саме ДКТП “Хрещатик”, оскільки, враховуючи згадане вище Рішення Конституційного Суду України, позивачем у цій справі може бути орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, а не державне підприємство.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявлені Прокурором вимоги про розірвання договорів зберігання № 3 та № 4 від 17.01.2006 р. та додаткової угоди № 1 від 17.01.2006 р. до них, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Також не підлягає задоволенню вимога Прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за використання майна в розмірі 77 000,00 грн. з підстав, викладених вище.

Враховуючи викладене вище, судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 30.05.2007 р. у справі № 17/32 відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційне подання Прокурора Шевченківського району м. Києва на рішення Господарського суду м. Києва від 30.05.2007 р. у справі № 17/32 – залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду м. Києва від 30.05.2007 р. у справі  № 17/32 – залишити без змін.

3.          Матеріали справи № 17/32 повернути Господарському суду                  м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Зеленін  В.О.

 Судді                                                                                          Рєпіна  Л.О.

                                                                                          Синиця  О.Ф.

 26.07.07 (відправлено)