КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.05.2008 № 12/84
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Шевченко О.А. – дов. №4 від 02.01.2008
від відповідача -Чернинська Л.М. – дов. №18/3191 від 03.12.2007; Савченко С.В. – дов. №18/41 від 24.01.2008
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз"
на рішення Господарського суду м.Києва від 19.03.2008
у справі № 12/84
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго"
до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз"
про визнання права на безперебійне постачання природного газу
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом про визнання за ВАТ „Облтеплокомуненерго” право на безперебійне постачання природного газу приєднаними до виробничих об’єктів (котелень) ВАТ газорозподільчими та газотранспортними мережами протягом опалювального періоду, початок і закінчення якого визначаються у передбаченому законодавством порядку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є теплопостачальною організацією, яка забезпечує тепловою енергією населення та бюджетні установи і організації, тому відповідно до Закону України „Про теплопостачання” має право на безперебійне постачання природного газу газорозподільчими та газотранспортними мережами протягом опалювального періоду, початок і закінчення якого визначаються у передбаченому законодавством порядку, отже обмеження постачання природного газу позивача з боку відповідача є незаконним.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на наступне:
В попередженні, направленому позивачу про відключення мова йшла лише про обмеження газоспоживання до встановлених лімітів газопостачання саме ВАТ „Облтеплокомуненерго”, оскільки нормами чинного законодавства, в т.ч. і Законом України „Про теплопостачання” не передбачено жодних заборон щодо саме обмеження газопостачання підприємств теплоенергетики. Таким чином, підприємство відповідача не збиралося повністю здійснювати відключення газопостачання ВАТ „Облтеплокомуненерго” та порушувати норми Закону України „Про теплопостачання” щодо заборони відключення в опалювальний період об’єктів теплопостачання від системи енерго-, газо-, водопостачання як об’єктів життєзабезпечення та стратегічного призначення. Також відповідач зазначив, що при укладенні договору №06/07-965ТЕ-39 позивач погодився на відключення постачання природного газу у разі відсутності лімітів і даний договір був підписаний без протоколу розбіжностей.
Рішенням Господарського суду міста Києва по справі №12/84 від 19.03.2008 позов було задоволено повністю, а саме: визнано за Відкритим акціонерним товариством «Облтеплокомуненерго» право на безперебійне постачання природного газу газорозподільними та газотранспортними мережами протягом опалювального періоду, початок і закінчення якого визначаються у передбаченому законодавством порядку.
Не погоджуючись із вказаним Рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати Рішення Господарського суду Чернігівської області по справі №12/84 від 19.03.2008, прийнявши нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2008 апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.05.2008.
Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані наступним.
Порядок припинення та обмеження газопостачання передбачений Постановою КМУ від 08.12.2006 №1687 „Про затвердження Порядку пооб”єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення”. Пунктом 3 вищезазначеної Постанови газодобувне, газорозподільне, газотранспортне підприємство з власної ініціативи у разі порушення споживачем строку розрахунків за спожитий природний газ або за надані послуги з його транспортування припиняє або обмежує газопостачання, а у випадку відсутності у споживача ліміту природного газу припиняє газопостачання. Припинення газопостачання у випадку відсутності у споживача ліміту природного газу здійснюється у день і час, визначені газодобувним, газорозподільним, газотранспортним підприємством на підставі розрахунку обсягу споживання газу та залишку виділеного ліміту. В попередженні про відключення мова йшла лише про обмеження газоспоживання до встановлених лімітів газопостачання саме ВАТ „Облтеплокомуненерго”. Нормами чинного законодавства України, в т.ч. і Законом України „Про теплопостачання” жодних заборон щодо саме обмеження газопостачання підприємств теплоенергетики не передбачено. Також апелянт зазначає, що згідно укладеного Договору №06/07-965 ТЕ-95 від 01.10.2007 ВАТ „Облтеплокомуненерго” зобов’язане самостійно припиняти газоспоживання з першого дня відсутності виділених лімітів Постачальником та підтверджених у встановленому порядку планових обсягів (лімітів) газу на поточний місяць; самостійно припиняти (обмежувати) газоспоживання в день і час, вказаний у повідомленні про відключення газопостачання. В цьому ж договорі передбачено порядок виділення лімітів, які здійснюються постачальником. Таким чином, при укладенні договору з ДК „Газ України” ВАТ „Облтеплокомуненерго” погодилось на відключення постачання природного газу у разі відсутності лімітів. Отже, рішення від 19.03.2008 прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню.
У судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили суд скасувати Рішення Господарського суду Чернігівської області по справі №12/84 від 19.03.2008, прийнявши нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Представник позивача відзив на апеляційну скаргу не подав; в судовому засіданні заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, зазначених у позовній заяві, просив Рішення Господарського суду Чернігівської області по справі №12/84 від 19.03.2008 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення, оскільки оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав, відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення, та в інших випадках, встановлених законом.
Стаття 1 Закону України «Про теплопостачання», визначає, що теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплотранспортуюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який здійснює транспортування теплової енергії, а теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Як свідчать матеріали справи, Відкрите акціонерне товариство „Облтеплокомуненерго", як теплогенеруюча, теплотранспортуюча та теплопостачальна організація, відповідно до Статуту , зареєстрованого Державним реєстратором Чернігівської міської ради, є суб'єктом господарювання в сфері теплопостачання з особливим статусом природної монополії на ринку м. Чернігова в межах відповідної частини території та об'єктом життєзабезпечення і стратегічного значення.
Відповідно на позивача поширюються спеціальні норми законодавства України, в частині, що регулюють порядок надання житлово-комунальних послуг та регулюють діяльність природних монополій.
Відповідно до ст. 30 Закону України „ Про місцеве самоврядування" та ст. 7 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 229 від 17 вересня
2007р. „Про визначення виконавців послуг з централізованого опалення, постачання
холодної та гарячої води, централізованого водовідведення" , ВАТ „Облтеплокомуненерго" визнано виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води багатоквартирних житлових будинків, балансоутримувачами яких є підприємства комунальної власності територіальної громади м. Чернігова.
Пунктом 5 розділу Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.05р., визначено, що рішення про початок та закінчення опалювального сезону приймається виконавчими органами відповідних сільських, селищних та міських рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації, нормами санітарного законодавства та іншими нормативними документами.
З матеріалів справи вбачається, що 08.10.2007 Чернігівською міською радою було прийнято розпорядження „Про початок опалювального сезону 2007-2008 років" , яким було розпочато опалювальний сезон з 15.10.07.
01.10.2007 року між Дочірньою компанією „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" та ВАТ „Облтеплокомуненерго" (позивачем) було укладено договір на постачання природного газу № 06/07-965 ТЕ-39, відповідно до умов якого Дочірня компанія „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" зобов'язалася поставити позивачу природний газ для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання.
01.10.2007 року між Дочірньою компанією „Газ України" Національної акціонерної
компанії „Нафтогаз України" та ВАТ „Облтеплокомуненерго" також було укладено
договір № 06/07-966 БО-39 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії
для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів.
Відповідно, пунктами 3.9. та 5.1. Договорів № 06/07-965 ТЕ-39 та № 06/07-966 БО-39 від 01.10.2007 року до ціни 1000 м. куб. природного газу постачальником включено вартість його транспортування територією України, тобто магістральними та розподільчими мережами, а також передбачено, що Дочірня компанія „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" самостійно укладає договори на транспортування природного газу, що поставляється за вказаними договорами, територією України.
Умовами вищевказаних договорів також передбачено, що термін дії договорів щомісячно подовжується на наступний місячний термін шляхом укладення сторонами відповідних додаткових угод.
29 грудня 2007р. та 27 листопада 2007р. були підписані між сторонами додаткові угоди щодо постачання природного газу в листопаді та грудні 2007р.
Як вбачається із наданих позивачем документів, позивачем були направлені ДК „ Газ України" додаткові угоди щодо визначення обсягу поставки газу на січень та лютий 2008р. для надання послуг опалення , але вказані додаткові угоди ДК „ Газ України" не підписав та позивачу не повернув.
Відповідач, згідно наданої йому ліцензії здійснює транспортування природного газу розподільчими мережами на території м. Чернігова та Чернігівської області. Відповідно, забезпечення транспортування природного газу до об’єктів позивача розподільчими мережами здійснюється відповідачем.
Відповідно до ст. 28 Закону України „Про теплопостачання" суб'єкти господарської діяльності, які уклали договори на постачання енергоносіїв з теплогенеруючими або теплопостачальними організаціями, в разі обмеження об'ємів постачання енергоносіїв повинні письмово попередити органи місцевої виконавчої влади не пізніше як за 24 години до введення обмежень, при цьому повинні бути вказані терміни та обсяги обмежень. Обсяги обмежень не повинні призвести до зупинки теплогенеруючого обладнання.
21.02.2008 року відповідачем було направлено позивачу та міському голові м.
Чернігова Соколову О.В. лист № 40/509, яким попереджено про ймовірність обмеження
постачання природного газу ВАТ „Облтеплокомуненерго" (позивачу).
22.02.2008 року відповідач надіслав позивачу лист-попередження № 2/274-4 про необхідність самостійного припинення газоспоживання, та, у разі відмови ВАТ „Облтеплокомуненерго" - про примусове обмеження газопостачання об'єктів ВАТ „Облтеплокомуненерго" з 14 години 26.02.2008 року, мотивуючи вищевказане відсутністю у ВАТ „Облтеплокомуненерго" лімітів споживання природного газу на третю декаду лютого 2008 року та посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 року № 1687 „Про затвердження Порядку пооб"єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення", пунктом 3 якого передбачено, що газодобувне, газорозподільне, газотранспортне підприємство з власної ініціативи у випадку відсутності у споживача ліміту природного газу припиняє газопостачання.
Оскільки відповідач у своєму листі - попередженні № 2/274-4 про примусове обмеження газопостачання об'єктів ВАТ „Облтеплокомуненерго" з 14 години 26.02.2008 року зазначив про відсутність у позивача лімітів на природний газ, то фактично це призведе до повного відключення об'єктів позивача від газопостачання.
Стаття 2 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" визначає, що державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на принципі забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб, дотримання встановлених стандартів, нормативі, норм, порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг.
Згідно зі ст.5 та ст. 9 Закону України "Про теплопостачання" регулювання відносин у сфері теплопостачання має особливості, визначені цим Законом. Ці особливості викликані такими об'єктивними умовами функціонування систем теплопостачання, зокрема, особливим статусом суб'єктів природних монополій, який мають деякі суб'єкти господарювання у сфері теплопостачання. Завданнями державного управління у сфері теплопостачання є, зокрема, забезпечення надійності теплопостачання, як одного із необхідних елементів безпеки людини.
Відповідно до ст.ст.5, 9 Закону України "Про природні монополії" згідно з цим законом регулюється діяльність суб'єктів природних монополій у сфері передачі та розподілу електричної енергії. Одним із принципів регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, є зокрема, забезпечення захисту прав споживачів.
Оскільки відповідач - ВАТ „ Чернігівгаз" є монополістом в частині здійснення транспортування природного газу розподільчими мережами на території м. Чернігова та Чернігівської області, то він позбавлений правових підстав для відмови від виконання покладених на нього обов'язків безперебійного постачання об'єктів позивача природним газом.
Статтею 6 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що державна політика у сфері теплопостачання базується на принципах заборони відключення в опалювальний період об'єктів теплопостачання від систем енерго-, газо-, водопостачання як об'єктів життєзабезпечення та стратегічного призначення.
Враховуючи, що позивач є суб'єктом господарювання, на діяльність якого поширюються спеціальні норми законодавства України, в частині, що регулюють порядок надання житлово-комунальних послуг та регулюють діяльність природних монополій, суд дійшов висновку, що в період опалювального сезону, встановленого органами місцевого самоврядування, позивач, як виконавець послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання житлових будинків, має право на безперебійне постачання природного газу газорозподільними та газотранспортними мережами .
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наявними у справі доказами.
Враховуючи викладені обставини, суд прийшов до висновку, що Рішення Господарського суду Чернігівської області по справі №12/84 від 19.03.2008 прийняте у відповідності до норм чинного законодавства, тому апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Чернігівгаз” задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги покладаються відповідача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Ченігівгаз” залишити без задоволення, Рішення Господарського суду Чернігівської області по справі №12/84 від 19.03.2008 - без змін.
2. Матеріали справи №12/84 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді
20.05.08 (відправлено)