Головуючий у 1 інстанції - Тарасенко І. М.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2012 року  справа №2а-28831/10/0570           приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого:                                                              Шишова О.О.

суддів                                                                             Дяченко С.П., Сіваченко І.В.,  

при секретарі судового засідання:                        Сульженко А.В.

За участю:

представника позивача                                      ОСОБА_2

представника відповідача                                     Мельник І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011р. у справі № 2а-28831/10/0570 (головуючий І інстанції Тарасенко І.М.) за позовом  ОСОБА_4 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про зобовязання поновити на роботі, нарахування заробітної плати за період вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького, Луганського окружного адміністративного суду у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області про визнання нечинним наказу №241-к від 18.11.2010 року “Про звільнення ОСОБА_4”, зобов’язання поновити на роботі з моменту звільнення та нарахувати заробітну плату за період вимушеного прогулу відмовлено в повному обсязі.

З постановою суду першої інстанції не погодилася позивач та звернулася з апеляційною скаргою у якій зазначила, що 18 листопада 2011 року наказом начальника територіального управління державної судової адміністрації в Донецькій області за №241-к її було звільнено з посади керівника апарату Шахтарського міськрайонного суду відповідно до п.1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов’язків. Приводом для видання наказу стало подання голови Шахтарського міськрайонного суду від 16.11.2010 року, відповідно до якого вона  ігноруючи наказ голови Шахтарського міськрайонного суду від 27.11.2008 року, втручалась в підписання судових документів, а саме: звіряла копії судових рішень, підписувала виконавчі листи, засвідчуючи свій підпис відбитком гербової печатки.   Вважає, що даний наказ прийнято незаконно, з порушенням трудового законодавства, процедури притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності та таким, що не відповідає законодавчо врегульованим вимогам. Суд першої інстанції не прийняв вказані обставини до уваги та безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Просила скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити її вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні вважала, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач, ОСОБА_4 проходила державну службу в Шахтарському міськрайонному суді Донецької області на посаді керівника апарату цього суду.

Наказом Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області №241-к від 18.11.2010 року “Про звільнення ОСОБА_4”,  позивача звільнено з посади керівника апарату Шахтарського міськрайонного суду Донецької області відповідно до пункту 1 статті 41 КЗпП України –за одноразове грубе порушення трудових обов’язків.

Підставою для прийняття наказу про звільнення ОСОБА_4 стало подання Голови Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 16.11.2010 року.

Позивач із вказаним наказам відповідача не погоджується та вважає, що відповідачем порушуються її  права, свободи та інтереси, у зв’язку з чим звернулась до суду із даним позовом.

Проблемою даного спору є питання щодо правомірності наказу  про звільнення з посади керівника апарату суду.

Згідно з частиною 2 статті  71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень обов’язок  щодо доказування правомірності свого рішення, дії  чи  бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Правовідносини пов’язані з призначенням та звільненням з керівників апарату регулюються Законом України від 07.07.2010р. за №2453-VI “Про судоустрій і статус суддів. Загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, встановлені Законом України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХІІ (зі змінами та доповненнями).

Державна служба в Україні –це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів (ст. 1 Закону № 3723)

Приписами статті 5 Закону № 3723 встановлено, що державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов’язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

Статтею 10 цього ж закону передбачено, що основними обов’язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції.

Відповідно до статті 149 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010р. №2453 організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату. Керівник апарату суду несе персональну відповідальність за належне організаційне забезпечення суду, суддів та судового процесу, функціонування автоматизованої системи документообігу, інформує збори суддів про свою діяльність.

Пунктом 3 статті 149 цього Закону передбачено, що керівника апарату місцевого суду, його заступника призначає на посаду та звільняє з посади начальник відповідного територіального управління Державної судової адміністрації України за поданням голови місцевого суду.

Судом встановлено, що підставою для прийняття спірного наказу № 241-к від 18 листопада 2010 року є подання голови Шахтарського міськрайонного суду Донецької області про притягнення до дисциплінарної відповідальності керівника апарату цього ж суду - ОСОБА_4, за допущені порушення.

З подання вбачається, що позивач всупереч вимогам розпорядження голови суду від 31 серпня 2010 року за №4, самостійно здійснювала розподіл цивільних, адміністративних справ та справ про адміністративні порушення між суддями; відповідно до Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України  від 15 лютого 2002 року №169, наказом керівника апарату Шахтарського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_4 до складу конкурсної комісії, створеної для відбору кандидатів заміщення вакантних посад державних службовців, не включено представника кадрової служби суду, не зважаючи на розпорядження голови суду від 10 вересня 2010 року №6; в порушення ст. 24 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, надавала довідки, надсилала листи різного характеру до Вищої ради юстиції України, Апеляційного суду Донецької області, правоохоронних органів, в тому числі й з приводу  розгляду певних справ, від свого імені, в той же час, як саме на голову місцевого суду покладено обов’язки представляти суд як орган державної влади у відносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичним і юридичним особам; ігноруючи наказ Голови Шахтарського міськрайоного суду Донецької області від 27 листопада 2008 року №46-6, відповідно до якого відповідальним за зберігання та використання гербової печатки суду призначено помічника голови суду, втручалась в підписання судових документів, а саме завіряла копії судових рішень, підписувала виконавчі листи замість суддів, засвідчуючи свій підпис відбитком гербової печатки суду.

Згідно з пунктом 1.2 Положення про автоматизовану систему документообігу суду затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 за № 30, зазначене  Положення визначає порядок функціонування автоматизованої системи документообігу в судах загальної юрисдикції, яка забезпечує:  об'єктивний та неупереджений розподіл справ між суддями з додержанням принципів черговості, рівної кількості справ для кожного судді, вірогідності, з врахуванням завантаженості кожного судді, спеціалізації, а також вимог процесуального закону; надання фізичним та юридичним особам інформації про стан розгляду справ, в яких вони є учасниками процесу; централізоване зберігання текстів судових рішень та інших процесуальних документів; підготовку статистичних даних; реєстрацію вхідної та вихідної кореспонденції, етапів її руху; видачу судових рішень та виконавчих документів на підставі наявних у автоматизованій системі даних; передачу справ до електронного архіву. 

Пунктом 2.1 розділу 2 встановлено, що функціональні обов'язки, права користувачів автоматизованої системи, надання та позбавлення права доступу до неї в кожному окремому суді визначаються на підставі наказів голови суду та керівника апарату суду.

Із матеріалів справи вбачається, що розпорядженням голови Шахтарського міськрайонного суду Донецької області за №4 від 31 серпня 2010 року до введення в суді автоматизованої системи документообігу, обов’язки з розподілу цивільних та адміністративних справ, справ про адміністративні правопорушення, покладені на помічника голови суду, контроль за виконанням розпорядження покладено на керівника апарату суду.

Отже, до посадових обов’язків керівника апарату суду не входило здійснювання розподілу справ між суддями, а лише передбачалося здійснення контролю.  

Проте, у судовому засіданні встановлено,  що позивачем власноруч  було здійснено перерозподіл цивільної  справи № 2-7637/10 за позовом ОСОБА_5 до Шахтарської міської ради Донецької області про визнання права власності, у провадження судді Федорової О.Ф., про що свідчить особиста віза ОСОБА_4 на обкладинці цивільної справи.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що вказаний позов надійшов до суду 30 вересня 2010 року.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 при здійсненні перерозподілу справи діяла за межами своїх посадових обов’язків.      

Відповідно до статті 24 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” голова місцевого суду, зокрема, представляє суд  як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами;  здійснює інші повноваження, визначені законом.

Пунктом 3 статті 24 цього Закону визначено, що у разі відсутності голови суду виконання його обов'язків здійснюється відповідно до встановленого ним розподілу обов'язків щодо організації діяльності суду.

Крім того, розпорядженням Голови Шахтарського міськрайонного суду № 5 від 31 серпня 2010 року доведено до відома апарат суду, що всі довідки, листи, які адресовані від імені суду, повинні бути за підписом голови суду, або особи, яка виконує його обов’язки.

Як вже раніше зазначалось, перелік функцій керівника апарату передбачений  статтею 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно якого до компетенції керівника апарату входить: нести персональну відповідальність за належне організаційне забезпечення суду, суддів та судового процесу, функціонування автоматизованої системи документообігу; інформує збори суддів про свою діяльність; на посаду та звільняє з посади працівників апарату суду, застосовує до них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення.  

Суду не надано доказів того, що головою суду на керівника апарату суду – ОСОБА_4 були покладені обов’язки щодо представлення суду у зносинах з органами державної влади, місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами, зокрема, надання за її підписом довідок або листів різного характеру.

Проте, у судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у порушення вимог діючого законодавства ОСОБА_4  надавала за своїм підписом довідки, листи, тощо.

Також, відповідно до норм Закону України “Про судоустрій і статус суддів” заборонено вносити зміни до процесуальних документів. Процесуальним законодавством не передбачено внесення змін до процесуальних документів, бо це є повноваження суду.

Крім того, наказом Голови Шахтарського міськрайонного суду № 46-6 від 27 листопада 2008 року призначено відповідальним за зберігання та використання: гербової печатки і печатки для довідок Шахтарського міськрайонного суду Донецької області –помічника голови суду; штампів та печатки канцелярії –старшого секретаря суду. Керівнику апарату наказано передати помічнику голови суду гербову печатку, печатку для довідок і журнал обліку печаток суду. З вказаним наказом ОСОБА_4 була ознайомлена 27.11.2008 року, про що свідчить підпис на зазначеному наказі.

Однак, в судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем в Постанові Шахтарського міськрайонного суду Донецької області по справі №3-1458/10 від 22.06.2010 року за матеріалами які надійшли від начальника ВДАІ м. Шахтарськ УДАІ УМВС в Донецькій області про притягнення  до адміністративної відповідальності ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 за статтею 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення внесені виправлення.

З матеріалів справи вбачається, що у постанові про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_6 за статтею 124 КУпАП була допущена описка, а саме: невірно зазначений державний реєстраційний номер транспортного засобу.

06 вересня 2010 року гр. ОСОБА_6 звернувся до Шахтарського міськрайонного суду Донецької області з заявою вх. № 19658 про виправлення описки.

Суд зазначає, що виправлення описки в рішенні суду не відноситься до повноважень керівника апарату суду, а є процесуальною дією суду (судді), шляхом прийняття відповідного рішення.

Крім того, ОСОБА_4 на копії постанови від 22.06.2010р. по справі №3-1458/10 вказала  - виправленому з “АН 2201 СХ”на “АН 2801 СХ” вірити та засвідчила  своїм підписом та гербовою печаткою суду, що також підтверджено матеріалами справи та не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні.

Відповідно до п.п. 5.26, 5.27 Національного стандарту України “Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003”, затвердженого наказом Держпоживстандарту України від 07.04.2003 № 55 відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи. Перелік документів, на які ставлять відбиток печатки, визначає організація на підставі нормативно-правових актів. Його подають в інструкції з діловодства організації. Відбиток печатки ставлять так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала документ. Відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23.

Згідно до пункту 18.3 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді під час підготовки та оформлення документів необхідно дотримуватись правил, що забезпечують їх юридичну силу, оперативне та якісне виконання і пошук, можливість обробки за допомогою комп'ютерної та електронної техніки, використання документів як одного з джерел інформації.

            Пункт 18.4. цієї Інструкції визначає, що документ має юридичну силу за наявності обов'язкових реквізитів: найменування (або бланк із зазначенням назви) установи чи організації (автора), її місцезнаходження, посади особи, яка підписала документ, дати, підпису та в необхідних випадках - відбитка печатки, реєстраційного номера. У процесі підготовки та оформлення можливе використання інших реквізитів, якщо цього вимагає призначення документа.

Разом з тим, пункт 21.5 зазначеної Інструкції зазначає, що гербова печатка суду ставиться на документи у випадках, передбачених законодавством (на судові рішення, виконавчі документи, характеристики, акти, довідки про місце роботи, нараховану і належну заробітну плату, на зразки відбитків печаток і підписів працівників, які мають право здійснювати фінансово-господарські операції, посвідчення про відрядження, кошторис витрат на утримання суду, подання і клопотання про нагородження орденами і медалями, преміями, у трудових книжках, на документи бухгалтерської статистичної звітності, фінансові плани, на запити у випадках, передбачених законодавством тощо).

Копії вироків, рішень, ухвал, постанов у справах повинні бути підписані та скріплені гербовою печаткою. У разі, якщо коли судове рішення не набрало законної сили, про це зазначається на копії, що видається.

Таким чином, ОСОБА_4, займаючи посаду керівника апарату суду, перевищувала свої повноваження, в частині завірення копії судових рішень, засвідчуючи свій підпис відбитком гербової печатки суду, яка знаходилась у неї на зберіганні, що також є порушенням чинного законодавства.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 року № 169 проводиться конкурсний відбір на заміщення вакантних посад державних службовців третьої - сьомої категорій,  крім випадків,  коли законами України встановлено інший порядок заміщення таких посад.  

Пунктом 2 цього Порядку зазначає, що конкурс на заміщення вакантної посади державного службовця повинен забезпечувати конституційне  право  рівного  доступу  до державної служби громадян України.

Згідно з пунктом 3 зазначеного Порядку для проведення відбору кандидатів на заміщення вакантних посад державних службовців наказом (розпорядженням) керівника відповідного державного органу, який здійснює призначення на посаду державного службовця, утворюється конкурсна комісія у складі голови, секретаря і членів комісії. Очолює конкурсну комісію заступник керівника державного органу. До складу конкурсної комісії ходять представники кадрової та юридичної служб, а також окремих структурних підрозділів апарату державного органу.

В судовому засіданні було виявлено факт та підтверджено матеріалами справи, що наказом керівника апарату Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 30 серпня 2010 року № 27-4 було утворено конкурсну комісію в складі: голови комісії суддя Дністрян О.М.; членів комісії: суддя Федорова О.Ф., помічника судді Нестеренко Н.Л.; секретаря комісії консультанта з кадрової роботи ОСОБА_7

Однак, судом встановлено, що розпорядженням Голови Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 10 вересня 2010 року № 6 доведено до відома керівника апарату суду - ОСОБА_4, суддів Дністрян О.М. та Федорової О.Ф. про виявленні порушення при формуванні складу конкурсної комісії.

Разом з тим, відповідно до вимог статті 149 Закону України “Про судоустрій і статус судів” апарат суду очолює керівник апарату суду, який в межах своїх повноважень видає накази з кадрових питань щодо працівників апарату (державних службовців, службовців і робітників) у тому числі помічників суддів (за поданням судді), а також адміністративно-господарських питань.

Отже, наказ керівника апарату суду від 30.08.2010 року № 27-4, яким було залучені судді Дністрян О.М. та Федорової О.Ф. протирічить пункту 3 Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, яким зазначено, що до складу конкурсної комісії входять представники кадрової та юридичної служб, а також окремих структурних підрозділів апарату державного органу.

Крім того, у відповідності до положень статті 54 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суддя має право брати участь у суддівському самоврядуванні для вирішення питань внутрішньої діяльності суду в порядку, встановленому законом. Способи участі суддів у суддівському самоврядуванні визначені розділом VIII зазначеного Закону, яким не передбачено участі суддів у складі конкурсних комісій з добору кандидатів на заміщення вакантних посад у апараті суду.    

Також, позивач у своїх доводах вказує, що на підставах вказаних в спірному наказі  можуть бути звільнені лише особи, вичерпний перелік яких міститься в п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України, та до яких вона не відноситься ні за рангом, ні за відомчою належністю.

           Суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги вказані доводи позивача з огляду на наступне.      

            Так, регулювання правового становища державних службовців здійснюється також з урахуванням вимог Закону України “Про державну службу”.

          Згідно із приписами частини 1 статті 30 зазначеного Закону позивача звільнено з  публічної служби за загальними правилами –відповідно до частини 1 статті 41 КЗпП України.

         Нормами вказаної статті КЗпП України встановлено, що  трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний, в тому числі, у випадку одноразового грубого порушення трудових обов’язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступником.

Виходячи з понять, керівником слід вважати посадову особу, яка наділена адміністративною владою щодо очолюваного нею певного колективу службовців і здійснює внутрішньо організаційне управління ним.

Відповідно до пунктів 1, 4 статті 149 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату.

Таким чином, оскільки ОСОБА_4 займала посаду керівника апарату суду, то в розумінні зазначеної статті за своїми ознаками і вимогами, які пред’являються до особи, що займає дану посаду, є керівником установи.

Отже, суд вважає, що відповідачем правомірно звільнено ОСОБА_4 зі служби за правилами, саме п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України.

Суд також критично ставиться до доводив позивача про те, що відповідач саме зобов’язаний був провести службове розслідування, оскільки у своїх поясненнях вона наголошувала на необхідності здійснення відповідної перевірки.             

Так, відповідно до пункту 1 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування,  затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000р. № 950, може бути проведено службове розслідування:

-          у разі невиконання ними службових обов'язків,  що призвело до людських  жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові,  державі,  підприємству,  установі,  організації чи об'єднанню громадян;

-          у разі недодержання ними законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства, порушення етики поведінки;

-          на вимогу державного службовця провести службове розслідування з  метою зняття безпідставних,  на  його думку, звинувачень або підозри.

Отже, діючим законодавством керівнику державного органу надано право на проведення службового розслідування щодо підлеглого, проте не є його обов’язком.

Таким чином, суд зауважує, що начальником ТУ ДСА України в Донецькій області було прийняте рішення про звільнення ОСОБА_4, засноване на всіх фактах та наявної інформації щодо допущених порушень керівником апарату суду при виконанні своїх службових повноважень, викладених головою Шахтарського міськрайонного суду Донецької області в своєму поданні, що також було підтверджено позивачем в своїх поясненнях.

          Звільнення за частиною  1 статті  41 КЗпП України є дисциплінарним стягненням і має проводитись із додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень згідно з чинним законодавством.

         Позивач у своїх доводах зазначає, що відповідачем неправомірно звільнено її у період знаходження  на лікарняному (амбулаторному лікуванні).

        У відповідності до частини 1 статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган  повинен зажадати від порушника письмові  пояснення.

         Посилання позивача на те, що на момент звільнення, а саме 18.11.2010 року ОСОБА_4 перебувала на лікарняному, є безпідставним, оскільки, 17.11.2010 року працівниками ТУ ДСА в Донецькій області було направлено телефонограму ОСОБА_4 з вимогою з’явитися до відділу кадрової роботи територіального управління.

Із матеріалів справи вбачається, що 18 листопада 2010 року ОСОБА_4 прибула до  ТУ ДСА в Донецькій області, на протязі дня у територіальному управлінні позивач ознайомлювалась з поданням голови суду, складала пояснювальну записку, відповідно до якої позивачем особисто було зазначено, що на момент складання пояснювальної записки на лікарняному не знаходжусь.

Також з матеріалів справи вбачаться, що ОСОБА_4 18 листопада 2011 року була ознайомлена з наказом про звільнення, що також підтверджується особистим підписом про ознайомлення зі спірним наказом.   

З пояснень свідока ОСОБА_8 (дільничний лікар - терапевт) встановлено, що ОСОБА_4 знаходиться на обліку в Шахтарській центральній міській лікарні та 18.11.2010 року приблизно о 16.00-16.20 год. була оглянута на дому. Стан ОСОБА_4 був середньо-тяжкий, у зв’язку з чим їй було відкрито лікарняний лист від 18.11.2010 року та надано направлення до ДОКТМО.    

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що на час прийняття наказу про звільнення, ОСОБА_4 не перебувала на лікарняному, що також підтвердила власноручно в пояснювальній записці сама позивачка від 18.11.2010р., тому у відповідача, на час прийняття наказу про звільнення,  не було перешкод для звільнення ОСОБА_4 із займаної посади.

           Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 3, 5 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, в тому числі на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно.

Суд вважає, що у даному випадку відповідачем доведена правомірність прийняття  наказу від 18.11.2010 року № 241-к “Про звільнення ОСОБА_4”з посади керівника апарату суду, оскільки у судовому засіданні встановлено, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений діючим законодавством.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає  апеляційну  скаргу  без задоволення,  а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив   судове рішення з додержанням  норм  матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а постанову суду без змін.

Повний текст рішення складений 10 лютого 2012 року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011р. у справі № 2а-28831/10/0570 – залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011р. у справі № 2а-28831/10/0570 – залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк – до 5 днів.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий                                                                                О.О.Шишов

Судді                                                                                                               І.В.Сіваченко

                                                                                                                   С.П.Дяченко