ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" грудня 2011 р. Справа № 2a-4027/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Микитюка Р.В.
при секретарі Дубінській І.В.
за участю представника позивача Кушніра О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську
до відповідача: Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції
про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження,-
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську (надалі –позивач) звернулося в суд з позовом до відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції (надалі –відповідач) про скасування постанови.
Позовні вимоги мотивовані тим, що винесена відповідачем постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження неправомірно, оскільки як зазначено у оскаржуваній постанові, відповідно до розділу 8 “Прикінцевих та перехідних положень” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” були виключені частини 1–9 статті 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, а саме частина 3 вказаної статті передбачала статус вимоги виконавчого документа. Однак, позивач зазначає, що у відповідності до “Прикінцевих та перехідних положень” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” вимога про сплату боргу за 2010 рік є виконавчим документом, оскільки борг зазначений у вимозі утворився на момент дії частин 1–9 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду, своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.
24 червня 2011 року позивачем на підставі статті 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" прийнято рішення (вимогу) № Ф–3440 про сплату боргу. Позивач, на підставі статті 17 Закону України “Про виконавче провадження”звернувся до відповідача з даною вимогою для стягнення боргу по даній вимозі в примусовому порядку. На адресу позивача, 21 листопада 2011 року надійшла постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 28 жовтня 2011 року ВП №29528457. Дана постанова мотивована тим, що відповідно до розділу 8 “Прикінцевих та перехідних положень” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” були виключені частини 1–9 статті 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, а саме частина 3 вказаної статті передбачала статус вимоги виконавчого документа.
Суд не погоджується з такою постановою відповідача та вважає, що вона не відповідає вимогам законодавства України виходячи з наступного.
Згідно статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Частина 1 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає обов’язок державного виконавця прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Відповідно до частин 1, 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Такими виконавчими документами серед іншого можуть бути рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Згідно “Прикінцевих та перехідних положень” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом (зокрема Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”).
Отже, беручи до уваги норму Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”суд приходить до висновку, що вимога про сплату боргу, який виник за 2010 рік є виконавчим документом, оскільки момент виникнення боргу зазначений у вимозі утворився на момент дії частин 1–9 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Суд зазначає, що згідно статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. При цьому, ні Законом України "Про виконавче провадження", ні іншими нормами чинного законодавства не надано повноважень державному виконавцю оцінювати правомірність чи законність прийнятого та виданого виконавчого документа, який набрав законної сили, та надавати правову оцінку підстав його прийняття.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що оскаржувана постанова прийнята всупереч вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції Богака Яреми Володимировича про відмову у відкритті виконавчого провадження від 28.10.2011 року щодо вимоги №ф-3440 від 24.06.2011 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: Микитюк Р.В.
Постанова складена в повному обсязі 14.12.2011 року.