ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                              ПОСТАНОВА

                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

"28" листопада 2011 р.                                                                       справа № 2a-3533/11/0970

м. Івано-Франківськ  

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.

представника позивача: Долинської об’єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області – Урядка Р.Я.

відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Долинської об’єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 12 290,34 грн., -

ВСТАНОВИВ:

28.10.2011 року Долинська об’єднана державна податкова інспекція в Івано-Франківській області (надалі –позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі –відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 12 290,34 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем в порушення частини 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування", статей 2, 17 Закону України "Про плату за землю", статей 1, 14 Закону України "Про оренду землі", пункту 19.1 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14, пункту 57.1. статті 57, статті 176, пункту 287.3. статті 287, підпункту 267.5.2. пункту 267.5. статті 267, пункту 131.1 статті 131 Податкового кодексу України не погашено в повному обсязі податкові зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за липень 2010 року –серпень 2011 року в загальному розмірі 9 931,19 грн., в тому числі: за основним платежем –липень-грудень 2010 року в розмірі 3 415,96 грн., січень-серпень 2011 року в розмірі 5 272,08 грн. та пеня –1 243,35 грн., по податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік та І-ІІІ квартал 2011 року в загальному розмірі 2 216,19 грн., в тому числі: за основним платежем –753,69 грн. та авансові платежі –1 462,50 грн., а також податкові зобов’язання із збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності за лютий-березень 2011 року в загальному розмірі 142,96 грн.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій вказав, що сума податкового боргу відповідача є узгодженим зобов’язанням в загальному розмірі 12 290,34 грн., в тому числі: по податку з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за липень 2010 року –серпень 2011 року в розмірі 9 931,19 грн., по податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік та І-ІІІ квартал 2011 року в загальному розмірі 2 216,19 грн. та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності за лютий-березень 2011 року в загальному розмірі 142,96 грн. Просив стягнути з відповідача податковий борг в сумі 12 290,34 грн. в дохід бюджету (а.с. 28).

Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомив. Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався. Судом продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких мотивів.

Судом встановлено, що відповідач 16.05.2003 року зареєстрований Долинською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області, як фізична особа –підприємець, та взятий на облік Долинською об’єднаною державною податковою інспекцією в Івано-Франківській області як платник податків і зборів (а.с. 7).

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Законів України "Про систему оподаткування", "Про плату за землю", "Про оренду землі", "Про податок з доходів фізичних осіб" в редакції чинній на час їх дії. Частина правовідносин з приводу виникнення податкового боргу врегульовані нормами Податкового кодексу України, який вступив в дію із 01.01.2011 року.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Закон України "Про систему оподаткування" визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про систему оподаткування" платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Частиною 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування", підпунктами 9.1.2., 9.1.10. пункту 9.1 статті 9, підпунктом 10.2.1. пункту 10.2. статті 10 коментованого вище Кодексу податок на доходи фізичних осіб та плата за землю віднесено до загальнодержавних податків і зборів, збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності віднесено до місцевих зборів.

Відповідач у відповідності до статті 2 Закону України "Про плату за землю", статті 2 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", підпункту 288.2 статті 288, підпункту 162.1.2. пункту 162.1. статті 162, підпункту 267.1.1. пункту 267.1. статті 267 Податкового кодексу України являється платником податку на доходи фізичних осіб, орендної плати за землю та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Закон України "Про плату за землю" визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Стаття 5 Закону України "Про плату за землю" визначає, що суб’єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

У відповідності до статті 5 Закону України "Про оренду землі" орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Статтею 21 вказаного Закону визначено, що орендна плата за землю –це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до підпункту 14.1.147. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю –загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно підпункту 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 Кодексу орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності – обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно статті 14 Закону України "Про плату за землю", платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до статті 17 вказаного вище Закону податкове зобов’язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

В судовому засіданні встановлено, що 01.02.2010 року та 31.01.2011 року відповідачем подано декларації орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2010 та 2011 роки, де відповідачем розраховано розмір вказаних зобов’язань на 2010 рік в сумі 7 908,71 грн. та на 2011 рік в сумі 7 908,16 грн. із розбивкою сум платежів по місяцях (а.с. 33-37). Даних зобов’язань відповідачем в повному обсязі не виконано та не сплачено і на момент розгляду справи податковий борг з орендної плати за землю за липень 2010 року –серпень 2011 року, без врахування пені, нарахованої за несвоєчасну сплату самостійно задекларованого зобов’язання, всього становить 8 567,13 грн.

03.02.2011 року відповідач подав позивачу податкову декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2010 року, де ним самостійно розраховано суми чистого доходу, із якого справляється податок, в розмірі 12 091,29 грн. (а.с. 32, 42). Дані самостійно задекларовані зобов'язання із урахуванням ставки податку, визначеної пунктом 7.1. статті 7 Закону України ‘‘Про податок з доходів фізичних осіб’’, відповідач в повному обсязі не сплатив, і на момент розгляду справи податковий борг по податку з доходів фізичних осіб становить 753,69 грн.

Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (який до 01.01.2011 року регулював частину спірних відносин) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно підпункту 1.1. пункту 1 статті 1 вказаного Закону платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

У відповідності до підпунктів 4.1.1, 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім передбачених законом випадків.

Пунктом 5.1 та підпунктом 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 коментованого Закону передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Аналогічно стаття 57.1 Податкового кодексу України встановлює, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховані податкові зобов'язання відповідача визначені ним в податковій декларації, та які ним в повному обсязі не сплачені по податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік в розмірі 753,69 грн. та орендної плати за землю за лютий 2010 року –серпень 2011 року, без врахування пені, нарахованої за несвоєчасну сплату самостійно задекларованого зобов’язання, в розмірі 8 567,13 грн. є узгодженими з дня подання таких декларацій та являються податковим боргом відповідача.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що, виходячи із суми очікуваного доходу, відповідачем нараховано авансові платежі по податку на доходи фізичних осіб на І-ІІІ квартал 2011 рік в сумі 1 462,50 грн. Однак, податок із суми самостійно визначеного сукупного оподаткованого доходу за 2011 рік (13 000,00 грн.) із урахуванням ставки податку, визначеної підпунктом 177.5.1. пунктом 177.5 статті 177 Податкового кодексу України, який необхідно було вносити до бюджету поквартально у термін до 15.03.2011 року, до  15.05.2011 року та 15.08.2011 року відповідач не сплатив, і на момент розгляду справи заборгованість по сплаті авансових платежів становить 1 462,50 грн.

Відповідно до пункту 177.1. статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 177.2 статті 177 Кодексу визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно пункту 177.5 статті 177 Кодексу фізичні особи - підприємці подають до органу державної податкової служби податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

У відповідності до підпункту 177.5.1. пункту 177.5 статті 177 Кодексу авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються підприємцем самостійно, але не менш як 100 відсотків річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік (у співставних умовах), та сплачуються до бюджету по 25 відсотків щокварталу (до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада).

Таким чином, податковий борг відповідача із податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1 462,50 грн. є узгодженим із дати подання до податкового органу декларації про його доходи і розрахунку очікуваного сукупного оподаткованого доходу на 2011 рік, та порушенням граничних строків на сплату авансових платежів, визначених підпунктом 177.5.1. пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України.

Суд також зазначає, що відповідно до частини 1 та 2 статті 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Статтею 2 вказаного Закону встановлено, що торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності.

Торговий патент придбавається суб'єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є види, зазначені у частині першій статті 1 цього Закону.

Підставою для придбання торгового патенту є заявка, оформлена відповідно до частини четвертої цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи 23.09.2010 року відповідач подав до Долинської об’єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області заявку на придбання торгового патенту за видом підприємницької діяльності "Роздрібна торгівля" на період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року (а.с. 31).

Згідно з частиною 3 статті 2 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" торговий патент видається за плату суб'єктам підприємницької діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб'єктів або місцезнаходженням їх структурних (відокремлених) підрозділів, суб'єктам підприємницької діяльності, що провадять торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі), - за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових послуг, а суб'єктам підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, - за місцем реєстрації цих суб'єктів.

В судовому засіданні встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 отримав у Долинській об’єднаній державній податковій інспекції в Івано-Франківській області торговий патент НОМЕР_2 на здійснення підприємницької діяльності "Роздрібна торгівля".

Відповідно до вимог підпункту 267.3.1. пункту 267.3 статті 267 Податкового кодексу України ставка збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг встановлюється сільськими, селищними та міськими радами (далі у цьому пункті - органами місцевого самоврядування) з розрахунку на календарний місяць у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня календарного року (далі - мінімальна заробітна плата), визначеному цим пунктом, з урахуванням місцезнаходження пункту продажу товарів та асортименту товарів, пункту з надання платних послуг та виду платних послуг.

Згідно рішення Надіївської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області "По збору та провадження деяких видів підприємницької діяльності" від                  19.01.2011 року за №27-3/2011 для виду діяльності "Роздрібна торгівля" вартість торгового патенту становить 94,00 грн. в місяць (а.с. 29-30).

Підпунктом 267.5.2. пункту 267.5 статті 267 Кодексу визначено, що строк сплати збору за провадження торговельної діяльності (крім торговельної діяльності з придбанням короткотермінового торгового патенту), діяльності з надання платних послуг, здійснення торгівлі валютними цінностями - щомісяця не пізніше 15 числа, який передує звітному місяцю.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на відповідача, який отримав в установленому порядку патент, покладено обов'язок своєчасно, щомісячно сплачувати вартість торгового патенту на здійснення торговельної діяльності.

Згідно довідки Долинської об’єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області про суми податкового боргу платника податків від 03.10.2011 року за №841, заборгованість відповідача по сплаті вартості торгового патенту за лютий-березень 2011 року, із урахуванням часткової сплати за лютий 2011 року, складає 142,96 грн.                 (а.с. 8, 28-29).

Як встановлено судом відповідачу за несвоєчасну сплату в 2010 та 2011 роках податкових зобов’язань з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в розмірі 8 567,13 грн. нараховано пеню в розмірі 1 243,35 грн. (а.с. 8, 38-40).

Відповідно до підпункту 16.1.1. пункту 16.1 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно підпункту 16.4.1. пункту 16.4 статті 16 вище вказаного Закону пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Такі ж вимоги визначені у Податковому кодексі України, відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 якого після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Згідно підпункту 6.2.1. пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем надсилалися відповідачу податкова вимога форми "Ф1" за №1/602 від 23.02.2009 року та податкова вимога форми "Ф2" за №2/1226 від 27.03.2009 року. Податкові вимоги отримані відповідачем, про що свідчить підпис останнього на корінцях податкових вимог, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 15). Відповідач податкові вимоги не оскаржував у строк передбачений законом, а тому сума податкових зобов'язань є узгодженою.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов’язання –це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковий борг (недоїмка) –податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Аналогічна норма відображена у підпункті 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, за змістом вимог якої податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгоджених податкових зобов'язань в загальному розмірі 12 290,34 грн., є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.

Податковий борг відповідача підтверджується податковими деклараціями з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 та 2011 роки, податковою декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2010 року від  03.02.2011 року, першою та другою податковими вимогами від 23.02.2009 року та   27.03.2009 року, довідкою про суми податкового боргу платника податків від                  03.10.2011 року за №841, а також зворотнім боком облікової картки платника станом на 25.11.2011 року, які містяться в матеріалах справи (а.с. 8, 15, 32, 33-34, 35-37, 38-42).

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості відповідач суду не надав.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 податкового боргу в сумі 12 290,34 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                             ПОСТАНОВИВ:

          Позов задовольнити повністю.

          Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 в дохід бюджету податковий борг в сумі 12 290 (дванадцять тисяч двісті дев’яносто) гривень 34 копійки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

          Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.          

Суддя                                                            /підпис/                                                                  Чуприна О.В.

Постанова в повному обсязі складена 02.12.2011 року.