ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" грудня 2011 р. справа № 2a-3865/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Чуприни О.В.
за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.
представника позивача: комунального підприємства "Івано-Франківськліфт" –Грици І.Ю.
представників відповідача: управління Пенсійного фонду України в м. Івано- Франківську –Кушніра О.В., Пасічник Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом комунального підприємства "Івано-Франківськліфт" до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання нечинним та скасування рішення за №2386 від 07.10.2011 року, -
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство "Івано-Франківськліфт" (далі –позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (далі –відповідач) про визнання нечинним та скасування рішення за №2386 від 07.10.2011 року.
Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем 07.10.2011 року в порушення вимог пункту 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", винесено рішення за №2386 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 9 478,95 грн. Зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, орган пенсійного фонду не врахував усіх обставин, що мають суттєве значення у справі. А саме, не дослідив фактів отримання комунальним підприємством "Івано-Франківськліфт" коштів на оплату праці за період часу утворення заборгованості та фактів виплати коштів на оплату праці, одночасно з якими і проводиться сплата до Пенсійного фонду України внеску, внаслідок чого відповідач зробив неправильний висновок про порушення позивачем своєчасності сплати єдиного внеску за період з 20.06.2011 року по 23.09.2011 року.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та пояснив суду, що поновлення порушених прав та інтересів позивача підлягає шляхом визнання оскаржуваного рішення протиправним та його скасуванням.
Відповідач позовні вимоги не визнав, подавши до суду письмове заперечення проти адміністративного позову. Представники відповідача в судовому засіданні пояснили, що оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені прийняте згідно вимог чинного законодавства на підставі даних картки особового рахунку платника єдиного внеску, у зв’язку із несвоєчасною сплатою (несвоєчасним перерахуванням) позивачем єдиного внеску, розмір якого самостійно визначений останнім у травні 2011 року у поданому до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську розрахунку. Крім того, зазначили, що визначений в розрахунку та нарахований єдиний внесок в розмірі 55 881,75 грн. за спірний період позивачем сплачувався з порушенням строку встановленого пунктом 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" у зв’язку із чим позивачу у відповідності до вимог частини 3 статті 25 вказаного Закону нараховано пеню в розмірі 5 588,62 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 3 890,33 грн. Просили відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Судом встановлено, що позивач подав до відповідача звіт про нарахування єдиного внеску за травень 2011 року, згідно даних якого такий внесок по рахунках 36, 76-49, 7% (рядок 3.1, 3.1.1. звіту) становить за вказаний період 55 881,75 грн. (а.с. 45-46).
Внаслідок порушень строків сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування 07.10.2011 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську щодо позивача прийнято рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за №2386 на загальну суму 9 478,95 грн., в тому числі нараховано пеню в розмірі 5 588,62 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 3 890,33 грн. (а.с. 31).
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування".
Суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами зазначеного Закону та інших підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин.
Статтею 2 вказаного вище Закону його дію поширено на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.
За змістом статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі –єдиний внесок) –консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страхувальники є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Частина 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" встановлює обов'язки страхувальників, пункт 1 якої передбачає, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 7 коментованого Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1, на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Згідно вимог частини 5 статті 7 вказаного Закону єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
Частиною 2 статті 9 згаданого Закону визначено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач є страхувальником, платником єдиного внеску, на якого покладені обов’язки нараховувати і обчислювати в установлені строки та в повному обсязі єдиний внесок.
Обов’язок щодо сплати єдиного внеску визначений частиною 8 та 12 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", відповідно до вимог яких платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати такий внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Виходячи із системного аналізу вказаних норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок сплачуються у визначений законом термін, на підставі обчислених в обов’язковому порядку такого внеску, нарахованого на суми заробітної плати (винагороди), незалежно від того, чи була така заробітна плата фактично виплачені після її нарахування до сплати. Від так, доводи представника позивача про те, що страхувальник зобов’язаний сплатити внески лише з одночасною виплатою заробітної плати, є безпідставними.
Як вбачається з розрахунку фінансової санкції та пені до оскаржуваного рішення по особовому рахунку 36, 76-49, 7% (36,3%, 5,3%) за період з 20.06.2011 року по 02.10.2011 року позивачем здійснювалась оплата самостійно визначених ним у травні 2011 року єдиного внеску по рахунках 36, 76-49, 7% (рядок 3.1, 3.1.1. звіту) із порушенням строку їх сплати, передбачених пунктом 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (зворотній бік а.с. 31).
Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Згідно пункту 6 частини 1 статті та частини 3 статті 25 Закону сума єдиного внеску своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, є недоїмкою і стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
У відповідності до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Згідно вимог частини 10 статті 25 коментованого Закону на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до частини 14 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом 3 робочих днів надсилаються платнику єдиного внеску.
Підпунктом 7.2.2. пункту 7.2 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного Фонду України № 21-5 від 27.09.2010 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 року за №994/18289, передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені. Розрахунок фінансових санкцій здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.
З урахуванням вказаного суд зазначає, що здійснення позивачем несвоєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за травень 2011 року є підставою для нарахування відповідачем пені та штрафних санкцій у відповідності до вищевказаних норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Інструкції, а сплата нарахованих сум пені та штрафних санкцій є обов'язком відповідача.
Доводи відповідача про несвоєчасну сплату позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, застосованих фінансових санкцій та пені, за період, який зазначений у рішенні за №2386 від 07.10.2011 року, підтверджуються розрахунком фінансових санкцій та пені по особовому рахунку 36, 76-49, 7% (36,3%, 5,3%) (зворотній бік а.с. 31).
Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що заборгованість по сплаті єдиного внеску, штрафних санкціях та пені виникла з вини відповідача в результаті неправомірного зарахування останнім коштів, сплачених позивачем, в рахунок минулої заборгованості.
Як вбачається з відомостей картки особового рахунку платника єдиного внеску по рахунках 36, 76-49, 7%; 36,3%; 5,3% (а.с. 32-36) позивачем за період з 01.01.2011 року по 12.12.2011 року здійснювалась оплата самостійно визначених ним єдиних внесків із порушенням строку їх сплати, передбачених пунктом 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", в тому числі за період з 20.06.2011 року по 23.09.2011 року, визначеного оскаржуваним рішенням.
Відповідно до частини 6 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Таким чином, суд приходить до висновку щодо правомірності винесення оскаржуваного рішення управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську.
За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма Основного Закону кореспондована у частину 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на вказане, суд дійшов до переконання, що управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, при винесені оскаржуваного рішення, діяло на підставі та в межах наданих йому повноважень, а позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову комунального підприємства "Івано-Франківськліфт" до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання нечинним та скасування рішення за №2386 від 07.10.2011 року, – відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя /підпис/ Чуприна О.В.
Постанова в повному обсязі складена 23.12.2011 року.