КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.02.2008 № 2/223 (4/34/2 (12/184-10/293/21)
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів: Рєпіної Л.О.
Синиці О.Ф.
при секретарі: Голюк Н.І.
За участю представників:
Від позивача – Хвінгія І. В. – по довіреності.
Від відповідача – Чернинська Л. М. – по довіреності.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.12.2007 р.
у справі № 2/223 (4/34/2 (12/184-10/293/21) (Михайлюк С.І.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз"
до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз"
про стягнення 7 595 284,74 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 06.12.2007 р. у справі № 2/223 (4/34/2(12/184-10/293/21) позов ВАТ “Укрнафта” в особі нафтогазовидобувного управління “Полтаванафтогаз” до ВАТ по газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз” про стягнення 7 595 284,74 грн. був повністю задоволений. Зокрема, було вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 5 882 860,84 грн. основного боргу, 3 016 197,51 грн. інфляційних, 940 935,38 грн. 3% річних, 1 700 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, в позові ВАТ “Укрнафта” в особі нафтогазовидобувного управління “Полтаванафтогаз” відмовити, оскільки вважає, що рішення було прийняте по неповно з’ясованим обставинам з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У своїй апеляційній скарзі скаржник, зокрема, стверджує, що висновок місцевого господарського суду про те, що подання ВАТ “Укрнафта” в особі нафтогазовидобувного управління “Полтаванафтогаз” позову у справі № 5/117 Господарського суду Чернігівської області відповідно до ст. 264 Цивільного Кодексу України перервало позовну давність за вимогою про стягнення суми боргу по даній справі є неправомірним.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у відзиві.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2008 р. було порушено апеляційне провадження у справі № 2/223 (4/34/2(12/184-10/293/21), розгляд справи був призначений на 07.02.2008 р.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Арбітражного суду Чернігівської області у справі про банкрутство № 5/128б від 30.01.2001 р. було затверджено мирову угоду від 23.01.2001 р., укладену між ВАТ “Чернігівгаз” та ВАТ “Укрнафта” щодо розміру, порядку та строків виконання зобов’язань боржника.
Умовами мирової угоди визначена заборгованість боржника (відповідач) перед кредитором (позивач) станом на 01.01.2001 р. у розмірі 1 082 303,53 доларів США по курсу 5,4355 грн. за 1 дол. США, що становить 5 882 860,84 грн. і є курсовою різницею валют по відношенню до моменту поставки газу кредитором на адресу боржника в 1997-1998 роках.
Відповідно до умов вище згаданої мирової угоди боржник зобов’язався розрахуватися з кредитором до 31.07.2001 р.
Згідно ст. ст. 161, 162 ЦК УРСР (діючого в 2001 році) зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до закону, договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.
Однак, у встановлений договором строк боржник (відповідач) розрахунків не здійснив.
Закон України “Про списання вартості несплачених обсягів природного газу” визначає правові та організаційні засади списання заборгованості підприємств нафтогазового комплексу, яка виникла внаслідок здійснення неналежним чином та не в повному обсязі розрахунків бюджетів усіх рівнів за спожиті природний газ та послуги з його транспортування, теплову енергію та тепловодопостачання (за складовою газу).
Відповідно до ст. 3 цього Закону списанню підлягає вартість несплачених постачальникам обсягів газу та вартість несплаченої підприємствам теплопостачання теплової енергії (за складовою газу), у т. ч. відкритих акціонерних товариств з газопостачання та газифікації перед своїми кредиторами, зокрема, ВАТ “Укрнафта”.
Однак, позивач не довів, що заборгованість виникла внаслідок здійснення неналежним чином та не в повному обсязі розрахунків бюджетів, виконання Порядку списання вартості несплачених обсягів природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 р. № 550.
Частиною 8 ст. 39 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлено, що у разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред’явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою. У разі порушення провадження у справі про банкрутство цього ж боржника обсяг вимог кредиторів, щодо яких було укладено мирову угоду, визначається в межах, передбачених зазначеною мировою угодою.
Таким чином, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право заявити до суду позов про стягнення з відповідача заборгованості за мировою угодою, укладеною у справі про банкрутство.
Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Статтею 71 ЦК УРСР встановлений трирічний загальний строк для захисту прав. Тобто, до набрання чинності Цивільним Кодексом України строк пред’явлення позову до боржника не сплив.
Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність – тривалістю в три роки.
Умовами мирової угоди визначено строк виконання зобов’язання – до 31.07.2001 р. Тобто, позивач мав право звернутися з позовом до суду до 31.08.2004 р. Про стягнення заборгованості за мировою угодою позивач звернувся до суду з позовною заявою від 14.12.2004 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Позивач звернувся з позовною заявою від 11.08.2003 р. до Господарського суду Чернігівської області в якій, зокрема, просив розірвати мирову угоду № 49/01 від 18.01.2001 р., стягнути 5 882 860,84 грн. боргу. 08.09.2003 р. Господарським судом Чернігівської області було порушене провадження у справі № 5/117 про розірвання мирової угоди та відновлення вимоги кредитора. Рішенням від 20.11.2003 р. у справі № 5/117 позовні вимоги позивача щодо розірвання мирової угоди та поновлення провадження у справі про банкрутство ВАТ “Чернігівгаз” були залишені без задоволення, провадження у справі в частині стягнення 5 882 860,84 грн. було припинене. Рішення було залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2004 р.
В силу ч. 1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду.
Згідно з постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2007 р. у цій справі подання ВАТ “Укрнафта” в особі нафтогазовидобувного управління “Полтаванафтогаз” позову у справі № 5/117 Господарського суду Чернігівської області в силу правила ч. 2 ст. 264 ЦК України перервало позовну давність за вимогою про стягнення суми боргу. Ухвалою Верховного Суду України від 16.08.2007 р. було відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду вказаної постанови Вищого господарського суду України від 12.06.2007 р.
Частиною 3 ст. 264 ЦК України встановлено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Борг відповідачем не погашений.
Відповідно до ч. 2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним Кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
За порушення грошового зобов’язання позивач нарахував до сплати відповідачеві 940 935,38 грн. 3% річних та 3 016 197,51 грн. інфляційних за період з 01.08.2001 р. по 01.12.2006 р. у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України. При цьому вимога кредитора на сплату інфляційних та 3% річних викладена у позовній заяві.
Враховуючи зазначене вище, судова колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.12.2007 р. у справі № 2/223 (4/34/2(12/184-10/293/21) відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз” на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.12.2007 р. у справі № 2/223 (4/34/2(12/184-10/293/21) – залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.12.2007 р. у справі № 2/223 (4/34/2(12/184-10/293/21) – залишити без змін.
3. Матеріали справи № 2/223 (4/34/2(12/184-10/293/21) повернути Господарському суду Чернігівської області.
Головуючий суддя Зеленін В.О.
Судді Рєпіна Л.О.
Синиця О.Ф.
08.02.08 (відправлено)