КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.10.2007 № 26/344-42/259
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Верховця А.А.
Бондар С.В.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Панасик В.В. – юрист
від відповідача -представник не з‘явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "Оцінка Плюс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 05.06.2007
у справі № 26/344-42/259 (Паламар П.І.)
за позовом Приватне підприємство "Оцінка Плюс"
до Міністерство юстиції України
третя особа відповідача
третя особа позивача
про стягнення боргу, ціна позову 42 730,56 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.06.2007 р. в задоволенняпозову Приватного підприємства "Оцінка Плюс" до Міністерства юстиції України про стягнення боргу, ціна позову 42 730,56 грн. було відмовлено.
Вищевказане рішення було прийняте після скасування на підставі постанови Вищого господарського суду України від 17 квітня 2007 р. рішення господарського суду міста Києва від 31 серпня 2006 по даній справі.
Позивач, не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 05.06.2007 р., звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, оскільки воно прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, колегія встановила наступне:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 13 червня 2005 р. у справі №14/3103 було задоволено позов Приватного підприємства "Оцінка Плюс" до Відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції про стягнення 42890 грн. заборгованості за послуги по проведенню незалежної експертної оцінки, в частині стягнення з Відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції м. Старокостянтинів 42 190,65 грн. основного боргу, 421,91 грн. витрат по оплаті державного мита, та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, всього 42730,56 грн.
На виконання рішення суду був виданий наказ №14/3103 від 24.06.2005р.
Наказом Міністерства юстиції України № 1482/к від 19 серпня 2005 р. "Про ліквідацію відділів державної виконавчої служби територіальних управлінь юстиції" відділ Державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції було ліквідовано.
Позивач з рішенням господарського суду Хмельницької області від 13 червня 2005 р. у справі №14/3103 та наказом господарського суду Хмельницької області №14/3103 від 24.06.2005р. звернувся до ліквідаційної комісії відділу Державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції.
Листом № 28 від 22 лютого 2006 р. ліквідаційна комісія відділу Державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції, повідомила, що на підставі ст. 61 ГК України ст. ст. 11, 112 ЦК України заява кредитора ПП "Оцінка Плюс" та наказ господарського суду Хмельницької області №14/3103 від 24.06.2005р. про стягнення з Відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції на користь ПП "Оцінка Плюс" 42 190,65 грн. основного боргу, 421,91 грн. витрат по оплаті державного мита, та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу повертаються без задоволення через відсутність коштів і майна боржника.
Посилання позивача в апеляційні й скарзі на те, що відповідно до “Положення про районний, міський (міст обласного значення), районний у містах відділ державної виконавчої служби”, затвердженого Наказ Міністерства юстиції України від 16 липня 1999 року N 43/5, який втратив чинність (згідно з наказом Міністерства юстиції України від 30 червня 2006 року N 52/5), районний, міський (міст обласного значення), районний у містах відділ державної виконавчої служби входить до системи органів Міністерства юстиції України, ним створюється та йому підпорядковується, а тому відповідно до положень ст. 39 Закону України "Про власність" та Декрету Кабінету Міністрів України “Про управління майном, що є у загальнодержавній власності” від 15 грудня 1992 року N 8-92 Міністерство юстиції України, як засновник та власник відділів ДВС, має нести відповідальність у разі відсутності в останніх коштів чи майна для задоволення вимог кредиторів не приймаються судом до уваги з наступних підстав.
Відповідно до ч.3. ст. 39 Закону України “Про власність” Державна установа (організація) відповідає за своїми зобов'язаннями коштами, що є в її розпорядженні. При недостатності у державної установи (організації) коштів відповідальність за її зобов'язаннями несе власник.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України “Про систему органів юстиції” від 30.04.1998 р. №592 систему органів юстиції формує Кабінет міністрів України.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в розумінні ст. 39 Закону України “Про власність” Міністерство юстиції України не є власником.
Також, слід зазначити, що посилання позивача на ст. 39 Закону України "Про власність” є безпідставними, оскільки у зв'язку з набранням чинності 1 січня 2004 р. Цивільного кодексу України, відповідно до Закону України від 27 квітня 2007 року N 997-V, Закон України "Про власність" втратив чинність і питання відповідальності засновника юридичної особи, у т.ч. державного органу, у сфері управління якого перебували певні державні органи чи установи, що ліквідовані, регулюються ЦК України.
Декрет Кабінету Міністрів України “Про управління майном, що є у загальнодержавній власності” від 15 грудня 1992 року N 8-92 (втратив чинність, згідно із Законом України від 21 вересня 2006 року N 185-V), на який посилається позивач, не регулює питання відповідальності органів виконавчої влади, що відповідно до покладених на них повноважень здійснюють управління майном, що є у загальнодержавній власності.
Відповідно до п. 4 перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення та наказ господарського суду Хмельницької області, на підставі, якого в позивача виникло право вимоги до відділу Державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління були прийняті відповідно 13 та 24 червня 2005р.; Наказ Міністерства юстиції “Про ліквідацію відділів державної виконавчої служби територіальних управлінь юстиції” на підставі, якого було ліквідовано відділ Державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління прийнято 19.08.2005 р.
З огляду на викладене, до спірних правовідносин, які розглядаються у даній справі слід застосовувати положення ЦК України.
Відносини щодо задоволення вимог кредиторів у разі ліквідації юридичної особи врегульовані ст. 112 ЦК України.
Зокрема, ч. 4 указаної статті передбачено, що вимоги кредиторів, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 96 ЦК України засновник юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
Установчими документами відповідача не встановлено його обов'язку відповідати за зобов'язаннями ліквідованого відділу Державної виконавчої служби.
Також відсутній спеціальний нормативно-правовий акт, яким би було передбачено, що правонаступником ліквідованого відділу Державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління є відповідач або нормативно-правовий акт, яким встановлений обов‘язок відповідача відповідати за зобов'язаннями ліквідованого відділу Державної виконавчої служби.
Враховуючи те, що вимоги позивача про стягнення суми основного боргу є безпідставними і задоволенню не підлягають, то відповідно не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення збитків внаслідок інфляції за час прострочення в розмірі 11013,13 грн. і пені в розмірі 8075,30 грн.
За таких обставин, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи викладене, колегія вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Оцінка Плюс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2007 р. по справі №26/344-42/259 – без змін.
2. Матеріали справи № 26/344-42/259 повернути Господарському суду м. Києва.
Головуючий суддя Отрюх Б.В.
Судді Верховець А.А.
Бондар С.В.