КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.06.2007 № 36/56-3/169
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів: Рєпіної Л.О.
Синиці О.Ф.
при секретарі: Голюк Н.І.
За участю представників:
Від прокуратури – не з’явився.
Від Погарщинської сільської Ради – не з’явився.
Від Головного фінансового управління Полтавської обласної державної адміністрації – не з’явився.
Від Фінансового управління Лохвицької районної державної адміністрації – не з’явився.
Від Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” – Панченко С. О. – по довіреності.
Від Полтавського обласного головного управління земельних ресурсів – не з’явився.
Від Полтавської обласної виробничої асоціації “Родючість” – не з’явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання Полтавського міжрайонного природоохоронного прокурора
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 12.04.2007
у справі № 36/56-3/169 (Сівакова В.В.)
за позовом Полтавського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Погарщинської сільської Ради, Головного фінансового управління Полтавської обласної державної адміністрації, Фінансового управління Лохвицької районної державної адміністрації
до Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта"
третя особа відповідача Полтавська обласна виробнича асоціація "Родючість"
третя особа позивача Полтавське обласне головне управління земельних ресурсів
про стягнення 38 610 грн.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.04.2007 р. у справі № 36/56-3/169 позов Полтавського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Погарщинської сільської Ради, Головного фінансового управління Полтавської обласної державної адміністрації, Фінансового управління Лохвицької районної державної адміністрації до ВАТ “Укрнафта”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Полтавського обласного головного управління земельних ресурсів та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Полтавської обласної виробничої асоціації “Родючість” про стягнення 38 610,00 грн. був залишений без розгляду.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Полтавський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся з апеляційним поданням, в якому просить її скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду м. Києва, оскільки вважає, що вона була винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2007 р. було порушено апеляційне провадження у справі № 36/56-3/169, розгляд справи був призначений на 06.06.2007 р.
06.06.2007 р. розгляд даної справи був відкладений до 20.06.2007 р. у зв’язку з неявкою представників сторін.
15.06.2007 р. від Головного фінансового управління Полтавської обласної державної адміністрації надійшло клопотання, в якому останнє просить розглянути справу за наявними матеріалами без участі його представника. Крім того, у своєму клопотанні Головне фінансове управління Полтавської обласної державної адміністрації пояснило, що згідно ст. 209 Земельного Кодексу України, 25% коштів, що надходили на відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, підлягали зарахуванню на рахунок обласного бюджету. Головне фінансове управління Полтавської обласної державної адміністрації є позивачем у даній справі, оскільки уповноважене на обслуговування рахунків обласного бюджету. Питаннями відведення, вилучення та надання у користування для несільськогосподарських потреб земельних ділянок Головне фінансове управління Полтавської обласної державної адміністрації не займається і пояснень з цього приводу надати не може.
20.06.2007 р. у судове засідання з’явився лише представник відповідача.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційне подання № 525 вих. – 07 від 18.04.2007 р. та додаток № 715 вих. – 07 від 22.05.2007 р. до нього, заслухавши пояснення представника відповідача, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, звернення до господарського суду з даним позовом в інтересах держави в особі Погарщинської сільської Ради, Головного фінансового управління Полтавської обласної державної адміністрації, Фінансового управління Лохвицької районної державної адміністрації Полтавський міжрайонний природоохоронний прокурор мотивував наступним:
- згідно ст. 209 Земельного Кодексу України та ст. 50 Закону України “Про державний бюджет України на 2003 р.” кошти які надходять на рахунок відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь, підлягають зарахуванню, в розмірах визначених діючим законодавством, на спеціальні рахунки відповідних місцевих рад;
- відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва – це фіксований платіж, який виражається у стягненні плати за надання державою послуг з раціонального використання земель, а у разі передачі земель сільськогосподарського призначення для використання в несільськогосподарських цілях, втрачається певна площа земельної ділянки і певна частина ґрунту, як засобу виробництва, в зв’язку з чим, держава зазначає певних втрат –втрачається не тільки цінний засіб виробництва, але й гальмується продовольча політика держави;
- кошти, які надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, використовуються виключно на освоєння земель відповідно до розроблених програм та проектів землеустрою;
- ненадходження даних коштів на відповідні рахунки місцевих рад призводить до недофінансування заходів, спрямованих на охорону та покращення родючості земель і суперечить охоронюваних законом інтересам держави.
Норму закону, яка надає позивачам повноваження органу виконавчої влади у спірних правовідносинах прокурор не вказав.
Відповідно до ст. 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Згідно ч. 1 ст. 140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Згідно з ч. 3 ст. 143 Конституції України органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об’єкти державної власності.
Статтями 13-17 Земельного Кодексу України визначено повноваження органів виконавчої влади в галузі земельних відносин і серед цих органів не зазначено сільські, селищні, міські, обласні ради, які є лише представницькими органами відповідних територіальних громад без надання їм функцій виконавчих органів.
Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які ввертаються до господарського суду в інтересах держави.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 у справі № 1-1/99 положення абзацу четвертого частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України в контексті пункту 2 статті 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.
Під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах”, зазначеним у частині другій статті 2 Господарського процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Окрім цього, позов було заявлено в інтересах держави в особі Головного фінансового управління Полтавської обласної державної адміністрації та Фінансового управління Лохвицької районної державної адміністрації.
Відповідно до ст. 209 Земельного Кодексу України втрати підлягають відшкодуванню і зараховуються на спеціальні рахунки обласної та сільської ради.
Прокурором не було надано правовстановлюючих документів на підтвердження повноважень позивача 2 та позивача 3 до представлення інтересів Полтавської обласної ради та Лохвицької районної ради. Пунктом 27 ст. 2 Бюджетного Кодексу України дано визначення нефінансовим управлінням відповідних районних та обласних державних адміністрацій, а місцевим фінансовим органам.
Відповідно до п. 3 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 22.05.2002 р. № 04-5/570 “Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам” господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов’язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов’язаних із захистом інтересів держави. Якщо господарський суд порушив справу за позовом прокурора чи його заступника, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, місцевий господарський суд правомірно залишив позов Полтавського міжрайонного природоохоронного прокурора без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки Полтавський міжрайонний природоохоронний прокурор визначив позивачем у даній справі орган місцевого самоврядування, якому законом не надані повноваження у спірних правовідносинах органу виконавчої влади.
Враховуючи викладене вище, судова колегія вважає, що ухвала Господарського суду м. Києва від 12.04.2007 р. у справі № 36/56-3/169 відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 101, 103, 105-160 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційне подання Полтавського міжрайонного природоохоронного прокурора на ухвалу Господарського суду м. Києва від 12.04.2007 р. у справі № 36/56-3/169 – залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 12.04.2007 р. у справі № 36/56-3/169 – залишити без змін.
3. Матеріали справи № 36/56-3/169 повернути Господарському суду м. Києва.
Головуючий суддя Зеленін В.О.
Судді Рєпіна Л.О.
Синиця О.Ф.
09.07.07 (відправлено)