СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
22 квітня 2008 року | Справа № 2-7/6047-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Щепанської О.А.,
Черткової І.В.,
секретар судового засідання Рєвєнко М.Ю.
за участю представників сторін:
позивача: Трегуб Володимир Олегович, довіреність №77/2/Т/10-0 від 26.11.07;
відповідача: Машталяр Людмила Георгіївна, довіреність №89 від 22.04.08;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Совєтському районі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 11.12.2007 у справі № 2-7/6047-2006А
за позовом Державної податкової інспекції в Совєтському районі Автономної Республіки Крим (вул. Механізаторів, 1, Совєтський, 97200)
до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Аграрій" (вул. Центральна, 21,Чорноземне, Совєтський р-н,97213)
про звернення стягнення на активи у сумі 234775,01 грн.
ВСТАНОВИВ:
Феодосійська міжрайонна державна податкова інспекція звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим про звернення стягнення на активи сільськогосподарського виробничого кооперативу "Аграрій" в сумі 234775,01 грн.
Ухвалою від 04.09.2006 року позивача у справі –Феодосійську міжрайонну державну податкову інспекцію –замінено на його правонаступника –Державну податкову інспекцію в Совєтському районі Автономної Республіки Крим.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 11.12.2007 року у справі № 2-7/6047-2006А у задоволенні позову відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що податкового боргу у розумінні норм Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у відповідача не було, тому звернення стягнення на активи платника податків є неправомірним.
Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція в Совєтському районі Автономної Республіки Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду першої інстанції скасувати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час вирішення спору були порушені вимоги норм матеріального та процесуального права.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Сотула В.В. від 18.03.2008 року у зв’язку з зайнятістю судді в іншому процесі у складі колегії було замінено суддю Гонтаря В.І. на суддю Щепанську О.А.
У судовому засіданні 22.04.2008 року представник податкової інспекції підтримали вимоги апеляційної скарги, представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував по мотивах, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, та просив залишити без змін постанову суду першої інстанції.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Феодосійською міжрайонною державною податковою інспекцією, правонаступником якої є позивач, у період з 10.01.2006 року по 30.01.2006 року було проведено комплексну документальну перевірку правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб сільськогосподарським виробничим кооперативом „Аграрій” за період з 01.07.2004 року по 30.09.2005 року.
В ході проведення перевірки було встановлено, що розміри утриманого, але не перерахованого відповідачем до бюджету податку з доходів фізичних осіб станом на 30.09.2005 року складає 234775,01 грн., у зв’язку з чим податковий орган, з метою погашення боргу в примусовому порядку, вимагав звернути стягнення на майно сільськогосподарського виробничого кооперативу „Аграрій” на зазначену суму.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв’язку з наступним.
Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а також процедура оскарження дій органів стягнення визначені нормами Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Відповідно до вимог підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 вказаного Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.
Пунктом 1.6 статті 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що примусове стягнення - це звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків.
Тобто одною з підстав для звернення стягнення на активи платника податків є наявність у такого платника податкового боргу.
Податковим боргом, згідно з пунктом 1.3 статті 1 зазначеного Закону є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Пунктом 1.2 статті 1 Закону визначено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно з пунктами 4.1 та 4.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання платника податків узгоджується таким платником самостійно шляхом подання контролюючому органу податкової декларації (розрахунку), також податкове зобов'язання платнику податків може бути визначено контролюючим органом відповідно, яке може бути узгоджено платником податків в апеляційному порядку (адміністративному або судовому) шляхом оскарження рішення контролюючого органу про донарахування платнику податків податкового зобов'язання.
Тобто нормами вказаного Закону встановлено, що податковим боргом є податкове зобов’язання, узгоджене платником податків самостійно, або визначене контролюючим органом, але не сплачене у встановлений строк.
Проте, як вбачається з матеріалів справи сільськогосподарським виробничим кооперативом „Аграрій” самостійно не було визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, а також зазначену суму податкового зобов’язання не було визначено податковим повідомленням-рішенням податкового органу.
Таким чином, заборгованість по сплаті до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 234775,01 грн. не була податковим зобов'язанням відповідача, а також, у свою чергу, податковим боргом сільськогосподарського виробничого кооперативом „Аграрій” в розумінні норм Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, позивач не надав доказів правомірності вимоги про звернення стягнення на активи відповідача в рахунок погашення боргу з податку з доходів фізичних осіб, який не є податковим боргом. У зв’язку з чим судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог.
Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції в Совєтському районі Автономної Республіки Крим та вважає постанову суду першої інстанції такою, що прийнята відповідно до вимог норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Совєтському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.12.2007 у справі № 2-7/6047-2006А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді О.А. Щепанська
І.В. Черткова