Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
09 лютого 2012 р. № 2-а- 16346/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Горшкової О.О.,
при секретарі судового засідання - Міщенко А.П.,
за участю представників сторін: позивач - Сидорук Т.П., відповідач - Жданова О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство "Харківська бісквітна фабрика" звернулося до суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, у якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 25 листопада 2011 року № 0000600842 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 35 727,00 грн. по податковій декларації з ПДВ (№ 9007871524 від 19.09.2011 року) за серпень 2011 року, штрафні санкції у розмірі 17 864,00 грн., прийнятого Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, у повному обсязі; скасувати податкове повідомлення - рішення від 25 листопада 2011 року , № 0000590842 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 199 908,00 грн. по податковій декларації з ПДВ (№ 9007871524 від 19.09.2011 року) за серпень 2011 року, штрафні санкції у розмірі 0,00 грн., прийнятого Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, у повному обсязі. В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач послався на дійсність укладених договорів та наявності всіх необхідних первинних документів, підтверджуючих факт здійснення господарських операцій, у зв’язку з чим оскаржувані податкові повідомлення – рішення підлягають скасуванню.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач послався на безпідставність, невірне сприйняття, неправильне тлумачення та застосування приписів чинного законодавства України позивачем, формальний обмін податковими накладними між позивачем та його контрагентами.
Представники сторін у судовому засіданні 09.02.2011 року підтримали свої правові позиції по справі.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.
Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Харківська бісквітна фабрика» перебуває в Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 00377265 та має правовий статус суб’єкта юридичної особи, зареєстровано платником податку на додану вартість, про що 23.05.2011 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові видане відповідне Свідоцтво № 100227872 НБ № 224904.
Як вбачається з довідки є Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 423105, видами діяльності Публічного акціонерного товариства «Харківська бісквітна фабрика» за КВЕД є: 15.82.0 Виробництво сухарів, печива, пирогів і тістечок тривалого зберігання; 15.84.0 Виробництво какао, шоколаду та цукристих кондитерських виробів; 51.36.0 Оптова торгівля цукром, шоколадними та кондитерськими виробами; 52.24.0 Роздрібна торгівля хлібом, хлібобулочними та кондитерськими виробами; 52.23.0 Роздрібна торгівля алкогольними та іншими напоями; 60.24.0 Діяльність автомобільного вантажного та транспорту.
Відповідно до статуту Публічного акціонерного товариства «Харківська бісквітна фабрика», затвердженого Протоколом Загальних зборів акціонерів від 15.04.2011 року, зареєстрованого 22.04.2011 року № 14801050029003454, (у новій редакції) Публічне акціонерне товариство «Харківська бісквітна фабрика» є юридичною особою і діє на підставі дійсного Статуту і діючого законодавства. Товариством у своїй діяльності керується Законом України «Про акціонерні товариства», Цивільним Кодексом України, Господарським Кодексом України, іншими нормативними актами України, положеннями цього Кодексу.
В період з 21.10.2011 року по 18.11.2011 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності та законності декларування бюджетного відшкодування та від’ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 18.11.2011 року № 2188/42-013/00377265.
З посиланням на зазначений акт контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.11.2011 року № 0000590842, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 208952 грн., від 25.11.2011 року № 0000600842, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 35728 грн., штрафні санкції – 17864 грн.
Як з’ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті від 18.11.2011 року № 2188/42-013/00377265 висновок суб’єкта владних повноважень про порушення позивачем:
- п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України завищено від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2011 року на суму 208952 грн.;
- п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України завищено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2011 року на суму 35728 грн.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб’єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.
Стосовно взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «РОНДОДОН» суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).
Водночас, згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 Кодексу).
Як встановлено судом, 04.01.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «РОНДОДОН» (надалі – Постачальник) та позивачем (надалі – Покупець) був укладений договір поставки № 1/2011/61/11, відповідно до умов якого Постачальник зобов’язується поставити, а Покупець прийняти і сплатити харчові добавки, далі – Товар, асортимент, кількість і вартість якого вказані в Специфікаціях, які є невід’ємними частинами даного договору.
Відповідно до п. 2.1 Договору якість товару повинна бути не гірше ніж це встановлено ГОСТ, який відповідає відповідному виду товару і підтверджується відповідними документами, встановленими законодавством.
Згідно п. 2.2 Договору прийомка товару за якістю здійснюється у відповідності до Інструкції № П-7. Кількість товару повинно відповідати кількості, вказаній в накладній (п.2.3 Договору). Прийомка товару за кількістю здійснюється відповідно до Інструкції № П-6 (п. 2.4 Договору).
Розділом III Договору передбачені базисні умови поставки, відповідно до якого пунктом поставки є склад Перевізника, розташований за адресою м. Харків, Комсомольське шосе, 88; вул. Кацарська, 24/26 (п. 3.1). Покупець зобов’язаний протягом 2-х днів здійснити вивіз товару зі складу перевізника. Якщо Покупець не здійснює вивіз товару протягом 2-х днів зі складу перевізника, тоді він сплачує видатки, пов’язані зі зберіганням товару (п.3.2). Поставка здійснюється протягом 3-х днів з моменту прийняття заявки (телефонограми) (п.3.3). Право власності на товар виникає у Покупця з моменту прийомки товару Покупцем на складі перевізника, вказаному у п. 3.1 (підписання накладної) (п.3.5). Транспортні видатки зараховуються до вартості товару, сплачуються Постачальником і відшкодуванню не підлягають (п. 3.8).
Відповідно до п. 4.1 Розділу IV Договору «Загальна вартість договору» вартість кожної партії товару вказується у відповідній Специфікації. Загальна вартість товару по даному договору приблизно складає 1500000 грн. (п. 4.2). В вартість товару також включається вартість тари, упаковки, маркірування, транспортування (п. 4.3).
Згідно до п. 5.1 оплата по даному договору здійснюється у безготівковій формі в національній валюті України шляхом банківського переводу грошових коштів на банківський рахунок Постачальника, протягом 30 календарних днів з моменту прийому товару на склад Покупця, що обговорюється сторонами в Специфікації (п. 5.1). Партія товару вважається повністю сплаченою з моменту зарахування на рахунок Постачальника грошових коштів у розмірі повної її вартості (п. 5.2).
Відповідно до п. 7.1 Договору даний договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2012 року.
23.05.2011 року та 23.06.2011 року у зв’язку зі змінами найменування, юридичної адреси і номера свідоцтва платника ПДВ «Покупця» між сторонами були підписані додаткові угоди № 2 та № 3 відповідно до Договору № 1/2011 від 04.01.2011 року.
Відповідно до Специфікації № 18 від 08.07.2011 року найменування товару – альбумін ЕХ (сухой яічний білок), ціна за одиницю товару з урахуванням ПДВ складає 107,00 грн., строк поставки з 08.07.2011 року з доставкою на склад Перевізника.
Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «РОНДОДОН» позивачу були виписані податкові накладні № 2 від 01.07.2011 року на суму 32280,00 грн., в тому числі ПДВ – 5380,00 грн., № 6 від 06.07.2011 року на суму 32280, 00 грн., в т.ч . ПДВ – 5380,0 грн., № 9 від 08.07.2011 року на суму 32100,00 грн., в т.ч. ПДВ – 5350,0 грн., № 12 від 14.07.2011 року на суму 32100,00 грн., в т.ч. ПДВ – 5350,00 грн., № 16 від 22.07.2011 року на суму 42800,00 грн., в т.ч. ПДВ – 7133,33 грн.,№ 18 від 27.07.2011 року на суму 42800,00 грн., в т.ч. ПДВ – 7133,33 грн.; видаткові накладні від 01.07.2011 року № РН-120 на суму 32280,00 грн., в тому числі ПДВ – 5380,00 грн., від 06.07.2011 року № РН-124 на суму 32280,00 грн., в т.ч. ПДВ – 5380,00 грн., № РН-127 від 08.07.2011 року на суму 32100,00 грн., в т.ч. ПДВ – 5350,00 грн., № РН-130 від 14.07.201 року на суму 32100,00 грн., в т.ч. ПДВ – 5350,00 грн., № РН-134 від 22.07.2011 року на суму 42800,00 грн., в т.ч. ПДВ – 7133,33 грн., № РН-136 від 27.07.2011 року на суму 42800,00 грн., в т.ч. ПДВ – 7133,33 грн.
Розрахунки між Товариством з обмеженою відповідальністю «РОНДОДОН» та позивачем проводились у безготівковій формі - шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «РОНДОДОН» на загальну суму 178633,34 грн., в т.ч. ПДВ – 35726,66 грн., що підтверджується банківською випискою, копія якої наявна в матеріалах справи.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Товариством з обмеженою відповідальністю «РОНДОДОН» за липень 2011 року на адресу позивача вище перелічені податкові накладні повністю відповідають вимогам п. 201.1. ст. 201 Податкового Кодексу України.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, суд вважає за необхідне дослідити рух активів у процесі здійснення господарської операції, при цьому суд, перевіряючи фізичні, технічні та технологічні можливості позивача до вчинення відповідної дії, що становить зміст господарської операції, можливість здійснення операції з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну придатності, доступності до ринку тощо, наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
Як було встановлено судом, відповідно до п. 2.1 Договору якість товару повинна бути не гірше ніж це встановлено ГОСТ, який відповідає відповідному виду товару і підтверджується відповідними документами, встановленими законодавством.
В матеріалах справи наявний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 05.07.10р. № 05.03.02-03/45968, затверджений заступником головного державного санітарного лікаря Родиною Р.А., на порошок сухий альбумін яєчний для підприємств кондитерської, виробник – ZAKLADY JAJCZARSKIE OVOPOL Sp.z.о.о (Польща), імпортер – ТОВ «Пластком», дійсного на термін дії контракту № 1 від 11.05.2010 року з фірмою OVOPOL Sp.z.o.o, але не більше 5 років; сертифікат від 28.10.2010 № С-28-10-10 на порошок сухий яєчного білка ЕХ з датою виробництва 18.08.2010 р., 05.09.2010 р., 07.09.2010 р., 04.10.2010 р., 07.10.2010 р., строк зберігання 18 місяців з моменту виготовлення; сертифікат від 25.02.2011 року № С-25-02-11 на порошок сухий яєчного білка ЕХ з датою виготовлення 28.01.2011 р., 05.02.2011 р., 07.02.2011 р., 09.02.2011 р., 15.02.2011 р., строк зберігання 18 місяців з дня виготовлення; ветеринарні свідоцтва, видані ТОВ "РОНДОДОН" від 08.07.2011 року (бланк БГ- 05 № 484017), від 14.07.2011 року (бланк БГ-05 № 484019), від 01.07.2011 року (бланк БГ-05 № 484015), від 10.06.2011 року (бланк БГ-05 № 484010), від 28.07.2011 року (бланк БГ-05 № 484029), в тому, що пред’явлені для огляду і підлягають відправленню альбумін ЕХ загальною вагою 2000 кг вивозяться з м. Донецька та направляються до м. Харкова ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» автомобільним транспортом.
Придбаний позивачем товар був поставлений ТОВ «Рондодон» на склад перевізника ТОВ «Делівері», що підтверджується калькуляцією за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 рік.
Суд враховує зобов’язання позивача за договором поставки № 1/2011/61/11 від 04.01.2011 року щодо здійснення вивозу товару зі складу перевізника та зазначає, що на підтвердження виконання даної умови в матеріалах справи наявні лист Генерального директора АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика», направленого на ім’я директора ТОВ «Делівері» від 30.12.2010 року за вих. № 1657, в якому зазначений перелік осіб (з зазначенням їх паспортних даних), які мають право отримувати вантажі, які надходять на адресу АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика», копії актів отримання багажу вантажоотримувачем № А-Х1-112488 від 04.07.2011 року, № А-Ч1-113699 від 08.07.2011 року, № А-Х1-114006 від 11.07.2011 року, № А-Х1-115267 від 18.07.2011 року, А-Х1-116643 від 25.07.2011 року, № А-Х1-117624 від 29.07.2011 року, зх. Яких вбачається, що від імені позивача вантаж на складі перевізника ТОВ «Делівері» отримала ОСОБА_5, яка працює у позивача на посаді прийомоздавальником транспортного цеху з повною індивідуальною матеріальною відповідальністю та є матеріально-відповідальною особою згідно договору про повну матеріальну відповідальність від 10.10.2007 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_5, копії яких наявні в матеріалах справи; подорожні листи вантажного автомобіля № 38063 від 04.07.2011 року, № 383157 від 08.07.2011 року, № 383199 від 11.07.2011 року, № 383347 від 18.07.2011 року, № 383487 від 25.07.2011 року, № 383575 від 29.07.2011 року.
Що стосується доказів фактичного перевезення придбаного позивачем товару, то суд зазначає, що, відсутність ТТН на перевезення товару у позивача не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції, оскільки в судовому засіданні було встановлено і підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, які в силу положень ст. 69, 70 КАС України є достатніми для встановлення факту реального здійснення господарської операції з перевезення товару від одного контрагента іншому.
Як вбачається з матеріалів справи, альбумін ЕХ (сухий яєчний білок) був оприбуткований позивачем на складі переробки, що підтверджується копіями прибуткових ордерів № 110704-033, № 1100708-050, № 1100711-028, № 110718-022, № 110725-024, № 110729-034 та відомістю оприбуткування матеріалів за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року.
Як пояснив в судовому засіданні представник позивача щодо цілей отримання та мети використання придбаного позивачем у ТОВ «РОНДОДОН» товару, що альбумін ЕХ (сухий яєчний білок) необхідний позивачу з метою передачі даної сировини до ПАТ «Кондитерська фабрика «Харків’янка» для виготовлення готової продукції – кондитерських виробів.
Судом встановлено, що 05.05.2008 року між позивачем (надалі – Замовник) та ЗАТ «Кондитерська фабрика «Харків’янка» (надалі – Виконавець) був укладений договір на переробку давальчеської сировини № 334/08, відповідно до умов якого замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов’язання по виготовленню з надаваємого замовником давальческої сировини готову продукцію. Відповідно до п.2.1 даного договору замовник зобов’язується надати виконавцю сировину та матеріали, необхідні для виготовлення готової продукції за номенклатурою, згідно рецептур і норм витрат (з урахуванням норм втрат) для виробництва кожного виду продукції, в кількості, необхідній для виробництва запланованих обсягів готової продукції, а також для випуску нових технологічних ліній. Своєчасно прийняти готову продукцію і оплатити вартість послуг з переробки давальчеської сировини (п. 2.1.5).
Пунктом 2.2.1 Договору виконавець зобов’язаний прийняти давальчеську сировину на склад виконавця в кількості згідно накладних; своєчасно передати замовнику готову продукцію шляхом її доставки на склад або на адресу конкретного вантажоотримувача по розпорядженню замовника (п.2.2.3).
Відповідно до п.3.3.1 Договору виробництво готової продукції здійснюється Виконавцем відповідно з планом і по номенклатурі, наданої Замовником.
Згідно п. 3.3.5 Договору передача готової продукції здійснюється: шляхом передачі на зберігання на склад виконавця; шляхом доставки продукції на адресу конкретних покупців (вантажоотримувачів) продукції або передачі покупцю для само вивозу. На партію відвантажуємої продукції виписується товарно-транспортна накладна і всі супроводжуючі документи від ім’я замовника силами Виконавця.
Відповідно до 5.1 Договору вартість переробки давальчеської сировини розраховується на підставі калькуляції витрат, оформлюється протоколом погодження вартості переробки, який підписується сторонами і є невід’ємною частиною даного Договору. Оплата вартості переробки здійснюється після підписання сторонами акта виконаних робіт, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця (п. 5.3).
На підтвердження факту виконання умов зазначеного договору та використання придбаної продукції у господарській діяльності позивачем до матеріалів справи надані копії рецептури на Зефир «Бело-розовый» ДСТУ ГОСТ 6441-2993, розробленої інженером-технологом виробничого відділу 28.10.2010 року, погодженого заступником директора по виробництву 28.10.2010 року, затвердженої головним інженером ЗАТ «Кондитерська фабрика «Харків’янка» 29.10.2010 року, рецептури на конфетки «Choco-Luck» нуга с арахісом ДСТУ 4135-2002, розробленої інженером-технологом виробничого цеху 25.12.2009 року, погодженої заступником директора по виробництву 25.12.2009 року, затвердженої головним інженером ЗАТ «Кондитерська фабрика «Харків’янка» 28.12.2009 року, рецептури на конфетки «Забодайка шоколадная» ДСТУ 4135-2003 РЦ 30377900-39-2010-КрЦ, розробленої інженером-технологом виробничого відділу 14.04.2010 року, погодженої заступником директора по виробництву 14.04.2010 року, затвердженої головним інженером ЗАТ «Кондитерська фабрика «Харків’янка» 15.04.2010 року, рецептури на конфетки «Забодайка молочная» ДСТУ 4135-2002 РЦ 30377900-37-2010-КрЦ, розробленої інженером-технологом виробничого відділу 14.04.2010 року, погодженої заступником директора по виробництву 14.04.2010 року, затвердженої головним інженером ЗАТ «Кондитерська фабрика «Харків’янка» 15.04.2010 року, з яких вбачається, що до складу виготовляємої продукції входить білок яєчний (сухий) (альбумін), актів № 19, 20, 22 прийомки-передавання виконаних робіт по виробництву кондитерських виробів з давальческої сировини від 29.07.2011 року, 30.07.201 року, 31.07.2011 року відповідно, підписаних між позивачем та ПАО «Кондитерська фабрика «Харків’янка» та відомостей переданої готової продукції ПАО «Харківська бісквітна фабрика» з 01.07.2011 року по 29.07.2011 рік згідно договору № 334-08 від 05.05.2008 року ПАО «Кондитерська фабрика «Харків’янка».
Суд враховує положення пп. 14.1.41 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, який визначає, що давальницька сировина — сировина, матеріали, напівфа брикати, комплектуючі вироби, енергоносії, що є власністю одного суб'єкта господарювання (замовника) і передаються іншому суб'єкту господарювання (виробнику) для виробництва готової продукції, з по дальшим переданням або поверненням такої продукції або її частини їх власникові або за його дорученням іншій особі, а також положення договору на переробку давальчеської сировини № 334/08 від 05.05.2008 року, з яких вбачається, що право власності Замовника на виготовлену продукцію на кожному етапі переробки давальницької сировини залишається за останнім, який в свою чергу в порядку, визначеному умовами договору сплачує Виконавцю за надані послуги переробки.
Як вбачається з п. 5.3 Договору від 05.05.2008 року № 334/08 оплата вартості переробки здійснюється після підписання сторонами акта виконаних робіт, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.
На підтвердження факту виконання умов зазначеного договору представником позивача надано до суду копії податкових накладних від 29.07.2011 року № 56 на суму 1800000,00 грн., в т.ч. ПДВ 300000,00 грн., від 28.07.2011 року № 54 на суму 605000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 100833,33 грн., від 27.07.2011 року № 53 на суму 300000,0 грн., в т.ч. ПДВ – 50000,00 грн., від 26.07.2011 року № 52 на суму 200000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 33333,33 грн., від 25.07.2011 року № 49 на суму 470000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 78333,33 грн., від 22.07.2011 року № 45 на суму 500000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 83333,33 грн., від 21.07.2011 року № 41 на суму 596000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 99333,33 грн., від 20.07.2011 року № 38 на суму 110000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 18333,33 грн., від 19.07.2011 року № 37 на суму 143000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 23833,33 грн., 18.07.2011 року № 34 на суму 596000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 99333,33 грн., від 15.07.2011 року № 30 на суму 590000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 98333,33 грн., від 14.07.2011 року № 27 на суму 191000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 31833,33 грн., від 13.07.2011 року № 24 на суму 570000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 95000,00 грн., від 29.07.2011 року № 58 на суму 2600000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 433333,33 грн., від 30.07.2011 року № 69 на суму 8258,88 грн., в т.ч. ПДВ – 1376,48 грн., від 11.07.2011 року № 18 на суму 204935,58 грн., в т.ч. ПДВ – 34155,93 грн., від 30.07.2011 року № 67 на суму 348509,62 грн., в т.ч. ПДВ – 58084,94 грн., від 12.07.2011 року № 21 на суму 511902,33 грн., в т.ч. ПДВ – 85317,06 грн., з яких вбачається, що номенклатурою поставки товарів/послуг продавця є за послуги по переробці давальницької сировини, за послуги за перевезення кондвиробів, сировини, вантажні роботи на ліцензійному складі; банківські виписки, які свідчать про оплату вартості переробки шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ЗАТ «Кондитерська фабрика «Харків’янка».
Зазначені копії документів в сукупності дають суду підстави дійти висновку про фактичність виконання умов зазначеного договору та реальність здійснення господарської операції з виготовлення готової продукції, до складу якої входить придбаний позивачем у ТОВ «РОНДОДОН» альбумін.
Як вбачається з акту перевірки позивача підставою для встановлення податковим органом під час перевірки порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України в частині безпідставного віднесення до складу податкового кредиту липня 2011 року податкових накладних, отриманих від ТОВ «Рондодон» на загальну суму 214360,00 грн., в т.ч. ПДВ – 35726,66 грн., що призвело до завищення суми податкового кредиту липня на суму 35726,66 грн. стали висновки відповідача про неможливість встановлення ланцюгу походження альбуміну (сухий яєчний білок) від підприємства – імпортера ТОВ «Пластком» до постачальника ТОВ «Рондодон», зроблені на підставі даних «Системи співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту на рівні ДПА України в розрізі контрагентів», відповідно до яких по підприємству ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» значиться ознака ризикового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Рондодон» за липень 2011 року на суму 35726,66 грн.
Відповідні висновки податкового органу були зроблені на підставі того, що згідно даних «Система співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту на рівні ДПА України в розрізі контрагентів» ТОВ «Рондодон» має стан платника 36, тобто відмінний стану 0 «Основний платник до кінця року».
Крім того, згідно Висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 05.07.2010 року №» 05.03.02-03/45968 на порошок альбумін яєчний для підприємств кондитерської промисловості, виробником значиться підприємство - ZAKLADY JAJCZARSKIE OVOPOL Sp.z.о.о (Польща), імпортер – ТОВ «Пластком», Україна, Донецьк.
Згідно даних «Системи співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту на рівні ДПА України в розрізі контрагентів» стан платника 10 «місце знаходження не встановлено», основним видом діяльності підприємства ТОВ «Пластком» є консультування з питань комерційної діяльності та управління. ТОВ «Пластком» здійснювало імпорт сухого яєчного порошку – альбуміну в липні 2010 року, імпорт даної сировини є нетиповим для підприємства та здійснювалося одноразово, у зв’язку з чим ланцюг проходження сировини від підприємства-імпортера ТОВ «Пластком» до підприємства, що є безпосереднім постачальником ПАТ «Харківська бісквітна фабрика», тобто до підприємства ТОВ «Рондодон», податковому органу встановити не вдалось.
Судом встановлено, що ТОВ «РОНДОДОН» пройшло в установленому законодавством державну реєстрацію та перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як юридична особа з 26.05.2008 року, код ЄДРПОУ – 35951647, місцезнаходження – 83112, м. Донецьк, вул. Старицького б. 1А. Відповідно до довідки АБ № 203414 з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності ТОВ «РОНДОДОН» за КВЕД є 51.90.0 інші види оптової торгівлі, 51.37.0. оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами, 51.39.0. неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, 52.11.0. роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту. Перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька з 28.05.2008 року за № 11140; має статус платника ПДВ, що підтверджується копією свідоцтва № 100341662 про реєстрацію платника податку на додану вартість НБ № 196765, виданого Державною податковою інспекцією у Куйбишевському районі м. Донецька 18.06.2008 року.
У відповідності з ч. 1 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ “РОНДОДОН» та ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» володіли правоздатністю та дієздатністю для вчинення правочинів, мали статус платників податку на додану вартість.
Відповідно статті 179 Господарського кодексу України, при укладанні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Підприємство, яке є стороною договору, на час здійснення господарської операцій з придбання товару (робіт, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем (виконавцем), який зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства та ставити під сумнів внесені до Єдиного державного реєстру відомості тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність порушника.
З аналізу Податкового Кодексу України вбачається, що законодавство визначає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначене законодавство не передбачає. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що створення юридичної особи навіть з метою надання послуг іншим особам щодо ухилення від сплати податків само по собі не означає, що всі правочини, укладені такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Тому у кожному окремому випадку необхідно з'ясовувати наявність чи відсутність мети сторін договору, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Зазначене само по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації підприємства і до моменту його виключення з державного реєстру.
Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб’єктів не покладається обов’язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.
При цьому, ані положення ПКУ, ані норми інших законодавчих та нормативно-правових актів не передбачають того, що право платника податку на податковий кредит та бюджетне відшкодування ПДВ залежить від стану постачальника та/або інших суб'єктів господарювання, які на думку податкового органу мають "ознаки ризикового кредиту", "стан платника - "0", "стан відмінний від нульового", "стан платника 36, тобто відмінний від 0 "Основний платник до кінця року"" та інших термінів, якими користується Відповідач.
Тобто, будь-який стан платника - ТОВ "Рондодон" не спричиняє позбавлення сумлінного платника податку (ПАТ "ХБФ") права на податковий кредит та бюджетне відшкодування ПДВ по фактично отриманим, сплаченим та використаним у власній господарській діяльності товарам.
Враховуючі викладене, суд приходить до висновку, що, по-перше, право платника податку на податковий кредит та бюджетне відшкодування не залежить від стану його постачальника (ТОВ "Рондодон") та/або інших суб'єктів господарювання, які на думку податкового органу мають "ознаки ризикового кредиту", "стан платника - "0", "стан відмінний від нульового", "стан платника 36, тобто відмінний від 0 "Основний платник до кінця року"" та інше, оскільки такі обмеження не передбачені чинним законодавством, а по-друге, судом встановлена відсутність будь-яких дефектів у позивача в правовому статусі для досягнення результатів фінансово-господарської діяльності.
Отже, доводи, наведені податковим органом в Акті перевірки як підтвердження того, що ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" завищено бюджетне відшкодування з ПДВ за серпень 2011р. на суму 35 727,00 грн. є неправомірними та суперечать чинному податковому законодавству.
Стосовно взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНЬ»» суд зазначає наступне.
Як було встановлено судом, господарська діяльність ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" передбачає не лише безпосередній процес виробництва відповідної продукції, але й оптова торгівля цукром, шоколадними та кондитерськими виробами та роздрібну торгівля хлібом, хлібобулочними та кондитерськими виробами, що передбачає розширення ринків збуту (кола потенційних споживачів) та збільшення представленості продукції Позивача на ринку кондитерських виробів, що досягається, у тому числі за рахунок проведення рекламних заходів.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про рекламу" реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Таким чином, отримання рекламних послуг безпосередньо пов'язано із господарською діяльністю Позивача, оскільки трансляція відеофільму про ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" на телебаченні, впливає на споживачів - купувати товар Позивача, а також підтримує інтерес до цього виробника і його кондитерської продукції.
Судом встановлено, що 01.07.2011 року між позивачем (надалі – Замовник) та ТОВ «ГРАНЬ» (надалі – Підрядник) був укладений договір № 170/521/11 строком дії до 31.08.2011 року, відповідно до умов якого Підрядник зобов’язується виготовити відеофільм (згідно класифікатора послуг код: 92.11.0) про ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» в межах програми «Харківська марка» хронометраж – 10 хв. І 2 виходу в ефір на 2-му телеканалі м. Харкова. Відповідно до п. 1.2 Договору вартість робіт складає 9900, 0 грн., в т.ч. ПДВ – 1650,00 грн. Відповідно до пп. «г» п. 2.2 Договору замовник вправі за участю Підрядника оглянути і прийняти виготовлений вироб (послугу) протягом 20 робочих днів з дня підписання Договору, про що складається прийомо-здаточний акт виконаних робіт (Додаток № 1) до Договору.
В матеріалах справи наявні копії кошторису до Договору № 170 від 01.07.2011 року видатків по виробництву відеофільму про ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» в межах програми «Харківська марка», хр. – 10 хв. На загальну суму 9900,0 грн., в т.ч. ПДВ – 1650,0 грн., Акт прийомки продукції (робіт/послуг) за кількістю та якістю, який є Додатком № 1 до Договору № 170 від 01.07.2011 року, підписаного сторонами договору 29.08.2011 року, про те, з якого вбачається, що роботи з виробництва відеофільму про ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» в межах програми «Харківська марка», хронометраж 10 хв., 2 виходу на 7-му телеканалі в м. Харкові виконані якісно і в строк, рахунок-фактура № 184 від 15.07.2011 року на суму 9900,00 грн., в т.ч. ПДВ – 1650,0 грн., податкова накладна від 15.08.2011 року № 39 на суму 9900,00 грн., в т.ч. ПДВ – 1650,0 грн., банківська виписка від 15.08.2011 року на суму 9900,0 грн., в т.ч. ПДВ – 1650,0 грн.
Таким чином, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи податковим накладним, банківським випискам та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарської операції платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.
Підставою для формування податковим органом висновку про порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України слугували дані «Системи співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту на рівні ДПА України в розрізі контрагентів», відповідно до яких по підприємству ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» значиться ознака ризикового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ГРАНЬ» за вересень 2011 року на суму ПДВ 1650,0 грн. та висновки акту від 1.11.2011 року № 889/07-010/23762505 Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова про неможливість проведення зустрічної перевірки суб’єкта господарювання ТОВ «ГРАНЬ» щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платником податків ПАТ «Харківська бісквітна фабрика», відповідно до якого місцезнаходження ТОВ «ГРАНЬ» не встановлено.
Судом встановлено, що ТОВ «ГРАНЬ» пройшло в установленому законодавством порядку державну реєстрацію та перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців за кодом 23762505, місцезнаходження – 61105, м. Харків, вул.. Зернова, б. 2, 23.11.2011 року державним реєстратором зроблено запис про підтвердження відомостей про юридичну особу; відповідно до довідки АА № 318102 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій видами діяльності ТОВ «ГРАНЬ» за КВЕД є 45.21.1 будівництво будівель, 45.33.2 Водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи, 51.90.0 інші види оптової торгівлі, 74.20.1 Діяльність у сфері інжинірингу, 92.11.0 виробництво відеофільму, зареєстроване платником податку на додану вартість, про що 24.10.2007 року Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова було видане свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100073091 НБ № 086254.
Враховуючи вищезазначені вимоги законодавства та висновки суду, встановлення судом реальності здійснення позивачем господарської операції з ТОВ «ГРАНЬ» та наявними в матеріалах справи підтверджуючими даний факт документами, суд не вбачає підстав для висновку про необґрунтованість віднесення позивачем до складу податкового кредиту податкових накладних, отриманих від ТОВ «ГРАНЬ» на загальну суму 9900,00 грн., в т.ч. ПДВ 1650, грн.. в серпні 2011 року та, у зв’язку з цим порушення позивачем вимог ст. 198 Податкового Кодексу України.
Стосовно взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРЦУКОРІНВЕСТ» суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 21.09.2010 року між ТОВ «УКРЦУКОРІНВЕСТ» (надалі – Продавець) та АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика» (надалі – Покупець) був укладений договір 23/п/620/10, відповідно до умов якого Продавець зобов’язується передати, а Покупець прийняти і сплатити наступний товар: найменування – цукор-песок; одиниця вимірювання – тонна; кількість – 330; вартість – 5000,00 грн., крім того. ПДВ – 1000,00 грн., сума договору – 1980000,00 грн. плюс затрати на транспортування (залічничнодорожний тариф згідно рахунків-фактур), в т.ч. ПДВ за ставкою 20%.
Відповідно до п. 2.1 Продавець супроводжує товар якісним посвідченням, в якому повинні бути вказані свідчення о пестицидах, солях важких металів, радіометричний контроль, фізико-хімічні показники; гігієнічним висновком; сертифікатом якості.
Згідно п. 2.4 Договору Продавець зобов’язується надати на кожну постачаємо партію копію протоколу випробувань акредитованих незалежних лабораторій про наявність або відсутність генетическі модифікованих організмів (ГМО). Копії повинні бути затверджені печаткою Продавця і підписом відповідного представника.
Відповідно до п. 4.1 Договору витрати по погрузці товару відносяться на Продавця, витрати по розвантаженню – на Покупця. Поставка товару здійснюється залізничнодорожним транспортом Продавця за рахунок Покупця на адресу АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика» (за наступними реквізитами: Станція Куряж ЮЖД, код станції – 441004, код грузоотримувача – 3104, Отримувач – АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика», на під’єздний шлях Торгового Дому «Престиж», поштова адреса 61017, м. Харків, вул. Лозовська, 8) в строк з 10 по 20 жовтня 2010 року по одному вагону в три календарних дня (4.2 Договору). Тара – п/п мешки з вкладишем, вартість тари входить в вартість продукції 9п. 3.2 Договору).
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що розрахунки за товар здійснюються Покупцем у вигляді 100% передоплати, згідно рахунків. Розрахунки за залізничнодорожній тариф сплачуються окремо згідно рахунків-фактур, протягом 3 днів з моменту отримання рахунку-фактури Покупцем (п. 5.2 Договору).
Відповідно до п. 8.1 Договору строк дії договору визначений до 30.12.2010 року.
Додатковою угодою № 1 від 15.10.2010 року до Договору № 23/п/620/10 від 21.09.2010 року п. 1.1 Договору викладений у новій редакції, а саме: «Продавець зобов’язується передати, а Покупець прийняти і сплатити наступний товар: найменування – цукор-песок; одиниця вимірювання – тонна; кількість – 191,4; вартість – 160 тон за ціною 5000,00 грн., крім того ПДВ – 1000,00 грн.; 31,4 тон за ціною 5850,00 грн., крім того ПДВ 1170,00 грн., сума договору 1180428,00 грн. плюс затрати на транспортировку, в т.ч. ПДВ 20%.
Судом встановлено, що ТОВ «УКРЦУКОРІНВЕСТ» позивачу були виписані видаткові накладні № К-00000150 від 16.10.2010 року на суму 382800,0 грн., в т.ч. ПДВ _ 63800,0 грн., № К-00000151 від 17.10.2010 року на суму 382800,00 грн., в т.ч. ПДВ – 63800,00 грн., № К-00000152 від 17.10.2010 року на суму 194400,0 грн., в т.ч. ПДВ – 32400,00 грн. (найменування товару цукор, мішок поліпропіленовий), № К-00000153 від 17.10.2010 року на суму 229547,80 грн., в т.ч. ПДВ – 38257,97 грн. (найменування товару цукор, мішок поліпропіленовий, залізничний тариф, подачі за збирання вагонів (різні збори)); накладна № 42741047 від 17.10.2010 року на суму 7031,28 грн., № 42741048 від 17.10.2010 року на суму 7031,28 грн., № 42741049 від 17.10.2010 року на суму 7031,28 грн., якими підтверджується факт поставки цукру від ТОВ «УКРЦУКОРІНВЕСТ» на адресу позивача за реквізитами, зазначеними у п. 4.2 Договору; податкову накладну від 23.09.2010 року № 16 на суму 960000,00 грн., вт.ч. ПДВ 160000,00 грн.від 21.10.2010 року № 17 на суму 229547,80 грн., в т.ч. ПДВ – 38257,97 грн., рахунок фактура № К-00000011 від 22.09.2010 року на суму 960000,00 грн., в т.ч. ПДВ 160000,00 грн.
Суми податку на додану вартість за зазначеними вище податковими накладними позивачем відображені в реєстрі отриманих податкових накладних за серпень 2011 року.
На виконання умов п. 2.1, 2.4 Договору Продавцем були надані Посвідчення № 68 від 17.10.2010 року, № 69 від 17.10.2010 року, № 67 від 16.10.2010 року про якість цукру білого кристалічного з цукрових буряків, виданих ТОВ «УКРЦУКОРІНВЕСТ», Сертифікат відповідності терміном дії з 18.10.2010 року по 31.09.2011 рік, Висновок Державної санітарно-гігієнічної експертизи від 14.09.2010 року № 3/1423, протокол випробувань № 2644 від 08.10.2010 року, копії яких наявні в матеріалах справи.
Отриманий товар у кількості 191,4 тон був оприбуткований позивачем 24.10.2010 року на підставі прибуткових ордерів № 5030 від 24.10.2010 року, № 5031 від 24.10.2010 року, № 5032 від 24.10.2010 року, № 5032/1 від 24.10.2010 року на складі, що орендується Позивачем у ТОВ «Торгового Дому Будинок «Престиж» відповідно до Договору № 999-07, укладеного між ТОВ «Торгового Дому Будинок «Престиж» та АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика» 13.12.2007 року та додаткової угоди від 30.12.2009 року до Договору № 999/07 від 13.12.2007 року, копії яких наявні в матеріалах справи.
Факт сплати позивачем за отриманий товар на рахунок ТОВ «УКРЦУКОРІНВЕСТ» підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи.
Заборгованість між підприємствами відсутня.
Як пояснив в судовому засіданні представник позивача щодо цілей отримання та мети використання придбаного позивачем у ТОВ «УКРЦУКОРІНВЕСТ» товару, що цукор необхідний позивачу з метою використання останнього у власній господарській діяльності для виготовлення готової продукції – кондитерських виробів, який входить до складу відповідної продукції, як складова частина сировини, що підтверджується наданими до суду копіями рецептур печива «Зоологічне», печиво «Юбилейный букет».
Матеріалами справи підтверджено, що станом на 31.10.2010 року на складі сировини обліковувався цукор у загальній кількості 529 200,000 кг., у тому числі, 191 400,000 кг., придбаного у ТОВ Укрцукорінвест", 337 800,000 кг., придбаного у ТОВ фірма "Астарта-Київ", що підтверджується відомістю оприбуткування сировини (тари) та оборотною відомістю руху ТМЦ на складі за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року.
Придбаний цукор повністю був використаний протягом квітня 2011 року під час виготовлення кондитерських виробів, згідно відомості витрат матеріалів за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року, що в сукупності свідчить про фактичне використання Позивачем , отриманого від ТОВ «УКРЦУКОРІНВЕСТ» цукру у власній господарській діяльності під час виготовлення кондитерських виробів.
Як вбачається з акту перевірки позивача, підставою для прийняття податковим органом рішення про безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту серпня 2011 року податкових накладних, отриманих від ТОВ «УКРЦУКОРІНВЕСТ» на загальну суму 1189547,8 грн., в т.ч. ПДВ 198257,97 грн.. за вересень-жовтень 20120 року, що призвело до завищення податкового кредиту серпня 2011 року на суму 198257,97 грн. стали дані «Системи співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту на рівні ДПА України в розрізі контрагентів» між податковим кредитом ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» та податковими зобов’язаннями ТОВ «УКРЦУКОРІНВЕСТ» за період вересень-жовтень 2010 року, відповідно до яких виявлені розбіжності у сумі 198257,97 грн.; контрагентом позивача не задекларовано об’єкт оподаткування та податкові зобов’язання з ПДВ.
Проте, суд не погоджується з відповідними висновками податкового органу та зазначає, що, виходячи з положень ст. ст. 80, 89, 91, 92 Цивільного кодексу України, ст. ст. 55, 58, 59, 79, 91 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" та ТОВ "Укрцукорінвест" є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак, з урахуванням положень ст. ст. 182, 183 Податкового Кодексу України, є окремими платниками податку на додану вартість.
За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, відповідно до ст. 61 Конституції України мають індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником, у зв’язку з чим питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від сплати податкових зобов’язань по податку на додану вартість інших осіб.
Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).
Статтею 71 КАС України встановлений обов’язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.
Враховуючи вимоги КАС та аналізуючи документи, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що на момент фактичного здійснення господарських операцій контрагентів позивача по господарських операціях ТОВ «УКРЦУКОРІНВЕСТ», ТОВ «ГРАНЬ», ТОВ РОНДОДОН» було включено до Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій, перебувало на обліку як платник податку, по господарських операціях послуги виконані, розрахунки за поставлений товар здійснені безготівковим шляхом, витрати з придбання товару правомірно віднесені позивачем до складу податкового кредиту, що підтверджується наданими позивачем до суду копіями відповідних договорів, накладних та інших підтверджуючих цей факт документів, які наявні в матеріалах справи та які суд в силу ст. 86 КАС України оцінює як достатні та беззаперечні докази використання придбаної продукції (отриманих послуг) в власній господарській діяльності та подальшої реалізації виготовленої продукції (отриманих послуг), документи по господарських операціях оформлені відповідно до вимог закону.
Таким чином, змісти правочину з контрагентами позивача не суперечать законодавству, договори укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями, у тому числі видаткові накладні і податкові накладні, були виписані у зв'язку з реальним виконанням вказаних правочинів, ці документи були належним чином оформлені, а відомості, що містилися у них, достовірні.
З аналізу наявних в матеріалах справи доказів судом вбачається, що позивач та ТОВ «УКРЦУКОРІНВЕСТ», ТОВ «ГРАНЬ», ТОВ РОНДОДОН» свої обов'язки за договірними зобов'язаннями виконали в повному обсязі.
З огляду на викладене, вищезазначені доводи відповідача є безпідставними і судом до уваги не приймаються, оскільки укладені з позивачем договора схвалені з боку ТОВ «УКРЦУКОРІНВЕСТ», ТОВ «ГРАНЬ», ТОВ РОНДОДОН» шляхом виконання своїх договірних зобов'язань в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинним і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнані, а податкові накладні, надані позивачем виписані ТОВ «УКРЦУКОРІНВЕСТ», ТОВ «ГРАНЬ», ТОВ РОНДОДОН» по реальним господарським операціям, що відбулися між позивачем та його контрагентами в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом також приймається до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160–163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення - рішення від 25.11.11р. № 0000600842 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 35 727,00 грн. по податковій декларації з ПДВ (№ 9007871524 від 19.09.2011 року) за серпень 2011 року, штрафні санкції у розмірі 17 864,00 грн., прийнятого Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові.
Скасувати податкове повідомлення - рішення від 25 листопада 2011 року № 0000590842 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 199 908,00 грн. по податковій декларації з ПДВ (№ 9007871524 від 19.09.2011 року) за серпень 2011 року, прийнятого Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика" (61017, м. Харків, вул. Лозівська, 8, код 00377265) державне мито у розмірі 28 (двадцять вісім) грн. 23 коп.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 13.02.2012 року.
Суддя Горшкова О.О.