КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2012 року Справа № 1170/2а-5143/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд
в складі головуючого: судді Петренко О.С.
за участю секретаря судового засідання : Снісар Я.В.
представників сторін:
позивача –Дівін К.Г., Дзюник О.В.,
відповідача –не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Промислово торгівельного підприємства «Мастер»
до відповідача: Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000512300 від 01.08.2011 року,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить визнати протиправним та скасувати винесене Світловодською об'єднаною державною податковою інспекцією № 0000512300 від 01.08.2011 року /а.с. 101-102/.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спеціалістом Світловодською ОДПІ була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ПТП «Мастер»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за лютий 2011 року.
За результатами перевірки складено акт №143/2300-23689429 від 15.07.2011 року, відповідно до якого встановлено порушення ст.ст. 198.2, 198.3 Податкового кодексу України, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ч.1ст.203,ч.1ст.207,ст.215,п.1ст.216,ст.228 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПТП «Мастер»з постачальником ПП «ОСОБА_1», як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності.
Так, працівниками податкового органу було зроблено висновок, що ПТП «Мастер»штучно сформувало податковий кредит по контрагенту ПП «ОСОБА_1»у лютому 2011 року на суму 97741,43 грн.
На підставі акту перевірки, винесено податкове повідомлення–рішення від 01.08.2011 року за № 0000512300.
З даними рішенням позивач не погоджується та вважає його таким, що винесене з порушенням вимог чинного законодавства з наступних підстав.
Так, працівниками Світловодської ОДПІ при проведені перевірки не досліджувала реальність господарських операцій, що дає право на виникнення податкового кредиту.
Позивачем зазначено, що твердження, відображені в акті перевірки не відповідають дійсним обставинам справи.
Таким чином, податкове повідомлення - рішення від 01.08.2011 року за № 0000512300 прийнято всупереч вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.
В судовому засіданні, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених в запереченні на позовну заяву, обґрунтувавши тим, що об’єкти оподаткування по операціях з придбання товарів у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів підприємствам-покупцям, на думку відповідача, відсутні.
В ході проведення аналізу було встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів від контрагентів постачальників ПП «ОСОБА_1», таким чином, фінансово–господарські взаємовідносини між ПТП «Мастер»та ПП «ОСОБА_1», на думку відповідача, є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 836926, довідки з ЄДР підприємств та організацій України промислово-торгівельне підприємство «Мастер»зареєстроване виконавчим комітетом Світловодської міської ради Кіровоградської області є платником податку на додану вартість та діє на підставі статуту /а.с. 69-80/.
Види діяльності за КВЕД:
- оптова торгівля машинами та устаткуванням для текстильного, швейного та трикотажного виробництва;
- посередництво в торгівлі широкого асортименту;
- роздрібна торгівля алкогольними та іншими напоями;
- роздрібна торгівля тютюновими виробами;
- виробництво готових текстильних виробів, крім одягу;
- виробництво трикотажних панчішно-шкарпеткових виробів.
Світловодською ОДПІ на підставі наказу № 354 від 13.07.2011 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПТП «Мастер»з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за лютий 2011 року, за результатами якої складено акт №143/2300-23689429 /а.с. 12-22,118-128/.
Суд зазначає, що правовідносини з приводу проведення органами державної податкової служби України документальних невиїзних позапланових перевірок врегульовані ст.79 Податкового кодексу України, відповідно до якої документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.
Відповідно до п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Також суд зазначає, що правила листування з платником податків врегульовані ст. 42 Податкового кодексу України, відповідно до п. 42.2 якої документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
До того ж, у судовому засіданні була допитана в якості свідка головний державний податковий ревізор-інспектор відділу податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб Запаренко М.І., яка проводила зазначену перевірку. Вона пояснила, що запит, який передував документальній позаплановій невиїзній перевірці, направлявся позивачу у квітні місяці, наказ та повідомлення про проведення перевірки намагалася вручити власноруч, здійснивши вихід на адресу позивача, але керівник та бухгалтер ПТП «Мастер»були у відпустці, про неможливість вручення наказу та повідомлення був складений акт по поверненню на місце роботи.
Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що Світловодською ОДПІ не дотримано вимог ст.79 Податкового кодексу України під час проведення перевірки.
В зазначеному акті Світловодською ОДПІ зроблено висновок про порушення ПТП «Мастер»ст.ст.198.2,198.3 Податкового кодексу України, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ч.1ст.203,ч.1ст.207,ст.215,п.1 ст.216,ст.228 ЦК, що призвело до завищення суми податкового кредиту за період з 01.02.11 року по 28.02.11 року на загальну суму ПДВ 97741,43 грн. по контрагенту ПП «ОСОБА_1».
Такі висновки податкової служби ґрунтуються на наступному.
Відповідно до довідки Кіровоградської ОДПІ від 08.04.2011 року №288/15-20/32222453 «Про результати невиїзної документальної перевірки ПП «ОСОБА_1»(код ЄДРПОУ-32222453) з питань правильності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року, спеціалістами Світловодської ОДПІ встановлено, що операції між ПП «ОСОБА_1»та контрагентів–покупців не містять у собі економічних чи інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ПП «ОСОБА_1»є виключно чи переважно формування податкових зобов’язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.
Враховуючи те, що ПП «ОСОБА_1»відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби то операції цих підприємств не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Виходячи з вищенаведеного, підприємства-постачальники здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.
Отже, підприємством були здійснені операції без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.
Таким чином, спеціалістами Світловодської ОДПІ зроблено висновок, що усі операції купівлі–продажу ПП «ОСОБА_1»не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».
Відповідно до акту перевірки ПП «ОСОБА_1»безпідставно сформовано податкові зобов’язання в лютому 2011 року на загальну суму 289436,00 грн.
ПП «ОСОБА_1»був основним постачальником ПТП «Мастер»в лютому 2011 року, таким чином операція по купівлі–продажу з ПП «ОСОБА_1»є нікчемним по ланцюгу до «вигодонабувача»- ПТП «Мастер»відповідно до податкових накладних:
- №3 від 01.02.2011 року на суму 52080,00 грн., в тому числі ПДВ –8680,00 грн.;
-№ 4 від 01.02.2011 року на суму 57600,00 грн., в тому числі ПДВ –9600, 00 грн.;
- № 5 від 01.02.2011 року на суму 57600, 00 грн., в тому числі ПДВ –9600, 00 грн.;
- № 6 від 01.02.2011 року на суму 57600,00 грн., в тому числі ПДВ –9600, 00 грн.;
- №7 від 01.02.2011 року на суму 57600,00 грн., в тому числі ПДВ –9600, 00 грн.;
- № 8 від 01.02.2011 року на суму 57600,00 грн., в тому числі ПДВ –9600, 00 грн.;
- №9 від 01.02.2011 року на суму 49920,00 грн., в тому числі ПДВ 8320,00 грн.;
- №12 від 02.02.2011року на суму 47913, 60 грн., в тому числі ПДВ 7985,60 грн.;
- № 14 від 02.02.2011 року на суму 9334, 98 грн., в тому числі ПДВ - 1555,83 грн.;
- № 19 від 03.02.2011 року на суму 139200,00 грн., в тому числі ПДВ –23200,00 грн.
Таким чином, ПТП «Мастер»отримано від ПП «ОСОБА_1»товар на загальну суму 586448,58 грн., в тому числі ПДВ 97741,43 грн.
Отже, працівниками Світловодською ОДПІ зроблено висновок, що підприємством здійснювались дії без мети реального настання наслідків, з метою заниження об’єкту оподаткування, несплати податків, в зв’язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.
Таким чином, підприємством, на думку працівників Світловодською ОДПІ, було порушено статті 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.
У зв'язку з вищевикладеним, у ПТП «Мастер»відсутнє право на формування податкового кредиту по операціях з ПП «ОСОБА_1».
Судом дані твердження відповідача не приймаються до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Зазначена норма недійсність господарського зобов’язання пов’язує з наступним:
1) невідповідністю його змісту вимогам закону;
2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;
3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності).
За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).
Відповідно до ч.3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Відповідачем не надано до суду доказів визнання недійсним у судовому порядку договору продажу №0401 від 04.01.2011 року /а.с. 23-25,113-114/ між ПТП «Мастер»та ПП «ОСОБА_1».
Реальні правові наслідки правочину між ПТП «Мастер»та ПП «ОСОБА_1»настали, що підтверджується первинними документами:
- накладними № № 3,4,5, 6, 7,8 9 від 01.02.2011 р., №№ 12,14 від 02.02.2011 р., №19 від 03.02.2011р. /а.с. 26-30/;
- квитанціями /а.с. 31-41/;
- податковими накладними № 9 від 01.02.2011 р., № 8 від 01.02.2011р., № 7 від 01.02.2011р., № 6 від 01.02.2011 р., № 5 від 01.02.2011 р., № 4 від 01.02.2011р., № 3 від 01.02.2011р., № 14 від 02.02.2011р., № 12 від 02.02.2011р., № 19 від 03.02.2011р. /а.с. 42-51/;
Перевезення товару здійснювалося орендованим транспортним засобом, на підтвердження чого надано договір оренди, ліцензійну картку /а.с. 52-54/.
На підтвердження подальшого використання придбаного товару позивачем надано видаткові накладні /а.с.137-157/ стосовно реалізації пошитих текстильних виробів, скатертин із клейонки на нетканій основі, що передбачено видом діяльності позивача "виробництво готових текстильних виробів, крім одягу".
Відповідно до ч. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Суд зазначає, що квитанції, накладні та податкові накладні є первинними документами, в розумінні ч. 1 вищезазначеного Закону.
Відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату і місце складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до вимог п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна містить:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата виписування податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
и) вид цивільно-правового договору;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
В даному випадку, вищезазначені квитанції, накладні та податкові накладні, що долучені до матеріалів справи відповідають даним вимогам.
Таким чином, фактичне виконання договору відбулось, що підтверджується первинними документами, що оформлені відповідно до п. 9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
З вищевикладеного, доводи відповідача щодо направленості діяльності ПП «ОСОБА_1»на ухилення від сплати податків, а у зв’язку з цим і нікчемності угоди укладеної позивачем з вказаним підприємством, судом до уваги не приймаються як не підтверджені належними та допустимими доказами.
Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізінгу.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов’язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.
Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізінгу) є дата фактичного отримання об’єкта фінансового лізінгу таким орендарем.
Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари /послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об’єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб’єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.
Крім того, перевіркою не вказано правових підстав, за яких не визнано податковий кредит в сумі 97741,00 грн. (норми законодавства якими обґрунтовується відповідний висновок - не регулюють відносин, пов'язаних зі сплатою ПДВ).
Суд вважає, що вказані висновки в акті перевірки не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України, оскільки право на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, як сплачених, так і нарахованих, виникає за правилами першої події: або фактичної сплати коштів (в т.ч. податку на додану вартість) продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, в якій зазначені суми податку на додану вартість, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).
Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов’язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов’язань до бюджету. Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що Податковий кодекс України, не ставить в залежність можливість включення до податкового кредиту сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), від їх фактичної сплати до бюджету продавцем товарів (робіт, послуг).
Згідно з позицією інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку , яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність всіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або/ бюджетне відшкодування.
Так, в судовому засіданні було встановлено, що правочин між ПТП «Мастер»і ПП «ОСОБА_1»є реальним, документи, що надають право на формування податкового кредиту оформлені належним чином, тому відсутні жодні підстави стверджувати, що ПТП «Мастер»зависило суму податкового кредиту.
Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Світловодською ОДПІ було неправомірно винесено податкове повідомлення–рішення №0000512300 від 01.08.2011 року.
В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку, позивач зміг довести правомірність звернення до суду з позовними вимогами, а тому за таких обставин адміністративний позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 86, 159-163, 167 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції № 0000512300 від 01.08.2011 року, яким ПТП «Мастер»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 97741,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 1,00 грн.
Стягнути на користь ПТП «Мастер»з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 23,28 грн.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду підпис О.С. Петренко
Згідно з оригіналом