ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" січня 2012 р. Справа № 2a-4160/11/0970
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Панікар І.В., розглянувши у порядку скороченого провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції в Галицькому районі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності,-
ВСТАНОВИВ:
13.12.2011 року державна податкова інспекція в Галицькому районі (надалі – позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( надалі – відповідач) про припинення підприємницької діяльності.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності 15.02.2007 року, заборгованості до бюджету немає, проте з 01.10.2008 року, тобто більше року не подає документи бухгалтерської звітності, а дана обставина є однією із підстав для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 183-2 КАС України судом 14.12.2011 року винесено ухвалу про відкриття скороченого провадження по даній адміністративній справі, яка разом із копією позовної заяви та доданими до неї документами направлена відповідачу для подання заперечення або заяви про визнання. Проте, 29.12.2011 року ухвала повернулася на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання», тому, відповідач вважається повідомленим щодо відкриття провадження в даній справі.
Заперечення або заяви про визнання позову від відповідача на адресу суду в строки, передбачені статтею 183-2 КАС України, не надходили.
Згідно із пунктом 3 частини 5 статті 183-2 КАС України справа повинна бути розглянута в порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів - у разі якщо протягом семи днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною 3 цієї статті, до суду не надійшло заперечення відповідача та за умови, що справа не розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.
Суд, розглянувши та оцінивши матеріали справи в порядку скороченого провадження, відповідно до вимог статті 183-2 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 15.02.2007 року відповідач зареєстрований Галицькою районною державною адміністрацією Івано-Франківської області як фізична особа-підприємець.
Згідно із статтею 58, частиною 1 статті 128 Господарського кодексу України, статтею 4 Закону України “Про систему оподаткування” відповідач являється суб’єктом господарювання та платником податків і зборів (обов’язкових платежів).
З матеріалів справи вбачається, що з 01.10.2008 р., по даний час, тобто більш ніж протягом року, відповідач не подавав податкову звітність.
Підпунктом 16.1.3 пункту 16 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів.
Відповідно до статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 р. № 1251-ХІІ платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до підпункту 8 пункту 8 Порядку обліку платників податків, зборів (обов’язкових платежів), затвердженого наказом ДПА України від 19.02.1998 року № 80, якщо платник податку не має заборгованості перед бюджетом та в разі неподання протягом одного року в органи державної податкової служби декларацій, документів бухгалтерської звітності, керівник державної податкової служби приймає рішення про звернення до суду з позовною заявою про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності.
Пунктом 3 частини 2 статті 46 даного Закону передбачено, що підставами для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.
Згідно частини 3 статті 46 Закону, фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу” № 509 від 04.12.1990 року органам державної податкової служби надано право звертатися у передбачених законом випадках до суду із позовною заявою про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності.
Згідно положень частини 1 статті 49 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”, суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припиненняпідприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Дата надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.
Таким чином, суд приходить до висновку, що неподання з 01.10.2008 року податкових декларацій, документів фінансової звітності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 органам державної податкової служби, суперечить статті 67 Конституції України, статті 128 Господарського кодексу України, статті 9 Закону України “Про систему оподаткування”, статті 16 Податкового кодексу і у відповідності до пункту 3 частини 2 статті 46 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” є підставою для припинення фізичної особи-підприємця.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Припинити фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_1), АДРЕСА_1
Відповідно до частини 9 статті 183-2 постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її отримання.
Відповідно до статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.
Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців" після набрання постановою законної сили, направити її копію державному реєстратору за місцем реєстрації юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців запису про судове рішення та внесення запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності юридичної особи.
Суддя: /підпис/ Панікар І.В.
Постанова складена в повному обсязі 17.01.2012 року.