ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" січня 2012 р. Справа № 2a-4167/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Панікара І.В.
при секретарі Богусевич А.С.
за участю сторін:
прокурора: Вороняк Г.Є.,
представника позивача: Токара В.І.,
представника відповідача: не з"явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: прокурора м. Калуша в інтересах держави, в особі Калуської об'єднаної державної податкової інспекції
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Калуська автобаза"
про стягнення коштів в сумі 8397,09 грн,-
ВСТАНОВИВ:
13 грудня 2011 року прокурор м. Калуша в інтересах держави, в особі Калуської об’єднаної державної податкової інспекції (надалі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Калуська автобаза" (надалі– відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 8397,09 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем, в порушення підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16, пункту 57.1. статті 57, пункту 203.2. статті 203, статті 176 Податкового кодексу України не погашено податкові зобов’язання згідно поданих до Калуської об’єднаної державної податкової інспекції податкових декларацій по податку на прибуток підприємства в розмірі 81,35 грн. та нараховано пеню в розмірі 2,35 грн. та з плати за землю в розмірі 8315,74 грн. Загальна сума заборгованості становить 8397,09 грн., внаслідок чого, просить суд винести рішення про стягнення з відповідача вищевказаної суми боргу.
05.01.2012 року прокурором м. Калуша надано суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просить стягнути податковий борг в розмірі 8397,09 грн. з рахунків та готівкових коштів, що належать відповідачу.
Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з мотивів викладених безпосередньо в адміністративному позові та заяві про уточнення позовних вимог. Просив позов задовольнити повністю.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.
Відповідач повторно в судове засідання не з’явився, хоча про дату, час і місце судового розгляду повідомлений, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, наявними в матеріалах справи, своїм правом на подання заперечення на адміністративний позов не скористався, не повідомив суд про причини неприбуття та не направив жодних заяв про відкладення справи чи проведення судового розгляду без його участі.
Відповідно до частини 4 статті 128 КАС України неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідності задоволення їх з наступних мотивів.
Частиною 1 статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію відповідач 02.08.1996 року зареєстрований виконавчим комітетом Калуської міської ради як юридична особа.
Пунктом 15.1. статті 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Статтею 16.1.4. Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідач узгодив зобов’язання по сплаті податку на прибуток за період серпень - вересень 2011 рік на суму 81,35 грн., подавши податкову декларацію по податку на прибуток підприємства.
Стаття 57.1 Податкового кодексу України встановлює, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Проте, всупереч вимогам Закону, відповідачем самостійно задекларовану ним суму сплачено не було.
Пунктом 129.1.1., частини 129.1. статті 129 Податкового кодексу передбачено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого податкового зобов’язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Відповідно до змісту вказаного пункту відповідачу нараховано пеню на загальну суму 2,35 грн.
Окрім того, судом встановлено, що відповідач у відповідності до статті 269 Податкового кодексу України є платником земельного податку до місцевого бюджету Калуської міської ради Івано-Франківської області, де розташована земельна ділянка, що є об’єктом оподаткування.
Відповідно пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Згідно пункту 270.1 статті 270 цього Кодексу об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Відповідно підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу.
Статтею 285 даного Кодексу передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Відповідно пункту 286.1. статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
У відповідності до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Судом встановлено, що згідно поданої відповідачем податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) розмір плати за землю становить 8315,74 грн.
Відповідно до статті 290 Податкового кодексу України плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.
Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов’язання – це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Пунктом 56.11. статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг – сума грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.
Податковий борг відповідача підтверджується податковими деклараціями, зворотнім боком платника податків станом на 31.12.2011 року, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до вимог статті 87 Кодексу, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти та майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Доказів, які б свідчили про сплату податкового боргу відповідач суду не надав, доводи позивача не спростував.
Враховуючи те, що станом на момент розгляду справи, податковий борг відповідачем не погашено, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення, шляхом стягнення з відповідача заборгованості в сумі 8397,09 гривень за рахунок будь-яких готівкових коштів, що належать відповідачу, в тому числі, які розміщені на рахунках відкритих у банківських установах в судовому порядку.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Калуська автобаза" (ЄДРПОУ 01268673), вул. Литвина, 13, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300 в доход Державного бюджету України заборгованість в сумі 8397,09 грн. (вісім тисяч триста дев"яносто сім гривень дев"ять копійок) за рахунок будь-яких готівкових коштів, що належать відповідачу, в тому числі, які розміщені на рахунках відкритих у банківських установах.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: /підпис/ Панікар І.В.
Постанова складена в повному обсязі 18.01.2012 року.