ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" січня 2012 р. Справа № 2a-4192/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Панікара І.В.
при секретарі Богусевич А.С.
за участю сторін:
представника позивача: Токара В.І.,
представника відповідача: не з"явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Калуської об'єднаної державної податкової інспекції
до відповідача: Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 1"
про стягнення коштів в сумі 192123,13 грн,-
ВСТАНОВИВ:
16 грудня 2011 року Коломийська об’єднана державна податкова інспекція (надалі – позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна організація № 1” (надалі – відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 192123,13 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем, в порушення підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16, пункту 57.1. статті 57, пункту 203.2. статті 203, статті 176 Податкового кодексу України не погашено податкові зобов’язання: з податку на прибуток за І квартал 2011 року в сумі 284,76 грн. та по податку на додану вартість за період серпень-жовтень 2011 року в розмірі 191838,37 грн., в тому числі пеня в сумі 1081,71 грн. Загальна сума заборгованості становить 192123,13 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.
Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча про дату, час і місце судового розгляду повідомлений, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, наявним в матеріалах справи, своїм правом на подання заперечення на адміністративний позов не скористався, не повідомив суд про причини неприбуття та не направив жодних заяв про відкладення справи чи проведення судового розгляду без його участі.
Відповідно до частини 4 статті 128 КАС України неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову з наступних мотивів.
Частиною 1 статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію відповідач 24.09.2002 року зареєстрований виконавчим комітетом Калуської міської ради як комунальне підприємство.
Пунктом 15.1. статті 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Статтею 16.1.4. Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідач узгодив зобов’язання по сплаті податку на додану вартість за період вересень - жовтень 2011 рік, подавши податкові декларації по податку на додану вартість за вересень - жовтень 2011 р.
Стаття 57.1 Податкового кодексу України встановлює, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Проте, всупереч вимогам Закону, відповідачем самостійно задекларовану ним суму сплачено не було.
Окрім того, за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки щодо своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань складено акт за № 2594/1502/32177260 від 17.10.2011 року, відповідно до якого встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість. Внаслідок чого, позивачем винесено податкові повідомлення-рішення за № 0000721502 від 24.10.2011 року, яким до відповідача застосовано штрафні санкції у розмірі 10% узгодженої суми податкового зобов’язання, сплаченої з затримкою що складає 4659,06 грн. та за № 0000711502 від 24.10.2011 року, яким до відповідача застосовано штрафні санкції у розмірі 20% узгодженої суми податкового зобов’язання, сплаченої з затримкою що складає 31902,49 грн.
Таким чином загальна заборгованість зі сплати податку на додану вартість перед бюджетом за серпень - вересень 2011 року становить 191838,37 грн. основного боргу та 1081,71 грн. нарахованої на суму даного боргу пені.
Відповідно підпункту 133.1.1. пункту 133.1. статті 133 Розділу Податкового кодексу України платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання – юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.
Пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу встановлено, що платник податків зобов’язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді. Платники податку на прибуток підприємств, які оподатковуються за ставкою нуль відсотків відповідно до пункту 154.6 статті 154 цього Кодексу, подають органам державної податкової служби декларації (розрахунки) з податку на прибуток підприємств за спрощеною формою у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
За результатами проведеної перевірки щодо своєчасності представлення відповідачем податкової звітності по податку на прибуток, позивачем складено акт за № 2747/1501/32177260 від 31.10.2011 року, згідно з яким встановлено порушення термінів подання податкової звітності по податку на прибуток та терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов’язання з податку на прибуток, платником занижено від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток. Внаслідок чого, позивачем винесено податкові повідомлення-рішення за № 0003421501 від 01.11.2011 року та за № 0003431501 від 01.11.2011 року про застосування штрафних санкцій в розмірі 20% грошового зобов’язання, погашеного з затримкою, що складає 2468,9 грн. та 170 грн. відповідно.
Вказані податкові повідомлення-рішення відповідачем отримано 01.11.2011 року, що підтверджується підписом на корінцях податкових повідомлень-рішень.
Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов’язання – це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Пунктом 56.11. статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг – сума грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.
Податковий борг відповідача підтверджується податковими деклараціями, податковими повідомленнями-рішеннями, зворотнім боком облікової картки платника податків станом на 12.12.2011 року, які міститься в матеріалах справи та довідкою про заборгованість.
Доказів, які б свідчили про сплату податкового боргу відповідач суду не надав, доводи позивача не спростував.
Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до вимог статті 87 Кодексу, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти та майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Враховуючи те, що станом на момент розгляду справи, податковий борг відповідачем не погашено, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення, шляхом стягнення з відповідача заборгованості в сумі 192123,13 гривень за рахунок будь-яких готівкових коштів, що належать відповідачу, в тому числі, які розміщені на рахунках відкритих у банківських установах в судовому порядку.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 1" (ЄДРПОУ 32177260), вул. Грушевського, 54, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300 в доход Державного бюджету України заборгованість в сумі 192123,13 грн. (сто дев"яносто дві тисячі сто двадцять три гривні тринадцять копійок) за рахунок будь-яких готівкових коштів, що належать відповідачу, в тому числі, які розміщені на рахунках відкритих у банківських установах.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: /підпис/ Панікар І.В.
Постанова складена в повному обсязі 16.01.2012 року.