КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15.05.2008                                                                                           № 37/427

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Андрієнка  В.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від Прокуратури - Гриненко Г.Є., довіреність № 612 від 27.07.2006р.,  від позивача - Овчаренко Г.В., довіреність № 2 від 24.01.2008р.,

 від відповідача 1 - Дугін О.М., довіреність б/н від 17.09.2006р.,

від відповідача 2 - Пащенко І.В., довіреність №3/7-10 від 24.12.2007р.,

 від відповідача 3 - не з”явився,

 від відповідача 4 - Залигіна В.М., довіреність б/н від 29.10.2007р.,

 від третьої особи - не з”явився,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання Військового прокурора Київського гарнізону

м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8А,

 на рішення Господарського суду м.Києва від 12.02.2008

 у справі № 37/427  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю “Мед Лайф”, м. Київ, пр. Героїв Сталінграду, 20,

 до                                                   1.  Консорціуму “Укріндустрія”, м. Київ, вул. І. Клименка, 25,

                                                  2. Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9-А

                                                  3. Товариства з обмеженою відповідальністю “Етьєн-вєст”, м. Київ, вул. Гарматна, 4,

                                                  4. Будівельної корпорації “УкрАзіаБуд”, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23б,

 третя особа           : Управління державного архітектурн-будівельного контролю виконавчогооргану Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ, вул. Хрещатик, 32

 третя особа                      

 про                                                  визнання права на частку в капітальному будівництві

  Суть рішення і скарги:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Мед Лайф” (надалі – ТОВ “Мед Лайф”, Позивач) звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до Консорціуму “Укріндустрія” (надалі – Консорціум, Відповідач 1), у якому просило визнати за ним право на частку в капітальному будівництві, що становить 456,88 м2 у нежилому приміщенні першого поверху по генеральному плану № 5 на будівельній площадці за адресою: вул. Бальзака, 2-й мікрорайон житлового масиву “Троєщина” Деснянського району в місті Києві.

В наступному, за клопотанням Позивача, ухвалою господарського суду міста Києва від 11.10.2007р. було залучено до участі у справі в якості відповідачів: Головне управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (далі – ГУ ВВ МВС України, Відповідач 2), Товариство з обмеженою відповідальністю “Етьєн-вєст” (далі – ТОВ “Етьєн-вєст”, Відповідач 3) та Будівельну корпорацію “УкрАзіаБуд” (далі – Корпорація “УкрАзіаБуд”, Відповідач 4), а в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача – Управління державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі – Управління держархбудконтролю, Третя особа).

Крім того, представником Позивача під час розгляду справи було уточнено позовні вимоги, відповідно до яких, цей представник просив суд визнати ТОВ “Мед Лайф” власником майнових прав на частку в об”єкті інвестування за договором № 1-ДУ від 15.05.2003р., що складається з нежитлових приміщень загальною площею 456,88 м2 на першому поверсі будинку № 5 по вул. Бальзака, 2 у 2-му мікрорайоні житлового масиву “Троєщина” Деснянського району міста Києва.

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.02.2008р. у справі № 37/427 позов було задоволено повністю, а саме: визнано ТОВ “Мед Лайф” власником майнових прав на частку в об”єкті інвестування за договором № 1-ДУ від 15 травня 2003 року, що складається з нежитлових приміщень загальною площею 456,88 кв. м., які знаходиться за будівельною адресою: перший поверх будинку № 5 (п”ять) по вулиці Бальзака у 2-му мікрорайоні житлового масиву “Троєщина” Деснянського району міста Києва.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Військовий прокурор Київського гарнізону (далі – Прокурор) вніс на нього апеляційне подання, в якому просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2008р. у справі № 37/427 та прийняти нове рішення, яким в позові ТОВ “Мед Лайф” відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилався на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно з”ясовано всі обставини, які мають значення для справи і які суд першої інстанції визнав встановленими, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 526, 527 і 528 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та ст.ст. 32 – 34, 36 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), що є підставами для скасування такого судового рішення.

Представники Позивача та Відповідача 1 надали суду письмові відзиви на апеляційне подання, в якому зазначили, що рішення господарського суду м. Києва від 12.02.2008р. у даній справі є законним, об”єктивним і таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а тому просили залишити це рішення без змін, а подану на нього Військовим прокурором  апеляційне подання – без задоволення.

Відповідач 2 письмового відзиву на апеляційне подання Прокурора не надав, проте його представник в судовому засіданні зазначив, що вказане апеляційне подання підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва від 12.02.2008р. у справі № 37/427 – його скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Таку ж позицію висловив у своєму письмовому відзиві на апеляційне подання Прокурора і представник Відповідача 4.

Відповідач 3 та Третя особа, чи їх представники, свого відзиву на апеляційне подання не надали і в судове засідання, незважаючи на те, що про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, так і не з”явилась, не повідомивши суд про причини своєї неявки, що на думку апеляційної інстанції в даному випадку не перешкоджає розгляду і вирішенню даної справи без їх участі.

Заслухавши пояснення представників прокуратури, Позивача, Відповідачів 1, 2 та 4 в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд, –

ВСТАНОВИВ:

 Як вказувалось вище, ТОВ “Мед Лайф звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до Консорціуму “Укріндустрія”, ГУ ВВ МВС України, ТОВ “Етьєн-вєст” та БК “УкрАзіаБуд”, Третя особа – Управління держархбудконтролю, про визнання права на частку в капітальному будівництві і рішенням господарського суду м. Києва від 12.02.2008р. у справі № 37/427 позов (з урахуванням уточнених позовних вимог про визнання власником майнових прав на частку в об”єкті інвестування за договором) було задоволено повністю, а саме: визнано ТОВ “Мед Лайф” власником майнових прав на частку в об”єкті інвестування  за договором №1-ДУ від 15 травня 2003р., що складається з нежитлових приміщень загальною площею 456,88 кв. м., який знаходиться за будівельною адресою: перший поверх будинку № 5 (п”ять) по вулиці Бальзака у 2-му мікрорайоні жилого масиву “Троєщина” Деснянського району міста Києва.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що носієм майнових прав по справі є Позивач, а носіями пасивних суб”єктивних обов”язків – Відповідачі. У зв”язку з цим, суд розглядав захист майнових прав Позивача, як засіб усунення невизначеності у взаєминах суб’єктів правовідносин, оскільки визнання майнових прав, на думку суду, створить необхідні умови для реалізації суб’єктивного права Позивача і сприятиме запобіганню та попередженню з боку третіх осіб дій, які можуть перешкоджати його нормальному здійсненню.

Разом з тим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду про задоволення  позовних вимог, з огляду на наступне.

Як правильно було встановлено судом першої інстанції, 18.04.2003р. між Консорціумом “Укріндустрія” (Новий Замовник - Інвестор) та Головним управлінням внутрішніх військ МВС України (Попередній Замовник - Інвестор) був укладений договір № 1/ДУ про дольову участь у будівництві об”єкта нерухомого майна, відповідно до умов якого Попередній Замовник - Інвестор поетапно передає Новому Замовнику - Інвестору функції замовника для добудови об”єкта незавершеного будівництва. При цьому, Новий Замовник - Інвестор прийняв об”єкт не для власних потреб, а з метою виконання функцій замовника для завершення будівництва цього об”єкта. Всі витрати Нового Замовника -Інвестора, пов”язані з виконанням цього договору вважаються участю інвестора в інвестуванні будівництва об”єкта. При цьому, після введення об”єкта в експлуатацію у Нового Замовника - Інвестора виникає право власності на частку в об”єкті, відомості про яку зазначено в п. 1.6 цього договору.

Відповідно до п. п. 3.4, 4.2 договору № 1/ДУ про дольову участь у будівництві об’єкта нерухомого майна в межах загальної площі частки  Нового Замовника - Інвестора, яка визначена в п. 1.6 цього договору, Новий Замовник - Інвестор без погодження з Попереднім Замовником - Інвестором має право від свого імені залучати до інвестування частки Нового Замовника - Інвестора третіх осіб. Розрахунки з третіми особами здійснює виключно Новий Замовник - Інвестор. За рішенням Нового Замовника - Інвестора (без погодження із Попереднім Замовником - Інвестором та дотриманням вимог п. 1.8 цього договору) права володіння, користування та розпорядження часткою Нового Замовника - Інвестора (в цілому або частково) можуть бути передані третім особам у порядку, встановленому законодавством. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються Новим - Інвестором Замовником від свого імені та третіми особами самостійно на основі договорів.

На виконання вищезазначених пунктів договору № 1/ДУ про дольову участь 15 травня 2003 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Мед Лайф” та Консорціум “Укріндустрія” уклали інвестиційний договір № 1-ДУ, за умовами якого Відповідач-1 зобов”язався власними або залученими силами виконати роботи з капітального будівництва об”єкта нерухомого майна по вул. Бальзака у 2-му мікрорайоні житлового масиву “Троєщина” у Деснянському районі м. Києва і після приймання об”єкта в експлуатацію передати належну Позивачу частку – нежиле приміщення площею 456,88 кв. м на першому поверсі будинку за генеральним планом № 5 за вказаною адресою, а ТОВ “Мед Лайф” зобов”язалося забезпечити фінансування своєї частки.

Як видно з матеріалів справи, Позивач свої зобов’язання щодо внесення інвестиції виконав, що підтверджено платіжними дорученнями № 85 від 22.05.2003р. та № 127 від 05.06.2003р., виписками з особового рахунку ТОВ “Мед Лайф” з 20.05.2003р. по 26.05.2003р. і з 03.06.2003р. по 10.06.2003р., та Відповідачем-1 не заперечується, про що свідчить акт звіряння взаєморозрахунків від 20.09.2007р.

В наступному, 10.03.2006р. між Консорціумом “Укрінідустрія” (сторона 1), Головним управлінням внутрішніх військ МВС України (сторона 2) та Будівельною корпорацією “Укразіабуд”(сторона 3) був укладений договір № 205 від 10.03.2006р. про заміну сторін в зобов”язанні, відповідно до умов якого  сторона 1 перевела на  сторону 3 всі зобов”язання перед стороною 2 та передала всі права, що витікають з договору № 1/ДУ (за нумерацією сторони 2 – № 19/1/ДУ) від 18.04.2003р., а сторона 3 прийняла на себе всі зобов’язання перед стороною 2 та всі права, що передаються стороною 1 та зобов”язується сумлінно виконувати умови договору від 18.04.2003р. № 1/ДУ (за нумерацією сторони 2 – № 19/1/ДУ).

Відповідно до п. 8, 9 договору від 18.04.2003р. № 1/ДУ (за нумерацією сторони 2 – № 19/1/ДУ) сторона 1 та сторона 3 зобов”язуються протягом 30 календарних днів з моменту підписання даного договору провести переговори та підписати угоди про заміну боржника в зобов’язаннях (зміну сторони 1 стороною 3 з переходом всіх прав та обов”язків від сторони 1 до сторони 3, що витікають з договорів № 1А-ду від 15.03.2003р., № д-06-03 від 11.06.2003р., а також договору № 3 пайової участі в будівництві від 07.06.2005р., укладених стороною 1 з ТОВ “Мед Лайф”, ЗАТ “Київський експериментальний механічний завод “Зварка” та ТОВ “Бюро інвестиційних проектів - проектний менеджмент”. В разі неможливості укласти угоду (угоди), сторона 3 зобов’язувалась взяти на себе всі витрати (збитки), що можуть виникнути у сторони 3 внаслідок пред’явлення Кредиторами (кредитором) вимог до сторони 1, пов’язаних з договорами, зазначеними в п. 8 цього договору.

Крім того, 20.04.2006р. сторона 1 та сторона 2 підписали додаткову угоду № 1, відповідно до п. 1.5 даної угоди, сторони погодили, що майнові права на не житлові приміщення загальною площею 456,88 грн. квадратних метрів належать кредитору за договором № 1А-ДУ від 15.05.2003р., підписуючи дану угоду сторона 2 підтвердила свою ознайомленість зі станом виконання боргових зобов”язань та обсягом кредиторів.

В наступному, 15 березня 2006 року між ГУ ВВ МВС України, ТОВ “Етьєн-вєст” і Корпорацією “УкрАзіаБуд”, яка діяла на підставі договору про заміну сторін в зобов”язаннях, був укладений договір № 4А/03/206. Цим договором та договором № 206-1 від 15.03.2006р., укладеним між Відповідачем 3 та Відповідачем 4, сторони визначили, у тому числі, розмір площ, на які у них виникає право власності в об’єкті будівництва –житлових будинках з монолітного залізобетону у 2-му мікрорайоні житлового масиву “Троєщина” у Деснянському районі м. Києва, після введення його в експлуатацію. Крім того, за умовами договору № 4А/03/206 від 15.03.2006р., сторони дійшли згоди щодо розірвання договору про заміну сторін у зобов’язаннях, укладеного між ГУ ВВ МВС України, Корпорацією “УкрАзіаБуд” і Консорціумом “Укріндустрія” та договору №19/1/ДУ від 18.04.2003р., укладеного між ГУ ВВ МВС України та Консорціумом “Укріндустрія”, виходячи з того, що новий договір охоплює предмети названих договорів, які підлягають розірванню (п. 10.4 Договору).

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що Позивач, виконавши в повному обсязі умови інвестиційного договору в частині фінансування об’єкта будівництва набув майнових прав на нежитлове приміщення загальною площею 456, 88 кв. м, вбудоване у перший поверх будинку № 5 по вул. Бальзака у 2-му мікрорайоні жилого масиву “Троєщина” Деснянського району м. Києва.

Разом з тим, суд першої інстанції також встановив, що зобов’язання не створює обов”язку для третьої особи, однак, певні обов’язки замовника будівництва виникають безпосередньо із актів цивільного законодавства.

Так, Положенням про порядок оформлення права власності на об”єкти нерухомого майна, затвердженим розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001р. № 1820 визначено, що для оформлення права власності та видачі свідоцтв про право власності на об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних осіб і побудовані за кошти суб”єктів інвестиційної діяльності подаються, у тому числі, наступні документи: перелік інвесторів, які приймали участь в будівництві, документи про передачу функцій замовника (якщо таке мало місце), договір про інвестування будівництва, перебудови чи реконструкції об’єкта, в т.ч. – в порядку пайової участі, акт прийому-передачі об”єкта у власність інвестора.

Крім того, як було встановлено судом першої інстанції, предметом даного спору є визнання майнових прав інвестора, яке не визнається відповідачами.

У зв’язку з цим, виходячи з того, що законодавчо майнові права визнано речовими правами, на них поширюються відповідні норми інституту речового права. Як і будь-які речові права, майнові права є абсолютними, тобто суб”єктивному праву особи кореспондує суб’єктивний обов”язок необмеженого (абсолютного) кола осіб.

З огляду на це, господарський суд міста Києва, встановив, що носієм майнових прав є Позивач, а носіями пасивних суб’єктивних обов”язків –Відповідачі за цим позовом.

Отже, судом першої інстанції було розглянуто захист майнових прав Позивача, як засіб усунення невизначеності у взаєминах суб”єктів правовідносин, оскільки визнання майнових прав створить необхідні умови для реалізації суб”єктивного права Позивача і сприятиме запобіганню та попередженню з боку третіх осіб дій, які можуть перешкоджати його нормальному здійсненню.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що чинним законодавством України не передбачено такого способу захисту прав та законних інтересів сторони, як визнання права на частку в капітальному будівництві.

Так, захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом в спосіб, передбачений ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з якими кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права та інтересу. Дана норма кореспондується і з положеннями статті 20 ГК України, якими визначено, що права та законні інтереси зазначених суб”єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов’язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.

Однак, серед вказаного переліку наведених статей законів відсутній такий спосіб захисту права, як визнання права на частку в капітальному будівництві, відсутній і механізм виконання такого рішення суду.

При цьому, звертає на себе увагу і те, що як стверджували в судовому засіданні представники Відповідача 2 та Відповідача 4, між ними та Позивачем по справі взагалі відсутній будь-який предмет спору.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на недоведених обставинах, що мали значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими і не відповідають в повній мірі обставинам справи, а також були зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, яке призвело до прийняття неправильного рішення (ч. 1 п.п. 2, 3 та 4 ст. 104 ГПК України), що є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційне подання Військового прокурора Київського гарнізону підлягає задоволенню, а оскаржуване  рішення місцевого господарського суду – повному скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 91, 92, 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційне подання Військового прокурора Київського гарнізону задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2008р. у справі № 37/427 за позовом ТОВ “Мед Лайф” до Консорціуму “Укріндустрія”, ГУ ВВ МВС України, ТОВ “Етьєн-вєст” та БД “УкрАзіаБуд”, Третя особа, яка не заявляє самостійних  вимог  на  предмет спору на стороні Позивача – Управління державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання права на частку в капітальному будівництві, скасувати повністю.

3. Прийняти у справі № 37/427 нове рішення, яким у позові Товариства з обмеженою відповідальністю “Мед Лайф” відмовити повністю.

4. Справу № 37/427 повернути до господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 19.05.08 (відправлено)