ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

06 лютого 2012 р.           Справа № 2а/0270/5548/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,

при секретарі судового засідання: Щербацької О.С.,

за  участю:  представника прокуратури Вінницької області  –Жовміра І.І., представника позивача –Бондаренко В.М., відповідача –ОСОБА_3.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Прокуратури Барського району Вінницької області в інтересах держави  в особі Управління Пенсійного фонду України у Барському районі Вінницької області (далі - УПФ України у Барському районі) до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (далі - СПД ОСОБА_3) про стягнення заборгованості

                                                     в с т а н о в и в :

В грудні 2011 року Прокурор Барського району Вінницької області звернувся в суд, в інтересах держави в особі УПФ України у Барському районі Вінницької області, з позовом до СПД ОСОБА_3. про стягнення боргу по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Позов мотивовано тим, що внаслідок порушення порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, СПД ОСОБА_3. має заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік на суму 1732,80 грн. Оскільки, в добровільному порядку відповідач суму заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не сплатив, що призводить до ненадходження коштів до Пенсійного фонду, прокурор вимушений звернутись до суду з позовом про стягнення з СПД ОСОБА_3. боргу зі сплати страхових внесків на загальну суму 1738,80 грн.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та, посилаючись на обставини викладенні у позовній заяві та пояснення надані в судовому засіданні, просили позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивач та прокуратури, відповідача суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що СПД ОСОБА_3 зареєстрована, як суб’єкт підприємницької діяльності та є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в УПФ України у Барському районі.

Визначаючись щодо позовних вимог суд виходив з наступного.

Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон).

Відповідно до статті 1 Закону, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 3 частини 1 статті 11 Закону визначено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок,  фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

08.07.2010 року прийнято Закони України "Про внесення змін до законів України "Про державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 17.07.2010 року. Відповідно до пп. 4 п. 8 розділу 15 "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу  оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового  внеску  встановлюється  зазначеними  особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому, сума страхового внеску з  урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Мінімальний страховий внесок визначається як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановленого Законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Відповідно до пункту 6 статті 20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів, виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах.

Судом з'ясовано, що всупереч вимог статті 20 Закону, СПД ОСОБА_3. не сплатила суму страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування,  в зв’язку з чим, станом на день подання позову до суду виникла недоїмка в сумі 1792,80 гривень. Відповідно до довідки про сплату страхових внесків за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року відповідач здійснала часткову сплату страхових внесків у сумі 54,00 грн. (а.с.8).

Частиною 3 статті 106 Закону (чинного до 01.01.2011 року) передбачено, що органи Пенсійного фонду України можуть направляти платникам внесків вимоги щодо сплати заборгованості перед Пенсійним фондом, які є обов’язковими до виконання.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Аналогічно, відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов’язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Частина 2 цієї ж статті передбачає, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов’язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і  розмірах, визначених цією статтею. А частиною 4 даної статті визначено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

На підставі зазначених норм, УПФ у Барському районі відповідачу направлено вимогу № Ф 145 від 12.05.2011 року про сплату боргу в сумі 1738,80 грн. (а.с.9), яка СПД ОСОБА_3. отримана 21.05.2011 року (а.с.9). Однак, боржник протягом 10 робочих днів після отримання вимог суму боргу не сплачено та не оскаржено до суду. Станом на час розгляду справи суму заборгованості не погашено.

Статтею 23 Закону встановлено, що спори, які виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та  органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у випадках, зазначених в абзаці  шостому  цієї  частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право  звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Оскільки, рішення органів державної влади є обов'язковим до виконання, а примусовий механізм виконання даних рішень не визначений законодавством, прокурор звернувся до суду для прийняття  рішення, яке виконується примусово органами державної виконавчої служби.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно статті 121 Конституції України та статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді. Відповідно до частини 5 статті 36-1 згаданого Закону прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення та може здійснювати представництво на будь-якій стадії судочинства.

Частиною 2 статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (діяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до статті 60  Кодексу адміністративного судочинства України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.

Статтями 11, 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, та беручи до уваги відсутність заперечень відповідача щодо предмету спору, суд приходить до висновку що адміністративний позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та в межах заявлених вимог в сумі 1738,80 грн.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України у Барському районі Вінницької області (площа Пам’яті, 17, м. Бар, Вінницька область, р/р 25601323460103, в без балансовому відділенні ВАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 302076, код 24895830) заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1738  (одна тисяча сімсот тридцять вісім) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя:          Дончик Віталій Володимирович