КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.12.2006 № 8/233
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Губенко Н.М.
суддів: Барицької Т.Л.
Ропій Л.М.
при секретарі: Дегтярюк Л.О.
За участю представників:
від позивача - повідомлений, але не з’явився
від відповідача - повідомлений, але не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємця Ярового Василя Миколайовича
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.08.2006
у справі № 8/233 (Оленич Т.Г.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Ніжинський механічний завод"
до Приватного підприємця Ярового Василя Миколайовича
про стягнення 4 717,94 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від30.08.2006 усправі № 8/233 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 457,42 грн. основного боргу, 397,97 грн. пені, 61,73 держмита та 71,42 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати. В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що він не сплачував орендну плату протягом трьох місяців після прийняття приміщення, у зв’язку з тим, що ним в орендованому приміщенні за власний рахунок були зроблені вдосконалення технічних характеристик та умов праці морозильної камери, що було зафіксовано в акті виконаних робіт від 15.02.2003 на загальну суму 3 208,00 грн., а в п. 11.1. договору оренди передбачено проведення цих робіт та можливість зарахування вартості робіт в суму орендної плати за користування відповідачем морозильною камерою.
Також, відповідач вказує на те, що позивач в порушення п. 5.2. договору оренди з моменту укладення договору оренди не направляв відповідачу рахунки на сплату орендної плати.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу та доповнення до відзиву на апеляційну скаргу, в яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції без змін. При цьому позивач зазначає, що відповідач не сплатив орендну плату за три місяці з дати прийняття приміщення, посилаючись на акт виконання робіт по вдосконаленню технічних характеристик та умов праці морозильної камери. Проте, витрати на проведення вказаних робіт за умовами договору (п. 11.1.) зараховуються в орендну плату за письмовою згодою орендодавця. Орендодавцем письмова згода на зарахування проведених відповідачем витрат в рахунок орендної палати не надавалась, а тому позивач в рахунок погашення заборгованості по орендній платі за перші три місяці оренди зараховував орендну плату, що сплачувалася відповідачем за пізніший період. Крім того, факт прийняття відповідачем приміщення з квітня 2003 року свідчить про те, що в виставлених позивачем рахунках на оплату орендної плати міститься оплата комунальних послуг за використану електроенергію.
Також, позивач зазначає, що доводи відповідача про те, що він був позбавлений можливості сплачувати орендну плату, у зв’язку з тим, що позивач не виставляв рахунки на оплату не заслуговують на увагу, оскільки умовами договору передбачено розмір орендної плати, строк її сплати та банківські реквізити орендодавця, а тому не виставлення рахунків не позбавляло відповідача можливості сплачувати орендну плату. Крім того, послідуючі платежі орендної плати свідчать про те, що відповідач мав об’єктивну можливість належним чином виконувати умови договору оренди.
Позивач та відповідач у судове засідання не з’явились, незважаючи на те, що були належним чином повідомлені про час і місце засідання суду, про що свідчать відповідні відмітки апеляційного господарського суду на звороті у лівому нижньому куті ухвал від 02.10.2006 про прийняття апеляційної скарги до провадження, від 31.10.2006 та від 23.11.2006 з відміткою про відправку документа згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75, та повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 722589 та № 722554.
При розгляді апеляційної скарги апеляційним господарським судом були заслухані пояснення представників сторін, досліджені наявні матеріали справи та встановлено наступне.
Позивач подав до господарського суду першої інстанції позов про стягнення з відповідача 4 717,94 грн. заборгованості на підставі угоди про відступлення права вимоги № 2 від 30.09.2004.
Як свідчать матеріали справи 30.09.2004 між ДП ”Промес - НМЗ” та позивачем було укладено угоду № 2 про відступлення права вимоги (далі угода № 2), за умовами якої ДП ”Промес - НМЗ” передав, а позивач прийняв на себе право вимоги першого і став кредитором по договору оренди приміщення № 1 від 01.03.2003, укладеним між ДП ”Промес - НМЗ” та відповідачем (п. 1).
Згідно із п.п. 1 п. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Відповідно до п. 2 угоди № 2 позивач отримав право вимагати від відповідача належного виконання наступних зобов’язань: погашення заборгованості по орендній платі в розмірі 3 199,26 грн. та штрафні санкції по зобов’язанням згідно із договором оренди № 1 від 01.03.2003.
Листом № 44 від 13.10.2004 позивач повідомив відповідача про відступлення ДП ”Промес - НМЗ” та прийняття позивачем права вимоги по договору оренди № 1 від 01.03.2003.
Отже, за умовами п. 2 угоди № 2 позивач отримав від ДП ”Промес - НМЗ” право вимоги щодо погашення відповідачем заборгованості по орендній платі та штрафні санкції по зобов’язанням згідно із договором оренди № 1 від 01.03.2003.
Із тексту позовної заяви вбачається, що позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 3 199,26 грн. по орендній платі та комунальним послугам, а також 533,80 грн. пені, 787,44 грн. індексу інфляції та 197,44 грн. 3% річних.
Однак, право вимагати від відповідача сплати заборгованості по комунальним послугам за договором оренди № 1 від 01.03.2003 позивачу на підставі угоди № 2 не передавалось.
Як вбачається з матеріалів справи 01.03.2003 між ДП ”Промес - НМЗ” та відповідачем було укладено договір № 1 оренди нежилого приміщення (далі договір оренди), за умовами якого ДП ”Промес - НМЗ”, як орендодавець, передало, а відповідач, як орендар, прийняв у тимчасове володіння приміщення за адресою: вул. Б. Хмельницького, 37, загальною площею 78,1 кв. м., морозильну камеру загальною площею 14 кв. м. (розділ 1. договору оренди).
27.06.2003 ДП ”Промес - НМЗ” та відповідачем внесено зміни в договір оренди, відповідно до яких ДП ”Промес - НМЗ”, як орендодавець, передало, а відповідач, як орендар, прийняв у тимчасове володіння приміщення за адресою: вул. Б. Хмельницького, 37, загальною площею 89,9 кв. м., морозильну камеру загальною площею 14 кв. м.
Розмір орендної плати складає (з урахуванням ПДВ): 4,0 грн. за 1 кв. м. загальної площі на місяць та 25,00 грн. за 1 кв. м. площі морозильної камери (п. 5.1. договору оренди).
Згідно із п. 5.2. договору оренди оренда плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок ДП ”Промес - НМЗ” наперед не пізніше 5-го числа кожного поточного місяця, згідно із виставленими ДП ”Промес - НМЗ” рахунками.
В позовній заяві позивач зазначає, що заборгованість відповідача у сумі 3 199,26 грн. виникла у зв’язку з несплатою останнім рахунків № 9 від 09.02.2004, № 18 від 05.03.2004, № 23 від 05.04.2004, № 32 від 12.05.2004, № 39 від 02.06.2004, № 43 від 08.06.2004, № 46 від 30.06.2004 виставлених на оплату орендної плати та комунальних послуг за період з лютого 2004 року по червень 2004 року на підставі договору № 1 оренди нежилого приміщення від 01.03.2003.
Відповідач заперечує проти таких тверджень позивача і зазначає, що отримані ним рахунки № 9 від 09.02.2004, № 18 від 05.03.2004, № 23 від 05.04.2004, № 32 від 12.05.2004, № 39 від 02.06.2004 були оплачені, а рахунки № 43 від 08.06.2004 та № 46 від 30.06.2004 ним не отримувались і тому оплаченими не були.
В процесі розгляду справи позивач вказував на те, що всі проведені відповідачем сплати грошових коштів зараховувались ДП ”Промес - НМЗ” в рахунок заборгованості за попередні періоди, оскільки відповідач в порушення п. 5.3. договору оренди не перерахував аванс у розмірі орендної плати за три місяці з моменту прийняття приміщення і мав заборгованість за квітень, травень, червень 2003 року, а в прибуткових касових ордерах, відповідно до яких відповідачем проводилась оплата, посилання на рахунки та періоди, за який сплачувалась орендна плата не міститься.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно із ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Частина 1 ст. 32 ГПК України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Разом з тим якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов’язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, як це передбачено ч. 1 ст. 38 ГПК України.
З метою з’ясування всіх обставин справи апеляційний господарський суд ухвалою від 31.10.2006 та від 23.11.2006 зобов’язав, зокрема, позивача надати докази виставлення (направлення, вручення) відповідачу рахунків на сплату орендної плати та комунальних послуг за квітень – червень 2003 року, а також липень 2003 року – липень 2004 року, а відповідача - докази отримання рахунків-фактур за період з липня 2003 року по червень 2004 року та оплати цих рахунків.
На виконання вимог вказаної ухвали позивач надав копії рахунків-фактур ДП ”Промес - НМЗ” за період з квітня 2003 року по червень 2004 року (включно), без доказів їх надіслання відповідачу.
Відповідач у свою чергу надав копії рахунків-фактур та квитанцій до прибуткових касових ордерів за період з липня 2003 року по травень 2004 року про сплату ним орендної плати. При цьому відповідач зазначив, що рахунки–фактури на сплату орендної плати та комунальних послуг за квітень – червень 2003 року та червень 2004 року ним не отримувались.
Проаналізувавши надані сторонами та наявні в матеріалах справи документи з метою встановлення правомірності здійснених ДП ”Промес - НМЗ” зарахувань сплачених відповідачем коштів за оренду по договору оренди апеляційний господарський суд зазначає наступне.
З рахунків-фактур, які виставлялись ДП ”Промес - НМЗ” для оплати відповідачем орендної плати вбачається, що в них зазначено розмір орендної плати за оренду відповідачем приміщення та морозильної камери за конкретний місяць, а також вартість комунальних послуг.
В наданих сторонами на підтвердження сплати відповідачем орендної плати прибуткових касових ордерах та квитанціях до них за липень 2003 року – травень 2004 року в призначенні платежу зазначено ”оренда”, а в прибутковому касовому ордері № 61 від 30.09.2003 та квитанції до нього ”оренда за жовтень”. В прибуткових касових ордерах № 35 від 14.07.2003 та № 53 від 12.09.2003 та квитанціях до них в призначенні платежу зазначено ”оренда, послуги”.
Відповідно до п. 3.2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (яке діяло під час здійснення відповідачем оплати), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.022001 № 72 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 за № 237/5428, (далі Положення) приймання готівки касами підприємств, у тому числі й одержаної з банку, проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання готівки видається квитанція за підписами головного бухгалтера або особи, уповноваженої керівником підприємства, і касира, засвідчена печаткою підприємства.
За умовами п. 3.9. Положення у прибуткових і видаткових касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи.
Отже, прибуткові касові ордери та квитанції до них заповнювались посадовими особами ДП ”Промес - НМЗ” (орендодавець).
Таким чином, та обставина, що у прибуткових касових ордерах та квитанціях до них не зазначено в призначенні платежу конкретно за який місяць здійснювалась оплата відповідачем орендної плати свідчить про порушення посадовими особами ДП ”Промес - НМЗ” вимог п. 3.9. Положення, і не є виною відповідача.
Аналіз наданих сторонами прибуткових касових ордерів з квитанціями та рахунків-фактур свідчить про те, що сплата відповідачем орендної плати здійснювалась в тому ж місяці, в якому ДП ”Промес - НМЗ” виставляло відповідачу рахунки-фактури та в розмірі вказаному в них. Так, рахунок-фактура № 9 від 09.02.2004 був виставлений відповідачу на суму 712,16 грн., з якої орендна плата за лютий 2004 року складає 709,50 грн. і відповідно до прибуткового касового ордеру № 14 від 27.02.2004 та квитанції до нього відповідачем 27.02.2004 було сплачено 712,16 грн.; рахунок-фактура № 18 від 05.03.2004 був виставлений відповідачу на суму 712,16 грн., з якої орендна плата за березень 2004 року складає 709,50 грн. і відповідно до прибуткового касового ордеру № 20 від 22.03.2004 та квитанції до нього відповідачем 22.03.2004 було сплачено 712,16 грн.; рахунок-фактура № 23 від 05.04.2004 був виставлений відповідачу на суму 737,22 грн., з якої орендна плата за квітень 2004 року складає 709,50 грн. і відповідно до прибуткових касових ордерів № 28 та № 29 від 30.04.2004 та квитанцій до них 30.04.2004 відповідачем було сплачено 732,22 грн.; рахунок-фактура № 32 від 12.05.2004 був виставлений відповідачу на суму 749,41 грн., з якої орендна плата за травень 2004 року складає 709,50 грн. і відповідно до прибуткового касового ордеру № 33 від 21.05.2004 та квитанції до нього 21.05.2004 відповідачем було сплачено 749,41 грн.; рахунок-фактура № 39 від 02.06.2004 був виставлений відповідачу на суму 9,61 грн. і відповідно до прибуткового касового ордеру № 40 від 21.06.2004 та квитанції до нього 21.06.2004 відповідачем було сплачено 9,61 грн.
На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що призначення платежів відповідача по прибутковим касовим ордерам за період з лютого 2004 року по червень 2004 року були ті ж самі, що зазначені у виставлених ДП ”Промес - НМЗ” рахунках-фактурах за вказаний період, а не довільне, у зв’язку з чим безпідставним є посилання позивача на те, що всі сплачені відповідачем грошові кошти у період з лютого 2004 року по червень 2004 року підлягали зарахуванню в рахунок заборгованості за попередні періоди.
За таких обставин, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що у ДП ”Промес - НМЗ” не було підстав зараховувати здійснену відповідачем оплату орендної плати за вказаними рахунками-фактурами в рахунок орендної плати за попередній період.
Отже, виставлені ДП ”Промес - НМЗ” рахунки-фактури № 9 від 09.02.2004, № 18 від 05.03.2004, № 23 від 05.04.2004, № 32 від 12.05.2004, № 39 від 02.06.2004 є оплаченими відповідачем, а тому відповідно заборгованість у відповідача по орендній платі по вказаним рахункам-фактурам відсутня.
З наявних в матеріалах справи прибуткових касових ордерів і квитанцій до них за період з липня 2003 року по січень 2004 року (включно) та рахунків-фактур № 79 від 07.07.2003, № 90 від 05.08.2003, № 102 від 09.09.2003, № 114 від 03.10.2003, № 125 від 03.11.2003, № 139 від 03.12.2003, № 147 від 29.12.2003, № 5 від 06.01.2004 вбачається, що сплата орендної плати за користування приміщенням і морозильною камерою у період з липня 2003 року по січень 2004 року (включно) відповідачем проводилась таким же чином як і у період з лютого 2004 року по травень 2004 року (включно).
Отже, у відповідача заборгованість по сплаті орендної плати за користування приміщенням та морозильною камерою по договору оренди за період з липня 2003 року по травень 2004 року (включно) відсутня.
Щодо сплати відповідачем орендної плати за червень 2004 року у сумі 709,50 грн. по рахунку-фактурі № 43 від 08.06.2004, отримання якого відповідач заперечує, апеляційний господарський суд зазначає, що умовами договору оренди (п. п. 5.1., 5.2.) визначено конкретний розмір орендної плати, який підлягає сплаті відповідачем, а також строк сплати останнім орендної плати, а саме до 5 числа кожного поточного місяця, тобто, незалежно від виставлення ДП ”Промес - НМЗ” відповідачу рахунків-фактур на оплату орендної плати останній був зобов’язаний і мав можливість сплачувати орендну плату до 5 числа кожного поточного місяця. Крім того, матеріали справи свідчать, що позивачем був направлений відповідачу рахунок-фактура № 43 від 08.06.2004 18.08.2006, однак, на час прийняття господарським судом першої інстанції оскаржуваного рішення (30.08.2005) відповідач доказів оплати вказаного рахунку не надав.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Згідно із п. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Посилання відповідача на те, що в червні 2004 року він не міг користуватись орендованим приміщенням та морозильною камерою, у зв’язку з тим, що в будинку в якому знаходиться орендоване ним приміщення проводились ремонті роботи і 11.06.2004 Ніжинською міською санітарно-епідеміологічною станцією складено акт обстеження орендованого відповідачем приміщення і заборонено з 12.06.2004 користуватись відповідачу цим приміщенням у зв’язку з проведенням ремонтних робіт та недотриманням санітарних норм не приймаються апеляційним господарським судом до уваги, оскільки відповідач в порушення ст. 33 ГПК України не надав доказів того, що ремонтні роботи проводились саме орендодавцем і відповідач не міг користуватися орендованим приміщенням та морозильною камерою в червні 2004 року з вини орендодавця.
Таким чином, враховуючи те, що відповідач орендну плату за червень 2004 року не сплатив, що останнім не заперечується, апеляційний господарський суд приходить до висновку про стягнення з відповідача орендної плати за червень 2004 року в розмірі 709,50 грн.
Стосовно посилання позивача на те, що відповідач в порушення п. 5.3. договору оренди не перерахував аванс у вигляді орендної плати за три місяці з дати прийняття приміщення, а потім ще й не оплатив виставлені ДП ”Промес - НМЗ” рахунки-фактури № 46 від 05.04.2003, № 53 від 05.05.2003 та № 69 від 08.06.2003, тобто, орендну плату за квітень, травень, червень 2003 року не сплатив, апеляційний господарський суд зазначає, що звертаючись з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі позивач в позовній заяві зазначав, що заборгованість відповідача у сумі 3 199,26 грн. виникла у зв’язку з несплатою останнім рахунків № 9 від 09.02.2004, № 18 від 05.03.2004, № 23 від 05.04.2004, № 32 від 12.05.2004, № 39 від 02.06.2004, № 43 від 08.06.2004, № 46 від 30.06.2004. Підставу для стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за рахунками-фактурами № 46 від 05.04.2003, № 53 від 05.05.2003 та № 69 від 08.06.2003 позивач в позовній заяві не зазначав.
В апеляційній скарзі відповідач не заперечує проти факту несплати авансу орендної плати протягом трьох місяців з дати прийняття приміщення та посилається на те, що він не сплачував орендну плату за квітень, травень, червень 2003 року, у зв’язку з тим, що ним в орендованому приміщенні за власний рахунок були зроблені вдосконалення технічних характеристик та умов праці морозильної камери, що було зафіксовано в акті виконаних робіт від 15.02.2003 на загальну суму 3 208,00 грн., а в п. 11.1. договору оренди передбачено проведення цих робіт та можливість зарахування вартості робіт в суму орендної плати за користування морозильною камерою.
Оскільки матеріалами справи підтверджується, що орендна плата за період з липня 2003 року по травень 2004 року відповідачем була сплачена, а за квітень, травень, червень 2003 року доказів сплати орендної плати немає, що не заперечується відповідачем, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що у відповідача існує заборгованість по сплаті орендної плати по договору оренди за квітень, травень, червень 2003 року.
Позивач звернувся до господарського суду першої інстанції з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі 27.07.2006, про що свідчить вхідний штамп господарського суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Тобто, до вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі застосовується позовна давність строком у три роки.
Згідно із ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідач під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції у відзиві на позовну заяву від 08.08.2006 заявив про застосування строку позовної давності.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності для стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за квітень, травень, червень 2003 року і наявності повноважних причин для його відновлення не вбачається.
Оскільки відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, то немає правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 1 986,06 грн. за квітень, травень, червень 2003 року.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по комунальним платежам за договором оренди апеляційний господарський суд зазначає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки угодою № 2 про відступлення права вимоги від 30.09.2004 позивачу право вимоги по стягненню з відповідача заборгованості по комунальним платежам не передавалось.
Позивачем також були заявлені вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних та втрат від інфляції за несвоєчасне виконання останнім грошового зобов’язання відповідно до вимог ст. 625 ЦК України.
За умовами п. 2 угоди № 2 позивач отримав від ДП ”Промес - НМЗ” крім права вимоги щодо погашення заборгованості по орендній платі, також і право вимоги щодо стягнення штрафних санкцій по зобов’язанням згідно із договором оренди.
Відповідно до п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
За своєю правовою природою стягнення 3% річних та інфляційних передбачених ст. 625 ЦК України не є тотожними неустойці (штрафу, пені), оскільки відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання, в той час, 3% річних та інфляційні, передбачені ст. 625 ЦК України стягуються лише при простроченні виконання грошового зобов’язання. Ці норми передбачають спеціальну відповідальність, яка не ототожнюється з неустойкою (штрафом, пенею) і не відноситься до передбачених ст. 549 ЦК України видів забезпечення виконання зобов’язань.
Оскільки за умовами п. 2 угоди № 2 позивачу передано лише право вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій, якими як встановлено вище є лише неустойка (штраф, пеня), то апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції.
За умовами п. 9.1. договору оренди відповідач у випадку прострочення по сплаті орендних платежів сплачує пеню в розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення.
Враховуючи, що відповідач в порушення п. 5.2. договору оренди не сплатив орендну плату за червень 2004 року в розмірі 709,50 грн. до 5 числа поточного місяця, то позивач має право на нарахування пені від простроченої суми в розмірі 709,50 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача за прострочення сплати орендної плати пеню за період з 01.06.2005 по 31.05.2006.
Відповідно до ст. 258 ЦК України до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені застосовується позовна давність в один рік.
Відповідач під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції у відзиві на позовну заяву від 08.08.2006 заявив про застосування строку позовної давності.
Оскільки позивач, як свідчить поштовий штемпель на конверті, звернувся до господарського суду першої інстанції за захистом свого порушеного права 24.07.2006, то з врахуванням ст. 258 ЦК України позивач має право на стягнення пені з 24.07.2005 по 31.05.2006.
Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 114,59 грн. за період з 24.07.2005 по 31.05.2006.
Вимогу позивача в доповненнях до відзиву на апеляційну скаргу про стягнення з відповідача пені за період з 01.06.2006 по 23.07.2006, апеляційний господарський суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до абзацу 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Як вбачається з позовної зави вимога позивач про стягнення з відповідача пені обмежувалась 31.05.2006.
Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення заборгованості по орендній платі за червень 2004 року в сумі 709,50 грн. та пені в розмірі 133,44 грн.
Посилання відповідача на те, що відповідно до п. 11.1. договору оренди здійснені ним за власний рахунок вдосконалення технічних характеристик та умов праці орендованої морозильної камери, що було зафіксовано в акті виконаних робіт від 15.02.2003 на загальну суму 3 208,00 грн. підлягають зарахуванню в рахунок орендної плати за квітень, травень, червень 2003 року не приймаються апеляційним господарським судом до уваги з огляду на наступне.
Згідно із п. п. 1, 3 ст. 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця; якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.
За умовами п. 11.1. договору оренди витрати відповідача на вдосконалення технічних характеристик та умов праці морозильної камери за рахунок виготовлення системи обдува радіаторів та вентиляції камери, а також застосування обладнання для прискореного розморожування радіаторів, за письмовою згодою орендодавця, зараховується в орендну плату орендаря.
В матеріалах справи докази надання ДП ”Промес - НМЗ” письмової згоди на зарахування в рахунок орендної плати відповідача витрат останнього на вдосконалення технічних характеристик та умов праці морозильної камери за рахунок виготовлення системи обдува радіаторів та вентиляції камери відсутні, у зв’язку з чим апеляційний господарський суд приходить до висновку, що така згода ДП ”Промес - НМЗ” не надавалась.
Отже, оскільки ДП ”Промес - НМЗ” не надавалась письмова згода на зарахування витрат відповідача на вдосконалення технічних характеристик та умов праці морозильної камери в рахунок сплати відповідачем орендної плати за користування орендованим ним приміщенням, то у відповідач не має підстав зараховувати здійснені ним витрати в сумі 3 208,00 грн. по вдосконаленню технічних характеристик та умов праці морозильної камери в рахунок орендної плати за користування приміщенням та морозильною камерою по договору оренди за квітень, травень, червень 2003 року.
На підставі вищевикладеного та матеріалів справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, у зв’язку з чим оскаржуване рішення підлягає зміні.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду Чернігівської області від30.08.2006 у справі № 8/233 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
”Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємця Ярового Василя Миколайовича (ідентифікаційний номер 2049610537, р/р 26009440 в ЧОД АППБ ”Аваль” м. Чернігів, МФО 353348) на користь Відкритого акціонерного товариства ”Ніжинський механічний завод” (ідентифікаційний код 14312565, р/р 26000301835057 в ПІБ м. Ніжин, МФО 353434) 709,50 грн. заборгованості по орендній платі, 114,59 грн. пені, 17,81 грн. державного мита та 20,61 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.”
Видачу наказів доручити Господарському суду Чернігівської області.
Справу № 8/233 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя Губенко Н.М.
Судді Барицька Т.Л.
Ропій Л.М.