КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2012                                                                                           № 41/291

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Агрикової О.В.

суддів:            Чорногуза  М.Г

          Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Марвано А.Т.,

від прокуратури: Яблонський А.С., посв. від 12.01.2012 року №5,

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 08.12.2011 року №225-КР-2037,

від відповідача 1: ОСОБА_2, дов. від 13.02.2012 року,

від відповідача 2 та третіх осіб: не з’явились,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю «Місто будівник»

на рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2011 року

у справі №41/291 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Київської транспортної прокуратури

в інтересах держави в особі Київської міської ради

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпроект», м. Запоріжжя,

2) товариства з обмеженою відповідальністю «Місто будівник», м. Київ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: 1) комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо»,

2) державне підприємство «Адміністрація річкових портів», м. Київ,

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, -

встановив:

У серпні 2011 року Київська транспортна прокуратура звернулась до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі – позивач) з позовом до ТОВ «Інтерпроект» (далі – відповідач-1) та до ТОВ «Місто будівник» (далі – відповідач 2) про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

26.09.2011 року прокуратурою подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою п. 2 прохальної частини позовної заяви викладено в наступній редакції: зобов’язати ТОВ «Інтерпроект» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку водного фонду площею 0,1008 га, що знаходиться за адресою: Русанівська набережна у Дніпровському районі м. Києва уздовж лівого берегу р. Дніпро між мостами Метро та ім. Патона від плавзасобу «Д-71», інших будівель, споруд, устаткування та передати її Київській міській раді у первинному стані.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.09.2011 року було залучено до участі у справі №41/291 в якості іншого відповідача ТОВ «Місто Будівник».

Ухвалою господарського суду міста Києва суду від 14.10.2011 року залучено до участі у справі №41/291 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів – комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» та Державне підприємство «Адміністрація річкових портів».

31.10.2011 року прокуратурою, у зв’язку з допущеною технічною помилкою в п. 2 прохальної частини позовної заяви, подано заяву про уточнення позовних вимог, п. 2 викладено наступним чином: зобов’язати ТОВ «Інтерпроект», ТОВ «Місто Будівник» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку водного фонду площею 0,1008 га, що знаходиться за адресою: Русанівська набережна у Дніпровському районі м. Києва уздовж лівого берегу р. Дніпро між мостами Метро та ім. Є. Патона від плавзасобу «Д-71», інших будівель, споруд, устаткування та передати її Київській міській раді у придатному для використання стані.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.12.2011 року у справі №41/291 позовні вимоги задоволено.

Зобов’язано ТОВ «Інтерпроект» та ТОВ «Місто будівник» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку водного фонду площею 0,1008 га, що знаходиться за адресою: Русанівська набережна у Дніпровському районі м. Києва уздовж лівого берегу р. Дніпро між мостами Метро та ім. Є. Патона від плавзасобу «Д-71», інших будівель, споруд, устаткування та передати її Київській міській раді у придатному для використання стані.

Присуджено до стягнення з ТОВ «Інтерпроект» до Державного бюджету України державне мито в сумі 42,50 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Присуджено до стягнення з ТОВ «Місто будівник» до Державного бюджету України державне мито в сумі 42,50 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що відповідачі неправомірно користуються спірною земельною ділянкою, яка належить до комунальної власності, оскільки відсутнє відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання цієї ділянки у користування.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «Місто будівник» звернулось до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2011 року у справі №41/291 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач-2 посилається на правомірність користування ним спірною земельною ділянкою на підставі договору від 29.12.2010 року №01/12-110 про надання послуг, укладеного між ним та ДП «Адміністрація річкових портів», відповідно до умов якого ДП «Адміністрація річкових портів» надає відповідачеві-2 послуги (швартування, стоянка) на платній основі плавучим засобам останнього на спірній земельній ділянці. Також, відповідач-2 посилається на договір від 20.10.2010 року №331/2010 про надання послуг щодо тимчасового швартування плавзасобу, укладений між ним та КП виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо», згідно умов якого останнє надає відповідачеві-2 спеціалізовані послуги на платній основі власнику плавзасобу несамохідного стоянкового судна для організації стоянки.

У своїх письмових запереченнях прокуратура вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, просить спірне судове рішення залишити без змін.

Позивач, відповідач-1 та треті особи не скористались своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 року у справі №41/291 апеляційну скаргу ТОВ «Місто будівник» на рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2011 року у справі №41/291 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 14.02.2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 року розгляд справи №41/291 відкладався на 06.03.2012 року.

В судовому засіданні 06.03.2012 року представник відповідача-1 підтримав вимоги апеляційної скарги відповідача-2 та просив їх задовольнити повністю. Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні 06.03.2012 року заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги, просили спірне судове рішення залишити без змін.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням Держкомзему у місті Києві 04.05.2011 року проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при швартуванні плавзасобів уздовж лівого берегу р. Дніпро між мостами Дніпро та ім. Є. Патона у Дніпровському районі м. Києва, за результатами якої складено акт А-297/05, з якого вбачається, що станом на 04.05.2011 року ТОВ «Інтерпроект» використовує земельну ділянку (проекція на дно р. Дніпро разом зі швартовими канатами) загальною орієнтовною площею 0,1008 га за адресою: Русанівська набережна у Дніпровському районі м. Києва при швартуванні дебаркадера уздовж лівого берегу р. Дніпро між мостами Метро та ім. Є. Патона.

Згідно проведеної перевірки частину зазначеної земельної ділянки орієнтовною площею 0,0543 га займають: вищевказаний плавзасіб по типу приватного двоповерхового будинку – (0,0350 га), трап (залізний місток) – (0,0017 га), два понтони – (військовий та з тентом) – 0,0032 га), причал – (0,0144 га). Крім того, на містку знаходиться будка охорони (0,0002 га), місток огороджений шлагбаумом, має обмежений прохід. Також з акту вбачається, що документи, які посвідчують право власності чи  право користування земельною ділянкою відсутні.

На підставі наведеного, прокурор звернувся до суду з позовом про зобов’язання ТОВ «Інтерпроект» та ТОВ «Місто Будівник» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку водного фонду площею 0,1008 га, що знаходиться за адресою: Русанівська набережна у Дніпровському районі м. Києва уздовж лівого берегу р. Дніпро між мостами Метро та ім. Є. Патона від плавзасобу «Д-71», інших будівель, споруд, устаткування та передати її Київській міській раді у придатному для використання стані.

Колегією суддів встановлено, що відповідачі, розміщуючи на постійній основі стоянкове судно для здійснення господарської діяльності, фактично використовують земельну ділянку водного фонду, що знаходиться в комунальній власності.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв’язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об’єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; б) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; в) береговими смугами водних шляхів.

Частинами 2-3 ст. 79 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об’єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об’єкти комунальної власності.

В ст. 13 Конституції України закріплено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території, зокрема, належить: розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 85 Водного кодексу України визначено, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Пункт 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, для здійснення користування земельною ділянкою водного фонду суб’єкт господарювання повинен укласти договір оренди з уповноваженим органом державної влади чи місцевого самоврядування, яким у даному випадку є Київська міська рада, на підставі відповідного рішення такого органу.

Однак, договір оренди земельної ділянки водного фонду з Київською міською радою відповідачами не укладався, матеріали справи не містять відповідного рішення Київської міської ради про надання спірної земельної ділянки у користування відповідачам.

Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

За наведених обставин, в підтвердження висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що відповідачами самовільно зайнято спірну земельну ділянку, оскільки відповідачами не надано суду доказів існування рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання її в користування, договору оренди спірної земельної ділянки водного фонду, або документа, що посвідчує право на неї та його відповідної державної реєстрації.

Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачами не надано суду в порядку ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказів правомірності заняття ними земельної ділянки водного фонду площею 0,1008 га, що знаходиться за адресою: Русанівська набережна у Дніпровському районі м. Києва уздовж лівого берегу р. Дніпро між мостами Метро та ім. Є. Патона шляхом розміщення плавзасобу «Д-71», інших будівель, споруд та устаткування.

Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або користувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Згідно зі ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, у тому числі шляхом звільнення (передачі, повернення) цього майна.

Оскільки відповідачі самовільно займають земельну ділянку водного фонду площею 0,1008 га, що знаходиться за адресою: Русанівська набережна у Дніпровському районі м. Києва уздовж лівого берегу р. Дніпро між мостами Метро та ім. Є. Патона шляхом розміщення плавзасобу «Д-71», інших будівель, споруд та устаткування, висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про звільнення самовільно зайнятою земельної ділянки колегія суддів вважає законним та обґрунтованими.

Посилання відповідача-2 на правомірність користування ним спірною земельною ділянкою на підставі договору від 29.12.2010 року №01/12-110 про надання послуг, укладеного між ним та ДП «Адміністрація річкових портів» колегією суддів відхиляються, оскільки відповідно до умов вказаного договору ДП «Адміністрація річкових портів» надає відповідачеві-2 саме послуги (швартування, стоянка) на платній основі плавучим засобам останнього біля гідротехнічної споруди ДП «Адміністрація річкових портів», а не право користування земельної ділянкою водного фонду.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги той факт, що договір від 29.12.2010 року №01/12-110 про надання послуг є розірваним з 22.04.2011 року на виконання припису Київської транспортної прокуратури від 22.04.2011 року №909вих-11 «Про усунення порушень вимог Земельного кодексу України та Водного кодексу України».

Доводи відповідача-2 про правомірність користування ним спірною земельною ділянкою з посиланням на договір від 20.10.2010 року №331/2010 про надання послуг щодо тимчасового швартування плавзасобу, укладеного між ним та КП виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо», колегією суддів відхиляються, оскільки згідно умов вказаного договору останнє надає відповідачеві-2 спеціалізовані послуги на платній основі власнику плавзасобу несамохідного стоянкового судна для організації стоянки, а не право користування земельної ділянкою водного фонду.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2011 року у справі №41/291.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

постановив:

1.          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Місто будівник» на рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2011 року у справі №41/291 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2011 року у справі №41/291 залишити без змін.

3.          Справу №41/291 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Агрикова О.В.

Судді                                                                                          Чорногуз  М.Г

                                                                                          Суховий В.Г.

12.03.12 (відправлено)