ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" лютого 2012 р. Справа № 5023/388/12
вх. № 388/12
Суддя господарського суду Сальнікова Г.І.
при секретарі судового засідання Близнюкова А.І.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, дов. №14/10/2011 від 14.10.11 р. відповідача - не з"явився
розглянувши справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальносітю "Біотрейд НДК", м. Київ
до Товариство з обмеженою відповідальносітю "УБФ", м. Харків
про стягнення 479944,44 грн. заборгованості за договором поставки товару та надання послуг, зв"язанних х поставкою товару №43 від 01.03.08 р.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ТОВ "Біотрейд НДК", звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ТОВ "УБФ" на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки товару та оказання послуг, зв"язаних з поставкою товару №43 від 01.03.08 р. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 479944,44 грн., з яких заборгованість за поставлений товар в сумі 352651,68 грн., інфляційні нарахування в сумі 63477,30 грн. та 3% річних за весь час прострочення в сумі 26666,26 грн. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.
13.02.12 р. від позивача до канцелярії господарського суду Харківської області надійшла заява про долучення до матеріалів справи копії генеральної довіреності від 01.02.07 р. та прайс-листа ТМ "Твист" сезон 2008/2.
Розглянувши надану позивачем заяву, суд вирішив за можливе задовольнити її.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить долучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення отриманого представником відповідача, відправленого судом на юридичну адресу відповідача, яка співпадає з тією адресою, що зазначена в позовній заяві та в наданому позивачем витягу з ЄДРЮО та ФОП №429501 від 23.01.12 р.: 61058, м. Харків, вул. Данилевського, б. 19, кв. 90.
Витребувані судом документи та відзив на позов відповідач не надав. Про причину неявки суд не повідомив.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено, що 01 березня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІОТРЕЙД НДК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УБФ» було укладено договір поставки № 43.
Відповідно до умов вказаного договору поставки Товариство з обмеженою відповідальністю «БІОТРЕЙД НДК» зобов'язалося передавати у власність відповідачу товар, а відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «УБФ» зобов'язувалося приймати та оплачувати товар.
Відповідно до п.1.4 факт прийняття покупцем товару від постачальника в будь-якому випадку свідчить, що сторони досягли угоди об асортименті, ціни та кількості переданого по цьому договору товару.
Відповідно до п.2.2 по факту прийому товару на складі постачальника представник покупця, в момент передачі товару, на підставі відповідної довіреності на право отримання товару, спільно з представником постачальника підписує відповідну видаткову накладну на партію товару.
По факту прийому товару на складі постачальника відкритого покупцем в інтересах постачальника по відповідному договору зберігання товару, покупець, в строк не пізніше 5 календарних днів з моменту прийому товару, надає постачальнику оригінали відповідної видаткової накладної та довіреність покупця на право отримання товару.
Відповідно до п.2.5 договору право власності на товар від постачальника до покупця, у тому числі і усі ризики, переходять в момент відвантаження (передачі) товару, а саме з моменту (дати) підписання відповідної видаткової накладної.
Відповідно до п.3.1 договору покупець сплачує постачальнику товар по вільним відпускним цінам (відповідно до прайс-листа), дійсним на момент відвантаження. Ціна встановлюється постачальником, відображається в відповідній видатковій накладної та/або рахунку-фактурі та являється узгодженою та обов"язковою для обох сторін.
Відповідно до п.3.3 договору поставки №43 від 01 березня 2008 року покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого товару у вигляді відстрочки платежу протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня її поставки (відвантаження).
Факт отримання відповідачем товару підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної №Б-0001875 від 02.07.09 р. на суму 352651,68 грн., яка підписана представниками сторін та скріплена печатками товариств.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 352651,68 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п. 4.1 договору за порушення строків оплати за поставлений товар по договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочки.
На підставі даного пункту договору позивачем зроблений розрахунок пені, відповідно до якого сума нарахованої пені склала 37149,20 грн. Перевіривши нарахування пені позивача, суд дійшов висновку, що ці нарахування не відповідають діючому законодавству, Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, у зв’язку з чим підлягають частковому задоволенню в розмірі 36738,57 грн. В іншій частині стягнення пені слід відмовити.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Позивачем зроблений розрахунок суми інфляції з урахуванням інфляційних відсотків за весь час прострочення, сума яких складає 63477,30 грн., надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства та відносинам, що склалися між сторонами, а тому нарахована сума інфляційних втрат підлягає стягненню з відповідача.
Позивачем зроблений розрахунок 3% річних за весь час прострочення, сума яких складає 26666,26 грн., надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства та відносинам, що склалися між сторонами, а тому нарахована сума 3% річних за весь час прострочення підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 9600,00 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 612, 625, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33-34, 38, 43, 47-49,75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України,
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальносітю "УБФ" (61058, м. Харків, Дзержинський р-н., вул. Данилевського, буд. 19, кв. 90; р/р 26004996105627 в філії ПУМБ, м. Харків, МФО 350385; код ЄДРПОУ 35702245) на корить Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотрейд НДК" (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 31-Б; р/р №26007052724859 в Печерській філії ПриватБанка, МФО 300711; Код ЄДРПОУ 33153119) заборгованість за поставлений товар в сумі 352651,68 грн., 3% річних в сумі 26666,26 грн., індекс інфляції в розмірі 63477,30 грн., пені в розмірі 36738,57 грн. та судовий збір в сумі 9600,00 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
В частині стягненні з відповідача пені в розмірі 410,63 грн. в позові відмовити.
Суддя Сальнікова Г.І.
Повний текст рішення підписано 17.02.12 р.