ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
____________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.02.12 Справа № 29/5014/43/2012
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю
«Рубіжанський Краситель»,
м. Рубіжне Луганської області,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю
«Смалій», м. Рубіжне Луганської області,
третя особа, яка не заявляє
самостійних вимог на
предмет спору на стороні
відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю
«Луганське енергетичне об’єднання»,
м. Луганськ,
про стягнення 8 389 грн. 65 коп.
Суддя Якушенко Р.Є.;
секретар судового засідання: Тіщенко Т.Б.;
в присутності представників
сторін:
від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю
№ 217юр-1 від 01.01.2012;
від відповідача: Смалій В.П., директор згідно наказу № 1 від
05.06.2002, паспорт серії НОМЕР_1 виданий
Рубіжанський МВ УМВС України в Луганській
області 08.12.2001;
від третьої особи: ОСОБА_2, юрисконсульт 2 категорії
юридичного відділу департаменту правової
роботи по обслуговуванню Лисичанського
регіону Товариства, довіреність № 57 від
03.01.2012.
Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду справи не заявлено вимоги про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Обставини справи: 29.12.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю «Рубіжанський Краситель»(далі – ТОВ «Рубіжанський Краситель», позивач у справі) звернулося до господарського суду Луганської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смалій»(далі –ТОВ «Смалій», відповідача у справі) заборгованості у сумі 8 389 грн. 65 коп. за договором № 197 про спільне використання технологічних мереж основного споживача від 01.01.2004.
Позивач з посиланням на норми статей 256, 257, 526, 530, 532, 610, 611, 612,625, 903 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), статей 181, 193, 216, 218, 231 Господарського кодексу України (далі –ГК України) обґрунтовує позовні вимоги порушенням відповідачем умов укладеного сторонами у справі договору про спільне використання технологічних мереж основного споживача щодо оплати наданих послуг.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Смалій»(далі –ТОВ «Смалій») відповідач у справі, надав відзив на позов від 23.01.2012, в якому не погоджується з позовними вимогами позивача, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що визначені позивачем зобов'язання, як-то забезпечення передачі електроенергії відповідачу, одержані безпосередньо від TOB «Луганське енергетичне об'єднання»(далі - TOB «ЛЕО») на підставі договору про постачання електричної енергії № 33 від 11.07.2006, в який внесено зміни рішенням господарського суду Луганської області у справі № 5/71пд/2011 від 21.07.2011 та у ТОВ «ЛЕО», третьої особи у справі, виникли зобов’язання доставити і передати електроенергію відповідачу.
Суд у рішенні по справі № 5/71пд/2011, з огляду на вимоги Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 № 28 із змінами (далі –ПКЕЕ), встановив, що для приведення своїх правовідносин у відповідність з ПКЕЕ, субспоживачі повинні укладати договори про технічне забезпечення електропостачання споживача, а електропередавальна організація повинна укладати з основними споживачами договори про спільне використання технологічних електричних мереж.
Господарським судом Луганської області, при розгляді справи № 5/71пд/2011, встановлено, що TOB «ЛЕО»та TOB «Рубіжанський Краситель»мають договір про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.01.2010 № ДСВ 44.
Враховуючи приписи пункту 1.7 ПКЕЕ, рішення господарського суду у справі № 5/71пд/2011, умови договорів № 33 та № ДСВ 44, та додаток № 3 до договору № 570 «Акт розмежування балансової належності електромереж експлуатаційної відповідальності сторін»(Однолінійна схема) суперечить договорам № ДСВ 44 та № 197 і ПКЕЕ щодо встановлення точки продажу електроенергії.
Таким чином, з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду по справі № 5/71 пд/2011, зі зміною точки продажу електроенергії TOB «Смалій», відповідач не використовував мережу позивача, а позивач не забезпечував передачу електроенергії відповідачу. Відповідач не являється Користувачем електричних мереж позивача.
Відповідач звернувся до позивача з листом від 12.10.2011 № 31 з пропозицією розірвання договору № 197 і пропозицією укласти договір на технічне забезпечення мереж, посилаючись на необхідність виконання судового рішення.
Проте, відповідач залишив звернення відповідача без відповіді та не вжив заходів до приведення правовідносин відповідно до вимог законодавства.
Відповідач вважає, що заявлена позивачем вимога є намаганням одержати подвійну оплату за одні й ті самі дії з утримання власних мереж і оплату за не понесені витрати.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання» (далі –ТОВ «ЛЕО») третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, подало письмові пояснення від 17.02.2012 № 08/04-39, в яких посилаючись на пункти 1.4, 1.5, 1.7 ПКЕЕ повідомило, що між ним та ТОВ «Рубіжанський Краситель», позивачем у даній справі, укладено договір № ДСВ 44 про спільне використання технологічних мереж від 01.01.2010. Субспоживачі повинні укладати договори про технічне забезпечення електропостачання споживачем.
При з'ясуванні фактичних обставин, дослідивши надані сторонами докази, вислухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін у справі, суд
В С Т А Н О В И В:
01.01.2004 між ТОВ «Рубіжанський Краситель», Основним споживачем, позивачем у справі, та ТОВ «Смалій», Субспоживачем, відповідачем у справі, було укладено договір про спільне використання технологічних мереж основного споживача № 197, відповідно до пункту 1.1 якого Основний споживач зобов’язався забезпечити передачу електроенергії у межах величин, дозволених Субспоживачу, а Субспоживач - своєчасно сплачувати за використання електричних мереж, одержані послуги, в тому числі за послуги з компенсації перетоків реактивної електроенергії. Сторони зобов’язалися виконувати інші умови, визначені цим договором та додатками до договору, які є його невід’ємними частинами (а.с.8-10).
Відповідно до пункту 1.2 цього договору Основний споживач забезпечує передачу електроенергії після укладенням цього договору та договору на постачання електричної енергії, який укладається між постачальником електричної енергії та Субспоживачем. Передача електроенергії забезпечується відповідно до однолінійної схеми, наведеної в додатку № 3 «Акт розмежування балансової належності…».
Згідно пункту 2.1 договору позивач зобов’язався забезпечувати технічну можливість для передачі Субспоживачу електроенергії у межах 456,6 кВт потужності на 1 класі напруги (ступень потужності 0,4 кВ) в обсягах, визначених відповідно договору про постачання електроенергії шляхом формування електричної схеми відповідної пропускної спроможності.
Згідно пункту 4.1 договору Субспоживач зобов’язався здійснювати оплату за використання електричних мереж Основного споживача за розрахунковий період розрахунок плати за використання електричних мереж Основного споживача здійснюється відповідно до додатку № 2 «Планова калькуляція»та додатку № 10 «Порядок розрахунків».
Плата за використання електричних мереж Основного споживача вноситься Субспоживачем на підставі рахунка одержаного від Основного споживача. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунка становить 5 днів (тривалість періоду оплати має не перевищувати 5 днів для суб’єктів господарювання, які здійснюють плату самостійно, і 10 днів –для суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію).
За час, протягом якого Основним споживачем припинялась передача електричної енергії з вини або на вимогу Субспоживача, плата за використання електричних мереж Основного споживача стягується в повному обсязі.
Пунктом 6 додатку 10 до договору «Порядок розрахунків»передбачено, що розрахунок за послуги та витрати Основного споживача на передачу електроенергії Субспоживачу та надані послуги з компенсації перетоків реактивної електроенергії за розрахунковий період, сум на відшкодування витрат, пені за порушення строків розрахунків та ін. Субспоживач здійснює на підставі переданих основним споживачем електричної енергії розрахунків (рахунків - фактур) у 5-ти денний строк з дня їх отримання (а.с.23).
01.12.2003 між TOB «ЛЕО»та TOB «Смалій»укладено договір № 33 про постачання електричної енергії (далі - договір № 33).
Умовами договору № 197 та умовами договору № 33 було встановлено, що точка продажу електричної енергії для об'єктів TOB «Смалій»встановлюється на межі балансової належності електричних мереж TOB «ЛЕО»та TOB «Рубіжанський Краситель».
За такими умовами зазначених договорів позивач забезпечував передачу електроенергії відповідачу з точки її продажу TOB «ЛЕО»відповідачу до межі балансової належності електроустановок позивача і відповідача.
Це є та послуга, яку одержував відповідач від позивача, і за яку відповідач здійснював оплату позивачу.
На виконання умов пункту 4.1 договору позивачем на адресу відповідача були направлені рахунки № РК 1269 від 31.08.2011, № РК 1270 від 31.08.2011, № РК 1422 від 30.09.2011, № РК 1423 від 30.09.2011 за надані послуги до сплати та акти приймання –передачі електричної енергії за період серпень та вересень 2011 року, які підписані відповідачем на загальну суму 8 389 грн. 65 коп., що складаються з оплати понесених позивачем втрат електроенергії та використання технологічних мереж (а.с.30-33).
Отримавши зазначені рахунки, відповідач не оплатив їх у встановлений договором термін, тобто порушив зобов’язання щодо сплати наданих послуг, що і стало причиною виникнення спору і підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.
Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позов.
Під час розгляду справи судом встановлено, що рішенням господарського суду Луганської області у справі № 5/71пд/2011 від 21.07.2011 за позовом TOB «ЛЕО»до TOB «Смалій»внесені зміни до Договору про постачання електричної енергії від 11.07.2006 № 33 з додатками «Однолінійна схема електропостачання площадки вимірювання Споживача», «Розрахунок технічних втрат в електричних мережах Споживача», «Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії Споживача», «Акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін», за якими змінились умови цього договору щодо точки продажу електроенергії ТОВ «ЛЕО», третьої особи у справі, відповідачу і яка встановлена на межі балансової належності електроустановок позивача та відповідача у даній справі та змінився клас напруги відповідача.
Вказане рішення набрало законної сили з 01.08.2011.
Із матеріалів поданих третьою особою у справі вбачається, що між позивачем та третьою особою у справі, згідно рішення господарського суду Луганської області від 04.11.2010 у справі № 16/14пд, що набрало законної сили 08.12.2010, укладено договір на спільне використання технологічних електричних мереж № ДСВ 44 за умовами пункту 1.1 якого Власник, ТОВ «Рубіжанський Краситель», позивач у справі, зобов’язується надавати послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання для забезпечення технічної можливості передачі (транзиту) електричної енергії (далі –послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання) в точки приєднання електроустановок Користувача, ТОВ «ЛЕО», третьої особи у справі, або інших суб’єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує Користувач, а Користувач –своєчасно сплачувати вартість послуг Власника з утримання технологічних електричних мереж спільного використання відповідно до умов договору.
Передача електричної енергії технологічними електричними мережами спільного використання забезпечується відповідно до додатка «Однолінійна схема», наданого Власником з обов’язковим зазначенням місць встановлення, типів, марки обладнання, довжини ліній, які задіяні в передачі електричної енергії.
Власник забезпечує технічну можливість передачі електричної енергії до меж балансової належності належних йому електричних мереж, визначених додатками «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін», відповідно до яких і ТОВ «Смалій», в’язальний цех: кабельних наконечниках КЛ –0,4 кВ в РУ –0,4 кВ ТП –10 ф-51 ТОВ «Рубіжанський Краситель»(пункт 1.2 договору).
У зв’язку із зазначеними обставинами з 01.08.2011 збільшився розмір тарифу для ТОВ «Смалій»за продану йому ТОВ «ЛЕО», третьою особою у справі, електричну енергію.
Так, за липень 2011 року тариф за активну електроенергію виставлений ТОВ «ЛЕО»за рахунком № 33-2/7/1 ТОВ «Смалій»складав 0,63310 грн./кВт*год.
Вже за серпень 2011 року та вересень 2011 року тариф за активну електроенергію виставлений ТОВ «ЛЕО»за рахунком № 33-2/8/1 та рахунком № 33-2/9/1 ТОВ «Смалій»складав вже 0,83560 грн./кВт*год.
Вартість одержаної електроенергії в серпні та вересні 2011 року за збільшеним тарифом сплачено відповідачем повністю, що підтверджується актом звірення розрахунків між ТОВ «Смалій»та ТОВ «ЛЕО».
Копії зазначених доказів залучено до матеріалів справи.
Встановивши фактичні обставини, подані сторонами докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.
Правовідносини між сторонами за позовом стосуються постачання електричної енергії та регулюються положеннями Закону України «Про електроенергетику», Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28 із змінами (далі - ПКЕЕ).
У відповідності з правилами статей 43, 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
На підставі статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Матеріали справи свідчать, що електрична енергія постачається відповідачу у справі на підставі договору № 33 від 11.07.2006 укладеному між відповідачем та ТОВ «ЛЕО», третьою особою у справі, через технологічні електричні мережі, які належать позивачу у справі як основному споживачу.
Відповідно до пункту 1.4 ПКЕЕ, що діяли на дату укладення договору, точка продажу електроенергії відповідачу була встановлена на межі балансової належності електричних мереж постачальника електроенергії та основного споживача (тобто на межі балансової належності третьої особи та позивача у справі).
Оскільки відповідач використовував технологічні мережі позивача, між ними був укладений договір № 197 від 01.04.2004 про використання технологічних мереж основного споживача, на підставі якого заявлено позов.
Відповідно до пункту 1.4 ПКЕЕ, в редакції постанови НКРЕ від 25.12.2008 № 1449, точка продажу електроенергії споживачу установлюється на межі балансової належності його електроустановок та зазначається в договорі про постачання електричної енергії або в договорі про купівлю-продаж електричної енергії.
Електропередавальна організація покриває всі витрати, пов'язані з доставкою електроенергії в точку продажу.
Пунктом 1.7 ПКЕЕ встановлено, що у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору (додаток 2). Основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж, а Субспоживачу у разі дотримання ним вимог цих Правил в укладенні (переукладенні) договору про технічне забезпечення електропостачання споживача в передбачених цими Правилами випадках.
Отже, для приведення своїх правовідносин у відповідність з ПКЕЕ електропередавальна організація повинна укладати з основними споживачами договори про спільне використання технологічних мереж, а субспоживачі повинні укладати договори про технічне забезпечення електропостачання споживача.
Між позивачем та електропередавальною організацією, ТОВ «ЛЕО», третьою особою у справі, укладено договір про спільне використання технологічних мереж від 08.12.2010 № ДСВ 44, на підставі якого ТОВ «ЛЕО»покриває всі витрати пов’язані з доставкою електроенергії в точку продажу.
Внаслідок укладення договору на спільне використання електричних мереж з електропередавальною організацією витрати на утримання електричних мереж включаються до структури тарифу на передачу електроенергії, і в подальшому враховуються при розрахунку роздрібної ціни постачальника електроенергії за регульованим тарифом (лист НКРЕ від 27.02.2008 № 1245/11/17-08).
Зазначені обставини стали підставою для внесення змін у судовому порядку до договору № 33 від 11.07.2006, на підставі якого відповідачу постачається електрична енергія ТОВ «ЛЕО», третьою особою у справі.
Відповідно до змін внесених рішенням господарського суду від 21.07.2011 у справі № 5/71пд/2011 до договору № 33 від 11.07.2006 про постачання електроенергії відповідачу у справі точка продажу електроенергії встановлена на межі балансової належності його електроустановок, також змінився клас напруги відповідача (збільшився розмір тарифу), у зв’язку з чим обов’язок сплачувати вартість послуг з утримання технологічних мереж спільного використання виник у електропередавальної організації за договором № ДСВ 44 від 08.12.2011.
Після набрання чинності цим рішенням, а саме з 01.08.2011 позивач перестав надавати відповідачу послуги з спільного використання технологічних електричних мереж та надає їх відповідно до умов договору № ДСВ 44 від 08.12.2011 та положень пункту 1.7 ПКЕЕ, ТОВ «ЛЕО», третій особі у справі.
Зі зміною точки продажу на межі балансової належності ТОВ «Смалій», відповідача у справі, та ТОВ «Рубіжанський Краситель», позивача у справі, користування мережами позивача для передачі електроенергії здійснюється ТОВ «ЛЕО», третьою особою у справі, відповідно такі витрати на передачу і за користування мережами позивача несе третя особа у справі, яка здійснює ліцензійну діяльність з передачі електроенергії.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у серпні та вересні 2011 року позивачем надавалися послуги з утримання технологічних електромереж спільного використання в точку приєднання електроустановок відповідача у справі електропередавальній організації, ТОВ «ЛЕО», третій особі у справі, а не відповідачу у справі, а тому вимоги про стягнення заборгованості за цей період у сумі 8 389 грн. 65 коп. з відповідача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Позивач не довів суду, що ним у серпні –вересні 2011 року надавалися відповідачу послуги з утримання технологічних мереж спільного використання з точки продажу на межі балансової належності електричних мереж ТОВ «ЛЕО»та ТОВ «Рубіжанський Краситель»в точку приєднання електроустановок відповідача.
За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 1 411 грн. 50 коп. слід покласти на нього.
Керуючись статтями 43, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
В И Р І Ш И В :
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судовий збір покласти на позивача.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення –24.02.2012.
Суддя Р.Є. Якушенко