УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
____________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський,3/65
УХВАЛА
ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ
"03" березня 2012 р. № 4/5007/18/12-П
Суддя Лозинська І.В. , розглянувши матеріали за позовом:
1) Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвіта-Буд" ОСОБА_1 (м. Київ)
2) Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвіта-Буд" ОСОБА_2 (м. Київ)
3) Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвіта-Буд" ОСОБА_3 (м. Житомир)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвіта-Буд" (с. Оліївка Житомирського району)
про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників від 18.02.2011 р. за № 8 та Статуту ТОВ "Олвіта-Буд" в новій редакції
ВСТАНОВИВ:
29.02.2012 р. до господарського суду Житомирської області надійшла позовна заява від ОСОБА_1 (м. Київ), ОСОБА_2 (м. Київ), ОСОБА_3 (м. Житомир) до ТОВ "Олвіта-Буд" (с. Оліївка Житомирського району) (далі - відповідач) про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників відповідача від 18.02.2011р. № 8 та його Статуту в новій редакції, затвердженої протоколом загальних зборів учасників № 8 від 18.02.2011 р.
У позовній заяві позивачі зазначають, що зміни, внесені до Статуту відповідача, прийняті з порушенням діючого законодавства та положень самого Статуту (збори відбулися за відсутності кворуму), призвели до порушення їх прав як учасників товариства та незаконного виключення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 із складу учасників товариства та неправильного розподілу часток між ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6; нова редакція Статуту відповідача не містить відомостей про частки учасників ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та невідповідні дані про частки учасників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6
З доданих до позовної заяви копій рішення господарського суду Житомирської області по справі № 8/10-К від 22.06.2010 р. та постанови Рівненського апеляційного господарського суду по справі № 8/10-К від 16.01.2012 р., вбачається, що судами першої та апеляційної інстанцій втсановлено, зокрема, наступне:
- згідно з п. 2.3.6 Статуту відповідача ОСОБА_1, як один із його засновників, який володів часткою, що дорівнює 25% статутного капіталу, звернувся з нотаріально посвідченою заявою до загальних зборів відповідача, в якій просив вивести його зі складу засновників (учасників) з передачею належної йому частки в статутному фонді іншому учаснику відповідача ОСОБА_4;
- факт отримання вказаної заяви відповідачем 27.09.2007 р. не заперечується останнім та підтверджується відповідною відміткою на копії вказаної заяви;
- 30.10.2007 р. відбулися збори учасників відповідача, до порядку денного яких внесено питання: про виключення ОСОБА_1 зі складу учасників відповідача; про перерозподіл часток між його учасниками; про затвердження статуту в новій редакції;
- як вбачається з рішення загальних зборів відповідача від 30.10.2007 р. № 7 ОСОБА_1 виключено зі складу засновників відповідача ( п. 3 рішення), а також вирішено передати належну йому частку, яка становить 25% статутного капіталу ОСОБА_4; п. 4 рішення затверджено зміни до установчих документів відповідача.
Відповідно до рекомендацій президії ВГСУ від 28.12.2007 р. «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин», господарські суди мають враховувати, що закон виходить з презумпції легітимності рішення органів управління господарського товариства, тобто відповідні рішення вважаються такими, що відповідають законові, якщо судом не буде встановлено інше.
Тому судами зроблено висновок про те, що станом на день винесення судового рішення по справі № 8/10-К (22.06.2010 р.) рішення загальних зборів відповідача від 30.10.2007 р. не оскаржувалось, а тому є чинним.
Крім того, апеляційною інстанцією вказано про те, що станом на день розгляду апеляційної скарги (16.01.2012 р.) зазначене рішення також не було визнане недійсним.
Відповідно до п. 28 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», при вирішенні спорів, пов’язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до Цивільного кодексу України та Закону «Про господарські товариства»учасник товариства з обмеженою відповідальністю чи товариства з додатковою відповідальністю вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов’язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв’язку з цим, моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.
Чинне законодавство, що регулює порядок діяльності господарських товариств не передбачає права особи, яка у встановленому законом порядку звернулась до товариства з заявою про її вихід зі складу засновників (учасників) товариства на відкликання такої заяви, оскільки як зазначено вище, моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв’язку.
У разі, якщо товариство не вчиняє дії у зв’язку з поданням учасником заяви про вихід з товариства (не вирішується питання про внесення змін до установчих документів товариства, про їх державну реєстрацію), учасник товариства вправі звернутися до господарського суду з позовом про зобов’язання товариства до державної реєстрації змін в установчих документах товариства у зв'язку зі зміною у складі учасників товариства на підставі статті 7 Закону України «Про господарські товариства».
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 є таким, що вийшов зі складу товариства з моменту подання заяви про добровільний вихід, а саме з 27.09.2007 р.
Відповідно до п. 1 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. N 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" вказано, що у вирішенні питання про те, чи є спір таким, що виник з корпоративних правовідносин, та чи підлягає він вирішенню господарським судом, слід виходити з вимог п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України.
Пункт 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України, передбачає такий склад сторін корпоративного спору: 1) учасник (акціонер, засновник) господарського товариства, в тому числі такий, що вибув, та товариство або 2) учасники (акціонери, засновники) господарського товариства у спорі між ними, пов'язаному із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням цього товариства.
Тобто один із позивачів - ОСОБА_1 є таким, що вибув із складу учасників відповідача.
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання; право звернутися до суду за їх захистом відповідно до встановлених способів захисту цивільних прав та інтересів судом.
Однак, господарський суд повинен встановити об’єктивну наявність порушення чи оспорювання цивільного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним законодавством, а за наслідками прийняття рішення про задоволення позову повинно відбуватися реальне поновлення чи захист порушених прав позивача.
Приписами ч. 5 ст. 63 ГПК України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.
Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
З огляду на вищевикладене, кожен з позивачів захищає своє особисте корпоративне право, тому вимоги кожного з них щодо оскарження рішення загальних зборів має розглядатися як самостійна позовна вимога.
Таким чином, в одній позовній заяві об'єднано кілька вимог і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.
Зазначені обставини є підставою для повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду.
Слід також звернути увагу позивачів, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню позивачів до господарського суду з самостійними позовними вимогами до відповідачів в загальному порядку після усунення допущених недоліків.
Керуючись п. 5 ст. 63 ГПК України,-
УХВАЛИВ:
1. Позовні матеріали повернути позивачам без розгляду.
2. Повернути з Державного бюджету України судовий збір в сумі 3216,00 грн., сплачений за меморіальними ордерами, відповідно:
- ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) - № 401310037 від 21.02.2012 р. на суму 1073,00 грн.;
- ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) - № 401310039 від 21.02.2012 р. на суму 1073,00 грн.;
- ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) - № 401310041 від 21.02.2012 р. на суму 1073,00 грн.
Додаток на 40 аркушах, в тому числі меморіальні ордери: №401310037 від 21.02.2012 р. на суму 1073,00 грн.; № 401310039 від 21.02.2012 р. на суму 1073,00 грн.; № 401310041 від 21.02.2012 р. на суму 1073,00 грн.
Суддя Лозинська І.В.
1 - в наряд, 2 - 4 - позивачам