УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
————————————————————————————————————————
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
від "28" лютого 2012 р.Справа № 18/5007/4/12
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність №1/12 від 03.01.2012р.;
від відповідача: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Комунального підприємства "Реклама" (м. Житомир)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Житомир)
про стягнення 8081,31грн.,
Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 8081,31грн. заборгованості, з яких: 7327,24грн. - основного боргу, 279,45грн. - 3% річних, 474,61грн. - інфляційних.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, на виконання вимог ухвали господарського суду від 06.02.2012р. надав додаткові письмові пояснення (а.с.41-42), та докази на підтвердження часткових проплат відповідача, починаючи з моменту укладання договору на розміщення зовнішньої реклами №423 від 23.09.2009р.
Відповідач в судове засідання не з'явився, ухвала господарського суду від 06.02.2012р., направлена на юридичну адресу відповідача (що зазначена в позовній заяві та у витягу з ЄДРПОУ, 10004, Житомирська обл., м.Житомир, вул.Соснова, будинок 32-Б), повернута поштовим відділення з відміткою: "за закінченням терміну зберігання".
Згідно з п.п.116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 №01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).
А тому, примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органами зв'язку з позначкою "адресат вибув", ”адресат відсутній “і т.п. вважається належним доказом виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Окрім того, явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача а не його обов'язком. Суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами.
Приймаючи до уваги той факт, що неявка повідомленого належним чином представника відповідача не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, між КП “Реклама” (позивач) та ФОП ОСОБА_2 (відповідач) укладено договір на розміщення зовнішньої реклами №423 від 23.09.2009р. (а.с.10-11).
Пунктом 1 договору на розміщення зовнішньої реклами сторони визначили, що згідно рішень Житомирського міськвиконкому розповсюджувачу дозволено розмістити рекламні засоби на умовах визначених договором, перелік яких вказаний в додатку №1, який є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до Правил розміщення зовнішньої реклами в м.Житомирі розповсюджувач зобов'язується виконувати їх та проводити оплату за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів на умовах, передбачених цим договором (п.2 договорів).
Договір діє з моменту підписання до закінчення дії дозволу на тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу (п.4 договору).
Згідно п.8 договорів відповідач зобов'язався, зокрема, проводити оплату за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів відповідно до тарифів встановлених міськвиконкомом у відповідності до зони розташування рекламних засобів у строки передбачені цим договором.
Відповідно до п.9 договорів оплата по договору здійснюється розповсюджувачем на підставі тарифів, затверджених рішеннями виконкому Житомирської міської ради та диференціюються зі змінами в податковому законодавстві.
Пунктом 10 договору передбачено, що оплата проводиться щ о м і с я ч н о згідно розрахунку оплати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів з урахуванням зональних коефіцієнтів згідно розрахунку викладеного в додатку №2, який є невід'ємною частиною договору.
Згідно п.11 договорів платежі по цьому договору здійснюються розповсюджувачем до 25 числа поточного місяця на підставі рахунків та актів наданих послуг КП "Реклама".
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по оплаті наданих послуг за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, за останнім утворилась заборгованість перед позивачем за період з березня 2010р. по березень 2011р. у розмірі 7327,24грн., що підтверджується розрахунками позивача (а.с.19-21), відповідними рахунками-фактурами та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за вказаний період, які відповідно до умов договору надсилались відповідачу рекомендованою кореспонденцією. Факт отримання відповідачем рахунків та актів здачі-приймання наданих послуг за спірний період підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та документами кур'єрської пошти (а.с.30-31; 46-49).
Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 2 наведеної норми передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Стаття 1 Закону України "Про рекламу" визначає, що зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Згідно зі ст.16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, які затверджуються Кабінетом Міністрів України. При видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на виконання позивачем умов договорів на розміщення зовнішньої реклами №423 від 23.09.2009р., у відповідача в результаті користування місцем для розміщення зовнішньої реклами, виник обов'язок здійснити оплату за користування ним. Однак відповідач взятих на себе договірних зобов'язань щодо оплати наданих рекламних послуг не виконав.
З огляду на вищевикладені обставини, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу по договору №423 від 23.09.2009р. у розмірі 7327,24грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання 279,45грн. 3% річних та 474,61грн. інфляційних нарахувань.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних (а.с.19-21) прийшов до висновку, що річні в розмірі 279,45грн. нараховані позивачем обґрунтовано, тому задовольняє позовні вимоги в цій частині.
Що стосується стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 474,61грн. господарський суд враховує наступне.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) –це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення с т а н о в и т ь м і с я ц ь, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
При цьому слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватися в н а с т у п н о м у м і с я ц і з а місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.
Тобто, до простроченого платежу за надані послуги, які мали бути оплачені до 25.03.2010р., має застосовуватись індекс інфляції, визначений у червні 2010р. за травень 2010р. і т.д.
Натомість, позивач здійснив розрахунок інфляційних, невірно застосувавши індекс інфляції (а.с.19-21), що є неправомірним.
Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, розмір інфляційних складає 421,64грн.; вимоги в частині стягнення 52,97рн. інфляційних необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів погашення заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, на суму 8028,33рн., з яких: 7327,24грн. - заборгованість за надані послуги, 279,45грн. - 3% річних та 421,64грн. - інфляційних.
В позові в частині стягнення 52,97грн. інфляційних суд відмовляє за необґрунтованістю.
Витрати, пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82–85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)
на користь Комунального підприємства "Реклама" (10014, м.Житомир, вул.Щорса, 4, код ЄДРПОУ 32520027)
-7327,24грн. - основного боргу;
- 279,45грн. - 3% річних;
- 421,64грн. - інфляційних
-1598,95грн. судового збору.
3. Відмовити в позові в частині стягнення 52,97грн. інфляційних.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
СуддяСоловей Л.А.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу;
3 - відповідачу (рекомендованим з повідомленням)