У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.04.08                                                                                               Справа №16/68/07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Федоров І.О. судді  Кричмаржевський В.А.    , Хуторной В.М.

при секретарі Акімовій Т.М.

за участю представників:                                                   

- Державного комітету України з державного матеріального резерву – Берладина В.В., дов.№2/124 від 12.01.2008р.

- боржника -  Пермякова Д.Ю., дов. №125/1-11 від 05.03.2008р.

- розпорядника майна боржника Подопригорової Х.Г. - Васильцова С.А., дов. №188 від 15.04.2008р.

прокуратури Запорізької області - Толстореброва І.М., посв. №301 від 01.03.2006р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну

скаргу  Державного комітету України з державного матеріального резерву, м.Київ

на ухвалу господарського суду Запорізької області від 07.12.2007р.

у справі  №16/68/07          

про банкрутство Відкритого акціонерного товариства „Мелітопольській верстатобудівний завод ім. 23 Жовтня”, м. Мелітополь Запорізької області                                                                  

                                                          

                                                                Установив:

          Ухвалою господарського суду Запорізької області (суддя Ніколаєнко Р.А.) від 07.12.2007р. за результатами попереднього засідання визнані вимоги конкурсних кредиторів, вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву відхилені, зобов’язано кредиторів провести збори кредиторів, де вирішити питання про створення комітету кредиторів, клопотання Державного комітету України з державного матеріального резерву про заміну кредитора залишено без задоволення.

          Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, Державний комітет України з державного матеріального резерву, м.Київ, оскаржив його в апеляційному порядку, просить скасувати та прийняти нову ухвалу, якою вимоги на суму 446.057,37грн. задовольнити і включити до реєстру вимог кредиторів.

У поданій скарзі заявник вказує на те, що господарським судом при винесені оскаржуваного судового акту були порушені норми матеріального та процесуального права, не досліджені докази у справі, які мають істотне значення для справи. Заявник вважає, що вимоги підтверджені документально, положення законодавства щодо строку позовної давності на вимоги Державного комітету з державного матеріального резерву не поширюються.

У судовому засіданні представник заявника підтримав вимоги та доводи, що викладені в апеляційній скарзі, наполягає на визнанні вимог Державного комітету України з державного матеріального резерву у розмірі – 446.057,37грн.

           У відзиві на апеляційну скаргу боржник не погоджується з доводами апеляційної скарги, зазначає, що вимоги апелянта не є грошовими, а тому не підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у межах справи про банкрутство, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу - без змін.

           У поданому відзиві на апеляційну скаргу розпорядник майна не заперечує проти заміни кредитора та внесення його вимог до реєстру вимог кредиторів.

           Від кредитора у справі – Мелітопольської ОДПІ надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому кредитор вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, вимоги заявника апеляційної скарги підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів.

У судовому засіданні представники сторін, розпорядник майна боржника підтримали доводи та заперечення, що викладені в апеляційній скарзі та відзивах на неї.

Присутній у судовому засіданні прокурор зазначив, що будь-яких порушень законодавства при поданні заяви з грошовими вимогами Держкомматрезерву не вбачається.

          Відповідно до розпорядження голови Запорізького апеляційного господарського суду від 25.04.2008р. за №872 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Федорова І.О. (головуючого), Кричмаржевського В.А. та Хуторного В.М.

          За усним клопотанням учасників судового засідання оголошено лише вступну та резолютивну частини  постанови.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

          Відповідно до статті 15 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у попередньому засіданні господарський суд  розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

          За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій  зазначається  розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів.

           Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2007року до господарського суду Запорізької області у межах справи про банкрутство ВАТ „Мелітопольський верстатобудівний завод ім. 23 Жовтня” від Державного комітету України з державного матеріального резерву надійшла заява про визнання кредитором на суму 429.957,22грн. У подальшому заявником у зв'язку з арифметичними помилками у розрахунках суми грошових вимог подане уточнення, відповідно до якого вимоги складають 446.057,37грн.

Як вже зазначалось, оскаржуваною ухвалою вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву у розмірі 429.957,22грн. відхилені, а уточнення грошових вимог не було прийняте судом до розгляду.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду.

Так, 20.05.1998року Дніпропетровською міжобласною інспекцію Держкомрезерву України була проведена перевірка наявності, кількісного стану, якості, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей, що знаходяться на відповідальному зберіганні ВАТ «Мелітопольський верстатобудівний завод ім. 23 Жовтня», на підставі чого складені відповідні акти.

На відповідальному зберіганні ВАТ «Мелітопольський верстатобудівний завод ім. 23 Жовтня» знаходяться матеріальні цінності мобілізаційного резерву, які є державною власністю і перебувають в оперативному управлінні Державного комітету України з державного матеріального резерву, що підтверджується номенклатурою накопичення, затвердженою Міністерством верстатобудівної та інструментальної промисловості СРСР від 30.08.1988р.  №М-2565 та звітом за формою - 12.

Згідно з пунктом 3 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів законодавства. Відповідно до ст.11 Закону України «Про державний матеріальний резерв» перелік підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, номенклатура та обсяги їх накопичення визначаються мобілізаційними та іншими спеціальними планами. Підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно із зазначеними завданнями власними силами. Отже, підприємства зберігають матеріальні цінності мобілізаційного резерву на основі мобілізаційного завдання, яке доводиться до підприємства. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №100-03 від 29.01.1998р. «Положення про особливості формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями мобілізаційного резерву», Положення про мобілізаційний резерв, затвердженого постановою ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 29.09.1969р. - мобілізаційний резерв матеріальних цінностей створюється підприємствами в мирний час відповідно до встановлених мобілізаційних завдань. Норми накопичення матеріальних цінностей встановлюються за номенклатурами та обсягами, визначеними міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади.

Отже, ВАТ «Мелітопольський верстатобудівний завод ім. 23 Жовтня» згідно затвердженій номенклатурі і норм накопичення отримало завдання про зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, і відповідно до п. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України між Кредитором та Боржником існують зобов'язання зі зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Згідно з Указом Президента України №1039/95 від 14.11.1995р «Про заходи щодо поліпшення роботи з мобілізаційної підготовки народного господарства України» визначено, що підприємства, установи, організації всіх форм власності в разі зміни форми власності, власника, організаційної форми підприємницької діяльності чи підпорядкованості виконують раніше визначене їм мобілізаційне завдання. ВАТ «Мелітопольський верстатобудівний завод ім. 23 Жовтня» прийняло до виконання мобілізаційне завдання, що підтверджується номенклатурою накопичення. Підсумовуючи вищевикладені обставини, ВАТ «Мелітопольський верстатобудівний завод ім. 23 Жовтня» зобов'язане зберігати матеріальні цінності мобілізаційного резерву до моменту зняття в установленому порядку мобілізаційного завдання з Боржника.

Відповідно до п. 4 ст. 11 Закону України «Про державний матеріальний резерв» підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов’язані забезпечити розміщення, зберігання та своєчасне освіження матеріальних цінностей державного резерву згідно із зазначеним завданням власними силами. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про державний матеріальний резерв» державний резерв матеріальних цінностей є недоторканим і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України. Листом Міністерства економіки України від 28.01.2000року № 53-19/108 дозволено Держкомрезерву України при визначенні цін використовувати інформацію позабіржового ринку. Відповідно до п. 21 п.5 «Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1129 від 08.10.1997р., ціни на матеріальні цінності, що закладаються та відпускаються з державного резерву, визначаються Держкомрезервом виходячи з оптових цін, що діють на час закладення або відпуску, кон’юнктури ринку, термінів зберігання, якості продукції.

Самовільне використання матеріальних цінностей державного резерву є порушенням операцій з матеріальними цінностями державного резерву, що в свою чергу свідчить про неналежне виконання своїх зобов'язань, передбачених діючим законодавством, яке регулює відносини щодо проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву.

Факт самовільного витрачення матеріальних цінностей Відкритим акціонерним товариством «Мелітопольській верстатобудівний завод ім. 23 Жовтня» підтверджується актом від 20.05.1998року Дніпропетровської міжобласної інспекції Держкомрезерву України, а саме, перевіркою встановлено витрачення цінностей мобілізаційного резерву – чавуна ливарного та сталі листової конструкційної гарячекатаної. У висновках, які містяться у акті зазначено, що комплектність мобілізаційного резерву становить 95,4%, та про виявлення факту самовільного витрачення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву. Актом також визначена вимога у найближчий строк повернути самовільно використані матеріальні цінності. Повідомлення ВАТ «Мелітопольського верстатобудівний завод ім. 23 Жовтня» за №М-2с-5с голові Держкомрезерву та першому заступнику міністра Мінпромполітики України також підтверджує факт самовільного використання чавуну та сталі. Актом Держкомрезерву від 16.06.2007року про результати перевірки фактичної наявності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву також підтверджується самовільне відчуження матеріальних цінностей, а саме: - чавуна ливарного марки Л-3 - 28 тонн та сталі листової гарячекатаної - ст.20х40х110 – 2,680 тонн.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв» у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, у тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.

Статтею 2 Закону України «Про державний матеріальний резерв» визначено, що відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву це - зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Постановою Кабінету міністрів України від 17 листопада 2001р. №1526 «Про затвердження Порядку розбронювання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які зберігаються на підприємствах, щодо яких порушено справу про банкрутство або які ліквідуються», встановлено, що центральний орган виконавчої влади вивчає причини неплатоспроможності або ліквідації підприємства - відповідального зберігача та прийняті рішення щодо цього підприємства; перевіряє надану інформацію та у разі виявлення нестачі матеріальних цінностей мобілізаційного резерву вживає заходів для їх повернення в порядку, визначеному законодавством.

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів. Положення вищевказаного Закону передбачають, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують (стаття 14).

Враховуючи положення постанови Кабінету міністрів України від 17 листопада 2001р. №1526, центральний орган виконавчої влади зобов'язаний звернутись до господарського суду з заявою про визнання кредитором у справі на підставі статті 14 Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Отже, факт самовільного використання матеріальних цінностей, які знаходились на відповідальному зберіганні у підприємства-боржника доведений та підтверджений відповідними документами, а тому вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву є обґрунтованими та такими, що підлягаю включенню до реєстру вимог кредиторів у межах даної справи про банкрутство.

Щодо строку позовної давності, на який посилається боржник як на підставу припинення зобов'язань перед Державним комітетом України з державного матеріального резерву, то колегія судів зазначає про наступне.

Як вже зазначалось, відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву це – зберігання матеріальних цінностей до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву, а відпуск матеріальних цінностей з державного резерву - це реалізація чи безоплатна передача матеріальних цінностей державного резерву визначеному одержувачу (споживачу) або реалізація їх на ринку. Тобто, обов’язок підприємства-відповідального зберігача щодо відповідального зберігання триває до прийняття рішення щодо його відпуску, а відпуск матеріальних цінностей за нарядами Держкомрезерву України проводився 04.05.2006року, що підтверджується актом про результати перевірки від 16.06.2007року. Обов’язок підприємства-боржника щодо відповідального зберігання закінчився саме 04.05.2006року, а з настанням цього моменту і виникає обов’язок відшкодувати вартість самовільно використаних матеріальних цінностей та сплатити штрафні санкції. Заява про визнання кредиторських вимог Державного комітету України з державного матеріального резерву була подана до суду 27.03.2007року, що вказує на те, що строк позовної давності щодо цих вимог не минув.

Таким чином, вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву у розмірі 446.057,37грн. слід внести до реєстру вимог кредиторів з урахуванням наступних черг погашення: 76.848грн. – основного боргу у третю чергу, 369.209,37грн.  штрафу та пені - у шосту чергу задоволення.

Щодо клопотання Державного комітету України з державного матеріального резерву про заміну його на іншу юридичну особу, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення його без задоволення.

Заява Державного комітету України з державного матеріального резерву про визнання кредитором у справі подана до господарського суду 27.03.2007року, тобто з цього моменту особа вступила у справу про банкрутство як кредитор, а клопотання про заміну його на іншу юридичну особу надійшло після прийняття вищевказаної заяви – 05.11.2007року. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не містить положень про можливість заміни кредитора після його вступу у справу навіть якщо реєстр вимог кредиторів знаходиться на стадії підготовки розпорядником майна.

Будь-яких інших порушень законодавства при розгляді господарським судом вимог конкурсних кредиторів не вбачається.

Керуючись статтями 101-106 ГПК України, Запорізький апеляційний  господарський суд -

                                                             Постановив:

       

          Апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву, м.Київ, задовольнити частково, ухвалу господарського суду Запорізької області від 07.12.2007р. у справі №16/68/07 в частині відхилення вимог Державного комітету України з державного матеріального резерву, м.Київ, скасувати.

          Визнати конкурсним кредитором Державний комітет України з державного матеріального резерву, м.Київ, у розмірі: 76.848 грн. – основного боргу із задоволенням у третю чергу, 369.209,37грн. – штрафу та пені із задоволенням у шосту чергу.

           В іншій частині ухвалу залишити без змін.

             

  

Головуючий суддя Федоров І.О.

 судді  Кричмаржевський В.А.  

 Хуторной В.М.