Справа№1- 34  -2011

Вирок

Іменем України

м.Горохів                                                                      13 грудня 2011 року

Горохівський районний суд Волинської області

в складі:

головуючого - судді                                                            Чонки В.В.,

при секретарі                                                                               Федонюк О.М.,

за участю прокурора                                                            Хвищука В.О.,

адвоката                                                                                 ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Горохів кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Піщани Камінь-Каширського району Волинської області, українця, гр..України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, працював лісничим Лобачівського лісництва ДП «Горохівське ЛМГ», раніше не судимого, мешканця АДРЕСА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.. 368 ч.2 КК України, –

встановив :

          Досудовим слідством підсудний ОСОБА_2, обвинувачується в тому, що він перебуваючи на посаді лісничого Лобачівського лісництва ДП «Горохівське ЛМГ», будучи службовою особою, працівником правоохоронного органу, вимагав, а згодом і одержав в грудні 2010 року та в січні 2011 року хабар загальною сумою в 3 000 гривень.

Будучи призначеним наказом за № 28-к від 05 червня 2009 року виданим директором Державного підприємства «Горохівське лісомисливське господарство», ОСОБА_2 згідно посадової інструкції, затвердженої 01.09.2003 року директором цього ж підприємства, використав свої службові повноваження в особистих корисливих цілях.

Так, 19 грудня 2010 року, біля 10-ї години ранку, здійснюючи об’їзд території Лобачівського лісництва поблизу лісових масивів с.Зелене Горохівського району, виконуючи свої службові обов’язки по виявленню правопорушників почув кілька пострілів, а згодом виявив труп дикої кози та затримав трьох громадян одного з яких ґрунтовно вважав причетним до загибелі дикої тварини.

Підсудний ОСОБА_2 будучи наділеним повноваженнями щодо складання адміністративних протоколів за виявлені правопорушення, повідомив громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що вчиненим правопорушенням ними спричинено збитки лісомисливському господарству в сумі 8 000 гривень.

Не вживши заходів для притягнення ОСОБА_3 та інших до адміністративної відповідальності за ст.. 85 КпАП України ОСОБА_2, 24.12.2010 року, 11.01.2011 року та 18.01.2011 року отримав від ОСОБА_3 хабара загальною сумою в 3 000 гривень.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав частково, суду пояснив, що хабар в зазначеній сумі не вимагав, а запропонував правопорушнику придбати одну тону зерна кукурудзи та одну тону зерна пшениці, загальною вартістю в 3 000 гривень, які згодом і були ним отримані.

Дійсно, 19 грудня 2010 року близько 10-ї години разом з помічником лісничого ОСОБА_6 здійснюючи об’їзд території Лобачівськового лісництва поблизу лісових масивів с.Зелене Горохівського району почули кілька пострілів. З метою виявлення осіб та місця проведених пострілів стали здійснювати огляд прилеглої території. Згодом мисливська собака помічника лісничого ОСОБА_6, відшукала вже мертву дику козу з явними слідами вогнепального поранення. Маючи всі підстави вважати, що дика тварина була відстріляна шляхом проведення незаконного полювання (браконьєрами), він став ретельно оглядати місцевість, а згодом виявив на снігу відбитки трьох пар чоловічого взуття, які вели у напрямку населеного пункту Зелене. При здійсненні переслідування ним були затримані троє громадян: ОСОБА_3, ОСОБА_4, та ОСОБА_5, які втікали від нього. На момент їх затримання свої рушниці вони заховали у приміщенні хліва, що належить родичам ОСОБА_3 При огляді рушниць було виявлено п’ятизарядну рушницю належну ОСОБА_3, мешканцю с.Лички Ківерцівського району. По характеру звуку пострілів, їх періодичності та швидкострільності можна було зробити висновок, що постріли були проведені саме з автоматичної стрілецької зброї типу п’ятизарядної. Сам же ОСОБА_3 ствердив той факт, що він особисто провів три-чотири прицільних постріли чи то по собаці, чи то по лисові. Дику козу бачив, але по ній не стріляв. Маючи достатньо підстав, що до незаконного полювання причетні затримані ним особи, він повідомив їм, що за вчинене ними правопорушення складатиме адміністративний протокол і збитки спричинені незаконними їх діями становлять 8 000 гривень. При цьому він показав їм труп незаконно добутої дикої тварини з явними слідами вогнепального поранення, який ще не схолонув і знаходився на санках під соломою. Собака поміника ОСОБА_6 була неушкодженою, без видимих слідів поранення. Слідів лисиці при огляді місцевості виявлено не було. Тобто за таких обставин можна було зробити висновок, що ні по лисиці, ні по собаці ОСОБА_3 пострілів не проводив. Інших осіб, які б могли здійснювати полювання в даній місцевості в той день і в той час виявлено не було, принаймі жодних підстав для цього у нього та у його помічника стверджувати такий факт не виникало.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просили протокол за виявлене ним порушення не складати, а вирішити все на місці і при можливості зменшити суму штрафу. ОСОБА_4 працює вчителем, навчав його сина, і не хотів, щоб про виявлений факт стало відомо дирекції школи. Вирішивши не складати адміністративний протокол, він запропонував їм передати грошову суму в 3 000 гривень для придбання ним по одній тонні зерна кукурудзи та пшениці для відгодівлі диких тварин в господарстві. Отримавши на це згоду він у ОСОБА_3 забрав рушницю та дозвіл на носіння та зберігання мисливської зброї. В той же вечір біля 20-21 години додому до нього прийшов дядько ОСОБА_3 ОСОБА_9, який є його сусідом. Він був у стані алкогольного сп’яніння і просив за «могорич»повернути мисливську рушницю його племінника на що згоди ОСОБА_2 не дав. 24 грудня 2010 року йому телефонував ОСОБА_3 та запропонував зустрітися і при зустрічі передав 500 гривень. Таким же чином ОСОБА_3 передав йому гроші в сумі 1000 гривень 11 січня 2011 року та 1500 гривень 18 січня 2011 року.

Гроші в сумі 3 000 гривень були ним отримані в якості компенсації за спричинену шкоду лісомисливському господарству і він мав намір їх використати для придбання кормів для відгодівлі диких тварин, частину з яких вже на той час придбав. Вину у скоєному злочині визнає частково з тих підстав, що гроші були ним отримані лише з вищезазначених підстав. У скоєному щиро розкаюється, просить суворо не карати.

Крім часткового визнання своєї вини, факт скоєння ним злочину стверджується показаннями свідків, висновками експертиз, протоколами відтворення обстановки та обставин події та іншими матеріалами справи.

Свідок ОСОБА_3, будучи допитаним в судовому засіданні пояснив, що 19 грудня 2010 року він зі своїми товаришами ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_5, пішли на полювання. Рухаючись у напрямку лісу він чув постріли, які доносились звідусіль. Згодом ліворуч від себе він побачив, що щось рухається, чи то собака, чи то лис. Він провів три-чотири прицільних постріли. Через кілька хвилин він побачив дику козу, що рухалась праворуч, проте по ній не стріляв. Потім почув скиглення собаки і подумавши що підстрелив собаку разом з ОСОБА_5 вирішили повертатися додому. ОСОБА_4 жестами показали, що повертаються назад. Втрьох вони прийшли до домогосподарства його баби. В приміщенні хліва поставили свої рушниці, а самі вийшли в садок. Коли до них став наближатися ліничий ОСОБА_2, вони стали втікати. ОСОБА_2 їх наздогнав і прикладом свого карабіну вдарив його в груди, а ОСОБА_4 долонею по обличчю. Він став їх звинувачувати, що вони незаконно вполювали дику козу і штраф за вчинене ними правопорушення складатиме 8 000 гривень. Коли до них підїхав кіньми помічник лісничого ОСОБА_6, ОСОБА_2 показав їм вбиту дику тварину, яка знаходилася під соломою на санках, явними на ній слідами вогнепального поранення. Лісничий говорив, що викличе працівників міліції і буде складати на них адміністративний протокол за вчинене ними правопорушення. Вони з ОСОБА_4 стали просити, щоб протокол не складали і зменшили суму штрафу. ОСОБА_2 забрав рушницю його «ІЖ-27Е», якою полював його брат ОСОБА_5 і дозвіл на носіння та зберігання зброї. В той же вечір близько 20-ї години до лісничого приходив його дядько ОСОБА_9, який є сусідом лісничого і просив за «могорич»віддати мисливську рушницю. ОСОБА_2 на пропозицію дядька не погодився. Після цього він телефонував до лісничого і вкотре просив віддати рушницю, пропонував з його боку якусь фізичну допомогу, а якщо питання буде вирішуватися за гроші, то за суму меншу за 4 000 гривень.

24 грудня 2010 року він особисто зателефонував до ОСОБА_2 і вони домовились про зустріч. При зустрічі він передав ОСОБА_2 500 гривень. Таким же чином він аналогічним шляхом при зустрічах з ОСОБА_2 передав останньому 11 січня 2011 року –1000 гривень та 18 січня 2011 року 1500 гривень. Всього сума, яка була передана ОСОБА_2 за три рази за не складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього становила 3 000 гривень.

ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що 19 грудня 2010 року разом з ОСОБА_3 і іншими був на полюванні ОСОБА_3 йому говорив, що стріляв по лисові, а підстрелив собаку. Коли втікали їх наздогнав ОСОБА_2 і сказав, що вони вбили дику козу, а він в свою чергу повинен скласти на них протокол за дане порушення. При цьому він пояснив, що збитки спричинені лісомисливському господарству становитимуть 8 000 гривень. Він та ОСОБА_3 просили не складати протокол та зменшити суму штрафу до 4000 гривень. Підсудний на це погодився і в заставу забрав рушницю ОСОБА_3. Собаки під час полювання він особисто не бачив. Пострілів чув не більше трьох-чотирьох.

Помічник лісничого ОСОБА_6, будучи допитаним в судовому засіданні в якості свідка пояснив, що 19 грудня 2010 року після пострілів його мисливський собака породи «Лайка»зіскочив з санок і побіг у напрямку пострілів. Через деякий час він побачив трьох чоловіків, які втікали в бік села. До нього під’їхав автомобілем лісничий ОСОБА_2, який також чув постріли. Коли вони пішли по сліду собаки виявили вже мертву дику козу з явними слідами вогнепального поранення. Вбиту козу вони помістили на санки прикривши її соломою. Коли виявили сліди чоловічого взуття лісничий пішов по слідах, а він кіньми поїхав за ним. По дорозі вони зустріли ОСОБА_8, який сів до нього в санки. Під’їхавши до села він побачив ОСОБА_2 та трьох чоловіків яких він очевидно затримав. ОСОБА_2 говорив, що складе на них протокол за порушення правил полювання, сума штрафу за збитки становила 8 000 гривень. Затримані просили зменшити суму штрафу та не складати протокол. Рушниці чоловіки поховали в хліві. Автоматична пятизарядна рушниця належала ОСОБА_3. ОСОБА_2 забрав одну з рушниць та дозвіл на носіння та зберігання зброї. В подальшому сказав, що поверне рушницю та дозвіл коли принесуть гроші.

Свідок ОСОБА_5, в суді пояснив, що коли їх затримав ОСОБА_2 до них згодом підїхав кіньми помічник лісничого ОСОБА_6 Їм показали вбиту дику козу, яка знаходилася на санках під соломою. Затримані заперечували свою причетність до загибелі дикої тварини. З хліва принесли заховані ними мисливські рушниці, які вони сховали коли втікали від переслідування. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 домовлялися з ОСОБА_2 про зменшення суми штрафу. Згодом він забрав рушницю, що належала ОСОБА_3 і сказав, що поверне коли отримає гроші.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8, пояснив, що в той день він приймав участь у полюванні, але без мисливської рушниці. Він чув також постріли, але не більше трьох-чотирьох. Він зустрівся з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 коли ті їхали кіньми. Він підсів до них на санки. По дорозі вони виявили вбиту дику козу, яку підібрали і помістили на санки під солому. Коли виявили сліди чоловічого взуття, лісничий пішов по слідах. Згодом вже в межах села лісничий затримав його знайомих ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Мисливці заперечували свою причетність до загибелі дикої тварини і просили зменшити суму штрафу. Ініціатива про зменшеня суми штрафу виходила від ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 при проведенні судового слідства пояснили, що корма у вигляді вівса та вики завозили на початку грудня 2010 року. Корма зберігалися на складі лісництва.

ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що ввечері 19 грудня 2010 року до нього додому приїхав його племінник ОСОБА_3 який проживає в м.Ківерці. Лісничий ОСОБА_2 його сусід і племінник  ОСОБА_3 просив піти до лісничого і за «могорич»забрати мисливську рушницю. Він особисто ходив до лісничого, проте останній відмовився віддати рушницю.

З заяви ОСОБА_3 (а.с.11-14) том1 вбачається, що до УСБУ у Волинській області він звернувся 11 січня 2011 року.

Посадовою інструкцією лісничого від 01 вересня 2003 року (а.с.90-93) том1 стверджується, що при виявленні правопорушень він складає адміністративні протоколи.

Протоколом огляду речових доказів від 23 лютого 2011 року (а.с.139-140) том 1 де зазначено діалог підсудного ОСОБА_2 зі свідком ОСОБА_3: «Л»Харашо, дозвіл я тобі віддам. Де то я його положив. Тільки не тяни, бо мені треба кукурудзу купляти…»

З протоколу відтворення обстановки та обставин події з участю свідка ОСОБА_6, від 03.02.2011 року (а.с.245-255) том -1 встановлено, що при проведенні слідчої дії ОСОБА_6 конкретно вказав місце де він побачив після пострілів силует людини, напрямок куди побіг його собака, місце де були виявлені відбитки чоловічого взуття та місце де була виявлена вбита дика тварина.

Протоколом відтворення обстановки та обставин події від 03.02.2011 року з участю ОСОБА_3 (а.с.256-260) том-1 встановлено, що при проведенні слідчої дії свідок ОСОБА_3 вказав місце де поблизу лісового масиву він побачив після проведених ним пострілів пробігаючу дику козу.

Висновком судової технічної експертизи документів від 23.02.2011 року № 105 (а.с.13-16) том2 встановлено, що представлені на дослідження п'ятнадцять банкнотів Національного банку України номіналом по 100 та 200 гривень, які були вилучені 18.01.2011 року в службовій квартирі підсудного ОСОБА_2 відповідають аналогічним, які знаходяться в офіційному обігу.

Аналізуючи матеріали справи досліджені в суді, в їх сукупності суд вважає, що досудовим слідством дії підсудного ОСОБА_2 за ст.. 368 ч.2 КК України кваліфіковано невірно.

Даючи показання на досудовому слідстві та при проведенні судового слідства свідок ОСОБА_3 показав, що в день полювання, тобто 19 грудня 2010 року коли він здійснював рух до лісового масиву він чув постріли, які лунали звідусіль в хаотичному порядку. Поблизу нього рухався з його рушницею ОСОБА_5. Провівши прицільні постріли по якомусь рухомому об’єкту ОСОБА_3 пояснив, що не розгледів «чи то лис, чи то собака». Через кілька хвилин побачив дику козу, яка бігла праворуч нього. Потім бачив собаку яка «заскиглила». В подальшому зазначив, що по козі пострілів не проводив. Злякавшись, що поранив чийогось собаку разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вирішили втекти з місця проведення полювання.

В той же час в своїх показаннях будучи допитаними в якості свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та сам підсудний ОСОБА_2 зазначили, що пострілів всього було три чи чотири і проведені вони були очевидно з автоматичної стрілецької зброї судячи по характеру звуку пострілів та їх швидкострільності. Пятизарядна мисливська рушниця в момент полювання була саме у ОСОБА_3. Ніхто з учасників полювання пострілів по диких тваринах чи інших рухомих об’єктах не проводив. Це ствердили у своїх показаннях самі учасники полювання та зокрема і сам ОСОБА_3.

З огляду на наведене, підсудний ОСОБА_2 мав всі підстави вважати, що саме ОСОБА_3 причетний до загибелі дикої тварини, оскільки наздогнавши їх, належну їм зброю вони заховали у приміщенні хліва належного родичам ОСОБА_3. При огляд зброї сам ОСОБА_3 пояснив, що з учасників полювання стріляв лише він один. Що стосується «скиглення»собаки, як зазначив ОСОБА_3, то в тій місцевості і в той час була лише собака помічника лісничого ОСОБА_6, породи «лайка»і після проведених пострілів вона побігла саме в ту сторону звідки і стріляв ОСОБА_3, а згодом вона і відшукала застрілену дику тварину. Сама ж собака поводилась адекватно і жодних проявів поранень та самих поранень на ній виявлено не було.

Отже за таких обставин суд вважає, що показання свідка ОСОБА_3 є суперечливими, непослідовними, неправдивими і до них слід віднестись критично.

З метою уникнення адміністративної відповідальності та відшкодуванню спричинену шкоду в сумі 8 000 гривень сам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стали заперечувати свою причетність до загибелі дикої тварини і просили не викликати працівників міліції, не складати адміністративний протокол і зменшити суму сплати збитків до 4 000 гривень.

Іншими мисливцями в той час і в той день полювання в зазначених угіддях не проводилось.

Будучи добре знайомим з ОСОБА_4 та знаючи родичів ОСОБА_3 підсудний вирішив не складати протокол про вчинення ними адміністративного правопорушення, а за вирішення питання що виникало запропонував їм дати гроші на придбання зерна кукурудзи та пшениці на суму 3000 гривень. При цьому підсудний забрав під заставу рушницю ОСОБА_3 та дозвіл на неї, на що останній і не заперечував. Намагаючись врегулювати дане питання щодо незаконного полювання ОСОБА_3 попросив свого дядька ОСОБА_9, який є сусідом підсудного і за «могорич»забрати рушницю, проте останній відмовився це зробити.

Після всього, сам же ОСОБА_3 став телефонувати підсудному ОСОБА_2 домовлятися про зустрічі з ним для врегулювання питання, що виникло.

В судовому засіданні було встановлено, що ініціатива щодо зменшення розміру штрафу та передачі коштів підсудному ОСОБА_2 за не складання адміністративного протоколу та відшкодуванню збитків належала саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які з метою ухилення відповідальності запропонували передати кошти в якості хабара підсудному за здійснення ними незаконного полювання.

За таких обставин у підсудного згідно його посадових у підсудного згідно його посадових обов’язків були всі підстави для складання відносно ОСОБА_3 протоколу про адміністративне правопорушення за ст.. 85 КпАП України.

Окрім цього, суд вважає, що обвинувачення ОСОБА_2 за ст.. 368 ч.2 КК України є безпідставним, оскільки в діях останнього відсутня така кваліфікуюча ознака, як вимагання хабара.

У відповідності до п.4 приміток до ст.. 368 КК України, під вимаганням хабара з погрозою  вчинення або не вчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабара, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена  дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

Будучи допитаними в судовому засіданні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ствердили, що ініціатива щодо передачі коштів за нескладання   адміністративного протоколу належала саме їм і усвідомлюючи розмір адміністративної та цивільної відповідальності запропонували підсудному зменшити розмір штрафу, сплативши певну суму підсудному. Будь-якої вимоги перед ними підсудний не ставив. Сам же ОСОБА_3 кілька разів телефонував до підсудного домагаючись з ним зустрічі для передачі останньому грошей, що в подальшому ОСОБА_3 і було зроблено.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що законні інтереси ОСОБА_3 підсудним не були порушені, адже ОСОБА_3 в дійсності причетний до загибелі дикої тварини і безпосередньо підлягав для притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.. 85 ч.2 КпАП України, а тому суд вважає, що з обвинувачення ОСОБА_2 таку кваліфікуючу ознаку, як вимагання хабара слід виключити і перекваліфікувати його дії на ч.1 ст.368 КК України –як одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара.

Обираючи покарання підсудному суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного ним злочину, всі обставини справи, його особу.

До обставин, що пом’якшують покарання підсудного суд відносить щире його каяття у вчиненому, активне сприяння у розкриттю злочина, позитивні його характеристики з місця роботи та проживання, на його утриманні двоє неповнолітніх дітей, є особою постраждалою від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Призначаючи покарання підсудному за вчинення злочину, передбаченого ст.. 368 ч.1 КК України суд вважає, що необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів є покарання у вигляді штрафу у розмірі восьмиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також враховуючи наявність кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, на підставі ст..69 КК України, не призначати ОСОБА_2 додаткового покарання, що передбачене в санкції статті як обов’язкове у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Обставин, що обтяжують його покарання, суд не вбачає.

          Керуючись ст. ст. 323-324 КПК України, суд –

засудив :

          Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 368 ч.1 КК України та призначити йому покарання, з застовуванням ст.. 69 КК України у вигляді штафу в сумі 12750 (дванадцять тисяч сімсот п’ятдесят ) гривень.

Стягнути з засудженого ОСОБА_2 в користь НДЕКЦ при УМВС України у Волинській області за проведення криміналістичних експертиз відповідно згідно висновку експерта за № 73 від 18.02.2011 року  676 (шістсот сімдесят шість) гривень 80 копійок та згідно висновку експерта за № 105 від 23.02.2011 року 225 (двісті двадцять п’ять) гривень 12 копійок.

Речові докази по справі : 15 грошових купюр в національній валюті номіналом вартістю 100 гривень кожна серії ГК № 7952712; серії ГФ № 4032714; серії БТ № 0428224; серії АВ № 4321274; серії ЕФ № 0772712; серії ЕФ № 9074030; серії БЙ № 7884113; серії ГЖ № 6773240; серії БС № 7944197; серії ВЄ № 0038140; серії АЕ № 9040824; серії ГХ № 7980392; серії ВФ № 7835061; серії АВ № 7950441; серії ГЖ № 2671048 та дві грошові купюри старого зразка в національній валюті номіналом 200 гривень кожна з серійними номерами АБ № 8587101, серії АЖ № 3415424, які були вилучені в ході огляду місця події  18.01.2011 року повернути їх законному володільцю (том-2, а.с.23-25).

Диск DVD-R № 95 від 16.02.2011 року з двома відеозаписами оперативно-технічного заходу за ОРС № 2000- залишити при справі (том-1,а.с.138).

Дві відеокасети Panasonic mini dv № 6160S4Ab та № 71d9es6ar на яких під час проведення огляду місця події в житлі ОСОБА_2 18.01.2011 року проводився відеозапис (том –1, а.с.37-41) залишити при справі.

Відеокасету SONI DV premium на якій проводився відеозапис відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_2 03.02.2011 року (том-1, а.с.262-264) залишити при справі.

Ватні тампони зі змивами долонь та пальців рук ОСОБА_2, чистий ватний тампон, ватний тампон з експериментальним зразком препарату «Промінь-1», латексні рукавички за допомогою яких оглядали грошові кошти, латексні рукавички за допомогою яких відбирали змиви з рук ОСОБА_2, барсетка, в якій було виявлено кошти (том-1, а.с.37-41) залишити при справі .

Арешт на майно підсудного ОСОБА_2 на загальну суму 123 779 гривень (том-1, а.с.231) скасувати.

Повернути ОСОБА_2- мисливський карабін калібру 7,62мм. Серії ТВ № 3208, мисливську гладко ствольну рушницю 12 калібру марки ІЖ -27м, № НОМЕР_1; набої калібру 7,62 мм в кількості 133 штук, пістолет –Форт-12, калібру 9мм, № НОМЕР_2 та набої до нього в кількості 5 штук, який перебуває на зберіганні в УМВС України у Волинській області; одну тисячу чотириста сімдесят доларів США та одну тисячу п’ятсот двадцять євро (що перебуває на зберіганні в УСБУ у Волинській області), вісімдесят п’ять тисяч сто гривень (що перебуває на зберіганні на депозитному рахунку прокуратури Волинської області) чотири картки на пальне (зберігаються при матеріалах кримінальної справи .

Міру запобіжного заходу засудженому до вступу вирока в законну силу залишити попередню підписку про невиїзд.

На вирок суду може бути подано апеляцію до судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області, через Горохівський районний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення .

Головуючий :                                                                         В.В.Чонка