Дата документу: 05.03.2012

Справа № 2-а-8672/11

Номер провадження 2-а/818/72/2012

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

              05 лютого  2012  року                                                                             м. Запоріжжя

             Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Макарова В.О. при секретарі Якимовій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Контрольного –ревізійного управління в Запорізькій області  про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

                                                                   ВСТАНОВИВ:   

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Контрольного - ревізійного управління в Запорізькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, вказавши наступне.

14.12.2011 року, головним контролером-ревізором контрольно–ревізійного управління в Запорізькій області Міщенко Ю.О. у відношенні ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ДКРС № 08-992/2011 за порушення законодавства з фінансових питань, що передбачає відповідальність за ст. 164-2 КУпАП.

20.12.2011 року за результатами розгляду вказаного протоколу, заступником начальника КРУ Ващенко Геннадієм Владиславовичем було винесено постанову № 985/1 серії ДКРС № 08-1007/2011, відповідно до якої позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.164-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 221 грн. 00 коп.  

Позивач вважає  вказану постанову про накладення на нього адміністративного стягнення незаконною, оскільки КРУ, в особі Ващенко В.Г., розглянуто справу з грубими порушеннями процесуального законодавства, не враховано доводи, що наведені представниками позивача, чим порушено його право на захист.

Також він не погоджується з тим, що його діями порушено п.п.1, 5, 8 ст.9, п.3 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XIV, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318.

Ситуацію стосовно опалення приміщення їдальні вважає не чим іншим ніж господарсько-правовими відносинами між ДП «Діпропром»та ДП «УкрНДІспецсталь» як суб’єктами господарювання, яка при тому ж відображена у повній відповідності з вимогами нормативних актів, у тому числі і ст.181 Господарського кодексу України. Тобто, на його думку, про скоєння будь-якого адміністративного правопорушення в даному випадку взагалі не йдеться, але вказаним доводам та доказам співробітниками КРУ або була надана не вірна правова оцінка.  

ОСОБА_1 також вважає, що Відповідач, всупереч вимогам ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення не з'ясував чи 6уло вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана осо6а в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також не з'ясував інші о6ставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та за відсутності ознак і складу правопорушення, перед6аченого ч.1 ст.164-2 КУПАП,  виніс постанову, якою застосував до нього штраф.

В ході розгляду справи, за згодою позивача, проведено заміну первісного відповідача Контрольного –ревізійного управління в Запорізькій області на належного відповідача - Державну фінансову інспекцію в Запорізькій області

Позивач в судове засідання не з’явився, був повідомлений належним чином про день, час і місце розгляду справи, надав суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, підтримує адміністративний позив та просить суд скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення за постановою № 985/1 від 20.12.2011 року серії ДКРС №08-1007/2011 за ч.1 ст.164-2 КУпАП України про  накладення  адміністративного штрафу у сумі 221 грн..

Представник відповідача ОСОБА_6, яка діяла на підставі доручення від 13.01.2012 року № 08-00-17-17/619 заперечувала проти задоволення адміністративного позову, та просить суд  в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, оскільки в діях останнього є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164-2 КУпАП, та  при складанні протоколу посадові особи Контрольно - ревізійного управління в Запорізькій області діяли на підставі та в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню  з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публiчно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових i службових осіб, інших суб’єктів при здiйсненнi ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адмiнiстративних справ.

Судом встановлено, що 14 грудня 2011 року, головним контролером-ревізором контрольно –ревізійного управління в Запорізькій області Міщенко Ю.О., по результатам проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Державний інститут по проектуванню промислових підприємств», у відношенні директора ДП «Дніпропром»ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ДКРС №08-992/2011 за порушення законодавства з фінансових питань, що передбачає відповідальність за ч.1 ст. 164-2 КУпАП.

20 грудня 2011 року за результатами розгляду вказаного протоколу, заступником начальника КРУ Ващенко Г.В. було винесено постанову № 985/1 серії ДКРС № 08-1007/2011 про визнання ОСОБА_1 винним за ст.164-2 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 221 грн. 00 коп.  

Згідно протоколу, суть правопорушення зазначена як така, що при передачі державного майна з балансу ДП «УкрНДІспецсатль»на баланс Запорізької філії «Укрдіпромезу»(правонаступник ДП «Діпропром) було укладено договір про взаєморозрахунки з експлуатації будівлі корпусу «Б»інституту «УкрНДІспецсатль»№ 50/93 від 15.11.1993 року, згідно якого ДП «Діпропром» сплачувало послуги за спожиту енергію у розмірі 8,5% від загальної вартості спожитої теплової енергії ДП «УкрНДІспецсталь»на підставі виставлених рахунків.

Пунктом 6 вказаного Договору вказувалося, що всі затрати на утримання та ремонт корпусу «Б»у зв’язку з передачею більшої його частини на баланс Філіалу (ДП «Діпропром»), приймає на себе Філіал (ДП «Діпропром»).

Для більш детального врегулювання питання опалення обговореного вказаним Договором, на адресу ДП «УкрНДІспецсатль»були направлені два листа зобов’язання  №21/20 від 16.11.1995 року та № 21/35 від 12.06.1996 року, які згідно ст.181 п.п. 1, 6 Господарського кодексу України є невід’ємною частиною договору, у відповідності до яких, ще раз підтверджувалося зобов’язання ДП «Діпропром»прийняти усі розходи за опалення будівлі корпусу «Б».

У подальшому, у зв’язку з прийнятим рішенням про встановлення теплового лічильника та укладення окремого договору №741 від 24.09.2002 року на постачання теплової енергії з Концерном «Міські теплові мережі», умови договору про взаєморозрахунки з експлуатації будівлі корпусу «Б»між ДП «Діпропром»та ДП «УкрНДІспецсталь»було переглянуто, відповідно до переглянутих умов плата за спожиту теплову енергію на опалення приміщення корпусу «Б»здійснювалося самостійно на основі даних теплового лічильника та виставлених рахунків Концерном «МТС».

01.07.2003 року була прийнята Додаткова угода №1 до Договору. У вказаній угоді зокрема йшлося про виколення з Договору п.2.2., згідно якого ДП «Діпропром»сплачувало послуги за спожиту енергію у розмірі 8,5% від загальної вартості спожитої теплової енергії ДП «УкрНДІспецсталь»на підставі виставлених рахунків. Але, при тому, п.6 Договору, в якому вказувалося, що усі затрати на утримання та ремонт корпусу «Б»у зв’язку з передачею більшої його частини на баланс ДП «Діпропром, приймає на себе ДП «Діпропром», виключений не був.  

Також встановлено, що керівництво ДП «УкрНДІспецсталь»відмовлялося переглядати умови договору та посилалося на лист № 21/35 від 12.09.1996 року, де ДП «Діпропром»брав на себе зобов’язання всі витрати по обслуговуванню корпусу «Б» на себе. ДП «УкрНДІспецсталь»було запропоновано ДП «Діпропром»відключити опалення в приміщені їдальні, таким чином питання щодо сплати вартості його опалення було би вирішено. Але, як вказує ДП «Діпропром», рішення про відключення в приміщенні їдальні неможливе, бо саме через приміщення їдальні проходить система опалення приміщень, що належать ДП «Діпропром»і таким чином, відключивши від опалення їдальню, ДП «Діпропром»фактично зупинить свою діяльність.

Під час перевірки підприємства, за наполяганням працівників КРУ, до ДП «УкрНДІспецсталь»було направлено Додаткову угоду № 4 від 03.11.2011 року, якою передбачалося врегулювати питання, щодо компенсації витрат на опалення приміщення їдальні. Але, це звернення залишилося без позитивної відповіді.

Згідно позову, залишати рахунки за опалення, які надаються Концерном «МТМ»за спожиту теплову енергію, без їх оплати до вирішення цього питання, ДП «Діпропром»не могло, оскільки за наявності заборгованості, постачання теплової енергії було б припинено, а нанесені підприємству збитки були б у багато разів вищі, ніж оплата за опалення їдальні.

Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-XIV, ведення бухгалтерського обліку здійснюється на підставі первинних документів, тобто документів, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Відповідно  до п. 1 ст. 9 вищевказаного закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань. Рахунки та акти, отриманні від Концерну «МТМ», відображені у бухгалтерському обліку своєчасно та у повному обсязі, у відповідності до вимог викладених у вищенаведених законодавчих та нормативних актах, на які посилалися співробітники КРУ.

Згідно ст. 251 КупАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення,винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та іншими документами.    

Відповідно до ст.254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Згідно з ст.293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість  винесеної постанови і приймає одне з таким рішень: 1)  залишає постанову без змін, а скаргу або протест  без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативних актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення було накладено правомочним органом, але в діях позивача відсутні ознаки адміністративного правопорушення, за який законом передбачена адміністративна відповідальність та відсутня вина позивача у вчиненні правопорушення.       

Наведені позивачем доводи, якими він обґрунтовує позовні вимоги про визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови,  на думку суду є підставою для їх задоволення, оскільки вказують на відсутність події i складу адміністративного правопорушення, та підтверджуються у судовому засіданні, як і доводи відносно того, що позивачем не порушувався Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положення бухгалтерського обліку № 16 «Витрати».

Обставини  викладені у адміністративному позові підтверджуються матеріалами адміністративної справи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що адміністративний  позов ОСОБА_1 є цілком обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 8, 11, 17-19, 69-72, 158-163, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд        

                                                                     П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної фінансової інспекції в Запорізькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення -  задовольнити.

Постанову № 985/1 від 20.12.2011 року серії ДКРС №08-1007/2011, постановлену заступником начальника КРУ в Запорізький області Ващенко Г.В., - скасувати та визнати не чинною.

           Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

 Суддя:                                                                                                    В.О. Макаров