Справа № 2-91/12

ІРПІНСЬКИЙ  МІСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2012 року  Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого                                                  судді           Линника В.Я,

при секретарі                                                            Адаменко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду справу за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, неустойки та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшов зазначений вище позов, який позивач мотивує тим, що 28.09.2009 р. між ним та відповідачем було укладено договір №1897/64 про продаж віконних і дверних систем, склопакетів, з’єднувачів, підвіконня, відливів (далі товар) на суму 16 617,14 грн. При укладанні договору та складані заявки-специфікації № 1897/64 відповідач отримав інформацію про якість товару та технологію його виготовлення згідно з ДСТУ Б.В.2.6.-23-2001, що підтверджують сертифікати та паспорти даного товару, з гарантійними умовами та умовами поставки товару. Під час укладання договору відповідач був попереджений про те, що товар поверненню не підлягає, оскільки був виготовлений за індивідуальним замовленням, та про відповідальність за несвоєчасну сплату за отриманий товар. Відповідач сплатив 50% ціни товару сумі 8 300,00 грн.

Вказує, що 14.10.2009 р. ним було доставлено та інстальовано товар відповідачу за вказаною ним адресою в кількості та якості відповідно до заявки-специфікації від 28.09.09 №1897/64, після чого відповідач відмовився розрахуватись за товар, порушивши умови договору. Таким чином, станом на 14.10.2009 р. відповідач заборгував 8 307,14 грн.

19.10.2009 р. і 29.10.2009 р. ним був направлений лист з претензією про сплату суми боргу, але відповідач на даний лист ніяк не відреагував.

Для забезпечення виконання зобов’язання, в п.3.6 договору була передбачена неустойка в формі пені в розмірі 0,1 % за кожний день прострочення. Оскільки відповідач прострочив виплату повної суми за договором, станом на 11.02.2010 р., сума пені складає 771,90 грн.

Крім того, під час неодноразового звернення до відповідача з проханням владнати ситуацію та забезпечити повний розрахунок за договором, він поводив себе зухвало, брутально висловлювався в його адрес в присутності підлеглих, навіть доходило до погроз фізичної розправи та пошкодження його особистого майна, чим було нанесено йому моральну шкоду, яку оцінює в розмірі 1 699,00 грн. Просить зобов’язати відповідача виплатити йому борг у сумі 8 307,14 грн., неустойку у сумі 771,90 грн. та компенсувати нанесену йому моральну шкоду в сумі 1 699,00 грн.

В подальшому позивач свої вимоги збільшив, просив стягнути з відповідача борг по договору з урахуванням пені, інфляції та 3% річних в розмірі 13 292,89 грн. та компенсацію моральної шкоди в розмірі 2 000,00 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, підтвердили обставини, наведені в заяві, просили задовольнити уточнені позовні вимоги.

Відповідач та його представник позов не визнали, вказували спочатку, що відповідач не підписував специфікацію до договору, а після проведення по справі почеркознавчої експертизи зазначали, що відповідач замовляв продукцію з профілю фірми «Renolit»та фурнітурою фірми «Siegenia», а йому було доставлено та встановлено продукцію з профілю фірми «Master»і фурнітурою фірми «Vorne»без його згоди, не надано паспорту та сертифікату на товар, а тому він не повинен сплачувати товар виготовлення та установлення якого він не замовляв.

Суд, заслухавши доводи та заперечення сторін, показання свідків, дослідивши докази по справі, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що позивачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір від 28.09.09 №1897/64 (а.с. 126) предметом якого є придбання відповідачем у позивача віконні та дверні системи, склопакети, з’єднувачі, підвіконня, відливи, що перелічені в заявці-специфікації (далі товар), на суму 16 617,14 грн. Відповідно до п. 2.1 договору позивач зобов’язався передати відповідачу товар, який відповідає вимогам нормативних документів, умовам договору та заявці-специфікації, а відповідач, в свою чергу, згідно п. 2.2 договору зобов’язався прийняти товар по кількості та якості та розрахуватися повністю 100% або частками 70% і 30%.

При укладанні договору та складані замовлення-специфікації від 28.09.09 № 1897/64 (а.с. 127-136) відповідач сплатив 50% ціни товару сумі 8 300,00 грн., що визнали в судовому засіданні сторони по справі.

Відповідно до вказаного замовлення-специфікації від 28.09.09 № 1897/64 відповідач замовив у позивача товар, а саме: вікна з профільної системи ter»та фурнітурою orne», відливи, козирки, підвіконня.

Зазначений товар позивачем було доставлено відповідачу за місцем його проживання та частково встановлено в жовтні 2009 р., що не заперечується відповідачем і підтверджується фотографіями (а.с. 199-200), наданими відповідачем.

Однак, за виготовлений та доставлений товар відповідач в повній мірі не сплатив через невідповідність товару умовам договору та специфікації.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (далі –«ЦК України») зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Таким чином, оскільки між сторонами відбувся договір підряду, позивач виготовив, доставив та встановив замовлені відповідачем вироби, відповідач зобов’язаний оплатити вартість замовлення по договору в повному обсязі, а саме: сплатити 8 317,14 грн.

Отже, враховуючи наведене вище, суд, не маючи змоги вийти за межі позовних вимог, стягує з відповідача на користь позивача 8 307,14 грн.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на невідповідність виготовленого товару умовам договору, оскільки це суперечить встановленим судом обставинам, умовам договору та замовлення-специфікації від 28.09.09 № 1897/64 (а.с. 126-136).

Безпідставними є також посилання відповідача на те, що йому на виготовлений товар не надано сертифікатів якості та паспорт товару, оскільки це суперечить пп. 4.2, 4.6 договору та останній сторінці специфікації, де зазначено, що він до підписання договору ознайомився і отримав зазначені документи.

Посилання відповідача на те, що він не підписував договір та замовлення-специфікацію спростовується висновком судово-почеркознавчої експертизи від 11.11.11 № 10441/11-11 (а.с. 178-182).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 546 і ч. 1 ст. 549 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Однак, в зв’язку з тим, що в договорі не зазначено строк проведення остаточної оплати по договору, суд відмовляє в позові в частині стягнення з відповідача на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох процентів річних та пені від простроченої суми, оскільки відсутня дата, з якої слід обраховувати зазначені суми.

При цьому, суд враховує норми ст. 530 ЦК України, згідно яких якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, позивачем не надано доказів того, що відповідач отримав його вимогу про проведення оплати товару. Листи від 19.10.2009 р., від 29.10.2009 р. і фіскальні касові чеки Укрпошти (а.с. 23-25) не є підтвердженням таких обставин, оскільки вони не доводять того, що вимоги позивача було отримано позивачем. Фіскальні касові чеки вказують лише на те, що були проведені платежі за послуги пошти, а листи взагалі ніким не підписані, а тому не можуть вважатись вимогою позивача.

Виходячи з наведеного, суд задовольняє позов частково. В зв’язку із частковим задоволенням позову суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 23, 526, 625 ЦК України, ст.ст. 15, 30, 60, 62, 209, 215 ЦПК України, -

в и р і ш и в:

Задовольнити позов частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 8 307,14 грн. (Вісім тисяч триста сім гривень 14 коп.) і судові витрати по справі в розмірі 171,28 грн. (Сто сімдесят одна гривня 28 коп.).

В решті позову відмовити.

Рішення в повному обсязі буде виготовлено до 26.02.2012 року.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги на протязі десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя:В. Я. Линник