Справа 2-68/2011

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2012 року.          м.Алчевськ.

Алчевський міський суд Луганскої області у складі:
Головуючого - судді -          Жогіної Л.О.

При секретарі -          Павлюк В.В.,

за участю адвокатів -          ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання квартири спільною сумісною власністю, про розподіл квартири, про визнання права власності на Уг частку квартири, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розподіл суміно нажитого майна,

встановив:

7          вересня 2011 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання квартири спільною сумісною власністю, про розподіл квартири, про визнання права власності на Уг частку квартири, посилаючись на наступні обставини:

з 03.07.2003 року вони перебували з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Мають двох дітей- доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

8          період шлюбу вони з відповідачем купили трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу, посвдченного приватним нотаріусом Алчевського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого у реєстрі за № 467. Право власності відповідно до договору була зареєстрованол за ОСОБА_4 У липні 2011 року вони припинили з відповідачем шлюбні стосунки, мешкають окремо. Відповідач примусив її піти з квартири разом з дітьми і вона змушена жити у матері у с. Михайлівка Перевальського району. Відповідач вважає квартиру своєю особистою власністю, оскільки придбали кваритру у кредит, який уклали с банком. Він не згоден визнати за нею право власності на Уі частку квартири.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 позов підтримала та пояснила, що шлюб між нею та відповідачем розівано. На час укладення договору купівлі-продажу квартири вона та її мати були поручителями за кредитним

договором. Вона давала згоду як дружина відповідача на передачу квартири в епотеку, оскільки відповідно до СК України квартира є сумісною власністьі її та відповідача. У судовому засіданні позивач також зазначила, що вона розуміє, що мешкати з відповаідачем вона не буде. Вона пропонувала відповідачу продати квартиру, щоб вона мала можливість купити житло для себе та дітей. Відповідач на її пропозиції не згоден, вважає квартиру особистою власністю. Вона пропонувала йому і інші варіанти розділу квартири, бо їй нема де жити з дітьми, але відповідач не погоджується. Діти навчаються у місті Алчевську, вона працює у м. Алчевську, а мешкають у іншому населенному пункті, що є незручним для неї та для дітей.

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав, звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про розподіл сумісного майна та пояснив, що дійсно спірну квартиру вонижупили у шлюбі з позивачем, але квартира знаходиться в епотеці у банка і тому не є їх особистою власністю. Він вважає, що квартира належить тільки йому, а позивач має право тільки на отримання Уг частки тієї суми, що вони сплатили за кредит сумісно. За час сумісного проживання вони сплатили 22787 грн 52 коп, а частка позивачки в цьому 11396.76 грн.. Це свідчить про те, що частка позивача в квартирі дуже незначна, її неможливо виділити в натмрі. Він згоден заплатити позивачу цю суму. Він згоден повернути і Уг частку від суми сплачених відсотків за кредитним договором, а це 189443 фн,12 грн..

При цьому він звернувся до суду з позовом про розподіл сумісного майна, а саме пральної машини вартістю 3000 грн, телевізора - 2500 грн., мікровольнової пічі -1000 грн, комппютера - 5000 грн, пилосос - 1500 грн., холодильник - 4000 грн, сканер, принтер - 400 грн., меблі - комгаотерний стіл, навісна шафа, пінал, етажерка, тумба _ 3000 грн., комод- 530 грн., шафу навесну -360 грн, стіл- 430 грн, кровать - 45—грн, 2 тумбочки - 450 грн, часи - 250 грн., праску - 200 грн., дві колонки - 630 грн., фотоапарат -2300 грн, 2 ковра 2x3 - 1200 грн., ковер 3x4 - 1000 грн, скутер Альфа Мото- 5000 грн. На загальну суму 37650 грн.. Уг частка від цього майна складає 18825 грн.. Відповідач зазначив у позові, що усе це майно забрала позивач, і він просить суд залишити це майна їй, а з неї стягнути на його користь Уг частку його вартості.

Крім того, він вважає, що позивач повинна йому сплатити частку від заборгованості за комунальні платежі, а це 2343 грн 50 коп, приймаючи до уваги, що сума боргу складає 4687 грн.. З урахуванням тієї суми, що коштує майно, що ОСОБА_3 повинна йому сплатити за борг комунальних послуг, що вони сплатили у рахунок повернення кредиту, та вартості майна, яке ОСОБА_3 забрала собі, він просить суд стягнути з нього на користь ОСОБА_3 різницю-9167,38 грн..

Позивач ОСОБА_3 зустрічний позов не визнала, та пояснила, що вона дійсно забрала частку меблів із спірної квартири, але це було тільки те, що потрібно було дітям. Ніяку побутову техніку вона з квартири не забирала. Усе інше майно вона не забирала, бо відповідач, перебуваючі у нетверезому стані, ушкодив меблі у квартирі, та побутову техніку. З цього приводу вона зверталась до міліції. Вона не визнала зустрічний позов, бо ОСОБА_4 не надав суду доказів того, що сумісне майно знаходиться у неї, він не надав доказів його вартості. Крім того, на час розірвання шлюбу, а це вже було після того, як вона звернулась до суду з позовом про визнання права власності на 1\2 частку квартири, спору про розподіл майна між   ними не було. Це також підтверджено і її розпискою, яку вона писала відповідачу у його присутності.

Представник третьої особи АКБ «УКРСОЦБАНК» позов ОСОБА_3 не визнав з підстав того, що спірна квартира знаходиться в епотеці у банка і тому, визнавши право власності на квартиру ще за іншою особою неможна.

Заслухав сторін, свідків, перевірив матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання квартири спільною сумісною власністю, про розподіл квартири, про визнання права власності на Уг частку квартири підлягакє задоволенню.Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розподіл суміно нажитого майна задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Так судом встановлено, що сторони з 3 липня 2003 року до 6 вересня 2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Шлюбні відносини вони припинили з 5 червня 2011 року./ а.с.8, 28/ Пвід час шлюбу вони купили квартиру АДРЕСА_1. Договір було укладено З березня 2006 року, посвідчено приватним нотаріусом Алчевського міського округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за номером 467/ а.с. 10-11/. Право власності на квартиру було зареєстровано відповідно договору за ОСОБА_4/30/

Сторони підтвердили у судовому засіданні, що квартиру купили на підставі кредитного договору, але умови договору не влаштовували їх і ОСОБА_4 уклав новий кредитний договір №580-3/1-125 від 23 липня 2007 року з АКБ «УКРСОЦБАНК», де отримав 60000 грн, якими закрив попередній кредит.

Це підтвердили сторони у судовому засіданні, це підтверджено п. 1.2 Кредитного договору № 580-3-125 від 23 липня 2007 року/а.с. 43/. В день укладення договору з позичальником в якості забеспечення позичальником своїх зобов'язань ОСОБА_4 передав кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме спірну квартиру, вартістю 86118 грн.

Відповідно до договору поруки № 580/5/1-74 від 23 липня 2007 року/а.с. 111-112 / ОСОБА_3 узяла на себе зобов'язання як і відповідач відповідати за виконання умов кредитного договору № 580-3/1-125 від 23 липня 2007 року.

Відповідно до п. 1.6.1 Іпотечного договору від 23 липня 207 року предмет іпотеки є спільною сумісною власністю Іпотекодавця, передається за згодою дружини ОСОБА_3, що підтверджено її заявою. /а.с. 34-36/

Відповідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними. Спірна квартира АДРЕСА_1, яка придбана сторонами у справі за час шлюбу, відповідно до вимог ст.60 СК України належить їм на прві спільної сумісної власності і відповідно до ст.61 СК України та ч.3 ст.368 ЦК України є об'єктом права спільної суміснойаласності сторін.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦК України, яка передбачає поділ майна, що є у спільній сумісній власності, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Таким чином позивачці за первісним позивом належить 1/2частка квартири.
Право власності є непорушним. Ніхто нетноже бути противправно
позбавлений цього.          

Суд вважає, що сторони у справі, як співвласники квартири, за домовленністю між собюою мають вирішити питання щодо зобовязання кожного з них відповідно до вимог ст.360 ЦК України по утриманню квартири.

Вирішення питання про сплату кредиту належить банку, який може дати згоду на подальшу сплату кредиту колишнім подружжям у рівних частках, тим більше, що ОСОБА_3 такі зобовязання на себе взяла відповідно договору епотеки та поруки..

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_4 про розподіл сумісного майна, то суд вважає, що ОСОБА_4 не надав суду достовірних доказів того, що майно, яке він має намір поділити, знаходиться у ОСОБА_3. Свідки на стороні ОСОБА_4 - ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_3 вивозила майно з квартири на вантажівці Урал, а інші свідки пояснили, що на машині «Газель». Крім того, сумісне майно подружжя розділити в тому порядку, який пропонує позивач можно поділити тільки за довомленністю сторін, бо майно повинно буди поділено у рівних частках.

Крім того, ОСОБА_4 не зазначив а ні назву предметів побутової техніки, не надав суду документів, які б підтверджували вартість майна, не заявив у судовому засіданні клопотання про проведення товарознавчої експертизи. Крім того, суду сам ОСОБА_4 надав розписку позивача ОСОБА_3, в якій в сторони особисто написали «Я, ОСОБА_3, забрала из квартиры, которая находится по адресу АДРЕСА_1 всю мебель, которая мне нужна. К остальной мебели я претензий не имею. 10.08.2011г..»

ОСОБА_4 особисто написав «Я ОСОБА_4 в моем присутствии из квартиры по адресу АДРЕСА_1 ОСОБА_3 10.08.11. была вывезена часть мебели. Претензий не имею»Розписку було написано у присутності свідка ОСОБА_13

Сам ОСОБА_4 зазначив у цієй ж розписці, що ОСОБА_3 у його присутності вивезла часть меблів і претензій до неї у нього не має./а.с. 42/. Розписку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд оцінює, як добровільний розділ сумісного майна.

Крім того, суд не може визнати достовірними пояснення свідків на стороні ОСОБА_4 в тій частині, що вони бачили, як ОСОБА_3 вивозила холодильник, телевизор, мікроволнову пічь та інші речі. Оскільки ОСОБА_4 пояснив у судовому засіданні, що ОСОБА_3 протягом трьох днів вивозила меблі та речі з квартири, при цьому називали дві автомашини, що не може відповідати дійсності. ОСОБА_3 надала суду фотографії, на яких чітко видно, що холодильник, пральна машина, мікроволнова піч, компютер, меблі в квартирі ОСОБА_3 пошкоджено.

09.08.2011 року ОСОБА_3 звернулась до міліції з заявою про пошкодження ОСОБА_4 майна. Це підтверджено матеріалом Алчевського MB УМВД України № 6924, який судом було досліджено у судовому засіданні. 08.08.2011 року ОСОБА_3 не змогла зайти в квартиру, оскільки ОСОБА_4 не пустив її. Сам ОСОБА_4 пояснив, що у неї не було ключей від квартири, а він її не захотів пустити до квартири. В звязку з цим, ОСОБА_3 звернулась до міліції і цей факт підтверджено матералом перевірки заяви ОСОБА_3 № 6899, який було досліджено судом. В своєму пояснені ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_3 не могла зайти до квартири, бо в неї не було ключей., а він її не впустив.

Такі протиріччя в поясненнях ОСОБА_3, його сввідків свідчать про те, що пояснення свідків суд не може прийняти як достовірні докази.

Крім того, відповідно до рішення Перевальського міського суду від 6 вересня 2011 року про розірвання шлюбу, до суду з заявою звернувся позивач ОСОБА_4 Він зазначив, что фактичні шлюбні відносини були припинені з 5 червня 2011 року .На час розгляду справи сторони мешкали  окремо. Майновий спор між  ними був відсутній.  З заявою до Перевальського районного суду ОСОБА_4 звернувся вже після  того, як майно фактично сторони розділили. Відно до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при рогляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Таким чином, у ОСОБА_3 немає потреби доказувати у судовому засіданні, що майно на яке посилається ОСОБА_4 за місцем її мешкання відсутнє.

Позовні вимоги ОСОБА_4 спростовуються письмовими доказами по справі, які зазначені судом.

Керуючись ст.10,30,61 ч.3,62,213-215 ЦПК України, ст.ст.60, ч.З, 70 СК України, ст.ст.360,368 ч.3,372 ч.2 ЦК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання квартири спільною сумісною власністю, про розподіл квартири, про визнання права власності на ? частку квартири, задовольнити, Визнати квартиру АДРЕСА_1 сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_3, визнати за ОСОБА_3 право власності на ?  частку квартири АДРЕСА_1. В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розподіл сумісно нажитого майна відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі 429 грн..

09.08.2011 року ОСОБА_3 звернулась до міліції з заявою про пошкодження ОСОБА_4 майна. Це підтверджено матеріалом Алчевського MB УМВД України № 6924, який судом було досліджено у судовому засіданні. 08.08.2011 року ОСОБА_3 не змогла зайти в квартиру, оскільки ОСОБА_4 не пустив її. Сам ОСОБА_4 пояснив, що у неї не було ключей від квартири, а він її не захотів пустити до квартири. В звязку з цим, ОСОБА_3 звернулась до міліції і цей факт підтверджено матералом перевірки заяви ОСОБА_3 № 6899, який було досліджено судом. В своєму пояснені ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_3 не могла зайти до квартири, бо в неї не було ключей., а він її не впустив.

Такі протиріччя в поясненнях ОСОБА_3, його сввідків свідчать про те, що пояснення свідків суд не може прийняти як достовірні докази.

Крім того, відповідно до рішення Перевальського міського суду від 6 вересня 2011 року про розірвання шлюбу, до суду з заявою звернувся позивач ОСОБА_4 Він зазначив, что фактичні шлюбні відносини були припиненіз 5 червня 2011 року .На час розгляду справи сторони мешкали  окремо. Майновий спор між  ними був відсутній.  З заявою до Перевальського районного суду ОСОБА_4 звернувся вже після  того, як майно фактично сторони розділили. Відно до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при рогляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Таким чином, у ОСОБА_3 немає потреби доказувати у судовому засіданні, що майно на яке посилається ОСОБА_4 за місцем її мешкання відсутнє.

Позовні вимоги ОСОБА_4 спростовуються письмовими доказами по справі, які зазначені судом.

Керуючись ст.10,30,61 ч.3,62,213-215 ЦПК України, ст.ст.60, ч.З, 70 СК України, ст.ст.360,368 ч.3,372 ч.2 ЦК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання квартири спільною сумісною власністю, про розподіл квартири, про визнання права власності на ? частку квартири, задовольнити, Визнати квартиру АДРЕСА_1 сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_3, визнати за ОСОБА_3 право власності на ?  частку квартири АДРЕСА_1. В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розподіл сумісно нажитого майна відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі 429 грн..

Суддя:                                                       Л.О. Жогіна