Справа №  2-2309/11  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ    

05 березня 2012 року                                                                              м.  Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого – судді Веселова  В.М.,

секретаря – Максим’юк М.А.,

з участю позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

представника відповідача –    ОСОБА_3

представника третьої особи,що заявляє самостійні вимоги – ПАТ «Ерсте Банк» - ОСОБА_4

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_5  про тлумачення змісту правочину , визнання правочину недійсним, третьої особи,що заявляє самостійні вимоги ПАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 ,ОСОБА_5 про  визнання договору оренди недійсним, -

     ВСТАНОВИВ:

           Позивач звернувся з даним позовом до суду і вказав, що 26.11.2010 року він уклав з відповідачем договір оренди частини приміщення, згідно з яким відповідач ОСОБА_5, як договірна сторона, отримав від позивача ОСОБА_1 доступ до приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» загальною площею 95 м.кв. Однак наймач ОСОБА_5 підробив договір оренди, в якому самовільно збільшив площу оренди до 4103,1 м.кв., тобто обманним шляхом забрав весь майновий комплекс, з якого складається оптова база,що належить позивачу.  В зв’язку з протиправними діями відповідача ОСОБА_5  позивач має всі підстави вимагати розірвання вказаного договору. Своїми діями відповідач завдав позивачу значних збитків, оскільки незаконно привласнив належний позивачу товар. Так, на день передачі  йому в оренду магазину він одночасно отримав від ОСОБА_1 товар на суму понад 1 млн. грн., який протиправно привласнив  і до цього часу не розрахувався. Своїми діями відповідач порушив вимоги ст.ст.762,773ЦК України,та  ввів  в оману позивача стосовно своїх реальних намірів в питанні допомоги виходу з фінансових проблем та вирішення питання з банками, в яких позивач отримав кредити. У зв’язку з тим, що договір оренди від 26.11.2010  року з гр.ОСОБА_5 укладено з суттєвими порушеннями правил діловодства, за якими необхідно було сторонам хоча ж би підписати кожну його сторінку, але з його змісту видно, що йдеться саме про частину приміщення, тому позивач просить суд про тлумачення змісту правочину, яким є договір оренди  від 26.11.2010 року та визнати даний правочин недійсним. В судовому засіданні позивач та його представник вимоги позову підтримали.

           Представник третьої особи ,що заявляє самостійні вимоги в судовому засіданні  вказав,що між банком та позивачем ОСОБА_1 були укладені кредитні договори  у відповідності до яких позивачу були надані кредитні кошти. В забезпечення укладених кредитних договорів з позивачем було укладено договір іпотеки від 27.08.2008 року,який було посвідчено нотаріусом у відповідності до якого в іпотеку були надані нежитлові приміщення,розташовані  в м.Коломия вул.Гетьманська,буд 56/1-56/15 та земельна ділянка. Даний договір іпотеки є діючим,відповідно вважає,що всі договори оренди,які були укладені позивачем з відповідачем слід визнати недійсними,оскільки укладені вони без згоди на це банку. В судовому засіданні вимоги позову підтримав.

           Представник відповідача позовні вимоги заперечує,вказує,що відповідачу не було відомо про те,що орендоване майно знаходиться в іпотеці у банку,оскільки позивач про дану обставину його не повідомляв. Вважає,що підстави про визнання недійсним договору оренди відсутні.  Вказує,що договір оренди укладався між двома підприємцями, відповідно спір повинен розглядатись за правилами ГПК України у Господарському суді,просить в позовних вимогах відмовити.

           Заслухавши пояснення позивача,представника позивача, представника відповідача, представника третьої особи, що заявляє самостійні вимоги,дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

           26 листопада 2010 року між позивачем – фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою ОСОБА_5 було підписано  договір оренди приміщення, у відповідності до якого позивач передав відповідачу в оренду нежитлові приміщення,що розташовані в АДРЕСА_1 загальною площею 95 кв.м.,вартістю 75000 грн. (п.п.1.1.,1.2.,1.3 ст.1 договору оренди) (а.с.40). Приймання-передача об’єкта,що орендується згідно ст.3 договору було оформлено  актом здачі-приймання за підписом обох сторін договору (а.с.45). Термін дії  оренди – 2 роки 11 місяців,мета оренди роздрібна торгівля та зберігання товарних запасів. (ст..2,4 договору оренди). Згідно ст.5 укладеного договору орендна плата за весь об’єкт,що орендується складає 1000 грн.  в місяць, яка повинна проводитись не пізніше 25 числа кожного місяця. У відповідності до представлених в матеріалах справи свідоцтв на право власності на нерухоме майно та витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.49-78) всі приміщення,що розташовані по АДРЕСА_1 є у власності позивача ОСОБА_1 Як вбачається з даних свідоцтв та витягів площа кожного приміщення по вул.Гетьманська коливається від 106,0 кв.м. (АДРЕСА_1 ,а.с.51) до 803,5 кв.м. (АДРЕСА_1). Таким чином загальна площа,вказана в укладеному договорі оренди між позивачем та відповідачем не співпадає з загальною площею тих самих приміщень ,що вказані у свідоцтвах на право власності.

             Позивач посилається в своїх позовних вимогах на те,що відповідач самовільно  збільшив площу приміщень,що орендує, однак в договорі оренди визначено,що об’єкт ,який орендується- є нежитлова будівля (склади-магазин) по АДРЕСА_1 – 56/15, загальною площею 95 кв.м.(а.с.40).  Позивач не надав суду жодних документів, які б підтверджували сам факт самовільного захоплення відповідачем  інших приміщень,ніж зазначені в договорі оренди,а також повідомлення, які позивачем направлялись відповідачу про розірвання договору оренди,не надав доказів того,що відповідач привласнив товар позивача вартістю 1 млн.грн. Так само суду не подано доказів того,що відповідач обманним шляхом підробив договір оренди,збільшивши площу орендованих приміщень. Згідно ст.60 ЦПК України  кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. За таких обставин суд приходить до висновку,що в цій частині позовні вимоги позивача є непідтверджені і до задоволення не підлягають.

              В частині вимог позивача щодо тлумачення змісту правочину, то у відповідності до ст.213 ЦК  на вимогу однієї з сторін або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину, при чому до уваги беруться однакове для всього змісту правочину значення слів та понять,а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, при чому в таких випадках беруться до уваги мета правочину,звичаї ділового обороту,умови типового договору,поведінка сторін.

               У відповідності до представлених третьою особою,що заявляє самостійні вимоги - ПАТ «Ерсте Банк»  документів, між ВАТ «Ерсте Банк»,правонаступником якого є ПАТ «Ерсте Банк»,  та позивачем ОСОБА_1 було укладено два кредитних договори №014/0321/4/21863 від 27.08.2008 року та №012/0321/1/21912 від 27.08.2008р. у відповідності до яких позивачу відкривалась кредитна лінія в сумі 742 114 євро шляхом надання траншів ( ст.1 договору). В рахунок забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором з позивачем було укладено договір іпотеки від 27.08.2008 року, який посвідчений приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального договору у відповідності до якого позивачем в іпотеку були надані нежитлові приміщення,розташовані за адресою АДРЕСА_1 та  земельна ділянка загальною площею 0.8914 га,що знаходиться в АДРЕСА_1 (ст.1 укладеного договору іпотеки). Жодних заборон при укладенні договору іпотеки не було. Згідно витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек, всі приміщення по АДРЕСА_1 є обтяженими укладеним договором іпотеки між позивачем по справі та ПАТ «Ерсте Банк». Всі оригінали документів  на нежитлові приміщення знаходяться в банку за домовленістю сторін (п.1.7. договору іпотеки). Згідно ст.2 договору іпотеки на предмет іпотеки може бути звернуте стягнення,згідно п.3.1.3. ПАТ «Ерсте Банк»  має право вимагати від будь-якої особи припинення посягання на предмет іпотеки, яке загрожує втратою. Згідно п.4.1.4. договору іпотеки позивачу заборонено передавати предмет іпотеки,нежитлові приміщення в оренду без отримання попередньої згоди банку на такі дії. Як вбачається з представлених документів жодної згоди на оренду предмету іпотеки банк позивачу не надавав. Згідно п.6.2. договору іпотеки даний договір припиняє чинність у разі припинення основного зобов’язання забезпеченого іпотекою. Як вбачається з пояснень представника банку, на даний час позивач ОСОБА_1 своїх зобов’язань по кредитному договору не виконав відповідно договір іпотеки є чинним.

           У відповідності до ч.3 ст.12 Закону України «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого  в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку,спільну діяльність,лізинг,оренду чи користування без згоди іпотеко держателя є недійсним. Згідно ст..215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України.

           Оскільки позивачем договір оренди з відповідачем укладався без отримання згоди третьої сторони, що заявляє самостійні вимоги ПАТ «Ерсте Банку», чого вимагає ст.12 Закону України «Про іпотеку», то суд вважає,що  вимоги третьої особи,що заявляє самостійні вимоги ПАТ «Ерсте Банк» є  підставними та підлягають до задоволення. З тих же підстав, суд вважає,що судові витрати понесені ПАТ «Ерсте Банком» слід покласти на позивача ОСОБА_1, оскільки  саме позивач зобов’язаний був  отримати дозвіл на  укладення договору оренди від банку та повідомити про це відповідача,але дану обставину приховав від відповідача.

           Щодо ствердження представником відповідача,що справа повинна слухатись у відповідності до норм ГПК України, суд зазначає наступне. Згідно рішення Господарського суду Івано-Франківської області за позовом підприємця ОСОБА_5 до підприємця ОСОБА_1 встановлено факт усунення перешкод у користуванні орендованим приміщенням, однак даним рішенням не надавалось правової оцінки статусу осіб, які підписували даний договір. Згідно представленої копії свідоцтва про державну реєстрацію відповідач ОСОБА_5 був зареєстрований фізичною особою – підприємцем 25 листопада 2010 року, однак свій правовий статус в спірному договорі оренди зазначив як  фізична особа ОСОБА_5, що і затвердив своїм підписом , про що не заперечує представник відповідача.

          Наведене підтверджується договором оренди від 26.11.2010 року, свідоцтвами про право власності на майно та витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно,копіями кредитних договорів №014/0321/4/21863 від 27.08.2008 року та №012/0321/1/21912 від 27.08.2008р.,копією договору іпотеки від 27.08.2008 року,витягом про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек,витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.

           На підставі ст.ст.16,203,213,215 ЦК України, ст.12 Закону України «Про іпотеку»                                      та керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

  Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про тлумачення змісту правочину , визнання правочину недійсним задовольнити частково. Здійснити тлумачення змісту договору оренди від 26.11.2010 року укладеного між підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_5  про те, що згідно даного договору оренди Орендодавець передав,а Орендар прийняв в тимчасове володіння,тобто оренду частину споруди,якою є нежитлова будівля (склади,магазин), що розташовані за адресою в АДРЕСА_1 в решті позовних вимог відмовити.

         Позовну заяву третьої особи,що заявляє самостійні вимоги ПАТ «Ерсте банк»до ОСОБА_1 , ОСОБА_5, про визнання договору оренди недійсним задовольнити в повному обсязі. Визнати недійсним договір оренди приміщення від 26.11.2010 року укладеного між підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_5 щодо оренди нежитлової будівлі (склад,магазин),яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1

         Стягнути  з ОСОБА_1,що проживає в АДРЕСА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ПАТ «Ерсте Банк»судовий збір в сумі 107 грн. 30 коп.

         Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

         Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Івано - Франківської області через Коломийський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня
його проголошення.

Суддя:ВеселовВ. М.