УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа 22-ц/0690/1256/11
Категорія
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого: Зарицької Г.В.
суддів: Кашапової Л.М., Євстаф’євої Т.А.
при секретарі: Ганько Ю.І.
з участю: сторін та їх представників
розглянувши у судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 25 лютого 2011 року
встановила:
У липні 2010 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 та просив розірвати шлюб, укладений з відповідачкою та зареєстрований 04 листопада 1994 року відділом реєстрації актів цивільного стану Володарсько-Волинського районного управління юстиції Житомирської за актовим записом № 66. В обґрунтування вимог зазначав, що відповідачка перестала приділяти йому увагу, турбуватися про нього, як про чоловіка. Переймається лише життям своєї доньки та онука. Дружина поклала на нього тяжке фінансове навантаження по утриманню сім’ї доньки, з його проблемами не рахується. Такі відносини у сім’ї не відповідають його поглядам на нормальну сім’ю. Він втратив почуття поваги та любові до відповідачки, а тому вважає, що сім’я фактично розпалася, шлюб існує формально. На теперішній час їх нічого не зв’язує.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 25 лютого 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Апелянт посилається на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Рішення суду ухвалено без врахування вимог ст.ст. 24, 56 Сімейного кодексу України.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 04 листопада 1994 року, зареєстрованому відділом реєстрації актів цивільного стану Володарсько-Волинського районного управління юстиції Житомирської за актовим записом № 66. Дітей від шлюбу не мають.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач на підтвердження своїх вимог не навів вагомих причин, які були б дійсною підставою для розірвання шлюбу та не надав доказів на підтвердження посилань щодо припинення подружнього життя.
Проте, з такий висновок суду суперечить вимогам ч.4 ст.56 Сімейного кодексу України, відповідно до якої, примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв’язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і може мати наслідки, встановлені законом.
Як видно з матеріалів справи, з метою збереження сім’ї, судом призначався строк на примирення, проте, після його закінчення примирення подружжя не відбулося і позивач наполягає на припиненні шлюбу.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що подальше збереження шлюбу є неможливим, суперечить інтересам позивача. За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 25 лютого 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Володарсько-Волинського районного управління юстиції Житомирської області 04 листопада 1994 року за актовим записом № 66 - розірвати.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуюча Судді: