УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа 22-ц/0690/1184/11
Категорія
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючої – судді Зарицької Г.В.
суддів: Рафальської І.М., Кашапової Л.М.
при секретарі Григорович А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи втратившою право на житло, про усунення перешкод в користуванні власністю та зняття з реєстраційного обліку та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 10 березня 2011 року
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 та просив визнати відповідача таким, що втратив право на користування жилим приміщенням, що знаходиться в АДРЕСА_1, усунути перешкоди в користуванні вказаним житлом шляхом покладення зобов’язання на відповідача та на ВГІРФО Коростенського МРВ УМВС України в Житомирській області зняти ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за вказаною адресою. В обґрунтування вимог зазначав, що йому на підставі договору дарування від 14.04.1998 року належить Ѕ частина жилого будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1. В даному будинку був зареєстрований відповідач ОСОБА_2, який був членом сім’ї попереднього власника. Права власності на вказане жиле приміщення відповідач не має, проте, знятись з реєстрації відмовляється.
У грудні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом та просив вселити його у спірне житло. Зазначав, що спірний будинок належав його покійним батькам. В даний будинок він вселився та проживав як член сім’ї власників будинку. На даний час в будинку він не проживає з поважних причин, зокрема, через незаконні дії ОСОБА_1, які спрямовані на виселення його з жилого приміщення. Вважає, що у позивача відсутні підстави для обмеження його у праві користування житлом.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 10 березня 2011 року позов задоволено.
Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням, що знаходиться в АДРЕСА_1.
Усунено перешкоди в користуванні власністю ОСОБА_1 шляхом зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.
Зобов’язано відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб громадян України при Коростенському МРВС УМВС України в Житомирській області зняти з реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_2
У задоволенні зустрічної позовної вимоги ОСОБА_2 відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов. Апелянт посилається неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Як видно з матеріалів справи, на підставі договору дарування від 14 квітня 1998 року позивач ОСОБА_1 являється власником Ѕ частини жилого будинку АДРЕСА_1. Право власності ОСОБА_1 на вказану частину будинку зареєстровано в Коростенському міжміському бюро технічної інвентаризації (а.с.3-4).
Раніше в зазначеному будинку проживав та був зареєстрований відповідач по справі ОСОБА_2, який являвся членом сім’ї попереднього власника будинку ОСОБА_5.
На даний час відповідач у спірному будинку не проживає, але залишився зареєстрованим. Добровільно знятися з реєстрації відмовляється.
Враховуючи те, що попередній власник ОСОБА_5 втратила право користування спірною частиною будинку, подарувавши її ОСОБА_1, автоматично втратив право користування вказаним жилим приміщенням і колишній член сім’ї власника - відповідач ОСОБА_2, оскільки його право є похідним від права власника.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно виходив з вимог ст.391 ЦК України та обґрунтовано визнав ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, що знаходиться АДРЕСА_1.
Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття з реєстраційного обліку, суд першої інстанції незаконно поклав обов’язки зняти з реєстраційного обліку за вищевказаною адресою ОСОБА_2 на третю особу - відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб громадян України при Коростенському МРВС УМВС України в Житомирській області.
До участі в справі в якості відповідача відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб громадян України при Коростенському МРВС УМВС України в Житомирській області суд не притягнув.
З огляду на вищенаведене рішення в частині зазначених вимог підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову з задоволенні позову.
Зустрічний позов ОСОБА_2 є похідним від вимог ОСОБА_1, а тому суд обгрунтовано відмовив у його задоволенні.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 310, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 10 березня 2011 року в частині задоволення вимог про усунення перешкод в користуванні власністю, зобов’язання відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб громадян України при Коростенському МРВС УМВС України в Житомирській області зняти з реєстраційного обліку у спірній квартирі ОСОБА_2 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
У решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуюча Судді: