УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа 22-ц/0690/836/11
Категорія
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючої - судді Зарицької Г.В.
суддів: Талько О.Б., Кочетова Л.Г.
при секретарі Порохні М. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 04 лютого 2011 року
встановила:
У листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та просив стягнути з відповідачів на його користь 17 555,53 грн. матеріальної шкоди, 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди, витрати на оплату експертизи в розмірі 400 грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 209,80 грн. та ІТЗ в розмірі 120 грн. В обґрунтування вимог зазначав, що 27 січня 2010 року в м. Житомирі по вул. Мануїльського в районі перехрестя з вулицею Київською з вини водія ОСОБА_3, який керував автомобілем НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, сталася ДТП, в результаті якої було пошкоджено належний йому позивачу автомобіль марки Форд д.н. НОМЕР_2. Добровільно відшкодувати заподіяну шкоду відповідачі відмовляються. Крім того, внаслідок пошкодження транспортного засобу йому заподіяна моральна шкода.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 04 лютого 2011 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 17555 грн. 53 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 400 грн. витрат за проведення експертного дослідження, 209 грн. 80 коп. витрат по оплаті судового збору, 120 грн. витрат з ІТЗ, 156 грн. витрат, пов’язаних з викликом до суду, а всього 21441 грн. 33 коп.
В позові до ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Як видно з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 27 січня 2010 року по вул. Київській в м. Житомирі, в результаті порушення водієм ОСОБА_3, який керував автомобілем „Део” д.н. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, правил дорожнього руху відбулася дорожньо-транспортна пригода, під час якої автомобіль „Форд Фієста” д.н. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1, зазнав механічних ушкоджень. Відповідно до звіту №37 про оцінку автомобіля від 03 лютого 2010 року матеріальна шкода, завдана власникові автомобіля „Форд Фієста” в результаті його пошкодження при ДТП складає 1755,53 грн.
Вина ОСОБА_3 у вчиненні ДТП стверджується постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2010 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.5).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції правильно виходив з вимог ст. 1187 ЦК України та дійшов обгрунтованого висновку про те, що саме ОСОБА_2, як власник джерела підвищеної небезпеки, повинен відшкодовувати матеріальну шкоду.
Доводи апелянта про те, що суд не врахував роз’яснення Пленуму Верховного Суду України у п.4 ч.2 постанови №6 від 27 березня 1992 р. „Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди” та безпідставно стягнув з нього кошти на відшкодування матеріальної шкоди є безпідставними, оскільки ОСОБА_2 не надав суду будь-яких доказів про те, що ОСОБА_3 управляв належним йому автомобілем на відповідній правовій підставі (довіреність, договір оренди, тощо в матеріалах справи відсутні). Крім того, позивач не довів суду, що ОСОБА_3 неправомірно заволодів транспортним засобом. Доведення вказаних обставин згідно зі ст. 60 ЦПК України покладається саме на позивача.
Посилання апелянта на те, що він не погоджується з висновками звіту про оцінку автомобіля від 03 лютого 2010 року колегія суддів до уваги не бере, оскільки клопотань про призначення відповідної експертизи ОСОБА_2 до суду першої та апеляційної інстанції не заявляв, хоча про це судом йому було роз’яснено.
Рішення в частині вимог про відшкодування матеріальної шкоди є законним та обгрунтованим.
Задовольняючи позовні вимоги до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що згідно з положеннями ст.1187 ЦК України відшкодування шкоди, в тому числі і моральної, покладається на володільця транспортного засобу.
Проте, до такого висновку суд дійшов внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Зазначених вимог закону суд першої інстанції не врахував та помилково стягнув 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_2 за відсутності його вини.
Враховуючи наведене, рішення в частині вимог про відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення.
Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, колегія суддів враховує характер правопорушення, ступінь вини ОСОБА_3, глибину душевних страждань потерпілого ОСОБА_1 та вважає, що стягнення підлягає 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
У решті позовних вимог рішення залишається без змін.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 04 лютого 2011 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 156 грн. витрат, пов’язаних з викликом до суду та в частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди – відмовити за безпідставністю.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 156 грн. на відшкодування витрат, пов’язаних з викликом до суду та 8 грн. 50 коп. витрат, пов’язаних з оплатою судового збору.
Рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат, пов’язаних з оплатою судового збору змінити, зменшивши їх розмір з 209 грн. 80 коп. до 175 грн. 55 коп.
У решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуюча Судді: