Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2012 року Справа № 2а-11441/11/1270

          Луганський окружний адміністративний суд у складі :

     Судді                                                        Ковальової Т.І.

     при секретарі судового засідання            Ворошило О.Є.

      за участю:                    

      представника позивача – Шириної О.В.   

      представника відповідача – Кошакова Д.В.

      представника відповідача – Мухіної Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Лізінвест”до Рубіжанської об’єднаної державної податкової інспекції у Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість

  08 грудня 2011 року ТОВ Лізінвест”(надалі –позивач) звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Рубіжанської об’єднаної державної податкової інспекції у Луганській області (надалі –відповідач), в якому просить податкове повідомлення-рішення від 01.12.2011 №0001932301 визнати незаконним та скасувати в повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав наступне. ТОВ Лізінвест” зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 20.02.2007. Позивач є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 100164613, перебуває на податковому обліку в Рубіжанській об’єднаній державній податковій інспекції у Луганській області.

У період з 01.11.2011 по 18.11.2011 Рубіжанською об’єднаною державною податковою інспекцією у Луганській області було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ “Лізінвест” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника за серпень 2011 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось.

За результатами перевірки складено акт від 24.11.2011 № 641/2301/34933894,                                                                                                                                                                                                  в якому відповідач зробив висновок про неможливість підтвердження відповідності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість сумам, заявленим у податкових деклараціях, у зв’язку з неможливістю підтвердити взаємовідносини по ланцюгам постачання, тобто суми податку не відображені у податкових зобов’язаннях саме контрагентів позивача по ланцюгу постачання товарів (послуг).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 № 0002521600 про зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2011 року на суму 23540 грн. та нарахована фінансова санкція в розмірі 5885,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Рубіжанською ОДПІ у Луганській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.12.2011 року № 0001932301 про зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2011 року на суму 270874,00 грн. та нарахування штрафної санкції  у сумі 135437,00 грн..

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення незаконним й таким, що порушує його права та інтереси. Зазначив, що Податковим кодексом України не поставлено наявність права на податковий кредит та права на бюджетне відшкодування платника податку в залежність від факту здійснення перевірки постачальниками товарів (послуг) та від її результатів. Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача в ході судового розгляду справи заперечували проти адміністративного позову, посилаючись, що проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 187.1, ст. 187, п. 200.4, ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: ТОВ “Лізінвест” завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за серпень 2011 року в сумі 270874,00 грн.. Позивач безпідставно відніс до податкового кредиту липня 2011 року суми ПДВ у зв’язку з не підтвердженням сплати податку по ланцюгу постачання. Право на відшкодування ПДВ з бюджету передбачає обов’язкову наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум до бюджету. Факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов’язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди – відшкодування ПДВ з Державного бюджету.

Представники відповідача у задоволенні позовних вимог просили відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.   

Відповідно до ст. 14 Закону України “Про державну податкову службу в Україні ” від 04.12.1990 № 509-XII зі змінами та доповненнями (далі –Закон №509), рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість ” від 03.03.1997 №168/97-ВР, який діяв до 01.01.2011 (надалі –Закон №168), платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.   

Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону №168, бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) у бюджет або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду й сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

- залишок від’ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

- залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

П.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону №168 визначено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Розділ V Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011, визначає платників податку на додану вартість, об’єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов’язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов’язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від’ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (п.200.11).

Відповідно до п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов’язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з’ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Абзацем 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України передбачено, що в разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов’язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов’язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Судом встановлено, що позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю “Лізінвест” зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації 20.02.2007, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 1 068 107 0005 018942 (а.с. 105,106). Згідно свідоцтва № 100164613, виданого 13.03.2007, позивач є платником податку на додану вартість (а.с. 107).

ТОВ “Лізінвест”перебуває на обліку в Рубіжанській об’єднаній державній податковій інспекції у Луганській області.

Позивачем було подано до Рубіжанської ОДПІ у Луганській області податкові декларації з податку на додану вартість із зазначенням від’ємного значення податку, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача (а.с.34,35,38-40).

Одночасно, позивачем до Рубіжанської ОДПІ у Луганській області подані заяви про повернення суми бюджетного відшкодування за серпень 2011 року в сумі 356622,00 грн. (а.с.36,37).  

У період з 01.11.2011 по 18.11.2011 Рубіжанською ОДПІ в Луганській області на підставі наказу від 27.10.2011 № 335 було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ “Лізінвест” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок  за серпень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 24.11.2011 №641/2301/34933894, в якому відповідач зробив висновок про порушення позивачем п. 187.1, ст. 187., п. 200.4, ст. 200 Податкового кодексу України – завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за серпень 2011 року на суму  270874,00 грн.. При цьому відповідач посилається на неможливість підтвердити взаємовідносини по контрагентах позивача по всьому ланцюгу постачання у зв’язку із неотриманням відповідей  на запити щодо проведення зустрічних звірок та неможливість підтвердження сплати сум податку до Державного бюджету України за результатами проаналізованих даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань контрагентів на рівні ДПА України (а.с.7-33).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 01.12.2011 № 0001932301 про зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2011 року на суму 270874,00 грн. та нарахування штрафної (фінансової) санкції в розмірі  135437,00 грн. (а.с.5), яке було надіслано відповідачу (а.с.6).

          Суд вважає вказане податкове повідомлення-рішення щодо зменшення ТОВ “Лізінвест” суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2011 року на суму 270874,00 грн. таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Судом установлено, що сума бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 270874,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 135437,00 грн. виникла в результаті провадження позивачем господарської діяльності. Основними вітчизняними постачальниками ТОВ “Лізінвест” у серпні 2011 року були ТОВ «Плазма», ТОВ «ТПО «Аріста», ПАТ «Лінде газ Україна», СТ “Колос”, ПП «Меттехстрой», ТОВ «Оргмін і К».

Сума податкових зобов’язань та податкового кредиту підтверджені податковими накладними,  виписками банків з особового рахунку ТОВ “Лізінвест”, реєстрами проведених платіжних документів, платіжними дорученнями, рахунками - фактурами. Фактична поставка товарів від контрагентів до ТОВ “Лізінвест” та виконання робіт (послуг) підтверджуються актами приймання-передачі майна (робіт, послуг) (а.с.44-104).

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджена судом первинна документація відповідає вимогам, установленим ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, що також не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з пояснень представника відповідача підставою для відмови у відшкодуванні ПДВ позивачу є неможливість підтвердити факт сплати суми ПДВ по ланцюгам постачання у зв’язку із неотриманням результатів зустрічних звірок.

Але суд наголошує, що нормами Закону України “Про податок на додану вартість” та Податкового кодексу України право платника податку не поставлено в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками товару своїх зобов’язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

За загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Чинним законодавством України на покупця товару –платника податку не покладено обов’язку при формуванні податкового кредиту на заявлені суми від’ємного значення до бюджетного відшкодування перевіряти дотримання постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов’язань до бюджету.

У судовому засіданні відповідачем не було доведено фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від’ємного значення з податку на додану вартість.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що у відповідача не було підстав для зменшення ТОВ “Лізінвест” сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

За таких обставин доводи позивача знайшли своє обґрунтування в судовому засіданні, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України в разі задоволенні адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 28,23 грн., що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 2), тому дані витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

          Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Лізінвест” задовольнити в повному обсязі.   

          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Рубіжанської об’єднаної державної податкової інспекції у Луганській області від 01.12.2011 №0001932301 за серпень 2011 року в повному обсязі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Лізінвест” судові витрати зі сплати судового збору в сумі 28,23 грн. (двадцять вісім гривень двадцять три копійки).  

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

  Постанову складено в повному обсязі 13 лютого 2012 року.

           СуддяТ.І. Ковальова