КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.04.2008 № 05-5-38/1420
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Мамаєнко О.Д. – дов. №У07/109 від 10.01.2008р.;
від відповідача -не з"явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу АЕК "Київенерго"
на рішення Господарського суду м.Києва від 01.02.2008
у справі № 05-5-38/1420
за позовом АЕК "Київенерго"
до ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"
про визнання договору № 09-001-1-1-1 укладеним у редакції позивача
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати укладенимв редакції позивача договір №09-001-1-1-1 про надання послуг з підвищення тиску холодної води.
Ухвалою Господарського суду міста Києва №05-5-38/1420 від 01.02.2008р. позовну заяву Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” було повернуто без розгляду на підставі п.6, п.10 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись із вказаною Ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати Ухвалу Господарського суду міста Києва №05-5-38/1420 від 01.02.2008р. та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, позивач, зокрема, зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, а саме ст. ст. 8, 19, 124 Конституції України, положення Інструкції “Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, ст. 51 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, ст. 22 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, ст. ст. 22, 38, 43, 63 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2008р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 02.04.2008р.
Представник позивача у судовому засіданні 02.04.2008р. підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд її задовольнити, скасувати Ухвалу Господарського суду міста Києва №05-5-38/1420 від 01.02.2008р. та направити справу на розгляд до місцевого господарського суду.
Представник відповідача у судове засідання 02.04.2008р. не з’явився, про причини нез’явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Оскільки явка представників сторін не була визнана судом обов’язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представника відповідача про місце, дату та час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Ухвалою Господарського суду міста Києва №05-5-38/1420 від 01.02.2008р. позовну заяву Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” було повернуто без розгляду на підставі п.6, п.10 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України з посиланням на те, що позивачем не надано доказів надсилання відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами та доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В апеляційній скарзі позивачем, зокрема, зазначено про те, що суд першої інстанції безпідставно застосував положення “Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1258 від 21.12.2005р., не врахувавши той факт, що позивач при поданні позовної заяви керувався Загальними правилами, видами і стандартами розрахунків юридичних, фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, а також Інструкцією “Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, затвердженою постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004р., а не вищевказаним Порядком.
Відносно надіслання відповідачу копій не всіх документів, доданих до позовної заяви, позивач зазначає, що судом не було враховано норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, якими передбачено, що у разі, якщо наданих сторонами доказів недостатньо, господарський суд зобов’язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали необхідні для вирішення спору. Окрім того, як зазначає позивач, перелік доказів встановлюється стороною самостійно, виходячи з її правової позиції по справі.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на наступне.
Форма і зміст позовної заяви, а також перелік документів, які додаються до неї визначені в ст. ст. 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.
Недодержання вимог статей 54 і 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов’язки.
У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Принцип змагальності тісно пов’язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з’ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Виходячи з норм ст. 56 Господарського процесуального кодексу, єдиною правовою підставою для не надіслання відповідачу (іншій стороні) документів, доданих до позову, є їх наявність у цієї сторони. В усіх інших випадках, законодавець встановлює обов’язок для позивача, прокурора чи його заступника надіслати іншій стороні (сторонам) копії позовної заяви з доданими до неї документами.
Проте, позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що документи, які він вказав в додатку до позовної заяви, але не надіслав відповідачу, є у відповідача. Тобто, подаючи позовну заяву до місцевого господарського суду, позивач свідомо проігнорував вимоги Розділу VIII Господарського процесуального кодексу України та, зокрема, ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, в якій передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Посилання позивача на порушення судом першої інстанції ст. 38 Господарського процесуального кодексу України в частині не витребування від позивача доказів щодо обставин, які стали підставою для повернення позовної заяви без розгляду, апеляційним судом також не приймаються, оскільки право (обов’язок) суду витребовувати докази не скасовує та не впливає на обов’язок сторін їх подавати на підтвердження власних доводів та заперечень. Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач ані в позовній заяві, ані в апеляційній скарзі не зазначав про неможливість подання суду якихось доказів та, відповідно, не заявляв жодних клопотань про їх витребування.
Щодо ненадання належних доказів на підтвердження оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, апеляційний суд вважає за необхідне відзначити наступне.
Механізм здійснення оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ визначений “Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1258 від 21.12.2005р. (далі за текстом – Порядок).
Згідно з п.2 Порядку, витрати оплачують фізичні та юридичні особи, що звертаються до суду з позовними заявами, заявами про відкриття справ окремого провадження, клопотаннями про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, та скаргами.
У відповідності до абзацу 2 п.12, документом про оплату витрат є квитанція установи банку або відділення поштового зв'язку, які прийняли платіж, платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення. У разі коли оплата витрат здійснюється шляхом перерахування коштів з рахунка вкладника, відкритого в установі банку, додається довідка, засвідчена підписом контролера, скріпленим печаткою фінансової установи.
З матеріалів справи вбачається, що в платіжному дорученні №785 від 29.01.2008р., наданим позивачем на підтвердження сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, не зазначено посадове становище та прізвище уповноваженої посадової особи банківської установи, що його підписала, а також відсутній відбиток печатки установи банку, замість якого поставлено відбиток наборного штампу.
В ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оскільки надане позивачем платіжне доручення не відповідає вимогам, встановленим “Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів”, висновок суду першої інстанції про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу є обґрунтованим.
Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними у матеріалах справи. Інших пояснень та доказів, окрім тих, що були подані раніше, позивач суду не надав.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що Ухвала Господарського суду міста Києва №05-5-38/1420 від 01.02.2008р. про повернення без розгляду позовної заяви Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” винесена судом першої інстанції з дотриманням вимог чинного законодавства, отже підстав для її скасування немає.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” залишити без задоволення, Ухвалу Господарського суду міста Києва №05-5-38/1420 від 01.02.2008р. - без змін.
2. Матеріали справи №05-5-38/1420 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді
07.04.08 (відправлено)