УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

           Справа    22-ц/0690/409/11  

Категорія        

                                                     У Х В А Л А

                   ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 01 березня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої – судді      Зарицької Г.В.

             суддів:      Кашапової Л.М., Рафальської І.М.

 при секретарі       Ганько Ю.І.

        з участю:   представника ПАТ „Банк „Фінанси та кредит”, представника відповідача ОСОБА_1.     

розглянувши у відкритому судовому засіданні  справу за позовом ПАТ „Банк „Фінанси та кредит” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ „Банк „Фінанси та кредит”, ОСОБА_3 про визнання пунктів 4.6, 4.7, 4.8, 4.9, 6.1 кредитного договору недійсними, розірвання кредитного договору за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 08 грудня 2010 року

встановила:

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 08 грудня 2010 року позов задоволено частково.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ „Банк „Фінанси та кредит” заборгованість за кредитним договором в розмірі 11339 грн. 94 коп., судовий збір в розмірі 254 грн. 40 коп. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати в частині стягнення заборгованості за кредитним договором та постановити нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити та стягнути з солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 1835 грн. Судові витрати покласти на позивача. Апелянт посилається на те, що суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, не дав відповідну оцінку доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що 29.11.2007 року між ПАТ „Банк „Фінанси та кредит” та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №31-428/07-ШД, за умовами якого, ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 10 000 грн. з оплатою 0,0001 проценту річних та зі сплатою щомісяця комісійної винагороди за надання кредитних ресурсів у розмірі 175 грн. строком до 28 листопада 2010 року.

Згідно з договором поруки №31-428/07-ШД-П від 29 листопада 2007 року поручителем по вказаному кредитному договору є ОСОБА_3. За п.2.1 договору поруки у випадку невиконання боржником взятих на себе зобов’язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники.

У порушення взятих на себе зобов’язань за кредитним договором та договором поруки відповідачі своєчасно у встановлений в договорі строк не сплачують банку кредит та відсотки за користування ним.

Станом на 13.05.2010 року заборгованість по кредиту становила         15 569 грн. 29 коп., в тому числі по тілу кредиту – 6 108 грн. 00 коп.; по відсотках за користування кредитними коштами – 961 грн. 97 коп., по нарахованій щомісячній комісії – 1 183 грн. 79 коп., по пені за несвоєчасне погашення кредиту, відсотків за користування кредитними коштами, щомісячній комісії – 7 315 грн. 53 коп.

Відповідно до п.3.5 кредитного договору банк має право зупинити видачу кредитних ресурсів, відмовити позичальнику в продовженні строку дії цього договору, а також вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, сплати нарахованих процентів по них, неустойки у випадку невиконання позичальником будь-яких умов цього договору.

Оскільки ОСОБА_2 порушив умови кредитного договору (не в повному обсязі здійснював зарахування грошових коштів на погашення заборгованості за кредитом, процентами та комісійною винагородою), то банк вправі вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, сплати нарахованих процентів по них, неустойки.  

Частково задовольняючи позовні вимоги ПАТ „Банк „Фінанси та кредит”, суд правильно виходив з вимог ст. 554 , 1050. 1052, 1054 ЦК України і обґрунтовано стягнув з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором в сумі 11 339 грн. 94 коп.

Рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ „Банк „Фінанси та кредит” змінено найменування банку на публічне акціонерне товариство „Банк „Фінанси та кредит”. Свідоцтво про державну реєстрацію замінено 30.09.2009 року (а.с.29). А тому суд правильно стягнув кошти саме на користь публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та кредит”.

Що стосується зустрічних вимог про визнання пунктів 4.6, 4.7, 4.8, 4.9, 6.1 кредитного договору недійсними, то відмовляючи у їх задоволенні, суд правильно виходив з того, що підписуючи кредитний договір, ОСОБА_2 погодився з його умовами.

Доводи апеляційної скарги про те, що пункти 4.7, 4.8 договору суперечать ч.1 ст.1054 ЦК України є безпідставними. Зазначена норма не містить заборони щодо сплати комісійної винагороди за надання кредитних ресурсів.

Безпідставними є також доводи апеляційної скарги про нікчемність п.4.9 кредитного договору щодо підвищення процентної ставки.

Як видно з матеріалів справи, кредитний договір був укладений до 10 січня 2009 року і в ньому сторони досягли домовленості про те, що банк має право в односторонньому порядку змінити процентну ставку у випадку непогашення, несвоєчасного погашення або погашення не в повному обсязі трьох поспіль щомісячних платежів по погашенню позичкової заборгованості та/або процентів за користування кредитними ресурсами та/або щомісячних комісійних винагород (п.4.9 договору).

З огляду на те, що ОСОБА_2 не в повному обсязі сплачував щомісячні платежі, то банк вправі був в односторонньому порядку змінити процентну ставку, оскільки підписавши кредитний договір, вважається що сторони досягли про це домовленості.

Інші доводи апеляційної скарги не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування рішення немає.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України,  колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Корольовського районного суду м. ,Житомира від 08 грудня 2010 року  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча                                     Судді: