Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22-ц/490/665/12 Головуючий у 1 й інстанції - Башмаков Є.А.
Категорія 18 Доповідач - Рудь В.В.
24.01.2012
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2012року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Рудь В.В.
суддів: Куценко Т.Р., Повєткіна В.В.
при секретарі: Поздняковій Р.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, представника ОСОБА_3, на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 17 листопада 2011 року за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи ОСОБА_4, Управління з питань захисту прав споживачів виконкому Дніпропетровської міської ради, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, зобов’язання вчинити певні дії, -
В с т а н о в и л а :
У січні 2011року ОСОБА_3 звернулася з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи ОСОБА_4, Управління з питань захисту прав споживачів виконкому Дніпропетровської міської ради, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, зобов’язання вчинити певні дії(а.с.2-9).
Позивачка зазначала, що 12 березня 2007року між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк»укладено кредитний договір №DN80F100000041, за умовами якого банк надав ОСОБА_4 кредит в розмірі 22 000доларів США для придбання нерухомості, з кінцевим терміном повернення заборгованості 11 березня 2027року.
Пунктом 1.1 договору передбачено зобов’язання позичальника щомісячно здійснювати погашення заборгованості по кредиту у розмірі 293доларів США.
12 березня 2007року між нею, ОСОБА_3, та ПАТ КБ «ПриватБанк»укладено договір поруки №DN80F100000041, за умовами якого поручитель відповідає перед банком за виконання обов’язків за кредитним договором у тому ж розмірі, що і позичальник.
Вказуючи на неправомірність укладення кредитного договору в іноземній валюті, на відсутність у відповідача індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій, що у зв'язку з підвищенням курсу іноземної валюти вона повинна сплачувати значно більшу суму боргу, що порушує її права, та що відповідачем порушені умови договору страхування майна та договору особистого страхування, позивачка, уточнивши позов(а.с.71-91), просила: визнати недійсним кредитний договір №DN80F100000041 від 12.03.2007року; визнати недійсним договір іпотеки №DN80F100000041 від 12.03.2007року, укладений між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованим в реєстрі за №2298 від 12 березня 2007року; зобов'язати приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 виключити з реєстру іпотеки та заборони на відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке передано в іпотеку за договором іпотеки №DN80F100000041 від 12.03.2007року, а саме нерухоме майно –житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 82,3кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_4
Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 17 листопада 2011 року в задоволенні позову відмовлено(а.с.104-107).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, представник ОСОБА_3, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права(а.с.109-112).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною ч.1 ст.11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
Відповідно до ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.
Згідно зі ст.2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із справи видно, що 12 березня 2007року між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №DN80F100000041, за умовами якого банк надав останньому кредит в розмірі 22 000доларів США на наступні цілі: придбання нерухомості, а також у розмірі 1100,00доларів США на сплату одноразової комісії та 4685,00доларів США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,83% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,3% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.11 даного договору та винагороди за проведеня додаткового моніторінгу, згідно п.6.2 даного договору. Періодом сплати визнано період з «12»по «19»число кожного місяця.
Погашення позичальником заборгованості за цим договором передбачено щомісяця у сумі 293,73доларів США(а.с.13-15). Кредит надається в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в зазначені даним договором строки.
Забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за даним договором виступає іпотека житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 і розташований на земельній ділянці площею 977кв.м з господарськими будівлями і спорудами, договір іпотеки відносно якого укладено між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_4, а також та порука ОСОБА_3 згідно договору поруки №DN80F100000041 від 12.05.2007року(а.с.12-18).
Як видно із справи, у грудні 2001року Національний Банк України видав ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк»(а.с.50-52), банківську ліцензію №22, зареєстровану Національним Банком України 19 березня 1992року за №92, на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої ст.47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Дозвіл №22-2, зареєстрований Національним Банком України на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність, згідно з додатком до дозволу №22-2, що містить перелік операцій, які має право здійснювати ЗАТ КБ «ПриватБанк»(а.с.46-49).
Таким чином, ПАТ КБ «ПриватБанк»на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мав право станом на 12 березня 2007року, коли укладено кредитний договір №DN80F100000041 між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк», здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті, здійснення таких операцій в іноземній валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Як вбачається із справи, ОСОБА_4, отримавши кредит в іноземній валюті, виконував зобов'язання щодо його погашення(а.с.19-25).
Наведені обставини свідчать, що при укладенні спірного кредитного договору сторони договору діяли у відповідності до вимог ст.ст.6, 203, 627 ЦК України. При цьому, як видно із справи, позичальник з'ясував умови, на яких укладається кредитний договір, на момент отримання коштів з власної ініціативи визначив для себе правила подальшої поведінки щодо погашення суми кредиту, які в подальшому не можуть змінюватися на вимогу однієї із сторін.
Встановивши вказані обставини та докази в їх підтвердження, суд прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Посилання ОСОБА_3 на факт зростання курсу долара США - валюти кредиту, не можуть бути взяті до уваги, оскільки сама по собі вказана обставина не є підставою для визнання кредитного договору та укладеного договору іпотеки недійсними з огляду на те, що у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют та можливість отримання кредиту в національній валюті.
Доводи апеляційної скарги про незаконність договору страхування майна №DN80G034766 від 12.03.2007року та договору особистого страхування №DN80LK00034768 від 12.03.2007року, укладених між ЗАТ «СК «ІНГОССТРАХ» та ОСОБА_4, не можуть бути взяті до уваги, оскільки зазначені договори не були предметом позову та судового розгляду.
Рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи та вимогам закону, що регулює встановлені правовідносини, підстав для його скасування не встановлено.
Керуючись ст.ст.303,307,308,315 ЦПК України колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, представника ОСОБА_3, відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 17 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий-
Судді-