Справа № 2а/2570/472/2012
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2012 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Падій В.В.,
суддів Д’якова В.І., Непочатих В.О.,
при секретарі Кондратенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Чернігівської митниці про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі і стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,-
В С Т А Н О В И В:
01.02.2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної митної служби України, Чернігівської митниці про визнання протиправними та скасування наказів Державної митної служби України від 30.12.2011 року № 2762-к "Про припинення перебування на державній службі" та №957-к "По особовому складу",, якими припинено перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1, старшого інспектора сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення №1 митного поста "Грем'яч" Чернігівської митниці за порушення присяги державних службовців, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу"; поновлення позивача на посаді і стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу по день фактичного поновлення на посаді; рішення в частині поновлення та стягнення середньомісячного заробітку в межах одного місяця звернути до негайного виконання і встановити строк та зобов’язати відповідачів надати звіт про виконання судового рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувані накази вважає протиправними та незаконними. Передумовою винесення вказаних наказів було подання Чернігівської митниці про звільнення позивача з вказаної посади, в якому встановлені факти систематичного порушення позивачем вимог пункту 6 Порядку здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державнийкордон, а саме, в частині непроставлення відбитків штампу ПМК та ОНП на документах, згідно яких через митний кордон України переміщувались товари, а також пункту 5 вказаного Порядку в частині невитребування у перевізника, експедитора чи уповноваженої особи повного пакету документів, згідно якого переміщувався товар (відсутність в добовому звіті копій інвойсу) та підставою для звільнення з посади вказано пункт 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу». Також, стверджує, що оскаржувані накази видані відповідачами в період тимчасової непрацездатності позивача, що є в свою чергу грубим порушенням вимог чинного законодавства України. Враховуючи викладене, позивач вважає оскаржувані накази необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.
В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідачів в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, просив в його задоволенні відмовити повністю та пояснив, що позивач несумлінно виконував свої посадові обов’язки, про що свідчить перевірка, під час якої здійснено вибірковий аналіз добових звітів. Несумлінне виконання посадових обов’язків є порушенням Присяги державного службовця. Крім того, звернув увагу суду, що відповідно до частини другої преамбули Дисциплінарного статуту митної служби України, регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про державну службу». Вказане свідчить про те, що Дисциплінарний статут митної служби України не визначає виключний перелік підстав для звільнення державних службовців, якими у тому числі є посадові особи митної служби. Так, за недотримання вимог Конституції України та законів України, а також за несумлінне виконання своїх службових обов’язків державним службовцем Законом України «Про державну службу» передбачена відповідальність - припинення державної служби. При цьому припинення перебування на державній службі як підстава звільнення є спеціально обумовленим видом відповідальності, що передбачена законом. Вважає посилання позивача на норми Дисциплінарного статуту митної служби України щодо обов’язкового проведення службового розслідування є невірним, оскільки положення Закону України «Про державну службу» не передбачають обов’язковості проведення службового розслідування у випадку порушення посадовою особою Присяги державного службовця. Разом з тим, Закон України «Про державну службу» не містить обмежень щодо неможливості припинення державної служби посадовій особі, в зв'язку із порушенням Присяги державного службовця в період тимчасової непрацездатності.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на службі в митних органах з 04.10.1993 року, на посаді старшого інспектора сектора митного оформлення №1 відділу митного оформлення №1 митного поста “Грем’яч” Чернігівської митниці з 16.10.2010 року, про що свідчить копія трудової книжки, наявної в матеріалах справи (а.с.25-32).
Присягу державного службовця позивачем було прийнято 14.06.1995 року (а.с.58).
Як вбачається з матеріалів справи, начальником Чернігівської митниці на адресу голови Державної митної служби України було внесено подання про звільнення з посади ОСОБА_1, старшого інспектора сектора митного оформлення №1 відділу митного оформлення №1 митного поста «Грем’яч» Чернігівської митниці, в якому зазначені факти незадовільного відношення позивача до виконання службових обов‘язків, розпоряджень керівництва митниці, систематичного порушення вимог нормативних актів з питань митної справи і посадової Інструкції, вказується на слабкий рівень відповідальності позивача за доручену справу, та допущення позивачем порушень під час здійснення митного контролю та митного оформлення транспортних засобів з товарами та під час занесення інформації до модуля "Диспетчер ЗМК" ПІК "Інспектор-2006", а саме: в добовому звіті з 05.02.2011 року по 06.02.2011 року в режимі "ТР" експорт на сторінках: 177 - відсутній штамп "ПМК" на книжці МДП XT 66165291, 178 - на INV №11241149, 179 - на CMR №1134489. При оформленні вантажу "тканина для виготовлення м’якої меблі", який переміщувався в режимі "транзит" з Туреччини до Росії було виявлено недоліки на сторінках 235, 236 - відсутні штампи "ПМК" на CMR №59 та на INV №6. Крім цього, під час пропуску товару за carnettir №хх 65614632 з Сірії до Росії виявлено відсутність відбитку ОНП на CMR №000133 (штамп ПМК № 057); під час пропуску товару за carnettir №xw 64608017 з Італії до Росії виявлено відсутність копії одного з трьох інвойсів (№2011.0013 від 28.01.2011) (штамп ПМК № 057, ОНП № 057); під час пропуску товару за carnettir № ах 53990111 з Люксембургу до Росії виявлено відсутність відбитку штампу ПМК на інвойсі № 500764891 (ОНП № 057); під час пропуску товару за carnettir № xn 66165289 з Данії до Росії виявлено відсутність відбитку штампу ПМК на CMR № 1134490 (ОНП № 057).
У поданні начальник Чернігівської митниці вказує, що ОСОБА_1 порушено Присягу державного службовця, та у зв'язки з цим просить припинити перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1, старшого інспектора сектора митного оформлення № 1 відділу митного оформлення № 1 митного поста "Грем'яч"» на підставі пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" (а.с.48-49).
За результатами розгляду подання, наказом Державної митної служби України від 30.12.2011 року №2762-к «Про припинення перебування на державній службі» було припинено перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_1, за порушення Присяги державних службовців, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» (а.с.45).
На підставі вищевказаного наказу Чернігівською митницею 30.12.2011 року був виданий наказ №957-к «По особовому складу», відповідно до якого, вважати припиненим перебування позивача на державній службі з 30.12.2011 року за порушення Присяги державних службовців, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» (а.с.47)
Також, судом встановлено, що позивач з 28.12.2011 року по 03.01.2012 року перебував на стаціонарному лікуванні у Новгород-Сіверській районній лікарні, що підтверджується копією виписки з медичної карти стаціонарного хворого (а.с.22).
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Відповідно до пункту 15 частини першої статті З КАС публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Будь-яка публічна служба є державною службою.
Суспільні відносини, пов'язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України від 16 грудня 1993 року №3723-XII “Про державну службу” (далі - Закон №3723- XII). Згідно зі статтями 9 і 30 цього Закону правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та Кодексом законів про працю України.
Спеціальним законодавством урегульовані питання, пов’язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням). До таких законодавчих актів належать, зокрема, Митний кодекс України від 11.07.2002 року № 92-IV, Закон України від 6 вересня 2005 року №2805-IV «Про Дисциплінарний статут митної служби України» (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до положень статті 408 Митного кодексу України від 11.07.2002 року № 92-IV правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України , цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу».
Стаття 410 Митного кодексу України передбачає, що порядок і умови прийняття на службу до митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, порядок та умови проходження служби, просування посадових осіб по службі, оплати та стимулювання праці в митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях визначаються законодавством України. У митній службі України діє Дисциплінарний статут, який затверджується законом.
В преамбулі Дисциплінарного статуту зазначено, що цей Статут визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень. Регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про державну службу».
Статтею 21 Дисциплінарного статуту встановлено, що порушення службової дисципліни - протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.
Відповідно до положень пункту 1 статті 22 Дисциплінарного статуту до діянь, які є порушеннями службової дисципліни, зокрема, належать порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників.
Статтею 23 Дисциплінарного статуту передбачено види дисциплінарних стягнень, які можуть бути застосовані за вчинення дисциплінарного правопорушення, з врахуванням обставин, передбачених статтею 27 цього Статуту, а саме: зауваження, догана, затримання на період до одного року присвоєння чергового спеціального звання, пониження у спеціальному званні на один рік, попередження про неповну службову відповідність, звільнення з митного органу.
Також суд відзначає, що відповідно до статті 27 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має відповідати тяжкості вчиненого дисциплінарного правопорушення та ступеню вини особи. При визначенні виду стягнення керівник митного органу повинен врахувати характер правопорушення, обставини, за яких воно було вчинене, попередню поведінку посадової особи митної служби, її ставлення до служби і стаж роботи в митних органах.
Отже, припинення державної служби на підставі пункту 6 частини 1 статті 30 Закону №3723- XII (порушення присяги) є крайнім заходом відповідальності державного службовця, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, і таке звільнення повинно бути застосоване в разі використання всіх заходів дисциплінарного впливу до державного службовця, а тому, якщо підставою для припинення державної служби є порушення посадовою особою митної служби службової дисципліни, неможливість застосування за таке порушення до посадової особи заходів дисциплінарного впливу аж до звільнення з митного органу, повинно бути мотивовано відповідачем.
Обов’язковість такого мотивування обумовлена тим, що застосування заходів дисциплінарного впливу до посадових осіб митної служби України чітко урегульовано розділом 4 Дисциплінарного статуту митної служби України, який визначає види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування, що має наслідком забезпечення належного захисту законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань їх дисциплінарної відповідальності.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що Дисциплінарний статут в питаннях регулювання порядку застосування дисциплінарних стягнень є спеціальним по відношенню до Закону №3723-XII, а тому має пріоритет при застосуванні до працівників митної служби. При вирішенні питання про дисциплінарну відповідальність працівника митної служби Закон №3723-XII має застосовуватися лише у тій частині, що не урегульовано спеціальним митним законодавством та у випадку притягнення працівника до відповідальності за ті діяння, за які відповідальність Дисциплінарним статутом не передбачена.
Виходячи, як з підстави звільнення позивача за неналежне виконання службових обов'язків, так і з підстави звільнення за порушення Присяги державного службовця суд вважає, що звільнення в цих обох випадках повинно здійснюватися з дотриманням положень Дисциплінарного статуту, який регламентує притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, з взяттям пояснень по суті допущеного порушення і дотримання строків притягнення до дисциплінарної відповідальності, з'ясування чи враховувалися при звільненні обставини, за яких вчинено проступок, ступінь його тяжкості, а також заподіяна ним шкода й попередня робота працівника.
Відповідно до статті 28 Дисциплінарного статуту, звільнення посадової особи митної служби, як найсуворіший вид дисциплінарного стягнення, може мати місце в разі порушення посадовою собою митної служби вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, що призвело до заподіяння матеріальних збитків державі, територіальній громаді, юридичним чи фізичним особам. Отже, для застосування даного виду дисциплінарного стягнення необхідно встановити та довести дії або бездіяльність особи, вину у формі умислу або необережності, матеріальні збитки та причинно-наслідковий зв’язок між дією (бездіяльністю) та наслідками.
Проте, в судовому засіданні матеріальні збитки, завдані бездіяльністю (неналежним виконанням посадових обов’язків) позивача та причинно-наслідковий зв’язок не встановлені та не доведені відповідачами, що відповідно до пункту 1 статті 25 Дисциплінарного статуту, виключає можливість застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення.
За таких обставин, суд вважає, що зазначені у наказі Державної митної служби України від 30.12.2011 року №2762-к «Про припинення перебування на державній службі» порушення позивачем вимог нормативних актів з питань митної справи, які кваліфіковані як неналежне виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов’язків, прямо підпадають під порушення службової дисципліни, визначені у пункті 1 статті 22 Дисциплінарного статуту, за вчинення яких можуть бути застосовані види дисциплінарних стягнень, визначені статтею 23 Дисциплінарного статуту, у тому числі і звільнення з митного органу.
Суд зазначає, що застосувавши за вчинення дій, які кваліфіковані як неналежне виконання позивачем своїх посадових обов’язків, тобто є порушенням службової дисципліни відповідно до визначення статті 21 Дисциплінарного статуту митної служби України, положення пункту 6 частини 1 статті 30 Закону №3723- XII (порушення присяги), відповідач тим самим позбавив позивача права на належний захист своїх законних прав та інтересів відповідно до положень розділу 4 Дисциплінарного статуту митної служби України.
При цьому неможливість застосування щодо позивача положень Дисциплінарного статуту відповідачем не мотивовано, при звільненні позивача відповідачами не було враховано вимоги статті 27 Дисциплінарниого Статуту.
Суд звертає також увагу, що відповідач не надав суду доказів систематичного невиконання позивачем службових обов’язків.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач позитивно характеризувався на службі, мав неодноразові заохочення, до дисциплінарної відповідальності не притягувався.
За таких обставин, суд дійшов висновку, про безпідставність застосування при звільненні позивача з посади положень пункту 6 частини 1 статті 30 Закону №3723- XII при наявності належних підстав для застосування норм спеціального закону - Дисциплінарниого Статуту.
Вказану позицію висловив і Вищий адміністративний суд України в постанові від 12.10.2011 року у справі № К/9991/8528/11.
Крім того, пунктом 31 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин вчинення посадовою особою митної служби дисциплінарного правопорушення керівник митного органу має право призначити службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов'язкове службове розслідування.
Приводи, підстави, мету, порядок призначення і проведення службового розслідування (службової перевірки) в митній службі України, документування й оформлення його результатів, прийняття за ним рішення, виконання цих рішень, формування матеріалів службового розслідування (службової перевірки) у справи, а також права та обов'язки посадових осіб митної служби України під час їх проведення визначає Інструкції про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України, затвердженого наказом Державної митної служби України 13.08.2010 № 918 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 лютого 2011 року за № 154/18892 (далі – Інструкція № 918).
Пунктом 1.2 Інструкції №918 встановлено, що службове розслідування – це комплекс заходів, що здійснюється з метою повного, всебічного та об’єктивного з’ясування обставин вчинення посадовою особою дисциплінарного або іншого правопорушення, пов’язаного із здійсненням службової діяльності, виявлення причин і умов, що сприяли його вчиненню, встановлення наявності (відсутності) вини, її ступеня, а також установлення інших подій, обставин, що потребують з’ясування під час проведення таких заходів.
Відповідно до пункту 2.1 Інструкції №918 підставами для проведення службового розслідування є, зокрема, невиконання або неналежного виконання посадовою особою під час службової діяльності вимог законодавства України, нормативно-правових актів та інших документів Держмитслужби, митного органу, розпоряджень, доручень безпосередніх та прямих керівників, своїх службових обов'язків, що негативно вплинуло на стан виконання покладених на митну службу України завдань та функцій або створило загрозу здоров'ю, життю людей, призвело до людських жертв чи інших тяжких наслідків, порушень громадського порядку або заподіяння шкоди громадянам (їх об'єднанню), державі, підприємству, установі, організації чи порушення їх прав та законних інтересів.
Враховуючи вищезазначені вимоги законодавства, звільненню позивача обов’язково повинно передувати проведення службового розслідування, за наслідками якого повинно бути встановлено наявність чи відсутність фактів невиконання або неналежного виконання посадовою особою під час службової діяльності вимог законодавства України, нормативно-правових актів та інших документів Держмитслужби.
Судом встановлено, що в порушення вимог законодавства службове розслідування щодо дотримання позивачем вимог законодавства під час проходження служби в митних органах не проводилося, наказу щодо проведення вибіркової перевірки добових звітів щодо виконання позивачем службових обов’язків, що стало підставою для внесення начальником Чернігівської митниці подання до Державної митної служби України про звільнення позивача, відповідач не видавав. Даний факт не заперечувався представником відповідачів в судовому засіданні.
Таким чином, звільнення позивача відбулось з порушенням встановленого порядку, тобто без дотримання обов’язкової процедури, яка передує звільненню, отже відповідачами фактично не було встановлено, у передбаченому законом порядку, невиконання або неналежного виконання посадовою особою під час службової діяльності вимог законодавства України, нормативно-правових актів та інших документів Держмитслужби.
Крім цього, суд зазначає, що конкретних фактів невиконання або неналежного виконання посадовою особою під час службової діяльності вимог законодавства України, нормативно-правових актів та інших документів Держмитслужби не містить в собі і подання начальника Чернігівської митниці про звільнення з посади ОСОБА_1, старшого інспектора сектора митного оформлення № 1 відділу митного оформлення № 1 митного поста «Грем’яч» Чернігівської митниці, яке стало підставою для прийняття спірних наказів про припинення перебування ОСОБА_1 на державній службі, виходячи з наступного.
Як вбачається з копії подання, в ньому відображені факти систематичного порушення позивачем вимог пункту 6 Порядку здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2003 року № 1989 (далі - Порядок) в частині непроставлення відбитків штампу ПМК та ОНП на документах, згідно яких через митний кордон України переміщувались товари, а також пункту 5 вказаного Порядку в частині невитребування у перевізника, експедитора чи уповноваженої особи повного пакету документів, згідно якого переміщувався товар (відсутність в добовому звіті копії інвойсу).
Пунктами 5, 6 Порядку для здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів і товарів перевізник або експедитор чи уповноважена особа подають такі документи: вантажна митна декларація (в установлених законодавством випадках) на переміщувані товари; міжнародна автомобільна накладна (CMR) або товаротранспортна накладна; рахунок-фактура (інвойс), інші документи, якими підтверджується вартість товарів та які дають можливість ідентифікувати зазначені товари; пакувальний лист (специфікація);
у разі потреби:
книжка міжнародного дорожнього перевезення (Carnet TIR) та свідоцтво про допущення дорожнього транспортного засобу до перевезення вантажів під митними печатками і пломбами; вантажна відомість (каргоманіфест); авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); коносамент (Bill of Lading); визначені законодавством інші документи, видані державними органами.
Митний контроль автомобільних транспортних засобів і товарів у пункті пропуску здійснюється в три етапи.
Перший етап - попередні операції.
Для здійснення митного контролю перевізник або експедитор чи уповноважена особа подають посадовій особі митного органу для реєстрації документи, визначені в пункті 5 цього Порядку. На зареєстрованих документах проставляється відбиток штампа "під митним контролем". Після цього здійснюється перевірка комплектності поданих документів, цілісності накладеного митного забезпечення, а також загальний огляд автомобільних транспортних засобів і товарів.
Другий етап - здійснення інших видів контролю.
Третій етап - закінчення митного контролю.
Митний контроль та митне оформлення автомобільних транспортних засобів і товарів закінчується після здійснення всіх передбачених законодавством видів контролю щодо цього автомобільного транспортного засобу і товарів. Посадова особа митного органу приймає у разі потреби на підставі результатів попередньої перевірки поданих для реєстрації документів рішення про проведення митного огляду автомобільних транспортних засобів і товарів, що перебувають під митним контролем. Про результати огляду складається акт за формою, встановленою Мінфіном. Після здійснення інших видів контролю митний орган згідно із законодавством справляє податки і збори (обов'язкові платежі), що підлягають сплаті в пунктах пропуску через державний кордон.
Окрім того, відповідно до пунктів 2.4, 2.5 Порядку здійснення контролю за доставкою в митниці призначення транзитних товарів, що переміщуються через територію України на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки міжнародного дорожнього перевезення, затвердженого наказом Державної митної служби України від 3 серпня 2004 року № 564 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2004 року за № 1014/9613 при надходженні товарів у митницю призначення у визначений митницею відправлення строк (або раніше) посадова особа митниці призначення перевіряє відповідність відомостей, зазначених у документах транзиту товарів, та (або) самих товарів відомостям, унесеним митницею відправлення до ЄАІС, та за відсутності зауважень проставляє в товаротранспортних і товаросупровідних документах штамп "Під митним контролем" і з ПЕОМ уносить до ЄАІС відмітку про надходження товарів. Одразу після пропуску транзитних товарів за межі митної території України посадова особа митниці призначення уносить відповідну інформацію з ПЕОМ до ЄАІС.
Суд відмічає, що вказаний Порядок не передбачає обов’язкового проставлення штампу «Під митним контролем», відбитку особистої номерної печатки на товаротранспортних і товаросупровідних документах, що залишаються у митниці, а також не передбачає обов’язкового залишення у митниці копій товаросупровідних документів. Даний факт підтвердив і представник відповідачів в судовому засіданні.
Відсутність ж штампу «Під митним контролем», відбитку особистої номерної печатки на товаротранспортних і товаросупровідних документах, що залишилися у митниці, а також копії товаросупровідного документу не перешкоджають нормальному функціонуванню органу, не тягнуть за собою ніяких негативних наслідків, не підтверджують відсутність таких штампів, печатки на товаротранспортних і товаросупровідних документах перевізника та не свідчать про порушення митного законодавства щодо пропуску транзитного вантажу за межі митної території України.
Таким чином, митний контроль позивачем був здійсненний з дотримання вищевказаних норм чинного законодавства України.
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що позивач з 28.12.2011 року по 03.01.2012 року перебував на стаціонарному лікуванні у Новгород-Сіверській районній лікарні.
Вказаний факт підтверджується випискою з медичної картки стаціонарного хворого від 09.01.2012 року, наявною в матеріалах справи (а.с.22).
Відповідно до частини 1 статті 26 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення не застосовується у разі відсутності посадової особи митної служби на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Частиною 3 статті 40 Кодексу законів про працю України також встановлено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті)
В свою чергу, відповідачі не враховуючи вказаного факту, всупереч вимогам Дисциплінарного статуту та Кодексу законів про працю України винесли накази про припинення перебування ОСОБА_1 на державній службі.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Нормами частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Також суд бере до уваги, що відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Виходячи з положень зазначених вище законів, Кодексу та з контексту Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Дослідивши наявні в матеріалах докази, суд дійшов висновку, що відповідачами, як суб’єктами владних повноважень не надано достатніх аргументів та доводів, які свідчили б, що оскаржувані накази видано на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з урахуванням всіх обставин справи, що мають значення для прийняття спірних наказів.
Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядав трудовий спір.
Таким чином, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд приходить до висновку, що спірні накази в частині звільнення позивача із займаної посади, прийняті на підставі подання Чернігівської митниці, не відповідають вимогам статті 19 Конституції України та частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже є протиправними та підлягають скасуванню, а позивач поновленню на посаді старшого інспектора сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення №1 митного поста "Грем'яч" Чернігівської митниці з дня звільнення.
Щодо позовної вимоги стосовно стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу по день фактичного поновлення на посаді суд зважає на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Суд зазначає, що позивач в адміністративному позові не вказує конкретну суму, яка підлягає стягненню на його користь, а тому, суд дійшов висновку, що в частині стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу необхідно відмовити.
Щодо стягнення середньої заробітної плати по день фактичного поновлення на посаді, то ця вимога також не підлягає задоволенню, з підстав, що суд захищає порушене право позивача, та не може приймати рішення на майбутнє.
Частина 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне, згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог та змінити форму захисту порушеного права позивача, а саме, зобов’язати Чернігівську митницю нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.12.2011 року по 16.02.2012 року (дату винесення судом рішення).
Відповідно до пункту 2, 3 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
За таких умов, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення №1 митного поста "Грем'яч" Чернігівської митниці та нарахування і виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми за один місяць.
Суд не бере до уваги вимогу позивача про зобов’язання відповідачів подати звіт про виконання постанови, початок якого обраховувати з дня отримання копії постанови суду відповідачем, оскільки відповідно до частини 1 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язання суб'єкта владних повноважень, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є виключним правом суду, яке реалізується ним з урахуванням необхідності вчинення певних дій.
Керуючись статтями 122, 158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Чернігівської митниці - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України від 30.12.2011 року № 2762-к “Про припинення перебування на державній службі”, яким припинено перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1, старшого інспектора сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення №1 митного поста "Грем'яч" Чернігівської митниці за порушення присяги державних службовців, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу України".
Визнати протиправним та скасувати наказ Чернігівської митниці від 30.12.2011 року № 957-к "По особовому складу", відповідно до якого вважати припиненим перебування на державній службі старшому інспектору сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення №1 митного поста "Грем'яч" Чернігівської митниці ОСОБА_1 за порушення присяги державних службовців, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу".
Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення №1 митного поста "Грем'яч" Чернігівської митниці з 30.12.2011 року.
Зобов’язати Чернігівську митницю нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.12.2011 року по 16.02.2012 року.
Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення №1 митного поста "Грем'яч" Чернігівської митниці та виплати на користь ОСОБА_1 середнього заробітку у межах стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.
В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Порядок апеляційного оскарження постанови суду, передбачений статтями 185-186 КАС України.
Головуюча суддя: Падій В.В.
Судді: Д’яков В.І.
Непочатих В.О.