Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
03 лютого 2012 р. № 2-а- 14966/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого –Судді Бездітка Д.В.,
при секретарі судового засідання –Фоміній В.В.,
за участю: представника позивача - Жупинського М.А.,
представника відповідача - Шляхти В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "ХЕМЗ - ІРЕС"
до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Приватне акціонерне товариство "ХЕМЗ - ІРЕС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова №0000200700 від 08.04.2011 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення №0000200700 від 08 квітня 2011 року було винесено відповідачем з порушенням норм матеріального права, а тому воно підлягає скасуванню. Позивач вказав, що мав усі правові підстави звернутись до відповідача з заявами про повернення сум бюджетного відшкодування, так як заявлені до відшкодування суми були повністю сплачені ним при оплаті отриманих товарів, а також сплачені до бюджету при митному оформленні товарів. Всі необхідні для підтвердження права на отримання бюджетного відшкодування первині документи були надані для перевірки відповідачу. Крім того, за результатами перевірок позивача, податковим органом вже були складені довідки про підтвердження суми, заявленої до відшкодування у повному обсязі: за жовтень 2010 року –довідка №4483/44-016/23914062 від 06.12.10 р.; за листопад 2010 року - довідка №4839/44/016/23914062 від 29.12.10 р.; за грудень 2010 року - довідка №407/07-005/23914062 від 10.03.11р.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення №0000200700 від 08.04.2011 року є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, посилаючись на письмові заперечення на адміністративний позов.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Судом в встановлено, що Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі міста Харкова було проведено документальну невиїзну перевірку Спільного підприємства - Закритого акціонерного товариства "ХЕМЗ - ІРЕС", код ЄДРПОУ 23914062 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень –грудень 2010 року яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось у вересні –листопаді 2010 року та своєчасності, достовірності, повноти, сплати податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 29.03.2011 року № 556/07-004/23914062.
Відповідно до висновків вказаного акту перевірки від 29.03.2011 року № 556/07-004/23914062, були встановлені порушення позивачем п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, внаслідок чого підприємством завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2010 року у розмірі 183920,0 грн., листопад 2010 року 118122,0 грн., за грудень 2010 року в розмірі 134606,0 грн.
На підставі висновків вказаного акту перевірки від 29.03.2011 року № 556/07-004/23914062, Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі міста Харкова було складено відносно Приватного акціонерного товариства "ХЕМЗ - ІРЕС" повідомлення-рішення №0000200700 від 08.04.2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість всього у розмірі 436648,0 грн., а саме за звітний період, за який подано декларацію у жовтні 2010 року на суму 183920,0 грн., за листопад 2010 року на суму 118122,0 грн., за грудень 2010 року на суму 134606,0 грн.
Також, судом встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкова, були проведені документальні невиїзні (камеральні) перевірки, достовірності заявлених сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а саме податкових декларацій з податку на додану вартість поданих СП ЗАТ "ХЕМЗ - ІРЕС" за жовтень, листопад 2010 року, за результатами яких складені довідки від 06.12.2010 року № 4483/44-016/23914062 та від 29.12.2010 року № 4839/44-016/23914062.
Відповідно до висновків вказаних довідок від 06.12.2010 року № 4483/44-016/23914062 та від 29.12.2010 року № 4839/44-016/23914062, в результаті перевірок, проведених на підставі підпункту 7.7.5 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(із змінами і доповненнями), підтверджено, що бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 183920,0 грн., задеклароване платником у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, та у сумі 118122,0, задеклароване платником у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року, відповідає сумі бюджетного відшкодування, визначеній за результатами документальних невиїзних (камеральних) перевірок.
Також, Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі міста Харкова, було проведено позапланову виїзну перевірку Спільного підприємства - Закритого акціонерного товариства "ХЕМЗ - ІРЕС", код ЄДРПОУ 23914062 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось у жовтні, листопаді 2010 року, за результатами якої було складено довідку від 10.03.2011 року № 407/07-005/23914062.
Відповідно до висновків вказаної довідки від 10.03.2011 року № 407/07-005/23914062, перевіркою підтверджено відображене СП ЗАТ «ХЕМЗ –ІРЕС»в декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 134606,0 грн. Також зазначено, що при отриманні матеріалів, що не підтверджують дані обліку суб’єкта господарювання, який перевіряється керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення позапланової виїзної перевірки відповідно до Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року.
Суд звертає увагу на те, що Податковим Кодексом України не передбачена така підстава для проведення позапланової виїзної перевірки, як отримання матеріалів, що не підтверджують дані обліку суб’єкта господарювання, який перевіряється, у зв’яжу з чим керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення позапланової виїзної перевірки.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Відповідно до п. 86.1. ст. 86 Податкового Кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Суд звертає увагу на те, що за результатами перевірок позивача щодо достовірності заявлених сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а саме податкових декларацій з податку на додану вартість поданих СП ЗАТ "ХЕМЗ - ІРЕС" за жовтень, листопад, грудень 2010 року, у зв’язку з відсутністю порушень були складені саме довідки.
Вказані довідки не скасовані, є чинними на момент розгляду справи.
Щодо акту перевірки від 29.03.2011 року № 556/07-004/23914062, на підставі якого було складено оскаржуване податкове повідомлення рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 2.3. п.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, вступна частина акта (довідки) документальної перевірки повинна містити підстави для проведення перевірки відповідно до Кодексу та інших законодавчих актів.
В вступній частині акту перевірки від 29.03.2011 року № 556/07-004/23914062 вказано, що документальну невиїзну перевірку було проведено згідно з ст. 78, ст. 79 Податкового Кодексу України.
Вказані норми ст. 78 та ст. 79 Податкового Кодексу України встановлюють порядок проведення документальних позапланових перевірок та особливості проведення документальної невиїзної перевірки
Відповідно до п. 78.1. ст.78 Податкового Кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з обставин, що зазначені в п.п. 78.1.1. - 78.1.13. вказаної норми.
Відповідно до п. 79.1. ст.79 Податкового Кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
За таких обставин, податковим органом в вступній частині акту перевірки не вказано хоча б одну з підстав за наявності якої здійснюється документальна позапланова виїзна перевірка, які передбачені п. 78.1. ст.78 Податкового Кодексу України, що є порушенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 та Податкового Кодексу України.
Щодо встановлених порушень позивачем п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, суд зазначає наступне.
У відповідності до п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту..
Також, згідно з п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Відповідно до п.7.5. Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону та видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку, як встановлено п.п 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Відповідно до н.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб’єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення –рішення та відображених в акті від 29.03.2011 року № 556/07-004/23914062 суджень суб’єкта владних повноважень, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.
Як вбачається з наявних у справі документів, сума бюджетного відшкодування в жовтні 2010 року виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ що декларувалось в вересні 2010р. в сумі 183920,0 грн. Згідно поданої декларації за вересень 2010р. податковий кредит з ПДВ склав 204385,0 грн., податкові зобов'язання з ПДВ склали 20465 грн.
Податковий кредит з ПДВ в сумі 204385,0 грн., складається з придбання на митній території України товарів (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% - 389072,0 грн., ПДВ 77814 грн.; ПДВ сплачений митним органам 126587,0 грн. (обсяг придбання –632934,0 грн.).
Сума бюджетного відшкодування в листопаді виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ що декларувалось в жовтні 2010р. Згідно поданої декларації з ПДВ за жовтень 2010р. від'ємне значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом становить 122357,0 грн. В жовтні 2010р. по декларації з ПДВ податкові зобов'язання склали - 4344,0 грн., податковий кредит - 126701,0 грн.
Сума бюджетного відшкодування в грудні виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ що декларувалось в листопаді 2010р. Згідно поданої декларації за листопад 2010р. від'ємне значення різниці між податковим кредитом то податковим зобов'язанням складає 130371,0 грн. В листопаді 2010р. податкові зобов'язання з ПДВ склали 62394,0 грн., податковий кредит –192765,0 грн.
Розрахунки між підприємством позивач та його контрагентами проводились виключно в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на їх поточний рахунок. Господарські відносини підтверджуються наданими копіями договорів, платіжних доручень, реєстром отриманих та виданих податкових накладних, платіжними дорученнями та податковими накладними за вересень, жовтень, листопад 2010р.
Щодо висновків податкового органу, які зазначені в акті перевірки про те, що проведення зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника виявилось неможливим, про відсутність факту проведення розрахунків між підприємствами другої та четвертої ланки ланцюгу постачання, у зв’язку з чим встановлення факту порушення позивачем п. 1.8. Податкового Кодексу України та п.п.7.4.1, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд зазначає наступне.
При дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов’язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов’язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Відповідно до довідок СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкова від 06.12.2010 року № 4483/44-016/23914062 та від 29.12.2010 року № 4839/44-016/23914062 та довідки ДПІ в Орджонікідзевському районі міста Харкова від 10.03.2011 року № 407/07-005/23914062, підтверджено відображене СП ЗАТ «ХЕМЗ –ІРЕС»в деклараціях з податку на додану вартість бюджетне відшкодування за жовтень 2010 року у розмірі 183920,0 грн., листопад 2010 року 118122,0 грн., за грудень 2010 року в розмірі 134606,0 грн.
Таким чином податковим органом було встановлено відсутність порушень позивачем податкового законодавства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень –грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від ємного значення з ПДВ, що декларувалось у вересні - листопаді 2010 року та своєчасності, достовірності, повнота сплати податку на додану вартість.
Відповідачем в акті перевірки від 29.03.2011 року № 556/07-004/23914062, на підставі якого було складено оскаржуване податкове –повідомлення рішення, не вказано на підставі якої норми Податкового Кодексу України проведено повторну перевірку позивача за той самий період, за яки вже були складені відповідні довідки, які є дійсними та не скасованими.
Також, відповідач не зміг пояснити якою нормою податкового законодавства передбачено, що при отриманні матеріалів, що не підтверджують дані обліку суб’єкта господарювання, який перевіряється керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення позапланової виїзної перевірки. Вказаний висновок зазначено в довідці ДПІ в Орджонікідзевському районі міста Харкова від 10.03.2011 року № 407/07-005/23914062.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно наданої облікової картки платника податків по підприємству позивача станом на 03.02.2012р. рахується переплата у розмірі 27,42грн.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні базується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.
Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.
Будь-яке рішення чи дії суб’єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об’єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб’єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача, з огляду на наведену норму, суд дійшов до висновку, що відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення №0000200700 від 08.04.2011 року, було невірно застосовано норми законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи.
В зв’язку з вищевикладеним, рішення відповідача не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "ХЕМЗ - ІРЕС" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова №0000200700 від 08.04.2011 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "ХЕМЗ - ІРЕС" (ідентифікаційний код 23914062) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 28.23 грн. (двадцять вісім гривень 23 копійки).
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлений 08 лютого 2012 року.
Суддя Д.В. Бездітко