КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-48/11                                                    Головуючий у 1-й інстанції:  Мазур І.В.

Суддя-доповідач:  Борисюк Л.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"15" лютого 2012 р.                                                                                                 м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддівБорисюк Л.П.,

Ісаєнко Ю.А., Собківа Я.М.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 17 травня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про визнання відмови неправомірною та зобов’язання провести нарахування та виплату пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2010 року ОСОБА_4 звернулася до Святошинського районного суду м. Києва із позовом до УПФУ в Святошинському районі м. Києва та з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати відмову відповідача неправомірною та зобов’язати провести перерахунок та виплату додаткової пенсії, відповідно до вимог ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 01.05.2010.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 17 травня 2011 року позов задоволено частково.

Визнано дії неправомірними та зобов’язано УПФУ в Святошинському районі м. Києва провести ОСОБА_4 перерахунок та виплату пенсії, згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановивши її на рівні 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка згідно ст. 50 вказаного Закону становить 50 % мінімальної пенсії за віком з 11.04.2010, виходячи з розміру прожиткового мінімуму на відповідний рік, з урахуванням проведених виплат.

В решті позову відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам матеріального та  процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв’язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п.1.ч.1 ст.197 КАС України, оскільки відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.   

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_4 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 1) та інвалідом ІІІ групи, перебуває на обліку в УПФУ в Святошинському районі м. Києва.

Нормами ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, пенсії особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами третьої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Проте, вказані виплати здійснювалися відповідачем у розмірах визначених відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Суд першої інстанції, при ухваленні постанови, виходив з того, що застосуванню підлягають положення ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не норми Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, при вирішенні даного спору, колегія суддів приходить висновку, що при розрахунку додаткової пенсії, передбаченої статтею, наведеною вище, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що за основу нарахування щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно чинного законодавства визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції прийняв рішення щодо вимог, яких позивач не заявляв, вирішуючи питання про зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплату державної пенсії, відповідно до вимог ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В матеріалах справи відсутні заяви ОСОБА_4 про зміну чи доповнення позовних вимог про зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплату державної пенсії.

Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Однак, матеріали справи не містять доказів, що суд застосував положення цієї норми, прийнявши постанову поза межами позовних вимог, а відтак, дійшов помилкового висновку про зобов’язання УПФУ в Святошинському районі м. Києва провести перерахунок та виплату державної пенсії, відповідно до вимог ст. 54 вищевказаного Закону.

Разом з тим, суд першої інстанції не вірно визначив початкову дату з якої необхідно провести перерахунок і виплату додаткової пенсії, відповідно до вимог ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом 11.10.2010 та просив зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату додаткової пенсії, відповідно до вимог ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 01.05.2010, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з 01.05.2010.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.  

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 17 травня 2011 року –задовольнити частково.

Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 17 травня 2011 року –скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги  ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва в перерахунку та виплаті ОСОБА_4 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком, починаючи з 1 травня 2010 року, який встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за відповідний період.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до вимог ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», взявши за основу розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 1 травня 2010 року, з урахуванням проведених виплат.

          Постанова апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя                                                                       Борисюк Л.П.

Судді:                                                                                              Ісаєнко Ю.А.

                                                                                                         Собків Я.М.