КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-3616/11                                              Головуючий у 1-й інстанції:  Линник В.Я.     

Суддя-доповідач:  Ганечко О.М.

У  Х  В  А  Л  А

Іменем України

"09" лютого 2012 р.                                                                                                 м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді :                                                   Ганечко О.М.,

Суддів:                                                                       Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління                   Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області на постанову Ірпінського міського            суду Київської області від 20 червня 2011 р. у справі №2-а-3616\11 за позовом                                        ОСОБА_2  до Управління Пенсійного фонду України  в м. Ірпені Київської області про зобов’язання здійснити певні дії ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду в м. Ірпені Київської області  про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 20 червня 2011 р. позов               ОСОБА_2 задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на його думку, судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що                є підставою для його скасування.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить,               що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду в м. Ірпені  Київської області, постійно проживає в зоні посиленого радіологічного контролю, є інвалідом 2 групи 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України»на відповідний рік.

Відповідно до ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді:  а) державної пенсії;  б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у редакції, що діяла, на момент виникнення спірних правовідносин, особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно з ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у редакції, що діяла, на момент виникнення спірних правовідносин, в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі ст. 39 ч.2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення підвищуються у розмірах, встановлених частиною 1 цієї статті, зокрема: у зоні посиленого радіологічного контролю –одна мінімальна заробітна плата.

Окрім цього, позивач має статус дитини війни.

Позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на їх повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.

Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України»на відповідний рік.

ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії.

 На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки пенсія позивачу має визначатися, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму, перерахунок пенсії позивачу повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Разом із тим, судом першої інстанції встановлено, що при нарахуванні позивачу пенсії відповідач в порушення вимог законодавства керувався Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, слід зазначити, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

Таким чином, відповідачем не правомірно нараховувалася основна та додаткова пенсія позивачу в меншому розмірі ніж це передбачено ст.ст. 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та                  ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

          За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції –без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів,-  

У Х В А Л И В:

           Апеляційну Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області –залишити без задоволення.

           Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 20 червня  2011 р.– залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та подальшому оскарженню  не підлягає.

Головуючий суддя                                                                       Ганечко О.М.

Судді:                                                                                              Коротких А. Ю.
                                                                                                              Хрімлі О.Г.