Справа № 2610/2153/2012

П О С Т А Н О В А  

іменем України

"27" лютого 2012 р.  Суддя Шевченківського районного суд м. Києва Сіромашенко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Пенсійного Фонду України, Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про визнання відмови незаконною та зобов’язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з позовною заявою до Пенсійного Фонду України, Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва, в якій просить визнати незаконною відмову Пенсійного Фонду України в призначенні і виплаті їй пенсії за віком, зобов’язати Пенсійний Фонд України та Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва призначити та виплатити їй пенсію за віком з 30.08.2011 року за межі України.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона громадянина України, з квітня 1968 року по січень 1988 року працювала на різних підприємствах на території УССР.  12 лютого 2002 року вона виїхала на постійне місце проживання в державу Ізраїль. У зв’язку з тим, що рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року, було визнано неконституційними положення п. 2 ч. 1 ст. 49  та друге положення ст.. 51 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-ІV, вона звернулась 30.08.2011 року до Пенсійного Фонду України з заявою про призначення  та виплату їй пенсії за віком. Однак в листопаді 2011 року Пенсійним фондом України, їй було відмовлено в призначенні та виплатів пенсії за віком.

В судове засідання позивачка не з'явилась, просила слухати справу за її відсутності.

          Представник Пенсійного Фонду України до судового засідання не з'явився, сповіщений належним чином про дату, місце та час розгляду справи; про причини неявки суд не сповіщав.

          Представник Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва до судового засідання не з'явився, надав суду письмові заперечення на позов, просив слухати справу у відсутність представника Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва, проти позовних вимог заперечує.

          У відповідності до ч.1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду даної справи, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності сторін у відповідності до ч.6 ст. 128 ЦПК України у письмовому провадженні, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 22.07.2011 року ОСОБА_2 звернулась до голови правління Пенсійного Фонду України Б.А. Зайчука з заявою, в якій просила, на підставі рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 року і у зв’язку з відсутністю в Ізраїлі територіального відділення Пенсійного Фонду України зобов’язати управління ПФ України призначити та виплатити їй пенсію, зароблену трудовим стажем на території України з 08.04.1968 р по 04.01.1988 р.

З листа Пенсійного Фонду України від 16.09.2011 року № 18713/н-11 вбачається, що звернення ОСОБА_2 розглянуто та повідомлено, що рішення Конституційного суду України № 25-рп/2009 поширюється на осіб, які виїхали на постійне місце проживання за кордон після 07.10.2009 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

 Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. Такими законами є Закон України «Про пенсійне забезпечення»від 5 листопада 1991 року N 1788-XII та Закон України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058.

Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 року № 15-рп/2000, положення частини другої статті 150 Конституції України щодо виконання рішень Конституційного Суду України необхідно розуміти так, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до частини другої статті 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином правовий аналіз означених норм вказує на те, що положення  пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" втратили чинність з 07.10.2009 року, тобто від дати прийняття рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009.

Згідно ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення зворотної дії в часі не має.  

У зв’язку з тим, що позивачка виїхала до держави Ізраїль на постійне місце проживання в 2002 році підстав, для призначення та виплати їй пенсії за віком з 30.08.2011 року не має.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги позивачки не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 41 ч. 1, 159, 160, 171-2 КАС України, .ст. 152 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України  від 14.12.2000 року № 15-рп/2000; № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Пенсійного Фонду України, Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про визнання відмови незаконною та зобов’язання вчинити дії відмовити.

          Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції  подається протягом десяти днів з дня її  проголошення. У разі застосування судом частини  третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається  протягом десяти днів з дня отримання копії  постанови.

СУДДЯ: