РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

21 березня 2011 року                                        м. Одеса

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі :

головуючого    -  судді   Сєвєрової Є.С.,

суддів:               Погорєлової С.О., Сидоренко І.П.,

при секретарі             -    Литвинюк А.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ренійського районного суду Одеської області від 17 листопада 2010 року  у справі  ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и л а:

    У квітня 2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів з ОСОБА_1, посилаючись на те, що вона перебувала з ОСОБА_1 у фактичних шлюбних стосунках, від яких у них народився син – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Сторони сумісно не проживають, а їх син проживає разом із відповідачкою. Рішенням Ренійського районного суду від 01.08.1990 року з відповідача на користь позивачки стягувалися аліменти на утримання сина ОСОБА_3 до 06.04.2007 року, тобто до досягнення ним повноліття. У зв’язку із виповненням ОСОБА_3 повноліття, відповідач припинив виплачувати аліменти. Після закінчення навчання у школі, ОСОБА_3 продовжив навчання у Ренійській філії ДУЕП на денному відділенні факультету «економіка підприємств» за контрактною формою. Позивачка ніде не працює, пенсіонерка, тому сама не в змозі матеріально утримувати сина у період навчання в ВНЗ.

    Рішенням Ренійського районного суду Одеської області від 17 листопада 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі ? частини заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на період навчання, починаючи з 06.04.2007 року по 01.07.2011 року, тобто до закінчення навчання.

      У апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити, яким зменшити розмір аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частини усіх доходів відповідача, але не менше ніж 30% відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб на період навчання, починаючи з 04.06.2007 року до 01.07.2011 року.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга  підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

ОСОБА_3 є студентом Ренійської філії Дніпропетровського університету економіки та права, про що свідчить договір про навчання №45 від 26.07.2006 року.

ОСОБА_1 є пенсіонером, отримує пенсію в розмірі 2360 грн., ОСОБА_2 згідно довідки (а.с.11) перебуває на обліку як безробітна в Ренійському районному центрі зайнятості з 22.06.2005 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що хвороба відповідача не звільняє його від обов’язку сплачувати аліменти, та при визначенні розміру аліментів врахував те, що інших дітей на утриманні у нього не має, позивачка несе витрати на утримання матері та оплату комунальних послуг, а дії ОСОБА_3 направлені на затягування розгляду справи.

Відповідно до ст.ст.199,200 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітнім дочкою, сином.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 страждає на низку захворювань (а.с.209,210), внаслідок хвороби потребує лікування (а.с.212), витрачає кошти на ліки (а.с.202-207), йому рекомендоване оперативне лікування (а.с.214).

З відповіді Ренійської центральної районної лікарні від 13.03.2009 року №140 вбачається, що протягом 2006 – 2009 років ОСОБА_1 з приводу різних хвороб, деякі з яких мають хронічний характер звертався до лікарні (а.с.217) і зазначені обставини довідка від 04.02.2009 року №65 про те, що ОСОБА_1 не перебуває на «Д» обліку, покладена в основу рішення судом першої інстанції, факту наявності різних хвороб і здійснення та потребу на  лікування не спростовує.

При визначенні розміру аліментів суд виходив з того, що мати сина ОСОБА_2, яка проживає разом із ним, отримує пенсію в розмірі 739,16 грн., з яких більшу частину сплачує на комунальні послуги. Однак не врахував того, що згідно довідки ДПІ у Ренійському районі Одеської області від 18.02.2001 року ОСОБА_2 здійснює підприємницьку діяльність з 01.07.2010 року.

Згідно до свідоцтва про право власності на житло від 20.02.1997 року (а.с.63) ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3 в рівних частках належить квартира АДРЕСА_1. Однак з рішення Ренійського районного суду Одеської області від 21.05.2001 року видно, що співвласниками квартири, в тому числі позивачкою, ОСОБА_1 створюються перешкоди в проживанні в ній, тому він вимушено орендує житло і доказів про наявність у нього іншого власного житла не надано.

Втім, судом зазначені обставини судом не враховані, хоча мають значення для справи, тому рішення на підставі п.3ч.1ст.309 ЦПК України підлягає зміні.

Оскільки суд першої інстанції задовольняючи позов, правильно виходив з того, що відсутні підстави для звільнення відповідача від обов’язку утримувати сина, однак не врахував всі обставини, які мають значення для визначення розміру аліментів, то розмір аліментів на утримання підлягає зменшенню і підлягає стягненню в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку.

 Керуючись ст.ст.304,п.3ч.1ст.307,309,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ренійського районного суду Одеської області від 17 листопада 2010 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м.Болград Одеської області аліменти на утримання на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 06.04.2007 року і до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не більше ніж досягнення ним 23 років, в решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: