ухвала
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі :
головуючого - судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Цюри Т.В., Сидоренко І.П.,
при секретарі - Литвинюк А.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» про розірвання кредитного договору та визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Болградського районного суду Одеської області від 07 грудня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2010 року ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в Особі Одеської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 18.02.2008 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №014/0029/85/88409, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 133860 доларів США. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором від 18.02.2008 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки. Також кредитний договір забезпечувався договором поруки, згідно якого ОСОБА_3 на добровільних засадах взяв на себе зобов’язання відповідати по зобов’язанням ОСОБА_2, які виникають з умов кредитного договору. ОСОБА_2, ОСОБА_3 зобов’язання за договором від 18.02.2008 року не виконали, в результаті чого, з урахуванням пені та відсотків по договору, сума заборгованості у них склала 159906,72 доларів США, що за курсом НБУ складає 1277702 грн. 67 коп.
08.10.10 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про розірвання кредитного договору та визнання права власності за відповідачем на земельну ділянку, яка є предметом іпотеки, для задоволення вимог кредитора.
Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 07 грудня 2010 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено, стягнуто на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/0029/85/88409 від 18.02.2008 року 1277702 грн. 67 коп., а також судовий збір в розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. В задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 про розірвання договору, визнання права власності на земельну ділянку відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким ОСОБА_3 визнати неналежним відповідачем по справі, в задоволенні позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відмовити, зустрічну позву заяву задовольнити.
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 12 лютого 2008 року відповідач звернувся до ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» із заявою про видачу кредиту на суму 133860 доларів США та 18.12.2008 року був укладений договір про отримання кредиту в зазначеній сумі строком на 240 місяців з 18.02.2008 року по 18.02.2020 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 14,25 % річних, на покупку земельної ділянки площею 0,100 га за адресою АДРЕСА_1, з яких 1977 доларів США є оплатою комісії за надання кредиту.
З договору про надання кредиту видно, що загальна сума кредиту 133777 доларів США, з яких 131800 доларів США надаються на покупку земельної ділянки, а 1977 доларів США є сумою оплати комісії за надання кредиту, які ОСОБА_2 зобов’язався сплатити банку.
Кредитор виконав взяті на себе зобов’язання, оскільки сторони не заперечують, та підтверджується ордером, що ОСОБА_2 отримав кошти у розмірі 131800 доларів США.
Відповідач взяті на себе зобов’язання щодо своєчасного повернення коштів не виконав, останній платіж було вчинено у січні 2009 року, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.9), копіями квитанцій (а.с.100-103), не заперечується відповідачем.
На адресу ОСОБА_2 29.05.2009 року направлялося попередження про необхідність погашення заборгованості, претензію про наявність боргу та попередження про наслідки невиконання боргових зобов’язань (а.с.44-45).
19 серпня 2009 року на адресу відповідача банком надіслано вимогу про виконання грошових зобов’язань за кредитним договором із пропозицією надання тридцятиденного терміну для звернення до відділення банку з метою досягнення згоди про врегулювання заборгованості за кредитним договором (а.с.47), яку отримано відповідачем (а.с.50).
На забезпечення кредитного договору між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 18.02.2008 року укладений договір поруки, відповідно до якого поручитель на добровільних засадах бере зобов’язання відповідати перед банком по борговим зобов’язанням боржника ОСОБА_2, які виникають з умов кредитного договору №014/0029/85/88409 від 08.02.2008 року.
Через невиконання умов договору ОСОБА_2 претензія направлялася банком і ОСОБА_3.(а.с.46-47,49).
Крім того, на забезпечення кредитного договору між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки від 18.02.2008 року, за яким ОСОБА_2 передав в іпотеку позивачу земельну ділянку площею 0,100 га за адресою АДРЕСА_1 (а.с.38-43).
В зв’язку з невиконанням умов договору станом на 18.11.2009 року заборгованість перед банком склала: за кредитом 132586,80 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 1059408,31 грн.; по відсоткам 1604,66 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 12821,71 грн.; за простроченими відсотками 14106,43 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 112714,61 грн., за пенею 11608,83 долари США, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 92758,04 грн.
Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник зобов’язаний повернути отримані кошти в строк та сплатити проценти, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову про розірвання кредитного договору, суд виходив з того, що правові підстави для цього відсутні, так само як і підстави для визнання права власності на земельну ділянку за банком.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи, судом повно та правильно встановлені фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Так, доводи відповідача про те, що кредит був виданий в іншій сумі, ніж обумовлено договором, а саме без надання 1977 доларів США, не є підставою для розірвання договору, оскільки за змістом договору зазначена сума обумовлена сторонами як комісія за надання кредитних послуг, а відтак підлягає поверненню банку разом із наданими коштами, що передбачено самим договором та відповідає нормативним положенням про надання кредитних послуг.
Підписуючи договір, боржник погодився із такими умовами кредитування.
Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що кошти в сумі 1977 доларів США були оплачені ОСОБА_2 за власний рахунок, суду не надано, а за їх відсутності вони підлягають поверненню із нарахуванням процентів, передбачених договором.
Не є обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо відсутності відома ОСОБА_2 на укладання договору поруки із ОСОБА_3, так само як укладання договору після надання кредиту, оскільки діючим законодавством не передбачена обов’язкова згода боржника на укладання договору поруки, не передбачена відсутність згоди і як підстава для розірвання договору.
Умову про наявність чи відсутність поручителя за договором не можна вважати істотною умовою, в розумінні ст.652 ЦК України, яка б давала право на розірвання договору, і крім того, доводів про порушення майнового інтересу чи позбавлення того, на що розраховував ОСОБА_2 не наведено.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Таким чином, укладання договору поруки не можна вважати умовою кредитного договору, яка впливає на його зміст.
Не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги щодо позбавлення права на виконання альтернативного зобов’язання через відмову в задоволенні вимог про визнання за банком права власності на заставлене майно.
Відповідно до ст.539 ЦК України альтернативним є зобов’язання, в якому боржник зобов’язаний вчинити одну з двох або кількох дій.
За умовами кредитного договору боржник ОСОБА_2 зобов’язався повернути кошти зі сплатою процентів за користування ними.
Договір іпотеки земельної ділянки укладений на забезпечення виконання зобов’язання є одним із способів забезпечення виконання зобов’язання, передбачених законом, право використання якого залежить від кредитора, та не є альтернативним способом виконання зобов’язання боржником.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення – залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.301,304,п.1ч.1ст.307,313,314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Болградського районного суду Одеської області від 7 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: