РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі :
головуючого - судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Цюри Т.В., Сидоренко І.П.,
при секретарі - Литвинюк А.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання незаконним збільшення процентної ставки за користування кредитом, визнання недійсними умов пунктів договору, визнання недійсними кредитного та іпотечного договорів,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Альфа-Банк» та просила визнати незаконним збільшення процентної ставки за користування кредитом відповідно до Додатка №2 за Кредитним договором №800001636, укладеним між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 29.08.2007р.; визнати недійсними умови пунктів 3.6, 5.1, 5.2 Розділу №2, а також Додаток №2 до Кредитного договору № 800001636 від 29.08.2007р.; а згодом, уточнивши вимоги, просила визнати недійсним в цілому кредитний договір № 800001636, укладений між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 29.08.2007 року, визнати недійсним іпотечний договір №800001636-И, укладений між ЗАТ «Альфа-Банк» та нею 29.08.2007 року.
У позовній заяві посилалася на те, що 29.08.2007 р. між ЗАТ «Альфа-Банк», (у теперішній час ПАТ «Альфа-Банк») було укладено кредитний договір №800001636 про надання споживчого кредиту в розмірі 61 200 доларів США строком на 20 років для придбання квартири за адресою АДРЕСА_1, та вона прийняла на себе зобов’язання повернути кредит у вказаний строк та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 12,75% річних. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором було укладено іпотечний договір №800001636-И про передачу в іпотеку квартири АДРЕСА_1. Згідно п. 5.2 розділу №2 кредитного договору банк отримав право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентів за користування кредитом за умов письмового повідомлення позичальника за 7 днів до моменту настання таких змін та викладення Додатку №1 у новій редакції, що скасовує попередній. Вона належним чином виконувала свої зобов’язання по погашенню кредиту, сплачуючи щомісячно 710 доларів США в касу банку по жовтень 2008 року включно, однак банк в порушення умов договору в листопаді 2008 року повідомив її про збільшення в односторонньому порядку з жовтня 2008 року процентної ставки на 3,25%, що є неправомірним.
Рішенням Приморського районного суду см. Одеси від 22 грудня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано незаконним збільшення процентної ставки за користування кредитом відповідно до Додатка№2 за Кредитним Договором № 800001636 від 29.08.2007 року, укладеним між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 Визнано недійсними умови пунктів 3.6, 5.1, 5.2 Розділу №2, а також Додаток №2 до Кредитного Договору № 800001636 від 29.08.2007 року, укладеним між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 Стягнуто з ПАТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.
У апеляційній скарзі ПАТ «Альфа-Банк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яком відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 29.08.2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно якого остання отримала кредит в розмірі 61200 доларів США строком до 29.08.2027 року зі сплатою 12,75% річних.
В забезпечення виконання зобов’язання сторонами укладено іпотечний договір, за яким в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 31,4 кв.м.
Позивачка належним чином виконувала зобов’язання за договором, виплачуючи щомісячно по 710 доларів США з вересня 2007 року по жовтень 2008 року включно.
З жовтня 2008 року банком збільшено розмір процентної ставки за користування кредитом на 3,25%, про що було повідомлено ОСОБА_1
Задовольняючи вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 1056-1 ЦК України банк не має права збільшувати в односторонньому порядку процентну ставку, а тому такі дії банку та окремі пункти договору визнав недійсними.
Проте до такого висновку суд прийшов із порушенням норм матеріального та процесуального права, тому рішення в цій частині підлягає скасуванню із ухваленням нового по суті справи, виходячи з наступного.
Статтею 1056-1 Цивільний кодекс України доповнено 12.12.2008 року, та доповнення набули чинності 10.01.2009 року. До того заборона зміни процентної ставки банком в односторонньому порядку не існувала. За загальним правилом закон зворотної сили не має, а відтак судом застосовано закон, який не існував на час підвищення процентної ставки і виникнення спірних правовідносин.
Кредитний договір укладений сторонами 29.08.2007 року, і його п.5.2 передбачено право зміни розміру процентів за користування кредитом в односторонньому порядку в разі зміни кон’юктури ринку, облікової ставки НБУ, індексу інфляції, загальновизнаних внутрішньодержавних та/або міжнародних грошових та/або фондових індексів, тощо. При цьому сторони домовились, що такі обставини вважаються подіями, що не залежать від волі сторін і мають безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів Банку.
Крім того, про зміну процентної ставки та внесення в зв’язку з цим змін до Додатку №1 до договору банк повідомляє позивальника за 7 днів до підвищення шляхом направлення рекомендованого листа, що і вважається згодою позичальника на внесення змін до договору.
З реєстру поштових повідомлень видно, що на адресу позивачки повідомлення відправлено 20.08.2008 року, підвищення відбулося з 29.10.2008 року, позивачем не заперечується факт повідомлення про зміни, на підтвердження отримання відомостей про підвищення розміру процентів свідчать як листи ОСОБА_1 на адресу банку про незгоду із підвищенням ставки (а.с.29-31), так і її позовна заява.
Відсутність доказів про повідомлення позивачки саме за 7 днів про зміну розміру процентів на суть виниклих відносин не впливає, оскільки у будь-якому випадку встановлено, що і зміни і повідомлення відбулося до 10 січня 2009 року.
До того ж, неотримання повідомлення за 7 днів не можна вважати провиною банку, оскільки представник позивачки не заперечував, що ОСОБА_1 змінила адресу проживання, однак не надав доказів на підтвердження того, що при цьому на виконання умов кредитного договору вона повідомила про це банк, а тому банк направив відповідне повідомлення за адресою, зазначеною у договорі.
За п.5.2 Договору про збільшення ставки повідомляється письмово і підпису позичальника для набрання чинності змінами чи підписання додаткової угоди не потрібно, а отримати документи про зміни є обов’язком позичальника.
Укладаючи договір, позивачка погодилася на такі умови договору, а тому не має підстав для відмови від їх виконання.
З огляду на зазначене, повідомлення банком про зміну процентної ставки можна вважати належним і погодженим сторонами.
Доказів про наявність ознак зловживання банком правом на підвищення ставки не надано, а такі підстави, як зміни кон’юктури ринку, облікової ставки НБУ, індексу інфляції, загальновизнаних внутрішньодержавних та/або міжнародних грошових та/або фондових індексів визнані сторонами подіями, що не залежать від волі сторін і мають безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів Банку, що вказує на підвищення з обумовлених підстав, більшість існування яких у зазначений період була загальновідома.
Всупереч вимогам ст.215 ЦПК України рішення суду першої інстанції не містить мотивів, з яких суд вважав недійсними пункти договору про неможливість дострокового виконання договору та нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання зобов’язання, а тому і в цій частині воно не відповідає вимогам закону.
Право кредитора на нарахування пені за невиконання чи несвоєчасне виконання зобов’язання, а також право вимагати дострокового виконання зобов’язання у разі істотного порушення умов договору відповідають правилам Глав 53 та 71 ЦК України, які регулюють відносини з надання кредиту та загальні норми про договірні зобов’язання.
За таких обставин вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.304,п.2ч.1ст.307,309,313,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 22 грудня 2010 року в частині задоволення вимог ОСОБА_1 скасувати, ухвалити нове.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсними умов договору, передбачених п.3.6,5.1,5.2 Розділу №2, а також Додатку №2 до кредитного договору від 29.08.2007 року відмовити, в решті рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: