Справа № 11-169/12 Головуючий у І інстанції Розинко В.М.
Категорія - ч.1 ст.186 КК Доповідач Навозенко Л. С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 лютого 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіНавозенко Л. С.
суддів Салая Г.А., Заболотного В. М.
з участю прокурора Варуши Т. М.
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2
на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 серпня 2011 року.
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Васильків Київської області, мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з повною вищою освітою, не працюючий, не одружений, має на утриманні непрацездатну матір-пенсіонера 1924 р. н., в силу ст. 89 КК України не судимий, -
засуджений за ч.1 ст. 186 КК України до 2 років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України від відбуття покарання звільнений з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладені на нього відповідно до ст.76 КК України обов’язки повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи та періодично з’являтись в ці органи для реєстрації.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1400 грн. у рахунок відшкодування завданої шкоди.
Судом ОСОБА_2 визнаний винним у вчинені злочину за таких обставин.
19 серпня 2010 року близько 16 години ОСОБА_2, знаходячись біля будинку АДРЕСА_1, відкрито викрав велосипед марки „Ардіс”, вартістю 1400 грн., що належить потерпілому ОСОБА_3
В апеляції засуджений просить вирок суду скасувати та справу закрити. Свої вимоги аргументує тим, що суд прийшов до висновку про його причетність до вчиненого злочину на підставі припущень. Судом не були взяті до уваги порушення під час проведення процедури його впізнання свідками, не надана об’єктивна оцінка показанням потерпілого та свідків злочину, які протирічать одні одному, та не взяті до уваги показання інших свідків, які підтверджують його невинуватість. Винним себе не визнає та вказує, що на час викрадення велосипеда знаходився в іншому місці.
Вислухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який підтримав подану апеляцію, думку прокурора, який вважав, що підстав для задоволення апеляції не має, колегія суддів дослідивши доводи апеляції і матеріали кримінальної справи вважає, що підстав для задоволення апеляції не має.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні зазначених злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, і є обґрунтованим.
Не дивлячись на те, що засуджений ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому йому діянні не визнає, його вина підтверджена сукупністю доказів зібраних по справі, належно оцінених та обґрунтовано покладених судом в основу вироку.
Так, із послідовних показань потерпілого ОСОБА_3 слідує, що 19 серпня 2010 року він на велосипеді під’їхав до магазину, та залишив той так, щоб його було видно через вікно. Він бачив, як саме засуджений сів на його велосипед і почав тікати, тому він вибіг з магазину, був десь за 10-15 метрів від викрадача, намагався того наздогнати, пробіг за тим з 500 м, кричав услід викрадачеві, але той не зупинився та продовжував тікати. Чоловіків поруч не було, а жінки не могли того затримати. Присутня на місці події жінка, підізвала його і сказала, що знає іншу жінку, котрій відоме прізвище крадія, так стало відомо, що тим був ОСОБА_2. Вона бачила, що засуджений йшов з телефоном, а потім сів на велосипед та поїхав. Він добре розгледів засудженого, а саме його лисину, також те, що у нього на лівому плечі була сумка, розміром 35x40 см, якесь головне вбрання, одягнутий був у чомусь сіруватого кольору, можливо, піджак або ж футболка, стосовно окулярів нічого не може сказати, у плечах той не широкий, також запам’ятав його фігуру та профіль, тому при впізнанні і прохав, щоб його показали ще і у профіль.
Із змісту показань свідка ОСОБА_4 вбачається, що вона перша у вікно побачила, як чоловік віком десь з 40 років, лисуватий, худорлявий, у чорній футболці, з сумкою через плече сідає на батьківський велосипед, тому вона закричала, і батько побіг за тим, але не наздогнав і повернувся. Тоді підійшли жінки, одна сказала, що знає викрадача, показала в якому під’їзді він мешкає, тоді ж і назвали прізвище ОСОБА_2. Вона звернулась до міліції, а батько ще два дні ходив до під’їзду, хотів аби йому лише був повернутий велосипед. Викрадача вона добре запам’ятала за зовнішнім виглядом, збоку, тому впізнала при проведенні впізнання, більш того, коли вона підходила до магазину, бачила засудженого, котрий стояв з мобільним телефоном.
Ці показання узгоджуються з показаннями наданими ними на досудовому слідстві та були підтверджені в ході очних ставок з засудженим.
Твердження засудженого, щодо порушень закону при проведенні впізнання були перевірені в ході судового засідання шляхом виклику та допиту осіб, які приймали участь у якості свідків, та не знайшли свого підтвердження.
Причетність саме ОСОБА_2, а не будь-якої іншої особи до викрадення велосипеда потерпілого в судовому засіданні підтвердила свідок ОСОБА_5, опис якої щодо зовнішнього вигляду засудженого на час викрадення велосипеду узгоджується з описом наданим у показаннях потерпілим та свідком ОСОБА_4
Версія засудженого про не причетність до скоєного злочину у зв’язку з тим, що на час викрадення велосипеда він перебував в іншому місці, а саме на пляжі, судом також була перевірена.
Судом були допитані свідки, які перебували та відпочивали разом із засудженим 19 серпня 2010 року на пляжі, і проаналізувавши їх показання суд прийшов до правильного висновку, що жоден із свідків абсолютно і безспірно не може засвідчити про те, що ОСОБА_2 на час викрадення велосипеда, був саме на пляжі, а не на місці вчинення злочину.
У зв’язку з вище викладеним, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочині.
Дії засудженого ОСОБА_2 судом правильно кваліфіковані за ч.1 ст.186 КК України.
Міра покарання засудженому ОСОБА_2 призначена у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з врахуванням тяжкості скоєного, даних про особу засудженого.
Колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 серпня 2011 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.
СУДДІ:
Навозенко Л. С. Салай Г.А. Заболотний В. М.